БЛОГ ЯРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ТАРАСЮК: перший web-сайт в Україні з вивчення ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Матеріали негласних слідчих розшукових дій, що використовуються у процесі досудового розслідування та судового розгляду.

Ярина Тарасюк кандидат юридичних наук, доцент.



Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, що оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу набуває повноважень слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи  прокурора.

Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом. 

Негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. . Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.

Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює вичерпний перелік негласних слідчих (розшукових) дій:

Аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260), Накладення арешту на кореспонденцію (Стаття 261.)., Огляд і виїмка кореспонденції (Стаття 262).,Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (Стаття 263).,Зняття інформації з електронних інформаційних систем (Стаття 264) , Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (Стаття 267), Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (Стаття 268), Спостереження за особою, річчю або місцем (Стаття 269), Контроль за вчиненням злочину  (Стаття 271.), Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (Стаття 272)

За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися з забезпеченням конфіденційності даних про таку особу в порядку, визначеному законодавством (Стаття 252).

 Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.

Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

Прокурор вживає заходів до збереження отриманих в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні. 

Зміст інформації, що передається особами через транспортні телекомунікаційні мережі, з яких здійснюється зняття інформації, зазначається у протоколі про проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій. При виявленні в інформації відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження знятої інформації (Стаття 265.).

Зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частин, фіксується на відповідному носієві особою, яка здійснювала зняття та зобов'язана забезпечити обробку, збереження або передання інформації.

Дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, у разі необхідності здійснюється за участю спеціаліста. Слідчий вивчає зміст отриманої інформації, про що складається протокол. При виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, в протоколі відтворюється відповідна частина інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження отриманої інформації.

Технічні засоби, що застосовувалися при проведенні вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носії отриманої інформації повинні зберігатися до набрання законної сили вироком суду.

Носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів у порядку, передбаченому КПК.

Відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а так само інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, передбаченому статтею 290 КПК.

Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб.

Виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 290 КПК.

Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та статтею 256 КПК.

Забороняється використання зазначених у частині першій цієї статті матеріалів для цілей, не пов'язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.

У випадку, якщо власник речей або документів, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, може бути зацікавлений у їх поверненні, прокурор зобов'язаний повідомити його про наявність таких речей або документів у розпорядженні прокурора та з'ясувати, чи бажає він їх повернути. Допустимість дій, передбачених цією частиною статті, а також час їх вчинення визначаються прокурором з урахуванням необхідності забезпечення прав та законних інтересів осіб, а також запобігти завданню шкоди для кримінального провадження. Знищення відомостей, речей та документів здійснюється під контролем прокурора. Знищення відомостей, речей та документів, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не звільняє  прокурора від обов'язку здійснення повідомлення згідно з вимогами статті 253 КПК.

Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені при їх проведенні речі і документи або їх копії можуть використовуватися у доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування (Стаття 256.).

Особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії, або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватись із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

У випадку використання для доказування результатів негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути допитані особи, з приводу дій або контактів яких проводилися такі дії. Ці особи повідомляються про проведення негласних слідчих (розшукових) дій тільки щодо них у строки, передбачені статтею 253 КПК, і в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.

Якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка виноситься за клопотанням прокурора.

Слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогами статей 247–248 КПК і відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

Передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора.

Якщо прокурор має намір використати під час судового розгляду як доказ інформацію, отриману внаслідок втручання у приватне спілкування, або певний її фрагмент, він зобов'язаний забезпечити збереження всієї інформації.

У статті 10 Закону про ОРД вказуються напрями використання матеріалів ОРД у кримінальному процесі, проте як у цьому законі, так і у відомчих нормативно-правових актах термін „матеріали оперативно-розшукової діяльності” вживається без розкриття його поняття, змісту, форми та визначення їх видів.

Відсутність у правових актах нормативного визначення поняття матеріалів ОРД, їх видів, а також встановлених вимог до оформлення кожного з їх видів у ході оперативно-розшукового документування протиправних дій розроблюваних осіб та порядку передачі їх особам, що ведуть кримінальний процес, для використання в інтересах кримінального судочинства, є одним із проблемних питань, невирішеність якого в теорії і законодавстві негативно впливає на правозастосовну діяльність, про що свідчать результати аналізу матеріалів оперативно-розшукових та кримінальних справ, актів прокурорського реагування на допущені порушення законності в ході здійснення відповідних ОРЗ, подань оперативно-розшукових підрозділів до суду на отримання дозволу на проведення ОРЗ, що обмежують конституційні права громадян. Зазначене актуалізує наукову розробку поняття матеріалів ОРД та визначення їх видів.

Поняття „матеріали” з точки зору семантики визначається як різноманітні відомості, дані, зібрання документів, відомостей про що-небудь, те, що призначене для того, на що вказує зміст означення. Виходячи з аналізу норм Закону про ОРД (статті 1, 6, 7, 8, 9, 91, 92, 10) та відомчих нормативних актів, можемо зробити висновок, що „матеріали оперативно-розшукової діяльності” – це різноманітні носії фактичних даних та відомостей, документи, предмети, що містять в собі фактичні дані (відомості, інформацію, дані) та їх носії, які отримуються в ході ОРД і зосереджуються в оперативно-розшукових справах.

Відповідно до Закону про ОРД і відомчих нормативних актів оперативні підрозділи при проведенні гласних ОРЗ уповноважені отримувати від громадян, організацій, підприємств та установ, незалежно від їх форм власності, посадових осіб, представників влади, засобів масової інформації документи й інші матеріали: заяви громадян, повідомлення організацій, підприємств, установ, посадових осіб про підготовлювані, ті, що вчиняються, або вчинені злочини; пояснення громадян, посадових осіб; матеріали перевірок, інвентаризацій, ревізій фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій; відповіді на офіційні запити організацій, підприємств, установ, посадових осіб з питань, що входять до їх компетенції; копії документів архівних кримінальних справ, кримінальних справ, що перебувають у провадженні правоохоронних чи судових органів (копії відповідей на запити правоохоронних та судових органів, копії пояснень громадян та посадових осіб, копії протоколів допитів, обшуків, виїмок, оглядів та ін.), тощо.

Окрім зазначених в оперативно-розшукових справах також зосереджуються матеріали ОРД, що фіксують діяльність осіб (оперативного працівника, начальника оперативно-розшукового підрозділу), які здійснюють ОРД, а також матеріали ОРД, що відбивають хід ведення оперативно-розшукової справи, а саме: рапорт оперативного працівника про виявлені у ході проведення ОРЗ протиправні діяння, що містять ознаки злочинів, виявлення і припинення яких віднесено до компетенції відповідних підрозділів, що здійснюють ОРД, інші документальні матеріали, в яких містяться підстави для заведення оперативно-розшукових справ; узагальнюючі довідки, складені за результатами аналізу отриманої в ході роботи у справі інформації та її правової оцінки, з відповідними пропозиціями прийняття управлінських та процесуальних рішень; постанови про заведення, тимчасове припинення та закриття оперативно-розшукової справи, а також матеріали ОРД, що фіксують план ОРЗ; отримані результати перевірки первинної оперативної інформації про протиправну діяльність; матеріали перевірки за автоматизованими банками даних та оперативними обліками СБ України, а також оперативно-довідковими картотеками УМВС–МВС України; плани проведення окремих оперативних заходів (оперативні комбінації, експерименти та ін.); копії письмових завдань особам, що перебувають з оперативними підрозділами в негласних конфіденційних відносинах; матеріали ОРД, отримані від таких осіб та в ході проведення негласних ОРЗ (рапорти, довідки, меморандуми, фото-, кіноплівки, аудіо-, відеодиски, протоколи тощо).

Залежно від виду оперативно-розшукових справ, визначених відповідними нормативно-правовими актами, у них зосереджуються матеріали ОРД про фактичні дані, а також дані про їх джерела, які можуть бути використані в інтересах кримінального судочинства, зокрема: про ступінь небезпеки в діях осіб, що розробляються, оцінку завданої ними шкоди їх злочинними діяннями; нові виявлені фактичні дані, які підтверджують або спростовують початкові підозри; обставини, які виключають притягнення осіб, що розробляються, до кримінальної відповідальності; механізми і причини вчинення злочинів та умови, що сприяють вчиненню злочинних дій, заходи щодо їх усунення; особу, що розробляється, та її злочинні зв’язки; мотиви вчинення протиправних діянь; про конкретних осіб, що готують (вчинили) злочин, або про ймовірне місцезнаходження особи, що розшукується у зв’язку з переховуванням від органів досудового слідства, суду або ухиляється від відбування покарання; коло осіб, яким відомо про факт злочину або підготовку до його вчинення; обставини вчинення злочину, прикмети злочинців; підготовку злочину або локалізацію негативних наслідків вчиненого злочину; найбільш вірогідні мотиви вчинення злочину та інформацію, яка сприяла б встановленню конкретних осіб, що вчинили злочин або готують його; додаткові відомості стосовно об’єкта розшуку, що мають суттєве значення для проведення розшукових заходів; усі зв’язки розшукуваного, з’ясування можливої появи у них розшукуваного чи їх обізнаності про його місцезнаходження; дані обліків Національнлї поліції, податкових органів, медичних закладів, установ соціального забезпечення, військкоматів, відділів кадрів підприємств, установ та організацій, інших відомств та організацій, у яких здійснюються документальні обліки населення; про: епізоди злочинної діяльності особи чи групи осіб, щодо яких порушено та розслідується кримінальне провадження, а також їх співучасників; осіб, які можуть бути свідками у кримінальній справі; місцезнаходження майна, цінностей, коштів, здобутих злочинним шляхом, а також іншого майна, цінностей та коштів, що належать особам, які притягуються до кримінальної відповідальності, з метою забезпечення можливої конфіскації для відшкодування завданої шкоди; місцезнаходження підозрюваних та обвинувачених у кримінальній справі; негативний вплив зв’язків осіб, що розробляються на хід розслідування кримінальної справи; причини й умови, які сприяли вчиненню злочинних дій; про: злочинні плани й наміри, передусім міжрегіональних і міжнародних, організованих злочинних угруповань, їх структуру, склад і керівні ланки; корумповані зв’язки цих угруповань в органах державної влади і управління, їх економічне підґрунтя, тактику й механізми злочинної діяльності; намагання організованих злочинних угруповань встановити корумповані зв’язки з державними службовцями та посадовими особами, співробітниками правоохоронних та контролюючих органів, органів управління, військових формувань України, а також спроби втягнення їх у злочинну діяльність; здійснення організованими злочинними угрупованнями таких тяжких та особливо тяжких злочинів, як терористичні акти, вбивства „на замовлення”, захоплення заручників, посягання на життя державних та громадських діячів, працівників правоохоронних органів, керівників кредитно-фінансових установ чи промислових структур тощо; масштабні контрабандні акції, фінансові афери, проникнення в життєво важливі сфери економіки; порушення встановленого порядку вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання та технологій, які можуть бути використані для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової та спеціальної техніки; а також у сфері нелегальної міграції, незаконного обігу зброї, боєприпасів, вибухових, радіоактивних та отруйних речовин, наркотичних засобів і прекурсорів; розповсюдження найманства або незаконної участі громадян України у збройних конфліктах інших держав; лідерів чи учасників злочинних груп та організацій тощо.

З аналізу наведеного змісту оперативно-розшукових справ, визначених відомчими нормативними актами, можемо зробити висновок, що оперативно-розшукова справа (як сукупність документів) складається із: документів, які фіксують хід і результати ОРЗ; документів, отриманих від фізичних і юридичних осіб; документів і предметів, що мають на собі сліди, які вказують на ознаки злочину; аналітичних документів, складених уповноваженими особами за результатами ОРЗ.

За змістом оперативно-розшукова справа являє собою певним чином упорядковану інформаційну систему, що знаходить своє фіксоване відображення в сукупності документів, у тому числі із відповідними додатками, отриманих уповноваженими суб’єктами у визначений Законом та відомчими нормативно-правовими актами спосіб, що містять фактичні дані, які можуть бути використані для прийняття рішень в ОРД, кримінальному процесі та інших сферах діяльності відповідно до визначених законом напрямків.

Аналіз матеріалів ОРД, що складають зміст оперативно-розшукових справ, дає підстави для виокремлення в них таких ознак: вони отримуються лише відповідно до мети та завдань ОРД; лише уповноваженими на це особами; лише після заведення оперативно-розшукової справи; шляхом проведення відповідних ОРЗ; лише у встановленому законом та відомчими нормативними актами порядку; вони повинні оформлятися відповідно до встановленої законом та відомчими нормативно-правовими актами форми; містити фактичні дані (інформацію), що є предметом дослідження відповідної оперативно-розшукової справи; вони являють собою як документи, в яких фіксуються фактичні дані (інформація), так і матеріальні носії такої інформації, а також матеріальні об’єкти (документи, їх копії, предмети, їх макети, речовини, зліпки слідів тощо); у них повинен відбиватися спосіб отримання оперативно-розшукової інформації, документів, предметів та ін.; вони повинні долучатися до матеріалів оперативно-розшукової діяльності у визначений законом та відомчими нормативними актами спосіб; вони є засобом закріплення (фіксації) результатів ОРД та способом їх передачі.

Правильне оформлення процесу й результатів ОРД дозволяє: закріплювати (фіксувати) й зберігати виявлені фактичні дані, що вказують на ознаки злочину, розроблювальних осіб та інші обставини, що мають значення для справи; здійснювати їх кримінально-правову і кримінально-процесуальну оцінку (дати їм кримінально-правову кваліфікацію, оцінювати їх з точки зору законності їх отримання, відношення до предмета дослідження, достатності для прийняття відповідного рішення в ході ведення оперативно-розшукових справ та їх реалізації, а також для використання їх у кримінальному процесі для порушення провадження у кримінальній справі, проведення слідчих дій, прийняття інших процесуальних рішень, а також для отримання доказів); контролювати дії осіб, що беруть участь в ОРД, а також весь хід ОРД; здійснювати прокурорський нагляд за ОРД та судовий контроль за проведенням тих ОРЗ, що обмежують права громадян.

Виходячи з викладеного, можемо зробити висновок, що матеріали ОРД ­– це матеріально-фіксовані джерела, що виникають у процесі здійснення оперативно-розшукових заходів, які містять відомості (інформацію) про ознаки злочину, причетних до нього осіб, а також інші дані, що сприяють його розкриттю.

Матеріали ОРД, які використовуються в інтересах кримінального судочинства, – це матеріально-фіксовані джерела, що виникають у процесі здійснення оперативно-розшукових заходів, які містять відомості (інформацію) про ознаки злочину, причетних до нього осіб, а також інші дані, що сприяють його розкриттю та можуть бути використані для прийняття рішень у кримінальному процесі.

Матеріали ОРД являють собою:

а) документи (їх копії), які відповідно до мети та завдань ОРД складені чи отримані уповноваженими на це особами у передбачений законом та відомчими нормативно-правовими актами спосіб і зафіксовані у визначеній ними формі на будь-яких матеріальних носіях (паперових, аудіо-, фото-, відео-плівках, магнітних дисках тощо), які відображають фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, передбачені КК України, про їх джерела та інші обставини, що сприяють викриттю цих протиправних діянь, хід отримання даних про них;

б) будь-які предмети, рідини, гази (їх копії, макети, зразки), властивості, якості й стан яких об’єктивно пов’язані зі злочинною діяльністю, які були знаряддям злочину й зберегли на собі його сліди чи були об’єктом злочинних дій розроблюваних осіб, гроші й цінності, нажиті злочинним шляхом, та всі інші матеріальні об’єкти, що можуть бути засобами виявлення злочину, встановлення фактичних обставин злочинної діяльності й виявлення осіб, які до неї причетні; які можуть бути використані як приводи та підстави для порушення провадження у кримінальній справі або проведення слідчих дій і прийняття інших процесуальних рішень, а також для отримання фактичних даних, що можуть бути доказами у кримінальній справі.

З урахуванням викладеного, не можна погодитися з В. Ігнатко, який визначає матеріали ОРД, що можуть бути використані в інтересах кримінального судочинства, лише як „оперативно-службові документи (протоколи, постанови, довідки, акти, предмети тощо), складені особою, у провадженні котрої перебуває оперативно-розшукова справа, за результатами проведення передбачених у Законі „Про оперативно-розшукову діяльність” і відомчими нормативними актами оперативно-розшукових заходів, у яких відображені джерела і способи отримання достатніх даних, що вказують на наявність у діянні особи (осіб) ознак злочину, а також фактичні дані, які можуть бути використані як підстави і приводи до порушення кримінальної справи, проведення слідчих дій і отримання доказів у справі”.

Аналіз наведеного поняття, а також ознак матеріалів ОРД, що слугували автору для його виведення, дає підстави вважати, що правознавець відносить до матеріалів ОРД лише документи ОРД, складені особою, у провадженні якої перебуває оперативно-розшукова справа. Таке твердження є необґрунтованим, оскільки матеріалами ОРД є також і оперативно-службові документи, які складають уповноважені особи й інших оперативно-розшукових підрозділів (оперативного документування, оперативно-технічних підрозділів, забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та ін.), документи, які отримуються як гласно, так і негласно оперативно-розшуковими підрозділом у передбачений законом спосіб від фізичних та юридичних осіб, документи та предмети, виявлені оперативно-розшуковим підрозділом у ході проведення ОРЗ. Із наведеного визначення незрозуміло, які предмети, „складені особою”, автор відносить до документів.

Необґрунтованим є віднесення ним до матеріалів ОРД лише тих, які „можуть бути використані як підстави і приводи до порушення провадження у кримінальній справі, проведення слідчих дій і отримання доказів у справі”, оскільки матеріали ОРД використовуються і для прийняття інших рішень у кримінальній справі, наприклад, для застосування заходів примусу, для застосування заходів безпеки до учасників кримінального судочинства та членів їх сімей, а також для їх скасування. Окрім того, матеріали ОРД можуть бути не лише приводами та підставами для порушення провадження у кримінальній справі, а й підставами для прийняття рішення про відмову в його порушенні.

Чинний Закон про ОРД та відомчі нормативно-правові акти поряд з терміном „матеріали оперативно-розшукової діяльності” вживають і такі терміни, як: „дані” (п. 4 ст. 7, п. 4 ч. 1 ст. 8, частини 11, 15 ст. 9, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 9 1, п. 7 ст. 9 2, ч. 3 ст. 12 ), „фактичні дані” (ст. 1, п. 2 ст. 10), „документи” (пункти 7, 16 ч. 1 ст. 8, п. 2 ч. 2 ст. 14), „відомості” (частини 10, 12, 13, 15 ст. 9), „інформація” (ст. 1, пункти 1, 3 ч. 1 ст. 6, пункти 7, 9, 14, 17 ч. 1, частини 2, 3 ст. 8, частини 11, 12, 13, 16 ст. 9, ч. 3 ст. 11), „протоколи з відповідними додатками” (ч. 2 ст. 8)”, „оперативно-розшукова справа” (частини 1, 3, 4 ст. 9, статті 91, 92, п. 2, 8 ч. 2 ст. 14), „документальні дані”, „оперативно-розшукова інформація”, які в практичній діяльності правоохоронних та судових органів нерідко ототожнюються, що призводить до проблемних ситуацій при використанні матеріалів ОРД в інтересах кримінального судочинства. У відповідних статтях Законів про ОРД країн – колишніх республік СРСР замість терміна „матеріали оперативно-розшукової діяльності” вживається термін „результати оперативно-розшукової діяльності”, який широко використовується в практичній діяльності вітчизняних науковців та правозастосовців і нерідко ототожнюється з поняттям „матеріали оперативно-розшукової діяльності”.

Аналіз наукових джерел та матеріалів практики свідчить про те, що найчастіше в професійному обігу поряд з терміном „матеріали оперативно-розшукової діяльності” вживається термін „оперативно-розшукова інформація”, під яким окремі науковці розуміють „матеріали”, „оперативно-розшукові дані, „відомості”, „оперативні докази” „фактичні дані, але не докази”, „дані про факти”, „події”, „обставини” , „непроцесуальну інформацію, „оперативно-процесуальну інформацію”, окремі з яких, на нашу думку, збігаються, що нами вже зазначалось, а деякі з них мають своє змістовне і формалізоване значення.

Отже, основними категоріями, які визначають підсумок оперативно-розшукової діяльності чи певних ОРЗ, що мають значення для кримінального процесу й неоднозначно трактуються науковцями та практиками, є „оперативно-процесуальна інформація”, „матеріали оперативно-розшукової діяльності”, „результати оперативно-розшукової діяльності”, у зв’язку з цим виникає необхідність визначення їх понять та співвідношення.

Виходячи з того, що кожне явище має свій зміст та форму, категорію „матеріали оперативно-розшукової діяльності” ми відносимо до форми. Зміст матеріалів ОРД складає оперативно-розшукова інформація – будь-які відомості (фактичні дані), що входять до предмета дослідження в оперативно-розшуковій справі, які отримані відповідно до мети й завдань ОРД у визначений законом спосіб із будь-яких не заборонених законом джерел уповноваженими на це суб’єктами, що можуть слугувати для обґрунтування відповідних рішень у певних сферах діяльності.

Змістом матеріалів ОРД, які використовуються в інтересах кримінального процесу, є оперативно-розшукова інформація, що використовується в інтересах кримінального судочинства, яка являє собою будь-які відомості (фактичні дані), отримані відповідно до мети й завдань ОРД у визначений законом спосіб із будь-яких не заборонених законом джерел уповноваженими на проведення ОРД суб’єктами, що можуть слугувати для обґрунтування відповідних рішень у кримінальному процесі.

Для того щоб таку інформацію (фактичні дані), яка є змістом матеріалів ОРД, можна було використати відповідно до визначених Законом напрямків в інтересах кримінального судочинства, вона повинна бути придатна для формування відповідно приводів та підстав для порушення провадження у кримінальній справі або проведення слідчих дій, прийняття інших процесуальних рішень і отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі.

Для використання оперативно-розшукової інформації (фактичних даних) в інтересах кримінального процесу важливим є як інформаційне значення цієї категорії, так і її матеріально-документальне закріплення, яке дає можливість перевірки отримання цих даних у ході ОРД кримінально-процесуальними засобами, у зв’язку з чим перед теорією ОРД і кримінального процесу постає завдання вироблення таких форм матеріалів ОРД, які б відповідали вимогам кримінального процесу при використанні їх для прийняття відповідних процесуальних рішень.

Аналіз матеріалів ОРД дозволяє зробити висновок, що їх основною складовою є відповідний документ, отриманий гласно й негласно від фізичних і юридичних осіб, виявлений у ході ОРЗ, а також складений у ході ОРД уповноваженою на це особою. Нерідко сам процес складання документів в ОРД, як вже нами зазначалося, називається оперативно-розшуковим документуванням.

Попри те, що термін „документ оперативно-розшукової діяльності” є достатньо поширеним у законодавстві, теорії і практиці, викликає нерідко неоднозначне його трактування, що створює певні труднощі, в тому числі й при використанні матеріалів ОРД у кримінальному процесі, він до цього часу законодавчо не визначений.

Нерідко документ ОРД у правозастосовній діяльності ототожнюють з матеріалами ОРД, тому визначення поняття „матеріали оперативно-розшукової діяльності”, які використовуються у кримінальному процесі, потребує й визначення поняття документа ОРД як засобу фіксації та передачі оперативно-розшукової інформації й вимог, що ставляться до його змісту й форми, а також дослідження його співвідношення з поняттям „матеріали ОРД”.

З цього приводу В. К. Лисиченко слушно зазначає, що у зв’язку з відсутністю науково розробленого поняття „документ” і схожого з ним поняття „матеріали” не чітко формулюються окремі норми, де ці терміни застосовуються у різних значеннях.

Слід звернути увагу на те, що у видавничій та бібліотечній справі документ визначається як матеріальний об’єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передачі у часі та просторі. Тобто допускаються найрізноманітніші засоби фіксації інформації: за допомогою знаків письма, за допомогою технічних засобів відтворення зображення, за допомогою засобів мистецького відтворення дійсності.

Водночас чинні державні стандарти України містять й інші визначення вказаного терміна. Документ визначається і як записана інформація, яка може розглядатися як одиниця в інформаційній діяльності. Норми Держстандарту, що стосуються термінів архівної справи, визначають документ як матеріальний об’єкт, що містить у закріпленому вигляді інформацію, оформлений у встановленому порядку й має відповідно до чинного законодавства правове значення.

У теорії інформації документом вважається зафіксоване повідомлення і матеріальний об’єкт із зафіксованою на ньому інформацією.

У статті 27 Закону України „Про інформацію” документ визначається як передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носії.

У теорії кримінального права, кримінального процесу та криміналістики документ визначають: або лише як письмові акти; як акти застосування права, способи засвідчення чи викладення фактів, що мають юридичне значення[1];  як будь-які предмети, що засвідчують факти, які мають юридичне значення[2]; як „письмовий акт, призначений засвідчувати події або факти, які мають юридичне значення”.

Найповніше визначення документу дає В. К. Лисиченко, визначаючи його як письмовий акт чи спеціально виготовлений предмет, на якому за допомогою письма чи інших знакових систем закріплені відомості про обставини, які мають значення для справи, що піддаються спеціальним дослідженням з метою з’ясування його доказового значення.

Подібне визначення документу дається і у Модельному кримінально-процесуальному кодексі для держав – учасниць СНД, але з більш докладним розшифруванням його носіїв та знакових систем. Таким документом визнається будь-який запис на паперовому, електронному або іншому носієві, виконаний у словесній, цифровій, графічній чи іншій знаковій формі, призначений для зберігання, перетворення, передачі, посвідчення відомостей, що можуть мати значення для кримінальної справи.

Інформатизація суспільства, бурхливий розвиток комп’ютерних технологій і про­никнення їх до всіх сфер людської діяльності спричинили появу документів на новітніх, нетрадиційних безпаперових носіях інформації. З цим пов’язано те, що документ ототожнюється з матеріальним носієм, оскільки інформація, закріплена на ньому, піддається однаковим процесам: запису, зберіганню, передачі, одержанню, збиранню, пошуку та читанню з метою обігу інформації.

Носії інформації на перфострічках, перфокартах, магнітні й оптичні носії, а також інші документи, призначені для переведення в іншу мовну систему, прийнято відносити до категорії матричних документів. Документи на сучасних носіях інформації, як правило, не піддаються безпосередньому сприйняттю (зчитуванню). Інформація зберігається на машинних носіях, а частина документів складається й використовується безпосередньо в формі машинного зчитування. За призначенням для сприйняття такі документи належать до тих, які читаються за допомогою машин. Ці документи, призначені для автоматичного відтворення інформації, що знаходиться в них. Зміст таких документів цілком або частково подано знаками (перфорація, матричний магнітний запис, матричне розташування знаків, цифр тощо), пристосованими для автоматичного зчитування. Інформація фіксується на перфораційних картах чи стрічках, магнітних стрічках, картах, дискетах, спеціальних бланках і подібних носіях.

Документи на сучасних носіях інформації належать до класу техніко-кодованих, які містять запис, доступний для відтворення тільки за допомогою технічних засобів, у тому числі звуковідтворюючої, проекційної апаратури або комп’ютера. З усього масиву існуючих документів розглянута група виділяється за способом запису й зчитування інформації. Відповідно до цієї ознаки документи на сучасних носіях інформації поділяють на: документи на перфорованих носіях інформації (перфоровані документи) – перфокарти, перфострічки, апертурні карти; документи на магнітних носіях інформації (магнітні документи), до яких належать магнітні стрічки, магнітні карти, магнітні диски (гнучкі (дискети) й тверді), а також відеодиски; документи на оптичних носіях інформації (оптичні документи), групу яких складають мікрографічні документи (мікрофільми, мікродиски, мікрокарти) й оптичні диски; документи на голографічних носіях інформації (голографічні документи).

У літературі зазначається, що поняття електронного документа слід визначати з урахуванням загального поняття „документ”. Отже, суттєвими ознаками електронного документа є його зміст (інформація) і форма (технічний носій інформації). Виходячи з цього, електронним документом є інформація, зафіксована на електронних носіях, яка має реквізити, що дозволяють її ідентифікувати. Електронний документ – це певна кількість інформації, яка міститься не на папері, а в пам’яті електронно-обчислювальних машин (чи на магнітному носієві, що є приналежністю електронно-обчислювальної техніки). Проте інформація, що міститься у документі, буде доступною для розуміння людини, а значить, виконувати комунікативну функцію, лише у вигляді письмового документа, що буде розміщений на відповідному технічному пристрої (моніторі). Сама інформація може існувати як візуальна копія паперового документа, а також у „розібраному” вигляді – коли окремі частини документа, поняття або елементи даних зберігаються в різних місцях, а „збираються” разом лише в момент використання документа. Електронний документ завжди є письмовим, оскільки окремим документом є певна кількість інформації, викладена для людини за допомогою письмових знаків, а не математичного коду. З цього приводу слід зазначити, що в законі України „Про електронні документи та електронний документообіг”[3] електронний документ не розуміється як альтернатива письмовому документу. Термін „електронний документ” означає лише різновид його носія, на відміну, наприклад, від паперового. Тому висловлена в літературі точка зору, що документ матеріалізується лише у письмовій формі мовлення, заслуговує на підтримку.

Аналіз точок зору на загальнонаукове, кримінальне, криміналістичне й кримінально-процесуальне поняття документа, а також аналіз норм законодавства про ОРД та відомчих нормативно-правових актів дає підстави для виокремлення характерних ознак документа: він є матеріальним об’єктом, що виготовлений (зафіксований) на паперових, магнітних, оптичних носіях, перфострічках, перфокартах та ін.; він є засобом фіксації та засобом передачі інформації у часі і просторі за допомогою знаків письма та інших технічних засобів відтворення зображення та звуку, мистецьких засобів відтворення дійсності; має певні реквізити та форму; в ньому зафіксовані відомості (фактичні дані, інформація) що має певне значення для його споживача.

Виходячи із цих ознак, можна визначити документ оперативно-розшукової діяльності як паперовий або інший матеріальний носій, що призначений для зберігання, перетворення, передачі, посвідчення відомостей, на якому у знаковій чи в будь-який іншій спосіб та в певній формі зафіксована оперативно-розшукова інформація, отримана уповноваженими суб’єктами у визначений законом та відомчими нормативними актами спосіб, яка може мати значення для прийняття відповідних рішень в ОРД та інших встановлених законом сферах діяльності.

У сфері ОРД такими документами є: повідомлення осіб, які
знаходять в негласних конфіденційних відносинах з оперативно-розшуковими підрозділами; копії письмових завдань цим особам; плани проведення окремих оперативно-розшукових заходів (оперативні комбінації, експерименти тощо); заяви громадян, повідомлення організацій, підприємств, установ, посадових осіб про підготовлювані, ті, що вчиняються, або вчинені злочини; пояснення громадян, посадових осіб; матеріали перевірок, інвентаризацій, ревізій фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій; відповіді на офіційні запити організацій, підприємств, установ, посадових осіб з питань, що входять до їх компетенції; копії документів архівних оперативно-розшукових, кримінальних справ; копії документів оперативно-розшукових справ, що перебувають у провадженні відповідних оперативно-розшукових підрозділів; копії документів кримінальних справ, що перебувають у провадженні правоохоронних чи судових органів (копії відповіді на запити правоохоронних та судових органів, копії пояснень громадян та посадових осіб, копії протоколів допитів, обшуків, виїмок, оглядів тощо); рапорти оперативних працівників про виявлені у ході проведення ОРЗ протиправні діяння, що містять ознаки злочинів, виявлення і припинення яких віднесено до компетенції органів СБ України, інші документальні матеріали, в яких містяться підстави для заведення оперативно-розшукових справ; рапорти оперативних працівників про заведення оперативно-розшукової справи; узагальнюючі довідки, складені за результатами аналізу отриманої в ході роботи у справі інформації та її правової оцінки; постанови про заведення, тимчасове припинення та закриття оперативно-розшукової справи; узагальнюючі довідки про отримані результати перевірки первинної оперативної інформації про протиправну діяльність; матеріали перевірки за автоматизованими банками даних та оперативними обліками СБ України, а також оперативно-довідковими картотеками УМВС-МВС України; рапорти, довідки, меморандуми, протоколи проведення  негласних ОРЗ тощо.

Серед документів ОРД, які можуть бути використані в інтересах кримінального судочинства, особливе місце посідає протокол, що відображає хід документування та результати проведення відповідного ОРЗ. Надаючи протоколу ОРЗ особливого значення серед документів, які функціонують в ОРД, законодавець у ч. 2 ст. 8 Закону про ОРД зазначив, що „за результатами негласного проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв’язку, контролю за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів отримання інформації складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів[4] у кримінальному судочинстві”, а в ч. 2 ст. 65 чинного КПК серед джерел доказів вказав протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та інші документи”. Проте в жодній статті Закону про ОРД та чинного КПК України не вказано ані змісту цього протоколу, ані в якому порядку і якою посадовою особою цей протокол повинен складатися, що на практиці необґрунтовано знижує можливість  використання таких протоколів у кримінальному процесу, в тому числі й для визнання їх доказами у кримінальній справі.

Враховуючи  зазначене, вважаємо доцільним Закон про ОРД доповнити окремою статтею, яка б мала назву: „Протокол оперативно-розшукового заходу”, такого змісту: „У протоколі про оперативно-розшуковий захід зазначається місце й дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять захід; час його початку та закінчення; зміст проведеного заходу; всі істотні обставини, виявлені при виконанні цього оперативно-розшукового заходу, що мають значення для справи.

Відомості про осіб, що проводили захід чи брали в ньому участь, є інформацією з обмеженим доступом і можуть бути розкриті лише за особистою письмовою згодою цих осіб та письмовим дозволом керівника органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність.

З метою нерозголошення даних про особу, яка проводила оперативно-розшуковий захід, а також даних про інших осіб, що брали участь у його проведенні, у протоколі зазначаються лише їх псевдоніми, а справжні прізвища, ім’я, по батькові, дата народження і місце проживання, сімейний стан, місце роботи, рід занять або посада та інші дані, що містять інформацію про цих осіб, зберігаються в матеріалах оперативно-розшукової справи до набрання чинності вироком чи іншим передбаченим законом процесуальним актам.

До протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які пояснюють його зміст, про що вказується в цьому протоколі. У протоколі вказуються також технічні засоби та умови їх застосування.

Протокол підписує особа, яка проводила оперативно-розшуковий захід, та інші особи, які були присутні при цьому чи брали участь у його проведенні.

Протокол з відповідними додатками до нього долучається до матеріалів оперативно-розшукової справи і в разі необхідності направляється особі, яка приймає рішення про порушення провадження у кримінальній справі за матеріалами ОРД, особі, у провадженні якої перебуває кримінальне провадження, особі, за дорученням якої проводився оперативно-розшуковий захід, у порядку, визначеному цим законом та іншими нормативними актами”.

За результатами аналізу пунктів 7, 16 ч. 1 ст. 8, ст. 10, п. 2 ч. 2 ст. 14 Закону про ОРД, а також норм відомчих нормативно-правових актів, у яких цей термін вживається, можна зробити висновок про те, що поняття „матеріали ОРД” ширше за поняття „документи ОРД”. Вони співвідносяться між собою як ціле та частина, оскільки матеріалами ОРД є не лише документи, а й предмети (вироби, макети й інші об’єкти), які отримані в результаті проведення ОРЗ і є носіями оперативно-розшукової інформації та можуть бути використані в інтересах ОРД і кримінального судочинства.

Поняття „оперативно-розшукова інформація” як „дані”, „фактичні дані”, „відомості” не можна ототожнювати з поняттями „оперативно-розшукові документи”, „матеріали оперативно-розшукової діяльності”, оскільки останні визначають стан статичної фіксації оперативно-розшукової інформації (даних, фактичних даних), характеризують різні способи її матеріального закріплення. А отже поняття „використання оперативно-розшукової інформації” та „використання матеріалів ОРД” мають неоднакове змістовне навантаження.

У першому випадку мова йде про відомості (дані, фактичні дані), які використовуються автономно від матеріалів ОРД, тобто без їх документального закріплення відповідно до визначених Законом про ОРД та відомчими нормативними актами форм.

У другому – про використання як самої оперативно-розшукової інформації, так і тих матеріалів (документів, предметів), у яких вона зафіксована.

Матеріали ОРД у практичній діяльності правоохоронних та судових органів нерідко помилково ототожнюються з оперативно-розшуковими справами, які передбачені відомчими нормативними актами й ведуться з метою організації і здійснення цілеспрямованих ОРЗ, систематизації, документації і фіксації результатів їх проведення, для аналізу отриманих даних щодо протиправної діяльності об’єктів справи, оперативної і правової оцінки матеріалів ОРД, а також прийняття управлінських і процесуальних рішень.

У теорії кримінального процесу та ОРД результатами ОРД вважається як усна оперативно-розшукова інформація, так і різні матеріальні об’єкти: „предмети й документи, що несуть важливі відомості про обставини справи”, здобуті при здійсненні ОРЗ[5].

Оскільки результати ОРД є реалізацією мети та завдань ОРД чи її певних етапів, ОРЗ тощо, їх підсумком – фактичними даними (інформацією), що фіксуються в оперативно-службових документах (рапортах, довідках, зведеннях, меморандумах, актах, звітах, протоколах, отриманих у ході ОРД предметах, та ін.) – матеріалах ОРД, які зосереджуються в матеріалах оперативно-розшукової справи, то поняття „результат оперативно-розшукової діяльності” має інформаційно-правовий характер, являючи собою реалізовані на практиці мету та завдання відповідної оперативно-розшукової дії, ОРЗ чи в цілому ОРД, а також формалізовано юридичний характер. Тому, на нашу думку, слід виходити з рівнозначності термінів „оперативно-розшукова інформація”, „відомості”, „дані”, „фактичні дані” й „результати ОРД” за умови, що „оперативно-розшукова інформація”, „відомості”, „дані”, „фактичні дані” є остаточним, кінцевим підсумком відповідно оперативно-розшукової дії, ОРЗ чи в цілому ОРД, спрямованих на їх отримання, а також рівнозначності термінів „матеріали оперативно-розшукової діяльності” й „результати оперативно-розшукової діяльності”.

Окремі автори вважають, що як результати ОРД слід розглядати також підсумки вирішення завдань, які стоять перед підрозділами, що здійснюють ОРД, тобто захоплення обвинуваченого, що переховується, чи особи, запідозреної у вчиненні розслідуваного злочину, за допомогою здійснення оперативно-тактичної комбінації[6].

Існує думка, що результат ОРД – це дані (відомості, інформація), отримані при здійсненні ОРЗ, а також від конфідентів і зафіксовані в матеріалах оперативно-розшукових справ[7], „інформаційний і (чи) матеріальний продукт, отриманий оперативно-розшуковим органом як підсумок конкретної оперативно-розшукової дії, заходу, операції”[8].

У спеціальній літературі зазначається також, що під результатами ОРД слід розуміти фактичні дані, відомості, інформацію, отримані при проведенні ОРЗ, передбачених Законом про ОРД, і обставини, що пов’язані з підготовлюваним чи вчиненим злочином, розшуком осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства й суду, що ухиляються від відбування покарання і безвісти пропали. Вони можуть міститися: в оперативно-службових документах, що фіксують хід ОРЗ і складені відповідно до відомчих нормативних актів; у матеріалах фото-, кінозйомки, у звуко-, відеозаписах, зроблених у процесі оперативних заходів; у поясненнях осіб, що брали участь у їх проведенні; у предметах, матеріалах і повідомленнях, вилучених при здійсненні ОРЗ; у повідомленнях конфіденційних джерел.

Аналіз матеріалів ОРД, які передбачені Законом про ОРД та відомчими нормативно-правовими актами, дає підстави для висновку, що вони за своєю інформаційною та правовою природою є неоднорідними. Це дозволяє класифікувати їх на відповідні види з метою виявлення можливостей використання кожного з них в інтересах кримінального судочинства та вироблення вимог до порядку їх оформлення й залучення до кримінального процесу.

Матеріали ОРД, що можуть бути використані в інтересах кримінального судочинства, залежно від обраних критеріїв можна класифікувати на такі види:

а) залежно від способу отримання:

1) отримані в ході негласних ОРЗ, результати яких мають відповідний ступінь таємності;

2) отримані гласним, офіційним шляхом;

б) залежно від можливості розсекречення (для матеріалів ОРД, отриманих у ході негласних ОРЗ:

1) ті, що можуть бути розсекречені у встановленому законом та відомчими нормативними актами порядку;

2) які не підлягають розсекреченню: у зв’язку з недоцільністю розшифрування форм та методів ОРД; з неможливістю забезпечення безпеки осіб, що брали участь в ОРД та можуть стати учасниками кримінального судочинства (можуть бути допитані як свідки та взяти участь у проведенні інших слідчих дій); з недоцільністю розголошення конфіденційних відносин; з відсутністю письмової згоди особи, щоб дані про її конфіденційні відносини з підрозділами, які здійснюють ОРД, були розголошені;

в) залежно від змісту:

1) які містять інформацію про носії фактичних даних;

2) у яких зафіксовані дані про дії запідозрених у вчиненні злочину осіб;

3) які містять інформацію про матеріальні сліди злочинів та інші фактичні дані, що можуть бути використані в інтересах кримінального процесу;

г) залежно від характеру:

1) вербального походження: повідомлення, отримані від осіб, що перебувають у конфіденційних відносинах з оперативно-розшуковими підрозділами; пояснення, заяви, звернення окремих осіб;

2) документального походження: отримані від фізичних та юридичних осіб гласно й негласно; складені уповноваженими особами в ході їх оперативно-службової діяльності (протоколи, акти, рапорти, довідки, зведення, меморандуми, огляди, звіти тощо);

3) речового походження: виявлені в ході ОРЗ (зброя, наркотики тощо); виготовлені в ході оперативно-службової діяльності (макети, копії тощо);

ґ) залежно від способу використання:

1) документального й речового походження, отримані як гласно, так і негласно, та можуть бути використані процесуальним шляхом як приводи та підстави для порушення провадження у кримінальній справі або проведення слідчих дій, для отримання фактичних даних, що можуть бути доказами у кримінальній справі, та прийняття інших процесуальних рішень: рапорти оперативного працівника про виявлення ознак злочину; довідки, меморандуми, протоколи проведення негласних ОРЗ (оперативного постачання предметів, товарів і речовин; проведення візуального спостереження тощо; фото-, кіноплівки, аудіо-, відеодиски та інші носії, на яких зафіксована оперативна інформація (фактичні дані) про протиправні діяння окремих осіб та груп; заяви громадян, повідомлення організацій, підприємств, установ, посадових осіб про підготовлювані, ті, що вчиняються, або вчинені злочини; пояснення громадян, посадових осіб; акти й матеріали перевірок, інвентаризацій, ревізій фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій; відповіді на офіційні запити організацій, підприємств, установ, посадових осіб, що входять до їх компетенції; копії процесуальних документів архівних кримінальних справ, кримінальних справ, що перебувають у провадженні правоохоронних чи судових органів (копії відповідей на запити правоохоронних та судових органів, копії пояснень громадян та посадових осіб, копії протоколів допитів, обшуків, виїмок, оглядів тощо); копії будь-яких інших документів, що вказують на ознаки злочину, а також обставини, що сприяють його розкриттю; рапорти оперативних працівників про виявлені у ході проведення ОРЗ протиправні діяння, що містять ознаки злочинів, та дані щодо запідозреної особи та її зв’язки, інші матеріали перевірки за автоматизованими банками даних та оперативними обліками СБ України, а також оперативно-довідковими картотеками УМВС–МВС України, що не містять конфіденційної інформації;

2) документального й речового походження, отримані негласно й можуть бути використані в кримінальному процесі лише в організаційно-тактичних цілях: агентурні повідомлення; плани проведення окремих агентурно-оперативних заходів (оперативні комбінації, експерименти та ін.); копії письмових завдань агентам; документальні матеріали, в яких містяться підстави для заведення оперативно-розшукових справ; рапорти оперативних працівників про заведення оперативно-розшукової справи; узагальнюючі довідки, складені за результатами аналізу отриманої в ході роботи у справі інформації та її правової оцінки; постанови про заведення, тимчасове припинення та закриття оперативно-розшукової справи; довідки за результатами перевірки отриманої первинної оперативної інформації про протиправну діяльність, фото-, кіноплівки, аудіо-, відеодиски та інші носії, на яких зафіксована оперативна інформація (фактичні дані) про протиправні діяння окремих осіб та груп тощо;

д) залежно від напрямків використання – на ті, що можуть бути:

1) приводами та підставами для порушення провадження у кримінальній справі;

2) приводами та підстави для проведення слідчих дій;

3) приводами та підставами для застосування заходів примусу та забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства й членів їх сімей;

4) використані для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі;

5) використані лише в організаційно-тактичних цілях.

Кожний із визначених нами видів матеріалів ОРД має свої особливості, які мають бути враховані при розробці засад використання їх в кримінальному процесі відповідно до передбачених ст. 10 Закону Про ОРД та КПК України напрямками.



[1]Дорохов В. Я. Уголовно-процессуальная природа видов доказательств. – М., 1982. – С. 184.

[2]Кузнецова Н. А. Собирание и использование документов в качестве доказательств по уголовным делам: Дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1996. – С. 159; Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко та ін. – Т. 2. – К., 1998. – С. 276.

[3]Законі України „Про електронні документи та електронний документообіг” від 22 травня 2003 р. № 851-IV // ВВР. – 2003. – № 36. – Ст. 275.

[4]Вважаючи доцільним закріплення результатів окремих ОРЗ у відповідному протоколі, ми не погоджуємося з тим, що такі протоколи підлягають використанню як джерело доказів у кримінальному процесі, оскільки це не відповідає засадам доказового права. Наша позиція з цього питання буде викладена у наступних розділах роботи.

[5]Див.: Безлепкин Б. Т. Проблемы уголовно-процессуального доказывания // Советское государство и право. – 1991. – № 8. – С. 98.

[6]Див.: Чувилев А. А. Использование следователем оперативно-розыскной информации в стадиях возбуждения уголовного дела и предварительного расследования: Дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1985. – С. 13-14.

 

 



Обновлен 03 ноя 2016. Создан 31 мар 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником