БЛОГ ЯРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ТАРАСЮК: перший web-сайт в Україні з вивчення ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

МЕТОДИ ОПЕРАТИВНОГО РОЗПІЗНАВАННЯ

джерело : Оперативне розпізнавання / Вячеслав Анатолійович Некрасов, В. Я. Мацюк, Н.Є. Філіпенко, Л.В. Родинюк . – Київ : КНТ, 2007 . – 213 с. – (Проблеми оперативно-розшукової діяльності) . -



До методів ОРД відносяться:

оперативне опитування;

оперативна установка;

візуальне спостереження;

оперативний огляд;

особистий пошук;

зняття інформації з каналів зв'язку;

агентурний метод

Кожний із методів ОРД має свій зміст, нормативно-правове регулювання, особливості тактики проведення, фіксації та закріплення отриманих даних, тощо.

Оперативно-розшукові методи в теорії ОРД виступають як відповідні наукові категорії, що реалізуються в практичній діяльності як оперативно-розшукові заходи.

1. Оперативне опитування

1.1.Поняття. Види та завдання оперативного опитування

У практиці оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ найбільш поширеним методом обґрунтовано визнається оперативне опитування. Право на застосування оперативними працівниками цього методу передбачено Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" (п. 1 ст. 8).

Шляхом оперативного опитування працівники органів внутрішніх справ отримують інформацію, необхідну для проведення оперативних розробок, попередження і розкриття злочинів, розшуку зниклих злочинців і громадян, які пропали безвісти. Оперативне опитування досить широко застосовується і під час перевірки заяв, повідомлень про вчинені злочини для отримання докладної інформації про факти й осіб, які викликають оперативний інтерес.

На думку В.М. Атматжитова, розвідувальне опитування – це метод збору оперативно-розшукової інформації в процесі безпосереднього спілкування оперативного працівника з громадянами, яким можуть бути відомі дані про осіб і факти, що викликають інтерес для правоохоронних органів. В.А. Черепанов у своїх наукових працях дає декілька визначень поняття опитування, яке використовується в ОРД, називаючи його розвідувальним. Суть їх зводиться до того, що розвідувальне опитування - це оснований на законах і підзаконних нормативних актах метод ОРД - спосіб збору оперативно-розшукової інформації, що отримується в процесі безпосереднього спілкування оперативного працівника (співробітника органу дізнання) з громадянами, які знають чи можуть знати про осіб і факти, котрі становлять оперативний інтерес, з метою запобігання, розкриття злочинів, розшуку злочинців, які переховуються, й осіб, котрі пропали безвісти.

В.О. Вандишев, вивчаючи тактичні особливості застосування оперативного розпізнавання писав, що розвідувальне опитування - це спеціальна бесіда оперативного працівника з особою, яка обізнана про факти, що викликають оперативний інтерес, з метою отримання відомостей, які можуть бути використані у боротьбі зі злочинністю. Сутність розвідувального опитування, на думку І.П. Козаченка, полягає у отриманні оперативно значущої інформації в процесі спілкування спеціального суб'єкта (оперативного працівника) з особами, які викликають оперативний інтерес.

Оперативне опитування застосовується для отримання відомостей, які вирішують не тільки часткові, але й загальні завдання боротьби зі злочинністю.

Оперативно-розшукова інформація - це відомості соціального характеру, для отримання яких використовуються загальні методи її збирання: спостереження, опитування, вивчення документів тощо. В оперативно-розшуковій діяльності найбільш результативними є взаємовідносини між її суб'єктами та іншими учасниками оперативно-розшукових заходів. Спілкування здійснюється у різного роду бесідах як віч-на-віч, так і групових. Але не будь-яка бесіда носить оперативно-розшуковий характер.

Поняття: оперативне опитування, як самостійний метод ОРД полягає в цілеспрямованих діях, а саме безпосереднього спілкування, оперативного працівника з джерелами інформації, а саме з громадянами, щодо отримання інформації про осіб, предмети, факти, що становлять оперативний інтерес для органів внутрішніх справ.

Оперативне опитування являє собою передбачене нормативними актами, що регламентують оперативно-розшукову діяльність суспільно значуще, свідоме і конфіденційно проваджуване діяння зі збирання відомостей у особи (осіб), яка ймовірно володіє або може володіти інформацією що становить оперативний інтерес, безпосередньо спілкуючись з нею. Обов’язковою умовою проведення опитування є добровільна згода особи на бесіду. Згода може бути отримана безпосередньо, у вигляді прямої відповіді на запитання, чи опосередковано – коли про згоду опитуваного свідчить сам факт спілкування.

Оперативне опитування відіграє важливу роль в оперативно-розшуковій діяльності органів внутрішніх справ. Шляхом оперативного опитування виявляються факти латентних злочинів, викриваються особи, які підозрюються в злочинній діяльності, встановлюються місця переховування розшукуваних злочинців тощо. Оперативним опитування можна отримати вихідні дані для пошуку речових доказів у кримінальних справах, перевірити свідчення звинувачуваних, потерпілих, очевидців, виявити місця зберігання викрадених речей, здійснити заходи щодо документування злочинної діяльності розроблюваних. Нарешті, шляхом оперативного опитування збираються відомості на осіб, яких передбачається залучити до негласного співробітництва, перевіряються їх повідомлення, зашифровка, поведінка тощо.

Оперативне опитування, слугуючи охороні прав та інтересів людини, держави і суспільства від злочинних посягань, має проводитися з дотриманням певних умов, які б виключали порушення чинного законодавства, прав і свобод громадян. Передусім необхідно забезпечити добровільність викладення опитуваним відомих йому даних. Кого б не опитував оперативний працівник, він не має права погрожувати, шантажувати і допускати інші незаконні дії стосовно опитуваного для отримання від нього оперативної інформації.

За формою і деякими змістовими ознаками оперативне опитування подібне до допиту, тобто є процесуальною формою закріплення доказів у кримінальній справі. Але між опитуванням і допитом існує принципова різниця а саме: допит є слідчою дією, а оперативне опитування - методом ОРД; процедура проведення допиту всебічно регламентується нормами кримінально-процесуального законодавства, у той час як проведення оперативного опитування процесуальними нормами не регулюється. Ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" у загальному вигляді визначає право оперативних підрозділів опитувати осіб за їх згодою; проведення допиту закон дозволяє тільки після порушення кримінальної справи, а здійснення ж оперативного опитування не залежить від цього; на допиті свідок попереджується про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу свідомо неправдивих показань, що нормами права не передбачено для оперативного опитування; відомості, отримані на допиті, оформляються протоколом, який є джерелом судових доказів, у той час як результати оперативного опитування протоколом не оформляються і не є судовим доказом.

Оперативне опитування часто використовується в оперативно-розшуковій практиці як найбільш доступний і універсальний захід. Коло осіб, які підлягають опитуванню, залежить від конкретної оперативно-розшукової ситуації. Головним критерієм застосування цього заходу є можливість отримати інформацію, що сприяє попередженню, припиненню та розкриттю злочинів, розшуку зниклих злочинців і громадян, які пропали безвісти.

Суб’єктами оперативного опитування можуть бути лише оперативні працівники та особи, що залучаються до конфіденційного співробітництва. У деяких випадках суб’єктами можуть бути інші особи, за завданням оперативних працівників, але вони здійснюють оперативне опитування не у повному обсязі, епізодично та не повинні знати кінцеву мету.

Об’єктами оперативного опитування можуть бути будь-які особи. Джерела інформації люди - поділяються на офіційні та неофіційні.

У залежності від особливостей тактики проведення оперативне опитування поділяється за ступенем: гласне та негласне, а за змістом - воно може бути зашифрованим(із шифруванням мети або факту бесіди) і незашифрованим.

Отже види оперативного опитування:

-          гласне без зашифровки мети;

-          гласне з зашифровкою;

-          негласне з зашифровкою;

-          негласне без зашифровки.

Завдання оперативного опитування:

У попередженні злочинів оперативне опитування допомагає виявленню:

-           причин та умов, що сприяють скоєнню злочинів;

-           осіб, від яких можна чекати вчинення злочину, а також тих, хто його задумав або підготував;

-           громадян, котрі негативно впливають на таких осіб;

-           громадян, чия негласна допомога може бути використана в попередженні злочинів.

У розкритті злочинів методом оперативного опитування виявляються:

- ознаки злочинів, тобто отримання і перевірка первинних відомостей, які можуть відноситися до елементів складу злочинів: об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторін;

- очевидці та свідки злочинів;

- особи, причетні до вчинення злочинів;

- місця зберігання знарядь вчинення злочинів і речей,здобутих злочинним шляхом;

- громадяни, негласна допомога яких може сприяти розкриттю злочинів.

При розшуку зниклих злочинців оперативним опитуванням:

- вивчаються особливості злочинця, котрий переховується;

- виявляються особи, які знають або можуть знати про місце перебування розшукуваного;

- встановлюються місця перебування розшукуваного;

- виявляються особи, які можуть позитивно вплинути на розшукуваного і спонукати його до явки з повинною;

- виявляються і вивчаються особи громадян, негласна допомога яких може сприяти розшуку злочинця;

При розшуку осіб, пропалих безвісти, оперативне опитування сприяє:

- вивченню особи безвісти зниклого;

- виявленню осіб, які могли бачити його безпосередньо перед зникненням;

- вивченню обставин зникнення розшукуваного;

- виявленню осіб, які знають або можуть знати про його місце перебування;

- встановленню місця перебування розшукуваного;

- виявленню і перевірці осіб, які причетні до зникнення розшукуваного;

- отриманню інформації про те, що безвісти зниклий міг стати жертвою злочину.

Визначення завдань і необхідних відомостей (предмет опитування) здійснюється оперативним працівником на підставі аналізу інформації про конкретну оперативно-розшукову ситуацію. Наприклад, при вчиненні неочевидних злочинів часто очевидці, а й можливі свідки виявляються в результаті проведення масових оперативних опитувань громадян, які проживають або працюють у районі місця кримінальної події. У подібній ситуації виявлення свідків, очевидців - це ї є оперативно-розшукове завдання, яке необхідно вирішувати.

Організаційний бік проведення оперативного опитування складається:

  1. визначення кола питань, які необхідно з’ясувати;
  2. вибору місця і часу проведення;
  3. залежно від виду опитування, визначення тактичного прийому його здійснення.

1.2. Оформлення, перевірка і використання відомостей отриманих шляхом оперативного опитування

Результати оперативного опитування оформлюються і використовуються на тих же підставах, що й інша оперативна інформація. Залежно від характеру даних, отриманих шляхом опитування, і тактики їх подальшого використання в боротьбі зі злочинністю результати можуть бути оформлені у вигляді рапорту, довідки, агентурного повідомлення, пояснення чи заяви опитуваного чи потерпілого.

Довідка складається у довільній формі (якщо при опитуванні не отримано даних, які становлять оперативний інтерес). Це засвідчує факт проведення опитування і відображає, що вказані особи опитані, але необхідною інформацією не володіють.

Рапорт про проведення оперативного опитування складається тоді, коли про отримані відомості необхідно поінформувати керівника оперативного підрозділу чи   . Рапортом оформлюються відомості: отримані шляхом опитування за дорученням керівників; на підставі запитів, доручень інших   ; ті, що необхідні іншим співробітникам, службам   ; які вимагають офіційного реагування; отримані на конфіденційній основі; відомості, на підставі яких необхідно додатково провести заходи гласного чи негласного характеру.

Результати оперативного опитування можуть оформлятися поясненням опитуваної особи та за його згодою письмово зафіксуватися. Якщо під час опитування стало відомо, що співрозмовник є жертвою злочину, від нього може бути прийнята заява.

Поряд зі складанням документів, для фіксації наслідків оперативного опитування може використовуватися магнітний звукозапис, відеозйомка та інші технічні засоби. їх застосування, залежно від особи опитуваного (потерпілий, свідок, підозрюваний тощо) та загального тактичного задуму, може бути як гласним, так і негласним.

Перевірка відомостей, отриманих шляхом оперативного опитування, здійснюється ще в процесі співбесіди уточнюючими чи контрольними запитаннями. Цим способом виявляються суперечності в повідомленнях і оцінюється достовірність інформації. У цілому ж перевірка оперативно значимої інформації, отриманої шляхом опитування громадян, так само як і тієї, що надійшла з інших джерел, здійснюється шляхом застосування всіх сил, засобів і методів оперативно-розшукової діяльності (негласні співробітники, оперативна техніка, візуальне спостереження, оперативна установка, особистий пошук, оперативні обліки). Відомості про ту чи іншу подію або факт, отримані шляхом опитування, порівнюються з інформацією, отриманою при опитуванні інших осіб. Крім того, такі дані можуть перевірятися під час допитів звинувачуваних і свідків у справах, які знаходяться у слідчому провадженні. Якщо при опитуванні отримано дані про осіб, відомих лише за кримінальними кличками або прикметами, то вони негайно перевіряються за масивами оперативно-розшукових обліків.

Відомості, отримані шляхом оперативного опитування, використовуються для переслідування злочинців, відшукання доказів їх злочинних дій, викраденого майна, а також при документуванні та реалізації матеріалів оперативної розробки. Така інформація може використовуватися і при розслідуванні кримінальних справ.

Відомості, отримані при опитуванні осіб у зв'язку з кримінальною подією, використовуються для висування оперативно-розшукових версій, враховуються для визначення тактики допиту і в процесі його здійснення. Тільки після отримання свідчень від раніше опитаних осіб як від свідків у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом, раніше повідомлені ними дані набувають сили судових доказів.

2. Оперативна установка

2.1. Поняття, основні завдання оперативної установки

У діяльності підрозділів органів внутрішніх справ, які здійснюють боротьбу з правопорушеннями і злочинністю, досить часто застосовується оперативна установка - один із найбільш ефективних методів негласного збирання інформації про осіб, предмети і факти, що становлять інтерес для   . Способом оперативної установки конспіративно збираються відомості про осіб, які перевіряються (за місцем проживання, роботи, відпочинку), про викрадені, розшукувані предмети та про факти вчинення правопорушень і злочинів. Основними особливостями оперативної установки як зазначає В.А. Омельчук, М.Л. Грибов, є негласність, конспіративність, використання документів оперативного прикриття та різноманітних каналів отримання потрібних відомостей (проведення спеціальних бесід з особами, які використовуються як джерело інформації, вивчення документів, наведення довідок).

Теоретичні та практичні питання застосування методу оперативної установки досліджувалися такими фахівцями, як В.М. Солдатов, С.А. Смирнов, В.Г. Соколов, О.С. Карп  ький, І.Р. Шинкаренко, І.І. Шинкаренко, І.В. Тарасюк, О.Ф Долженков, Г.Є  Запорожцева, А.П. Кіцул, Е.В. Рижков, М.Л. Грибов, О.А. Гапон, О.Д. Приліпко, П.О. Бажан, Г.С. Коваленко, В.А. Омельчук.

Так, І.Р. Шинкаренко визначає оперативну установку як метод оперативно-розшукової діяльності, що полягає в конспіративному збиранні оперативним працівником з різних джерел, з використанням документів оперативного прикриття та часткових методів пізнання, інформації про спосіб життя особи, яка становить оперативний інтерес, її біографію та злочинні зв’язки за місцем проживання або за місцем роботи з метою попередження і розкриття злочинів, знаходження розшукуваних злочинців та осіб, які пропали безвісті. За визначенням В.А Некрасова, оперативна установка як метод полягає в пізнанні суб’єктом способу життя (поводження, зв’язків, біографічних даних тощо) об’єкту (фізичної чи юридичної особи), який становить оперативний інтерес, через джерела інформації, що його оточують (фізичних осіб, документи та ін.) які ймовірно цими відомостями володіють або містять ці відомості, за місцем проживання, тимчасового перебування або місцем роботи об’єкта з метою виконання завдань оперативно-розшукової діяльності. Вивчаючи питання особистого пошуку, О.С. Вандишев під оперативною установкою розумів конспіративні дії оперативного працівника за місцем проживання або тимчасового перебування особи, що викликає оперативний інтерес, спрямовані на збір і перевірку відомостей про його біографію, спосіб життя, окремі вчинки і зв’язки.

До збирання інформації негласно, зашифровано про осіб, які перевіряються, предмети і факти, що становлять інтерес для   , вдаються працівники практично всіх служб (дільничні інспектори, слідчі, працівники ДАІ, паспортних апаратів тощо), але ця робота виконується шляхом застосування таких методів ОРД, як оперативне опитування, особистий пошук, оперативний огляд тощо. Адже гласний працівник міліції виступає від імені   , чим мимоволі орієнтує джерело інформації на те, для кого збираються відомості, дає привід для роздуму про можливі наслідки використання повідомлених даних.

Як зазначає І.В. Тарасюк, що як спеціальний метод ОРД, оперативна установка сформувалася в практичній діяльності Головного Управління Оперативної служби Департаменту кримінальної міліції (далі ГУ ОС ДКМ)і насамперед у службі карного розшуку. Це диктувалося необхідністю кваліфікованого отримання інформації саме з незалежних джерел (громадян, посадових осіб, документів офіційного та неофіційного характеру, тощо) з глибоким зашифруванням інтересів оперативних служб.

Оперативна установка працівниками Оперативної служби здійснюється тоді, коли оперативні працівники гласних підрозділів    (ГУ карного розшуку, ГУ ДСБЕЗ, УБНОН, ВКМД, УБОЗ та ін.) за умов конспірації чи складності питань, які необхідно з’ясувати, не мають можливості особисто або за допомогою інших джерел (дільничних інспекторів, негласних співробітників тощо) негласно зібрати інформацію за місцем проживання, роботи, тимчасового перебування особи, яка викликає інтерес оперативних підрозділів.

Оперативна установка, як і інші спеціальні методи ОРД ґрунтується на таких формах пізнання, як відчуття, сприйняття, уявлення. Разом з тим оперативній установці властиві істотні організаційно-тактичні особливості, які дають можливість розглядати її як самостійний негласний метод ОРД, відмінний, наприклад, від оперативного опитування, особистого пошуку, що використовуються підрозділами карного розшуку.

Зміст цих особливостей зводиться до таких положень:

оперативна установка підрозділами оперативної служби здійснюється на підставі завдань гласних оперативних підрозділів і з дозволу керівників   , які мають відношення до оперативної роботи. Це означає, що порядок проведення оперативної установки, форми організації та взаємодії з ініціаторами визначені відомчими нормативними актами й обов'язкові для виконання взаємодіючими сторонами;

установчі заходи здійснюються спеціально уповноваженими, професійно підготовленими співробітниками, тобто спеціалістами, для яких установча робота є основним функціональним обов'язком;

матеріали, отримані шляхом оперативної установки, призначаються не для внутрішнього користування, а передаються ініціатору, який на їх підставі здійснює як оперативно-розшукові заходи, так і слідчі дії (обшук, виїмка, допити, затримання тощо). За достовірність відомостей, викладених в оперативній установці, їх об'єктивність і повноту підрозділи ГУ ОС ДКМ несуть повну відповідальність, що зумовлено їх компетенцією.

М.Л. Грибов зазначає, що головна особливість довірчих відносин із джерелами інформації при проведенні оперативної установки полягає у рольовій (маніпулятивній) поведінці оперативного працівника. Він приховує свою належність до органів внутрішніх справ, виступає перед джерелами як представник установ, чия діяльність не пов’язана з охороною громадського порядку та боротьбою зі злочинністю, тобто особи переконані, що вони вступають у стосунки не з правоохоронцем, а з особою в ролі якої і виступає оперативний працівник.

Висока ефективність і дієвість оперативної установки як важливої складової частини діяльності ГУ ОС ДКМ та ОРД    у цілому визначили широке коло специфічних завдань, що вирішуються за допомогою цього методу. Під час оперативної установки може бути отримана інформація, як зазначає І.І. Шинкаренко про: компрометуючі матеріали, мотиваційну сферу (потреби, інтереси, переконання, ідеали та цінності), структуру психічних властивостей особистості (темперамент, здібності, риси характеру), особливості проведення дозвілля, зв’язки та їх характер, ставлення до правоохоронних органів, місцезнаходження в конкретний час, причетність до конкретної злочинної діяльності, адреси найчастішого відвідування, приналежність до злочинного середовища тощо (хто за місцем проживання може висвітлювати об’єкт оперативної установки, хто з числа сусідів або оточення знаходиться з об’єктом у неприязних стосунках, що приносив до дому, що виносив із приміщення, хто відвідував квартиру та в який час та ін.).

Таким чином, оперативна установка використовується для вирішення насамперед завдань боротьби зі злочинністю, а саме: для своєчасного виявлення, попередження, припинення і розкриття злочинів, розшуку злочинців, що переховуються від слідства, суду і відбування покарання.

Установчі дії здійснюються паралельно з іншими оперативно-розшуковими заходами або передують їм і сприяють їх цілеспрямованому і успішному вирішенню. Це досягається завдяки конспіративному характеру оперативної установки, який виражається передусім у зашифруванні дійсного одержувача інформації - органу внутрішніх справ.

Конспіративність проведення оперативної установки зумовлена також і іншими обставинами. Не можна оголошувати сам факт зацікавленості органів внутрішніх справ певною особою, щоб не спонукати її до вчинків і дій, які ускладнять викриття її в злочинах, виявлення злочинних зв'язків, місць схованки викраденого майна тощо. Деякі особи, обізнані з обставинами готування або вчинення злочинів, не бажають або остерігаються офіційно повідомити про це органи внутрішніх справ, а бувають випадки, коли необхідно відшукати джерела інформації про злочинну діяльність з метою зашифровки справжнього джерела інформації тобто агентів інформаторів, від яких оперативний працівник отримав негласну інформацію.

ГУОС, як правило, доручається проведення оперативної установки у випадках, коли обставини вимагають високих професійних навичок і суворого дотримання конспірації (установка рецидивістів, злочинних авторитетів, учасників законспірованих злочинних угруповань тощо). їм необхідно доручати установки для перевірки зашифрування явочних, конспіративних квартир і діючих агентів, особливо тих, які запідозрені у дворушництві та дезінформації.

Оперативні працівники ГУ ОС, проводячи установку, використовують документи прикриття (посвідчення працівників різних організацій, закладів, що обслуговують населення, або посвідчення представників громадськості), що дозволяють їм належним чином зашифровувати свої дії щодо збирання відомостей, які цікавлять ініціатора завдання.

Джерелом відомостей про об'єкти установки є громадяни, посадові особи та офіційні документи, в яких зафіксована інформація про осіб, які перевіряються (домові книги, особисті рахунки, довідки з місця роботи тощо).

Оперативна установка сприяє вирішенню багатьох оперативно-розшукових завдань боротьби зі злочинністю, основними з яких є своєчасне виявлення, попередження і розкриття злочинів, розшук злочинців, котрі переховуються від слідства, суду і відбування покарання. Завдання оперативної установки регламентуються наказом з грифом цілком таємно.

Наприклад, використання результатів оперативної установки на стадії готування або замаху на злочин дозволяє виключити можливість використання умов, що сприяють вчиненню злочинів, шляхом їх виявлення та усунення; вплинути на осіб, які задумали або готують злочин, змусити їх відмовитися від злочинного задуму.

Використання матеріалів оперативної установки в роботі щодо профілактики і попередження злочинів дає можливість здійснити: збір відомостей про злочини, що готуються, і об'єкти злочинного посягання; збір відомостей про наявність або формування злочинних угруповань, їх склад, рольові характеристики учасників (організатора, виконавця тощо).

У роботі щодо розкриття злочинів використання оперативної установки допомагає: виявити осіб, які вчинили злочини, і отримати відомості, що сприяють їх викриттю; виявити співучасників злочину; відшукати і процесуальним шляхом вилучити речі, знаряддя, документи, котрі можуть бути речовими доказами.

Оперативні установки набули широкого застосування в розшуковій роботі   . Вони проводяться у випадках, коли до    надходять відомості, що розшукуваний може переховуватися у своїх родичів чи знайомих; родичі, знайомі розшукуваного знають, де він переховується, і зашифроване отримання цієї інформації дозволить відшукати його і затримати. Оперативні установки в таких випадках проводяться за місцем проживання родичів, знайомих та інших осіб, котрі мають відношення до розшукуваного.

При застосуванні оперативної установки в рамках проведення оперативного розпізнавання безпосередньо оперативним працівником існують певні труднощі. Для їх подолання практика оперативно-розшукової діяльності розробила декілька тактичних прийомів.

По-перше, для того, щоб прийняти обґрунтоване рішення про застосування оперативної установки, оперативний працівник повинен вирішити доцільність його застосування (наприклад, якщо в будинку, де планується проведення оперативної установки, мешкають громадяни, які знають оперативного працівника в обличчя, здійснення заходу неможливе тому, необхідно обирати інший шлях виконання оперативно-тактичного завдання).

По-друге, оперативна установка проводиться відповідно до плану, який узгоджується оперативним працівником з керівництвом оперативного підрозділу. В плані повинні бути відображені особливості підготовки до особистого проведення оперативної установки і тактики її здійснення. Підготовка до проведення оперативної установки складається з визначення кола відомостей, що вимагають перевірки, вибору часу, тактичних прийомів проведення установки і підготовки необхідних засобів (документів, речей) прикриття. Коло відомостей, які необхідно зібрати або перевірити, визначається з урахуванням змісту, обсягу та достовірності вже наявних даних про об'єкт установки.

По-третє, в залежності від обсягу відомостей приймається рішення про застосування оперативної установки. Оперативну установку в межах застосування оперативного розпізнавання рекомендується застосовувати тільки в тих випадках, коли об'єм інформації малий і стосується одного-двох фігурантів. Якщо обсяг досить великий, то наполегливість оперативного працівника при їх збиранні може викликати занепокоєння як сторонніх осіб, так і розроблюваних, що може призвести до розшифрування заходу. В таких випадках доцільно залучати спеціальні підрозділи.

По-четверте. Виключно важливу роль при збиранні відомостей про особу, яка викликає оперативний інтерес, відіграє підбір джерел інформації. Для цього в першу чергу необхідно звернутися за допомогою до дільничного інспектора, який обслуговує дану територію. Дуже цінними, як джерела інформації, можуть бути двірники, працівники ЖКГ, голова та головний бухгалтер

Установки проводяться при підготуванні та проведенні засідок, операцій по затриманню озброєних небезпечних злочинців, обшуків тощо. У таких випадках вивчається розміщення будинку, кімнат, кількість вікон, дверей, сполучення з дахом, план оточуючої місцевості тощо.

Важливу роль оперативні установки відіграють при перевірці діючої агентури і зашифровки явочних і конспіративних квартир. Слід періодично проводити установки на негласних співробітників, які за контрактом перебувають на постійному грошовому утриманні. Проживаючи за документами прикриття, вони постійно перебувають під загрозою розшифрування.

Перевірці через установку підлягають агенти, запідозрені в дезінформації та дворушництві, ті, які пасивно ставляться до виконання завдань, не інформують про відомі їм факти злочинної діяльності, залучені до негласного співробітництва з числа раніше засуджених або з оточення розроблюваних осіб.

В обов'язковому порядку проводиться установка на осіб, які є кандидатами на утримувачів явочних квартир. Крім установки на утримувача, розвіднику-установнику доручається зібрати інформацію про склад його сім'ї, взаємини і спосіб життя членів сім'ї, сусідів, наявність серед оточення криміногенних елементів тощо.

Таким чином, оперативні установки сприяють ефективному вирішенню різноманітних завдань оперативно-розшукової діяльності  .

Оперативна установка - один із тих методів ОРД, ефективність якого цілком залежить від ретельної, глибокої підготовки. Перед виходом розвідника-установника на місце проведення заходу гласним оперативним підрозділом необхідно провести цілий ряд підготовчих дій, які забезпечують високу ефективність і результативність оперативної установки.

 

3. Візуальне спостереження

3.1. Поняття, завдання візуального спостереження як самостійного негласного методу ОРД.

У вирішенні завдань попередження і розкриття тяжких злочинів, виявлення і затримання злочинців часто застосовується візуальне спостереження - самостійний метод ОРД, один із головних напрямків у роботі служби карного розшуку МВС України. Суть його полягає в організації та тактиці проведення негласного зовнішнього спостереження за особами або іншими об'єктами, які становлять оперативний інтерес, для отримання і закріплення відомостей, що сприяють попередженню і розкриттю злочинів, викриттю розшукуваних злочинців.

Деякі аспекти діяльності підрозділів оперативної служби у своїх працях досліджували Р.К. Безруких, А.А. Венекдіктов, А.С. Карп  ький, В.М. Колдаєв, К.П. Гребнєв, М.Л. Грибов, М.А. Погорецький, І.В. Тарасюк, І.Р. Шинкаренко, І.І. Шинкаренко та інші науковці.

Візуальне спостереження, як визначає М.Л. Грибов це збирання фактичних даних, потрібних для виявлення, припинення, попередження, розкриття злочинів та розшуку осіб, які їх вчинили, що здійснюється шляхом прихованого стеження за фізичними особами у громадських місцях працівниками оперативної служби, в тому числі із застосуванням оперативно-технічних заходів.

У поєднанні з іншими методами ОРД візуальне спостереження дає можливість отримати важливі відомості про поведінку криміногенних осіб, виявити їхні злочинні зв'язки, засоби і знаряддя вчинення злочинів, проводити активні заходи щодо документування злочинної діяльності та викриття зловмисників.

Нині візуальне спостереження є єдиним із трьох напрямів діяльності оперативної служби, який має пряме законодавче закріплення. Так, відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України «Про ОРД» підрозділом, уповноваженим на проведення цієї діяльності, надається право «здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- , відео зйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних приладів

Завдання:

попередити або припинити кримінальні прояви з боку тих, за ким проводиться спостереження, або їх зв'язків;

виявити причини й умови, що сприяють вчиненню злочинів;

зафіксувати злочинні дії осіб, що проходять за оперативно-розшуковими або кримінальними справами;

встановити місця переховування злочинців, що ухиляються від слідства, суду і відбування покарання;

зафіксувати окремі дії розроблюваних шляхом негласного фотографування, кінозйомки, відео- і звукозапису;

забезпечити проведення окремих оперативно-розшукових заходів і слідчих дій (оперативна комбінація, негласне затримання, оперативний огляд, підготування до обшуку, арешт тощо);

виявити місця зборищ кримінальних елементів, збуту майна, нажитого злочинним шляхом, кубла розпусти і вживання наркотиків тощо;

перевірити спосіб життя, поведінку осіб, які залучаються до негласного співробітництва з   , особливо тих, хто працюватиме за контрактом, і утримувачів, явочних квартир.

Підрозділи Головного управління оперативної служби ДКМ здійснюють візуальне спостереження на підставі дозволу керівників ГУ МВС, ГУ МВСТ і в тісній взаємодії з працівниками гласних оперативних апаратів. Як правило, візуальне спостереження здійснюється у найбільш важливих справах оперативної розробки, коли необхідні відомості іншими оперативно-розшуковими засобами чи методами отримати неможливо або коли перевірка даних про підготування до злочину іншим способом займе багато часу, що може призвести до необоротних наслідків.

Об’єкти спостереження:

особи, які проходять у справах оперативних обліків, перебувають під адміністративним наглядом, відносно яких є обґрунтовані відомості про їхню злочинну діяльність, а також підозрювані або звинувачувані у кримінальних справах;

громадяни, які мають відомості про підготовлені або вчинені злочини, а також ті, хто має зв'язки зі злочинцями

родичі та знайомі злочинців, яких розшукують, якщо є підстави вважати, що спостереження за ними дасть можливість відшукати злочинця або дізнатися про його місцезнаходження;

запідозрені у дворушництві, дезінформації або вчиненні злочинів негласні співробітники;

інші особи, а також певні місця (мікрорайони, вокзали, базари, гральні заклади, ресторани, бари тощо), спостереження за якими допоможе отримати відомості, що сприятимуть попередженню, розкриттю злочинів, розшуку зниклих злочинців та громадян, які пропали безвісти.

У практичній діяльності візуальне спостереження являє собою дуже складний в організаційному і тактичному плані захід, що потребує значних людських ресурсів, технічних засобів, матеріальних витрат. Залежно від завдань, суб'єктів виконання, оснащення тощо, воно може проводитися терміном від кількох годин до кількох діб.

Гласні оперативні працівники зазвичай позбавлені можливості застосовувати цей метод у повному обсязі. Як правило, вони здійснюють спостереження протягом короткого часу, без застосування або з обмеженим застосуванням технічних, маскувальних засобів тощо. Необхідність у такому спостереженні виникає під час особистого пошуку, при документуванні злочинних дій розроблюваних, вирішенні інших завдань, які раптово з'явилися.

Найбільш кваліфіковано і протягом тривалого часу мають можливість здійснювати візуальне спостереження підрозділи ГУ ОС (розвідки), оскільки досвідчені злочинці, щоб уникнути викриття і можливого спостереження за ними, здійснюють контрспостереження, використовують сучасні технічні засоби, швидкісний автотранспорт, вміють маскуватися тощо. Очевидно, що в таких умовах гласні оперативні працівники фактично неспроможні більш-менш тривалий час спостерігати за розроблюваними, залишаючись непомітними. Крім того, працівники карного розшуку, ГУ БЕЗ, УБОЗ, УБНОН та інші, завантажені багатьма оперативно-службовими функціями, не в змозі проводити спостереження тривалий час. Власне, через це в складі ГУ ОС створено спеціальні підрозділи розвідки, які спеціалізуються на здійсненні візуального спостереження.

Візуальне спостереження як спеціальний метод за своєю результативністю, достовірністю і значимістю інформації для правоохоронної діяльності вигідно відрізняється від інших методів ОРД. Разом з тим, враховуючи матеріальні та людські затрати, особливості організації і тактики проведення, цей метод є найбільш складним, трудомістким і дорогим. Крім того, проведення візуального спостереження зачіпає права та інтереси громадян, які охороняються законом, стосовно їх особистого життя. Тому для проведення візуального спостереження необхідно отримати дозвіл оперативних керівників високого рангу, провести всебічну ґрунтовну підготовку.

4. Оперативний огляд

4.1.Поняття, завдання та види оперативного огляду.

Відповідно до п. 6, 7 ч.1.ст 8 Закону України «Про ОРД» оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності підстав, передбачених ст6 цього Закону, надано право відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з’ясування обставин вчиненого або такого, що готується злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких проводиться перевірка, негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, в тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки. Згідно із ч. 2 ст. 8 негласне проникнення до житла чи іншого володіння особи проводять за рішенням апеляційного суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погоджується цей захід з прокурором.

З метою відшукання фактичних даних про порушення кримінального законодавства, особливо у процесі документування злочинної діяльності, працівники оперативних підрозділів або за їхнім дорученням інші суб'єкти оперативно-розшукової діяльності застосовують ефективний і поширений метод ОРД - оперативний огляд, який полягає у пізнанні суб’єктом певних явищ (подій, фактів, процесів), які мають значення для вирішення конкретних завдань ОРД. Шляхом оперативного огляду вивчаються документи, предмети, знаряддя вчинення злочину, обстежуються різні об'єкти, службові та житлові приміщення, транспортні засоби, місцевість, присадибні й дачні ділянки та ін., що ймовірно містять сліди злочину, фіксуючи їх оперативно-технічними засобами.

Оперативний огляд, як зазначають Ю.Ю Орлов, В.М. Матвійчук прийнято поділяти на огляд обстановки (приміщення, місцевості, транспортних засобів) та огляд предметів та документів. При чому огляд документів може бути здійснений в процесі огляду обстановки. Під час оперативного огляду здійснюють спостереження об’єктів у статиці, тобто в певний фіксований момент часу. А специфікою оперативного огляду є форми його проведення (гласний, негласний, зашифрований).

Отже, основною метою оперативного огляду є отримання орієнтуючої чи конкретної інформації про об'єктивну чи суб'єктивну сторони завершеного злочину або такого, що готується, сліди переховування злочинця, що ухиляється від слідства, суду і відбування покарання, відшукування даних про зниклу безвісти особу, про особу невпізнаного чи розчленованого трупа тощо. Шляхом оперативного огляду здійснюється пошук фактичних даних, які за відповідних умов можуть виступати як речові та письмові докази, визначати осіб, поінформованих про конкретні факти злочинної діяльності, місце знаходження розшукуваних осіб тощо. Часто наслідки оперативного огляду стають підставою для проведення подальших оперативно-розшукових заходів.

Об'єктами оперативного огляду можуть бути:

житлові приміщення, де проживають розроблювані особи, що обґрунтовано підозрюються у вчиненні тяжких злочинів;

службові приміщення, у яких працюють розроблювані особи або ті, які перевіряються, та їхні зв'язки;

кімнати гуртожитків, готелів, кемпінгів, лікувальних закладів, майстерні, станції обслуговування автомобілів тощо;

транспортні засоби всіх видів;

місцевість (парки, сквери, вулиці, двори, присадибні й дачні ділянки, інші місця, де можуть бути виявлені й зафіксовані сліди злочинів, предмети, документи, інші речі, які можливо, виступатимуть доказами готування або вчинення злочину, переховування злочинців).

ознайомлення з місцевістю, розташуванням об'єктів, приміщень тощо;

виявлення умов, що сприяють вчиненню злочинів, і фактів готування до протиправних дій;

фіксація слідів вчиненого злочину, виявлення осіб - можливих свідків у кримінальній справі;

документування злочинних дій розроблюваних осіб, способів маскування їхньої протиправної діяльності.

виявлення зброї, інших знарядь вчинення злочинів, викраденого майна, коштовностей, інших предметів, які можуть стати судовими доказами (предмети, що вилучені з цивільного обороту та заборонені до зберігання і носіння, матеріальні об'єкти з ознаками, схожими на сліди, що вилучені з місця події, документи з ознаками підробки, наркотичні речовини тощо);

маркірування таких предметів хімічними речовинами, забезпечення їх збереження (до офіційного вилучення) шляхом негласного переміщення, ховання, фотографування чи іншого копіювання;

вилучення зразків для проведення спеціальних досліджень (криміналістичних, технологічних, хімічних та ін.) з метою визначення їх доказових якостей;

виявлення місць переховування зниклих злочинців, отримання інформації про осіб, які пропали безвісти;

встановлення хімічних пасток, інших криміналістичних та оперативно-технічних засобів;

створення умов для запобігання задуманим злочинам (псування знарядь, зброї, підміна бойових набоїв холостими, нанесення позначок на документи, гроші тощо).

У процесі проведення оперативного огляду створюються передумови для вилучення процесуальним шляхом предметів і документів зі слідами злочинів, визначення розташування житла особи, яка підлягає затриманню, підходів до будинку, розташування дворових будівель, наявність міждворових проходів тощо.

Оперативний огляд де в чому нагадує окремі слідчі дії слідчий огляд, обшук, виїмка тощо), але між цими заходами є значні відмінності у правовій природі, організації і тактиці проведення, оформлення і використання отриманих відомостей.

Досить часто за обставинами кримінальної справи необхідно відшукати сліди злочину та речові докази, з'ясувати обстановку на місці події, інші фактичні дані, що мають значення для розслідування справи. У таких випадках слідчий (дізнавач), згідно з кримінально-процесуальним законодавством, проводить огляд місця події, прилеглої території, приміщень, різних предметів, документів.

Схожість між оперативним і слідчим оглядом полягає в тому, що:

і в першому та в другому випадках відбувається безпосереднє сприйняття оперативним працівником чи слідчим обстановки, пов'язаної з подіями злочину, предметів і документів, які мають значення для розкриття злочину;

як оперативний, так і слідчий огляди носять дослідницький характер цього сприйняття, спрямованість його на вивчення і фіксацію обстановки, відшукання, фіксацію та вилучення слідів, інших фактичних даних;

мета оглядів - вияснення істотних для кримінальної справи обставин.

Разом з тим слідчий огляд - це процесуальний захід порушення кримінальної справи. Слідчий огляд проводиться особою, яка має право проводити розслідування, у присутності понятих і спрямований на вивчення обстановки місця події, відшукання і процесуальне закріплення слідів, інших фактичних даних, необхідних для з'ясування істотних для справи обставин. На розсуд слідчого, дізнавача огляд може проводитися в присутності потерпілого, свідка, підозрюваного, звинувачуваного та інших осіб. Фактичні дані, отримані в результаті слідчого огляду, стають процесуальними доказами і можуть бути підставою для прийняття будь-якого рішення у справі.

На відміну від слідчого огляду, оперативний огляд – це і не процесуальні заходи, які здійснюються незалежно від наявності кримінальної справи. Він здійснюється як у справах оперативно-розшукового обліку, так і для перевірки первинних оперативно-розшукових матеріалів. Інформація, отримана шляхом оперативного огляду, не має процесуально-доказової сили в кримінальній справі. Мета отримання такої інформації полягає в тому, щоб використати її для вирішення оперативно-розшукових завдань або сприяти розслідуванню кримінальної справи. Для легалізації даних оперативного огляду проводяться оперативні комбінації, спрямовані на процесуальне оформлення способів їх одержання.

Оперативний огляд проводиться без понятих та інших учасників процесу, виявлені предмети і документи не вилучаються, а лише оглядаються і фіксуються. В окремих випадках ці речові докази можуть тимчасово вилучатися для проведення негласного дослідження, але після цього вони обов'язково повертаються на місце.

Суб'єктами оперативного огляду є насамперед працівники оперативних підрозділів як ініціатори оперативної розробки чи перевірки. Разом з тим за дорученням оперативних працівників оперативний огляд можуть здійснювати негласні співробітники, агенти, представники інших служб органів внутрішніх справ, інколи до оперативного огляду можуть залучатися представники державних органів, громадських організацій, спеціалісти з різних галузей науки і техніки, окремі громадяни, яким можна довірити цю справу. Вказані суб'єкти беруть участь у проведенні оперативного огляду, коли у них є можливість доступу до об'єктів огляду або за службовим станом вони мають право на перевірку документів відповідних органів, установ, організацій.

Оперативний огляд як метод ОРД відіграє надзвичайну роль у ефективній боротьбі з правопорушеннями і злочинністю. Ще один із старих, випробуваних інструментів оперативно-розшукової роботи, важливий спосіб оперативного розслідування. Застосування оперативного огляду дає можливість оперативним працівникам досить швидко зібрати достовірні докази винності розроблюваних чи підозрюваних осіб і викрити зловмисників навіть тоді, коли процесуальні й криміналістичні засоби і методи безсилі.

Оперативний огляд є одним із найбільш дійових способів документування злочинної діяльності розроблюваних осіб, отримання доказової інформації про подію злочину та орієнтовних даних про окремі істотні елементи такої події (де знаходиться викрадене майно, приховані коштовності, набуті злочинним шляхом, де знаходяться злочинці, котрі переховуються від правосуддя, які злочинні задуми у розроблюваних осіб тощо). Шляхом оперативного огляду, як правило, вирішуються часткові оперативно-розшукові завдання, якщо іншим шляхом це зробити дуже важко через відсутність можливості проведення гласних заходів.

5. Поняття, сутність та призначення особистого пошуку.

Оперативно-розшукові методи в теорії оперативно-розшукової діяльності виступають як відповідні наукові категорії, що реалізуються в практичній діяльності. Оперативні підрозділи, використовуючи методи ОРД (розвідувальне опитування, оперативну установку, візуальне спостереження, оперативний огляд та особистий пошук) виконують покладенні на них завдання - одержують оперативну інформацію про осіб, факти та події, що становлять оперативний інтерес для попередження та розкриття злочинів.

Загальними проблемами використання оперативно-розшукових методів та зокрема особистого пошуку, як самостійного методу ОРД займалися О.М. Бандурка, О.С. Вандишев, О.Ф. Возний, Д.В. Гребельський, В.Л.Грохольський, Є.О. Дидоренко, О.Ф. Долженков, І.П. Козаченко, В.Л. Регульський, С.В. Овчинський, Г.К. Синілов, Д.Й. Никифорчук, О.П. Снігірьов, І.Р. Шинкаренко, О.І. Козаченко, Н.Є Філіпенко, В.Є Солоха.

Особистий пошук - це самостійний метод оперативно-розшукової діяльності, який полягає в особистому (безпосередньому) здійсненні оперативним працівником розвідувально-пошукових заходів шляхом використання певних тактичних прийомів із метою встановлення осіб, які готують або вчинюють злочини, виявлення викраденого майна, знаряддя злочину, а також інших обставин, які підлягають встановленню з метою виконання задач, що стоять перед оперативно-розшуковою діяльністю.

Треба зазначити, що при проведенні оперативного пошуку використовуються прийоми які характерні для інших методів. Але, в основі особистого пошуку є прийом, який є визначальним (основним) для даного методу. Таким є прийом розпізнання. Це пояснюється тим, що метод особистого пошуку досить часто використовується в процесі оперативного виявлення осіб і фактів, що становлять оперативний інтерес для органів внутрішніх справ. При здійсненні цього методу основна увага акцентується на безпосереднє особисте використання суб’єктом пошуку всіх існуючих тактичних прийомів і технічних засобів.

Причому сутність особистого пошуку полягає у виявленні з великої кількості аналогічних об'єктів саме тих, яким притаманна велика кількість ознак, які відносять їх до числа осіб і фактів, що становлять оперативний інтерес, тобто в застосуванні прийомів розпізнання.

Існують наступні види особистого пошуку:

1 вузькоцільовий – виявлення й затримання перекупників викраденого, наркоманів, осіб, що переховуються від слідства та суду;

2. багатоцільовий – пошукова робота в місцях концентрації злочинного елементу, в неформальних об’єднаннях підлітків та молоді, в ході проведення комплексних операцій, рейдів та оперативних відпрацювань;

3. у формі вільного („плаваючого” – в результаті зміни мети під впливом оперативно тактичних ситуацій) пошуку – загальне вивчення оперативної обстановки на території обслуговування, визначення можливості чи рівня криміногенності окремих груп, об'єктів, осіб тощо.

Знання видів особистого пошуку дозволяє оперативним працівникам детально розібратися у сутності особистого пошуку, а також з’ясувати мету застосування даного методу ОРД.

Класифікація особистого пошуку залежить від кількості осіб, які беруть участь у застосуванні даного методу:

-                     індивідуальний пошук;

-                     груповий (бригадний)-звичайно, він здійснюється спеціально створеними оперативно-пошуковими групами або тимчасовими групами оперативних працівників;

-                     „кооперативний”, який досить широко використовується в процесі проведення комплексних операцій чи оперативних відпрацювань і в якому задіяні декілька оперативно-пошукових груп   , а також громадських формувань.

Відштовхуючись від положення, що даний метод використовується співробітниками    самостійно, необхідно розглянути суб'єктів його застосування.

Виділяються наступні групи суб'єктів особистого пошуку:

1. Співробітники оперативних підрозділів, які спеціально виділені для ведення особистого пошуку. До них відносяться оперуповноважені карного розшуку, для яких він є основним методом роботи (боротьба з кишеньковими крадіжками).

2. Співробітники оперативних підрозділів, які застосовують особистий пошук у поєднанні з іншими методами ОРД.

3. Інші співробітники органів внутрішніх справ, які при необхідності беруть участь у проведенні оперативно-розшукових заходів і застосовують особистий пошук

4. Негласні співробітники оперативних підрозділів, які навчені і мають навички по проведенню даного методу ОРД.

Об'єктами у відношенні яких здійснюється особистий пошук є особи, предмети й факти, що становлять оперативний інтерес

До осіб, що становлять оперативний інтерес відносяться:

 - підозрювані у вчинені злочинів та їхні зв'язки;

 -особи, які задумують або готуються до вчинення злочину;

 - підбурювачі до вчинення злочинів;

 -особи, від яких, судячи за їх, поведінки, можна чекати вчинення злочину.

До фактів і предметів, які становлять оперативний інтерес при здійсненні особистого пошуку відносяться:

 - подія злочину;

 - обставини, що сприяють вчиненню злочинів;

 - майно, викрадене під час учинення злочину або нажите злочиннім шляхом;

 - знаряддя злочину, а також інші предмети, які мають розшукове, доказове значення, або заборонені до зберігання, носіння та користування.

Загальною метою особистого пошуку як і всієї оперативно-розшукової діяльності є викорінення злочинності та причин, що її породжують. Але в кожному випадку його застосування мета особистого пошуку конкретизується тими завданнями, які необхідно вирішити співробітнику    особисто. На перший план виступають конкретні оперативно-службові задачі, що впливають на підготовку, розстановку і застосування оперативно-розшукових сил, засобів, на організацію й тактику особистого пошуку.

Особистий пошук використовується для вирішення таких завдань:

-                     вивчення території, яка обслуговується, стеження за об'єктами, що становлять оперативний інтерес;

-                     виявлення, вивчення та нейтралізація умов, сприятливих для вчинення злочинів;

-                     встановлення фактів учинення злочинів, особливо тих, що мають латентний характер, відшукання предметів, які можуть бути речовими доказами, зброя, знаряддя вчинення злочинів;

-                     виявлення осіб, які задумують, готують або вчинили злочини, та їх зв’язків;

-                     виявлення осіб, які ведуть антисуспільний спосіб життя, за ознаками зовнішності, кримінальної поведінки;

-                     перевірка відомостей, що надходять до органів внутрішніх справ про протиправну поведінку конкретних осіб;

-                     виявлення та фіксація дій осіб із кримінального середовища, якщо це має значення для попередження, припинення і розкриття злочинів;

-                     негласне збирання біографічних та інших даних про осіб, підозрюваних у злочинній діяльності, або про тих, яких готують для негласного співробітництва;

-                     виявлення місць концентрації та можливої появи кримінально-злочинних елементів;

-                     виявлення і затримання осіб, які переховуються від слідства, суду і відбування покарання, розшук осіб, які зникли безвісти.

Рамки завдань особистого пошуку значно розширюються ще і в зв’язку з тим, що дані, отримані суб’єктом особистого пошуку, не будучи самі по собі доказами, в той же час підвищують освіченість    і тим самим впливають на виконання функцій оперативно-розшукового забезпечення досудового слідства.

Завершуючи розгляд питання, пов’язаного з поняттям, сутністю та призначенням особистого пошуку треба зазначити те, що в ряді випадків, з точки зору оперативності і виконання заходів, оцінки отриманих при цьому результатів і можливості вчасного їх практичного використання, можна говорити про переваги особистого пошуку в порівнянні з опосередкованим здійсненням оперативно-розшукових заходів.

5.2. Документальне оформлення результатів особистого пошуку

Після застосування особистого пошуку необхідно закріпити результати, які були отримані в процесі його проведення. Закріплення таких результатів здійснюється шляхом документування .

Документування зумовлено вимогами кримінального законодавства і особливостями поведінки деяких злочинних елементів, які вчиняють неочевидно, замасковані злочини. Документування забезпечує успішне закріплення зібраних відомостей, які сприяють викриттю осіб в злочинних діях. До елементів документування відноситься фіксація епізодів злочинних дій за допомогою фото- кіно- відео зйомки, приладів звукозапису.

За допомогою негласної фото- відео- і кінозйомки оперативні працівники мають можливість отримати фотокартки осіб, які викликають оперативний інтерес, зафіксувати на фотоплівку їхню злочинну діяльність, факти зустрічі зі співучасниками злочину, моменти придбання, виготовлення знарядь злочину, факти передачі та збуту цінностей та інше.

Порядок оформлення застосування цих засобів в процесі особистого пошуку обумовлюється, з однієї сторони характером здійснюваного заходу (гласного чи негласного), а з іншої сторони – метою отримання відомостей і особливостями їх використання при проведенні подальших оперативно-розшукових заходів та слідчих дій.

6. Зняття інформації з каналів зв’язку як метод ОРД

Згідно з п. 10 ст. 11 Закону України „Про міліцію" міліції надано право здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів.

Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність" (ч, 1 ст. 8) оперативним підрозділам надано право: знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації (п. 9);

Поява останніми роками на озброєнні оперативних підрозділів органів внутрішніх справ широкої номенклатури сучасних оперативно-технічних засобів закономірно веде до появи нових і удосконалення наявних тактичних прийомів попередження і розкриття злочинів, розшуку злочинців, які переховуються від слідства й суду. На факт обумовленості тактики отримання оперативно-розшукової інформації технічними засобами, що застосовуються, вказують Д.В. Гребельський і В.Г. Самойлов.

Оперативно-розшукова тактика тісно пов'язана з організацією ОРД, вона є одним з виявів цієї організації. Можна сказати, що оперативно-розшукова тактика - це організація функціонування оперативних підрозділів та їх працівників щодо здійснення оперативно-розшукових заходів. Так само оперативно-розшукова тактика нерозривно пов'язана з методами ОРД. Як справедливо зазначає І.П. Козаченко, реалізація будь-якого методу ОРД потребує проведення різних тактичних дій оперативно-розшукового характеру. Метод як шлях досягнення поставленої мети передбачає поєднання організаційних, логічних і психологічних компонентів, що у сукупності створює тактику його застосування.

Виходячи з визначення методу ОРД як системи науково обґрунтованих, тактично подібних прийомів і способів отримання, перевірки і реалізації оперативно-розшукової інформації і враховуючи, що вказані способи отримання інформації є тактично подібними, вважаємо за можливе вести мову про самостійний метод ОРД, породжений практикою, який може бути названо методом зняття інформації з каналів зв’язку. У ролі технічного каналу виступають канали провідного та радіозв'язку, канали природного витоку інформації (розп  юдження акустичних хвиль по комунікаціях та пружних конструкціях, електромагнітне випромінювання та наводки електронних приладів) або ж канали штучного витоку інформації (які створюють штучно шляхом впровадження відео-, акустичних та інших закладок або радіомаяків).

Таким чином, технічний канал можна визначити як будь-який штучно створений (технічний) шлях руху акустичної, візуально-оптичної та іншої інформації.

Ю.Ю. Орлов визначає, що суть методу зняття інформації з каналів зв’язку полягає в підключенні до наявного або створенні штучного технічного каналу, обладнанні, за необхідності, контрольного пункту та проведенні цілеспрямованого системати­чного зняття інформації з цього каналу протягом певного часу. Особливістю методу є застосування засобів оперативної техніки.

Таким чином, зняття інформації з технічних каналів ми відносимо до методу оперативно-розшукової діяльності, який полягає у спостереженні за допомогою технічних засобів за особами або іншими об'єктами, які станов­лять оперативний інтерес, шляхом підключення до наявного або створення штучного технічного каналу з метою отримання та фіксації оперативно-розшукової інформації.

Необхідно зазначити його загальні риси та відмінності від інших методів.

Так, загальною рисою зняття інформації з технічних каналів і методу візуального спостереження є дослідження об'єкта в динаміці. Його діяльність можна документувати шляхом проведення негласного звукозапису розмов (у приміщенні, на відкритій місцевості, телефонних і радіотелефонних), відео-запису дій або фіксації координат пересування. У той же час, на відміну від візуального спостереження, при знятті інформації з технічних каналів спостереження ведуть опосередковано (через технічний канал), іноді на великій відстані від об'єкта, часто отримують тільки акустичну, комп'ютерну або навігаційну інформацію (без візуальної складової).

Загальною рисою зняття інформації з каналів зв’язку та методу оперативної установки є можливість копіювання документів. Разом з тим документи, які фіксують методом зняття інформації з каналів зв’язку, мають форму текстово-графічних повідомлень: пейджингових, факсимільних, електронної пошти; вони копіюються на комп'ютерні носії і не можуть бути зафіксовані методом оперативної установки. Крім того, метод зняття інформації з технічних каналів дає можливість дистанційно (з укриття) в реальному масштабі часу копіювати "динамічні" (змінювані в часі) документи, а саме інформацію, з якою об'єкт спостереження працює на комп'ютері.

Шляхом зняття інформації з каналів зв’язку, так само, як і методом оперативного огляду, можна здійснити огляд приміщень та предметів у ньому. Зокрема, встановлення відеозакладки дозволяє оглядати приміщення в динаміці, контролювати наявність та місцезнаходження тайників і сховищ, проте не дає змогу здійснювати дії із негласного дактилоскопіювання осіб, маркування предметів тощо.

Загальною рисою особистого пошуку та методу зняття інформації з каналів зв’язку є можливість виявлення осіб, які становлять оперативний інтерес, встановлення їх зовнішності шляхом застосування аудіо- та відео-запису, фотографування. Разом з тим, метод зняття інформації з технічних каналів не передбачає таких оперативно-розшукових дій, як затримання та транспортування злочинця тощо.

Загальною рисою зняття інформації з технічних каналів та розвідувального опитування є можливість отримання мовленнєвої інформації про злочин і злочинців. При цьому, розвідувальне опитування здійснюють у формі діалогу з оперативним працівником (агентом) гласно, негласно або ж зашифровано. Зняття інформації з каналів зв’язку проводять у формі негласного контролю розмов розроблюваних.

Суб'єктами застосування методу зняття інформації з технічних каналів є працівники оперативних та оперативно-технічних підрозділів.

Метод зняття інформації з каналів зв’язку застосовують негласно від розроблюваних (перевіряємих) осіб. За необхідності з метою встановлення закладних пристроїв, відкриття каналів природного витоку інформації, підключення до каналів зв'язку, проводиться негласне або зашифроване проникнення в приміщення, транспортні засоби або на території. Обов'язковою передумовою зняття інформації з каналів зв'язку й отримання інформації з проникненням у житло є наявність дозволу суду.

Зняття інформації з каналів зв’язку завжди потребує ретельного планування. У разі потреби обладнують контрольний пункт, який розміщують в автомобілі або у приміщенні на певній відстані від контрольованого об'єкта і використовують для розташування апаратури приймання інформації, високочас­тотного нав'язування або ретрансляції.

У ч. 2 ст. 8 Закону сказано, що "... зняття інформації з каналів зв'язку ... проводяться лише за рішенням суду, прийнятим за відповідним поданням прокурора... За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками..." [8, ст. 8].

Відповідно до відомчих нормативних актів ОТЗ № 2 - негласний слуховий контроль телефонних переговорів та зняття інформації з технічних каналів зв'язку, що здійснюють стосовно певної особи.



Обновлен 03 ноя 2016. Создан 31 мар 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником