БЛОГ ЯРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ТАРАСЮК: перший web-сайт в Україні з вивчення ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

кримінологічна характеристика посягань на індивідуальне майно громадян та категорії крадіїв.

Ярина Тарасюк доцент, кандидат юридичних наук



Крадіжки індивідуального майна громадян з квартир відноситься до так званих містечкових злочинів. Більш за все ними вражені обласні центри. Такий стан пояснюється тим, що в містах велике чужинне населення, існує можливість бистрого пересування людей по місту, дякуючи широкій мережі державних транспортних засобів і наявністю злочинної кількості особистого автотранспорту, ізольованістю, обособленістю міських жителів, що виражається в тому, що нерідко мешканці багатоквартирних будинків і навіть окремого під’їзду або взагалі не знають один одного.

На поширеність крадіжок з квартир впливає і той факт, що в обласних і великих містах є так звані “спальні” райони, забудовані великими будинками. Необхідно також зазначити, що  квартирні крадіжки вчиняються особами в тому населеному пункті, де вони проживають, а теперешній час багато рецидівістов зі східної частини країни Наведена особливість цілком пояснена, оскільки попередньо вибрати об’єкти крадіжок, вивчити розклад дня тієї чи іншої сім’ї, її матеріальний стан, навколишній стан набагато легше місцевому ніж приїжджому мешканцю. Отже, першочергове завдання карного розшуку і полягає в тому, щоб організувати діючу систему виявлення (переважно оперативно-розшуковим шляхом) серед місцевих мешканців тих, хто задумав, підготовлює такі крадіжки, а також прийняти належні заходи до виявлення, попередження та розкриття вже вчинених.

Крадіжки з квартир, вчинювані гастролерами, набагато важче розкриваються, ніж такі ж злочини, вчинені постійними мешканцями. Квартирні крадіжки, вчинені злодіями-гастролерами характеризуються старанним вчинення об’єкту посягання за допомогою “наводчиків” особливо великим розміром, вилученням найбільш цінних і дефіцитних речей, а також “серійністю”. Їм властиві однотипність засобів і прийомів використовуваних для проникнення. Для порівняння: такі ж крадіжки, вчинені “бродягами” більш примітивні по способу проникнення, використовуються незакриті вікна, двері. Цей контингент частіше всього викрадає майно, яке потрапляє в коло зору, а не за властивостями його дефіцитності, або цінності. Дуже рідко вони вчиняють крадіжки серіями.

Знання вказаних властивостей дозволяє практичним працівникам поліції вже при огляді місця події в висуненні версій, а також у визначенні кола осіб, серед яких необхідно провести роботу по вияву квартирного злодія.

Місцями вчинення квартирних крадіжок найчастіше за все є ізольовані квартири, рідше – власні будинки.

Переважна більшість квартирних крадіжок вчиняється в першій половині дня, з 10 до 13 години. По днях тижня – вчиняються в буденний день.

 

Способи проникнення різноманітні, вибір того чи іншого залежить від ряду обставин (зв’язків злочинця з потерпілим, злодійських навичок,  кількість співучасників і характеру їх змови).

Разом з тим, посягання по способу можуть бути зведені в три основні групи:

  1. 1. Проникнення в квартиру з використанням різноманітних інструментів, застосувань або просто фізичної сили. При цьому використовується: злам замків, підбір ключів, віджимання замку, підбір крючків, віджимання замку ригелю, вирізання замку з дверей, вибиття дверей, виламування фільонок та т.п. Тут необхідно зазначити невелику кількість крадіжок,  вчинених з використанням “відмичок”, що, проте, не свідчить про відсутність належної кваліфікації квартирних злодіїв, а перш за все, вказує на те, що для проникнення в сучасні квартири не потрібно застосування спеціальних технічних та інших засобів.

 

  1. 2. Проникнення в квартиру внаслідок використання особистих взаємовідносин з її власником або з недбайливості останнього. Таке проникнення проходить шляхом вільного входу в відкриту квартиру через незакриті двері, вікна, балкони, за допомогою ключів, викрадених в потерпілого, або залишених в обумовленому місці (під килимом та т.п.).

 

 

  1. 3. Проникнення з використанням зайвої довіри її хазяїв. Найбільш характерні способи: проникнення під виглядом працівників ЖКК, представників житло-комунальних представництв. Також таке проникнення особливо характерне для осіб циганської національності. Знання співробітниками карного розшуку прийомів проникнення мають велике значення для розкриття таких крадіжок. Відомості про крадіжки з використанням тих чи інших способів, можуть бути використані для перевірки конкретних осіб, які стоять на оперативних обліках для порівняння способів раніше вчинених ними таких злочинів з конкретним фактом квартирної крадіжки.

 

Предметами злочинних посягань при крадіжках переважно є гроші, цінні папери, вироби із дорогоцінних металів, дефіцитні носильні речі.

 

Час, затрачений злочинцями на вчинення крадіжки звичайно не перевищує 30 хвилин. Тому цілком природно, що затримання злочинця прямо на місці злочину, так само як і розкриття по “гарячих слідах” в значній мірі залежить від бистроти реагуванні та прибуття наряду на місце події. Тут необхідно зазначити істотний розрив по часу, між вчиненням злочину і його виявом. Вказана типова ситуація для квартирних крадіжок виникає внаслідок того, що потерпілі виявляють подію посягання через декілька годин, а інколи і діб після його вчинення. Разом з тим, і самі потерпілі ненавмисно знищують сліди, залишені злочинцями.

Для успішної боротьби та своєчасному розкриттю крадіжок з квартир важливе значення має встановлення і оперативне прикриття місць збуту викраденого, оскільки таке майно буває набагато важче, ніж вчинити крадіжку.

В останні роки значно розширилася “географія” місць збуту краденого. Кількість і місце знаходження таких місць не постійне, воно змінюється в залежності від сезону, попиту і ряду інших обставин.

В цьому зв’язку розглянуті тільки основні, характерні місця збуту. Частіше всього, майно, здобуте в результаті вчинення крадіжок з квартир відбувається в таких же адміністративних районах міста, де було вчинено злочин. Нерідко збувається майно на підприємствах громадського харчування, вокзалах, організаціях, установах. Необхідно примітити, що в зв’язку з відкриттям в місцях офіційних і стихійних ринків, збут активніше проходить на них.

Така основана характеристика квартирних крадіжок. Свої особливості і тільки присутні кишеньковим крадіжкам характеристики дають основу розглянути оперативно-тактичну характеристику вказаного роду злочинів.

Аналіз практики боротьби з кишеньковими крадіжками свідчить про те, що даний рід посягань необхідно розглядати не в буквальному розумінні слова, а значно ширше. Сюди відносяться також крадіжки з сумок, портфелів, зрізанням і зніманням годинників, каблучок і т.д.

 

Працівника карного розшуку Національної поліції часто випадає мати справу з кишеньковими злодіями і вміння розрізняти крадіжки, які відносяться до кишенькових, від інших, набирає тут важливе значення.

У визначення кишенькової крадіжки входять два елементи:

-         по-перше, наявність спеціальних способів і прийомів вчинення злочину;

-         по-друге, присутність викраденого майна при потерпілому.

 

Виходячи з вказаного, кишенькову крадіжку в кримінологічному аспекті можливо визначити як таємне вилучення грошей, прикрас, документів і інших предметів, які мають матеріальну чи іншу цінність і знаходяться безпосередньо у потерпілого, в його одязі чи поверх нього, в сумках, а також інших місцях схову, вчинюване, як правило, при масовому скупленні людей за допомогою спеціально вироблених, традиційно складених злодійських прийомів.

Кишенькові крадіжки відрізняються від інших видів злочинів високою майстерністю (скритістю). Під латентністю слід розуміти рід таких кримінальних дій, які не потрапили в офіційну статистику, або не було винесено передбачених законом заходів адміністративного характеру замість покарання.

Практичним працівникам необхідно знати, що латентність злочинів – явище цілком небезпечне. Воно сприяє тривалій злочинній діяльності злодійських груп і злодіїв – “одиночок”, сприяє виробленню у злочинців віри в не покарання.

В оперативній роботі важливо брати до уваги особливості злочинних груп “карманників” і психологію її учасників. Сучасні кишенькові злодії не об’єднуються в значні по кількості співтовариства. Це пояснюється страхом потрапити в коло зору ОВС, а ще точніше – зміною злодійської тактики, проникнення в їх середовище провокаторів. Кишенькові злодії діють, як правило,  в складі групи з 2-3 чоловік. Групи ці організовані, ролі між учасниками розподілені і відпрацьовані, що підтримує постійну готовність вчинити злочин. Сторонні особи в групу не допускаються, в зв’язку з чим їхня агентурна розробка приймає виключні труднощі.

Практика свідчить, що найбільш організовані групи – це ті, які зв’язані родинними зв’язками. Особливо ярко це проявляється у осіб циганської національності.

Деякого специфічного характеру набувають злодійські групи “бригади”, керовані рецидивістами. Члени таких груп, як правило, скривають свої зв’язки, діють дуже точно, дотримуються правил конспірації, забезпечують легальне прикриття своєї діяльності, тобто стають на облік психдиспансери, підробляють трудові книжки тощо, а також добре ознайомлені з методами особистого пошуку та усвідомлення щодо агентурної роботи.

Насамперед, ніж розпочати свою роботу злодії вивчають навколишнє середовище, а саме намагаючись виявити в ньому співробітників міліції. Злочини готують завчасно, тобто вибирають місце, час, розподіляють ролі серед учасників. Одні члени групи, наприклад, відвертають увагу жертви, інші викрадають цінності, треті – приймають, четверті – забезпечують відхід з місця скоєння злочину. Зрозуміло, що часто в таких групах мається власна розвідка, яка забезпечує спостереження за навколишнім середовищем з метою виявлення працівників ОВС.

Зазначаємо, що рецидивісти часто формують так звані змішані групи, залучають в них неповнолітніх і психічно хворих людей. Мета яку переслідують злочинці, це перенесення у випадках провалу відповідальності за злочин на таких осіб (до них гуманно ставиться кримінальний закон). Для того, щоб ефективніше використовувати сили і засоби ОРД в боротьбі з кишеньковими крадіжками, слід чітко уявляти де, коли і яким способом та прийомами вони вчиняються найчастіше.

До традиційних місць відноситься великі магазини та міський транспорт. Щодо часу, кишенькові крадіжки розподіляються так: з 7 до 12 години – ¼ крадіжок, з 15 до 21 години – ½.

Інші, а їх менше, в нічний час. За порою року, найбільш характерні  для літнього періоду, основна маса випадає на липень, серпень, вересень.

За способом скоєння кишенькові крадіжки поділяються: кваліфіковані і прості. Кваліфіковані – вчиняються за допомогою технічних засобів, як безпечних так і небезпечних (леза, ножиці, медичні пінцети, шачки, щіпки).

Слід брати до уваги, що сучасні злодії виготовляють спеціальні каблучки з вмонтованими лезами.

 

Способи скоєння злочинів з використанням ріжучих предметів передаються із покоління в покоління:

-         злочинців вибирають жертву, потім ліктями або кістьми рук і тіла намагаються намацати місце схову грошей, а також одночасно підштовхують жертву перевіряючи її на чутливість. Якщо обрана жертва реагує, то злодій переходить до іншої, а якщо спокійно, то один або двоє злочинців загорожують собою виконавця, тобто роблять традиційну “стінку” та штучно вчиняють давку, а виконавець проникає знизу до бокової кишені, відтягує полу одягу однією рукою, а іншою проводить лезом по низу кишені і вилучає речі.

 

-         До другої групи відносяться крадіжки здійснені вільним доступом, за допомогою, так званої, “вілки”, коли злочинець опускає в кишеню руку з прижатими до долоні трьома пальцями, а двома іншими здійснює захват гаманця.

 

 

Основну групу потерпілих складають жінки. Такою і є характеристика кишенькових крадіжок, яка складається з унікальних особливостей та не співпадає з аналогічною характеристикою крадіжок індивідуального майна з квартир.

Оперативно-розшукову характеристику створюють сукупність ознак і властивостей особи, які прямо пов’язані зі злочинною поведінкою.

Слід зазначити, цілу низку особливостей характерних саме для такої категорії злочинців як квартирний крадій. Якщо оперативний співробітник буде знати ці особливості, він може визначити не тільки коло осіб, які мають нахили до таких злочинів, а й розробити ефективні засоби впливу, визначати обставини, що обумовили вчинення  крадіжок та визначити основні напрямки роботи оперативного підрозділу по їх попередженню та розкриттю.

Квартирні крадіжки найбільш часто вчиняють особи чоловічої статі, але нерідко ці злочини поширені і серед жінок, кожна п’ята із злодіїв жінка.

Віковий рубіж складає 16-24 роки, хоча маса осіб старше 35 років у загальній кількості й невелика, але й ця категорія заслуговує на увагу, тому що це як правило рецидивісти, які мають злочинний досвід і зберігають злодійські традиції. Рівень рецидиву серед цих осіб великий і вище аналогічного показника тих, хто був засуджений за грабежі та розбої з метою заволодіння особистого майна.

Спеціальний рецидив особливо характерний для квартирних злодіїв. Саме спеціалізація виробляє у злодіїв вміння переховувати сліди злочину, злочинну майстерність, злочинні навички,  а саме це перешкоджає своєчасному розкриттю цих злочинів. Практика свідчить, що особи, які вперше вчинили цей злочин, як правило встановлюються на протязі трьох діб, а злочинці рецидивісти в переважних випадках на протязі більш ніж місяця.

При кишенькових крадіжках проявляється злодійська спеціалізація, тобто “професіоналізм”. Ознаки злочинних навичок, тобто досвіду безпосередньо проявляються у підготовці, вчиненні та схову слідів злочину.

Заслуговують уваги і вчинення нових злочинів після звільнення з місць позбавлення волі, тобто більше половини із раніше засуджених вчиняють новий злочин на протязі перших шести місяців, а інші в перший рік.

Якщо оперативний співробітник буде знати ці особливості, то йому легше здійснювати контроль, оперативну профілактику цих осіб в перший час перебування на волі, тобто слід знати їх спосіб життя, наміри, зв’язки.

Кишенькові злочинці, переважно це особи чоловічої статі, а жінки вчиняють кожний третій злочин. Саме вони і використовуються з метою “наводки”, бо це не потребує фізичного навантаження. Спритність жінок карманниць не поступається чоловікам, але вони крадуть в основному в магазинах з сумок, пакетів, зовнішніх кишень одягу. Жінки злодійки поділяються на дві категорії: на активних та “тихишок”. Саме останні не попадаються в коло зору міліції на протязі довго часу.

Віковий ценз припадає на осіб 30-45 років. Деяка частина злодіїв не працює лише тому, що бояться втратити чутливість пальців рук. Існує таке прислів’я серед карманників: «Кишеньковий злодій тяжче гаманця і пивної чашки не піднімає». Без тренувань і спеціального навчання не може бути і кишень кого злодія. Тобто більше ніж 6 місяців початковий злодій випрацьовує спеціальні навички.

 

Існують наступні категорії злочинців:

 

«ПИСАКИ» - злодії, що використовують безпечні леза та гострі ножі для розрізання сумок та кишень. В їх середовищі їх називають «технарями».

 

«ЩИПАЧІ» - це особи, що використовують запускання двох пальців однієї руки в кишеню жертви, тобто вилку, а трьома відтягують одяг від тіла.

 

«ТРЯСУНИ» - це особи, що скоюють крадіжку шляхом витрушування гаманця з кишень за допомогою різних підштовхувань жертви. Цей спосіб притаманний для глухонімих.

 

«КРЮЧОЧНИКИ або РИБОЛОВИ»- вчиняють крадіжки використовуючи гачок.

 

«ПІНЦЕТНИКИ або ХІРУРГИ» - вчиняють крадіжки за допомогою пінцетів, частіше задніх кишень штанів або з дамських сумок.

 

«СУМОЧНИКИ» - спеціалізація тільки на крадіжках з сумок.

 

«ВЕРХУШЕЧНИКИ» - (презирливо дубило) вчиняють крадіжки предметів і гаманців, що знаходяться зверху в сумках.

 

Найбільш кваліфікованими і авторитетними серед злодіїв вважаються «ПИСАКИ», на другому знаходяться «ШИРМАЧІ» і «ЩИПАЧІ», а риболови зустрічаються рідко.

 

«ШИРМАЧІ» - це злодії, що діють за допомогою прикриття (плащі, газети, букети квітів тощо).

 

Що стосується окремих прийомів розподілу крадіжок, що здійснюється групою, то серед них існує такі види спеціалізації:

 

«ТИРЩИКИ» - співучасники відволікають увагу жертви відтісняючи її і вчиняючи відносно неї не сприятливий стан.

 

«НАВАЛЬЩИКИ» - закривають виконавця будуючи «стінку».

 

«ПРОПАЛЬЩИКИ» - приймають викрадене одразу ж після вчинення крадіжки і забезпечують її збереження.

 

«ВОЛИНЩИКИ» - відволікають увагу громадян і співробітників міліції у випадках виявлення крадіжки та готують умови для втечі виконавця.

 

«СТРЬОМЩИКИ» - особи, що забезпечують нагляд за навколишніми громадянами.

 

«МАЙСТРИ» - безпосередні виконавці злочину.

 

За місцем вчинення злочинів кишенькові злодії поділяються на риночних (базарних), залізничних, магазинних, транспортних (гонщики) і кротів (метрополітену).

 

Ми привели найбільш часто зустрічаємо спеціалізації кишенькових злодіїв. Але існує їх значно більше. Так, наприклад в пішохода на вулиці один із співучасників, порівнюючись з жертвою відкриває сумку, інший доганяє і виймає з неї гаманець.

Важливим додатковим елементом злодійського професіоналізму, на відміну від квартирних злодіїв, татуювання, клички (призвіська), жаргон кишенькових злодіїв, котрі теж необхідно знати працівникам міліції. Прізвиська складають не тільки традиційний злодійський атрибут, але й служать для укривання імені в цілях конспірації. Жаргон кишенькових злодіїв на відміну від інших професіональних категорій злочинців самий великий по кількості слів і виразів – близько 400. Особливістю жаргону розглядаємих злочинців є його виключна традиційність, на відміну від інших видів жаргону він обновляється більш помалу. Це свідчить про стабільність даної злодійської кваліфікації і її живучість.



Обновлен 03 ноя 2016. Создан 31 мар 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником