БЛОГ ЯРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ТАРАСЮК: перший web-сайт в Україні з вивчення ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

підручник Спеціальна техніка ОВС



 

Автоматизована система управління (АСУ) - сукупність математичних методів, технічних засобів (комп’ютерів, засобів зв’язку, пристроїв відображення інформації та ін.) і організаційних заходів (комплексів), що забезпечують раціональне управління складним об’єктом (процесом) відповідно до заданої мети. АСУ складається з основної (входять інформаційне, технічне і математичне забезпечення) і функціональної частини (відносять набір взаємозалежних програм, що автоматизують конкретні функції управління, планування, фінансово-бухгалтерську діяльність і т. ін.).

Види інформації сприйняття - 1) текстова (інформація, яка міститься в друкованій літературі або відображається технічними пристроями у вигляді текстів); 2) числова (набори числових даних); 3) графічна (картини, малюнки, графіки, діаграми, схеми тощо); 4) звукова (усне мовлення, музичні мелодії, звукові ефекти, звуковий фон); 5) складна (кінофільм, відеокліп, концерт тощо).

Види інформації, що використовуються в НПУ - оперативно- розшукова; криміналістична; установча; оперативно-довідкова; експертно- статистична; аналітична; адміністративно-управлінська; контрольна; архівна; науково-технічна та Інша.

Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб фізичних, юридичних осіб і Держави (ст. 14 Закону України “Про інформацію”) [12].

Висновок експерта - це процесуальний документ, в якому викладаються підстави проведення експертизи, хід і результати експертного дослідження. Висновок експерта складається з трьох частин: 1) вступної (вказується: назва експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення експертизи і хто її виніс; підстава проведення експертизи; перелік об’єктів наданих на дослідження; питання, поставлені експерту на вирішення експертизи; відомості про особу експерта, зокрема, (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта); клопотання про надання додаткових матеріалів і результатів їх розгляду; відомості про участь експерта в слідчих діях); 2) дослідницької (описуються об’єкти експертизи; місце і час проведення експертизи; хто був присутній при проведенні експертизи; викладається процес експертного дослідження; проводиться аналіз і синтез отриманих результатів; наводяться різні розрахунки і довідкові дані, котрими користувався експерт; аргументується висновок; описуються конкретні ознаки, що покладені в основу обгрунтування висновку); 3) заключної (містяться висновки експерта, тобто обґрунтовані відповіді на поставлені перед ним питання). Висновок експерта може бути у формі категоричного висновку або у формі висновку про неможливість вирішення

питання, поставленого перед експертом. Категоричний висновок може бути позитивним або негативним. До висновку додається ілюстративний матеріал: фотознімки, схеми, креслення. Висновок підписується експертом. Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами.

Відкрита інформація - це відомості, які не є конфіденційними або таємними (ст. 29 Закону України “Про інформацію”) [12].

Властивості інформації - це: 1) достовірність (повідомлення не суперечить реальній дійсності, правильно її пояснює і підтверджується нею); 2) своєчасність (повідомлення надійшло у визначений термін); 3) повнота (повідомлення достатньо для виведення правильних висновків і прийняття правильних рішень); 4) об’єктивність (повідомлення не залежить від судження будь-кого); 5) актуальність (повідомлення важливе в заданий період часу); 6) корисність (оцінюється за завданнями, які можна розв’язати із використанням повідомлення, відомостей); 7) зрозумілість (при сприйманні повідомлення не виникає потреби у додаткових роз'ясненнях). Особливо важливі для ефективної діяльності НПУ достовірність, своєчасність та повнота інформації. Відсутність в інформації хоча б однієї з наведених властивостей може призвести до невірного управлінського рішення. Різноманітність та великі обсяги інформації нерідко ускладнюють пошук необхідних відомостей. Тому інформація має бути упорядкована, облікована і максимально формалізована для можливості її обробки сучасними інформаційними системами.

Дані - це інформація у формі, придатній для^ автоматизованої її обробки засобами обчислювальної техніки (ст. 1 Закону України “Про телекомунікації-”) [28]. Тобто, це інформація, представлена у формалізованому вигляді, придатному для автоматизованої обробки (пересилання, збирання, зберігання, переробки, аналізу).

Джерела інформації - це носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об’єкти, що зберігають інформацію, з також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи (ст. 26 Закону України “Про інформацію”) [12]. Джерело інформації - це об’єкт, який ідентифікує походження інформації; одиничний елемент підмножини того чи іншого класу інформаційних ресурсів, що доступний користувачу і який володіє, як правило, деякою проблемною визначеністю.

Джерела інформації, що використовується у правоохоронній діяльності - це передбачені або встановлені Законом документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об’єкти, що зберігають інформацію, і також повідомлення засобів масової інформації, осіб та публічні виступи.

Експерт (від лат. ехрейш - досвідчений) - фахівець, який здійснює експертизу. Особа, яка володіє спеціальними знаннями і залучається органами г-озслідування, судом та іншими установами для проведення експертизи.

Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право заповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що г'етять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та

дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань (ст. 69 КПК України) [4].

Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження, потерпілого або які раніше були ревізорами у цьому ж кримінальному провадженні.

Загальні завдання дисципліни "Спеціальна техніка НПУ" - це: 1) навчити курсантів та слухачів аналізувати ситуації, що складаються, і приймати аргументовані рішення з найраціональнішого вибору тактичних дій і необхідних технічних засобів; визначати оптимальні шляхи їх використання для досягнення конкретної мети; 2) розвинути здібності щодо вільного орієнтування в технічних аспектах використання методів і засобів спеціальної техніки; 3) виробити практичні навички в роботі зі спеціальною технікою з урахуванням вимог, які висуваються до фахівця органів внутрішніх справ вищої кваліфікації.

Засіб - 1) дія, що дає можливість здійснити що-небудь, досягти чогось, спосіб; 2) як те, що слугує знаряддям у якій-небудь дії, справі; 3) механізми, пристрої і т. ін., необхідні для здійснення чого-небудь, для якоїсь діяльності [84].

Засоби обробки і подання інформації - це технічні; програмні; алгоритмічні; телекомунікаційні засоби.

Зберігання інформації - це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв (ст. 14 Закону України “Про інформацію”) [12].

Інформація - це загальнонауковий, багатозначний термін, філософська категорія. Нині відсутнє ст але загальновизнане, єдине визначення інформації. Зазвичай замість визначення використають поняття про інформацію. Проте кожна наука чи галузь наукового знання або практичної діяльності підходить до формулювання цього поняття по-своєму, відповідно до її предмету і завдань. Нерідко поняття про інформацію, уведене в одній науковій дисципліні, може спростовуватися в межах іншої науки або практичної діяльності.

У сучасній науковій літературі зустрічається найузагальненіший підхід до визначення інформації як продукту взаємодії даних та адекватних методів їх дослідження. Така концепція підтверджує наступне: 1) інформація як матеріальне утворення, включає в себе відомості (про явища, процеси, об’єкти), що складають її зміст, матеріальний носій цих відомостей та код як форму їх відтворення; 2) інформація має динамічний характер і існує тільки під час інформаційних процесів, а в інший час вона утримується у вигляді даних; 3) дані можуть поставляти різнопланову інформацію, залежно від мети та адекватності застосованих методів її одержання; 4) дані завжди об’єктивні, а методи є суб’єктивними; 5) інформація виникає та існує як результат взаємодії об’єктивних даних і суб’єктивних методів, тому її основні властивості такі як об’єктивність, суб’єктивність, повнота, вірогідність, доступність, адекватність є відносними.

Відповідно до сфери і суб’єкта використання найпоширенішими на цей час є наступні поняття інформації: а) інформація як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державіта навколишньому природному середовищі; б) інформація як сукупність відомостей, знань і повідомлень про об'єкти, явища і процеси; в) інформація як відомості в будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях (листи, книжки, помітки, ілюстрації, карти, діаграми, малюнки, схеми, фотографії, голограми, кіно- та відеофільми, мікрофільми, звукові записи, бази даних тощо), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості; г) шформація як відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб; д) інформація як відомості, матеріали у будь-якому форматі, що обговорюються, формуються, пересилаються, приймаються, перетворюються, нагромаджуються, опрацьовуються, відображаються і зберігаються.

 

Існують й інші підходи до формулювання поняття інформації. Наприклад, мета правоохоронної діяльності визначає характер інформаційних процесів і самої інформації. Так факти, що утворюють подію злочину, після свого зжикнення набувають об’єктивної реальності, щоб пізнати їх, треба зібрати про них інформацію, яка по суті відбиває їхній зміст.

Інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (ст. 1 Закону України “Про інформацію”) [12].

Інформація - це відомості в будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відеофільми, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп’ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чп документовані відомості (ст. 1 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”) [17].

Інформація - це набір відомостей про об’єкти, явища і процеси навколишнього світу, незалежно від форми їх представлення. Поняття 'інформація” належить до неозначуваних, первинних понять в інформатиці, але спробу дати визначення цього поняття можна, перераховуючи його чотири характеристики: 1) інформація - це нематеріальна субстанція, але передається вона за допомогою матеріальних носіїв (знаків, сигналів або за допомогою і ізичних процесів, які змінюються з перебігом часу); 2) інформація залежить не тпіьки від самих знаків та сигналів, але й від їх взаємного розташування; 3) нформація містить у собі певні знання; 4) інформація є зрозумілою лише для того. хто здатний її розпізнати. Інформацію можна створювати, запам’ятовувати, шукати, приймати, копіювати, опрацьовувати, руйнувати. Інформативні уяви можуть створюватися в найрізноманітніших формах: у юрмі світлових, звукових чи радіохвиль, електричного току чи напруги, магнітних полів, знаків на паперовому носії.

Інформація - це відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, тухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб (ст. 1 Закону України 'Про телекомунікації”) [28].

Інформація в автоматизованих системах - це сукупність усіх даних і програм, які використовуються в автоматизованих системах, незалежно від засобу їх фізичного та логічного представлення.

Інформація за режимом доступу - поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (ст. 28 Закону України “Про інформацію”) [12].

Інформація з обмеженим доступом - за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну (ст. 30 Закону України “Про інформацію”) [12].

Інформація про злочини, що потребує проведення негайної перевірки з метою встановлення ознак злочину або їх відсутності - це повідомлення громадян, представників громадськості та посадових осіб, що надійшла по телефону (телефаксу), телеграфу, по радіо і телебаченню, а також з інших джерел.

Інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження.

Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім’я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень. Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї. Інформація про особу охороняється Законом (ст. 23 Закону України “Про інформацію”).

Інформація, яка с приводом до порушення кримінальної справи - це: 1) заяви і повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян, які оформлено згідно з вимогами ст. 214 КПК України; 2) висновки документальних ревізій, повідомлення податкових інспекцій, контрольно-ревізійних, фінансових і митних органів, які містять відомості про порушення податкового законодавства з ознаками злочину; 3) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; 4) явка з повинного; 5) повідомлення, опубліковані в пресі; 6) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави (ст. 12 Закону України “Про інформацію”).

Інформаційна послуга - це дії суб’єктів щодо забезпечення споживачів інформаційними продуктами (ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації-”) [16]. Або: інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної  продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб (ст.

                        41 Закону України “Про інформацію”) [12].

Інформаційна продукція - це матеріалізований результат інформаційної                                   діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян,

                        державних органів, підприємств, установ і організацій (ст. 40 Закону України

“Про інформацію”) [12].

                                Інформаційна система загального доступу - це сукупність

                        телекомунікаційних мереж та засобів для накопичення, обробки, зберігання та

передавання даних (ст. 1 Закону України “Про телекомунікації'”) [28]. рки                                          Інформаційна технологія - це цілеспрямована організована сукупність

                        інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що

забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації,

розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх

розташування (ст. 1 Закону України “Про Національну програму гзо                                 інформатизації"”) [16].

Інформаційний потенціал суспільства - це сукупність засобів, методів і

умов, що дозволяють активізувати й ефективно використовувати інформаційні

ресурси (ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”) ім'я     [16].

Інформаційний продукт (продукція) - це документована інформація,

яка підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів (ст. 1

Закону України “Про Національну програму інформатизації'”) [16].

Інформаційний простір - це форма існування інформаційних систем, що

характеризується структурністю, довжиною і диференційованістю,

Інформаційний ринок - це система економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу і купівлі інформаційних ресурсів, технологій,продукції та послуг (ст. 1 Закону України “Про науково-технічну інформацію”)

осіб,                 [15].

Інформаційні процеси - це процеси створення, збору, накопичення, обробки, пошуку, поширення і збереження інформації.

Класифікація спеціальної техніки залежно від покладених на НПУ

функцій (відповідно до ст. 7 Закону У крани "Про міліцію"). Віднесення

технічних засобів до тієї чи іншої групи завжди є умовним, оскільки низка

технічних засобів у своїй основі мають універсальний характер і в готовому чи

дещо зміненому вигляді рівноправно існують в межах криміналістичної,

оперативної та іншої техніки. На цій підставі неможливо провести чіткої межи

між окремими видами науково-технічних засобів, що використовуються у к на                                  специфічних формах правоохоронній діяльності НПУ. Так, апаратура,

використовувана в процесі проведення слідчих дій процесуального характеру

безумовно є засобом криміналістичної техніки. Та ж сама апаратура, івачів                                  використовувана за особливою тактикою і методикою оперативним

працівником під час здійснення оперативно-розшукових заходів, з певною

підставою може бути віднесена до оперативної техніки (оперативно-технічних

засобів). Використання цієї ж апаратури в діяльності чергової частини, а такожпід час охорони громадського порядку дає підставу включити її до окремої групи адміністративно-профілактичної техніки і т. ін. Це, наприклад, в певній мірі стосується засобів фотозйомки, відеозапису, звукозапису, пошукової, засобів зв’язку та іншої техніки. При цьому слід підкреслити наявність закономірного, нерозривного зв’язку між технічними засобами та специфічними тактичними прийомами і методиками їх конкретного застосування у тій чи іншій сфері правоохоронній діяльності. На цьому будується нерозривний взаємозв'язок спеціальної техніки з іншими видами науково-технічних засобів, які використовуються у правоохоронній діяльності, а саме криміналістичною, оперативною, адміністративно-профілактичною.

 

Компоненти інформаційної системи - це сукупність об’єктів, що здійснюють передачу інформації: джерело, передавач, канал зв’язку, приймач, адресат.

Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов (ст. ЗО Закону України “Про інформацію”) [12].

 

Криміналістична техніка - це розділ науки криміналістики, система наукових положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів, прийомів і методів, призначених для збирання, дослідження і використання доказів. КТ виникла внаслідок впровадження досягнень природничих і технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину, виявлення інформації з ш метою забезпечення кримінального судочинства. Криміналістична або поліцейська техніка в XIX столітті заклала основу криміналістики. Термін «КТ» має два основних значення. У широкому розумінні слова означає розділ (частина) криміналістики, у вузькому розумінні

-  сукупність (система) науково-технічних засобів, прийомів і методів, використовуваних при розкритті, розслідуванні і попередженні злочинів.

Форми застосування КТ: 1) застосування науково-технічних засобів слідчими при провадженні слідчих дій; 2) використання науково-технічних засобів оперативними працівниками при проведенні оперативно-розшукових заходів; 3) використання науково-технічних засобів фахівцями та експертами у процесі відповідних досліджень; 4) застосування науково-технічних засобів учасниками судового розгляду. КТ розвивається в трьох основних напрямах: слідча-оперативно, науково-дослідна, профілактична.

Система КТ охоплює такі основні галузі: 1) судова фотографія; 2) судовий кіно- та відеозапис; 3) трасологія; 4) судова балістика; 5) >7 иміналістичне дослідження письма; 6) техніко-криміналістичне дослідження і: •'ументів: 7) криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності; 8) •тнм:н2льна реєстрація.

Криміналістична техніка як сукупність науково-технічних методів, “тглг-Чіз і засобів, що застосовуються для виявлення, збирання, фіксації і : :сн_г» речових доказів. Всі методи і прийоми науково-технічного іг*~гег . їзс рекомендує криміналістика, повинні відповідати вимогамоб’єктивності, повноти і всебічності виявлення, фіксації і дослідження доказів, законності і оперативності розслідування.

Криміналістична техніка (або техніко-криміналістичні засоби чи науково-технічні засоби криміналістики) - це поняття, яке використовується на сучасному етапі у двох значеннях: 1) криміналістична техніка як галузь (розділ) науки криміналістики, що являє собою систему теоретичних (наукових) положень і рекомендацій та розроблених на їх основі технічних засобів і методів збирання та подання криміналістичної інформації з метою виявлення і попередження злочинів; 2) криміналістична техніка як сукупність технічних засобів (приладів, інструментів, пристроїв і матеріалів), а також прийомів і методів їхнього ефективного застосування протягом процесуальних (слідчих) дій у кримінально-процесуальній формі боротьбі зі злочинністю для виявлення, фіксації і дослідження матеріальних джерел криміналістичної інформації.

Таке двоєдине поняття криміналістичної техніки є найпоширенішим і прийнятим у науковій і навчальній криміналістичній літературі.

Криміналістична техніка як галузь науки криміналістики має свою систему, вона вивчає певні розділи, які складають її зміст: основи криміналістичної техніки (загальні положення); судова фотографія, кінематографія, відеозапис; трасологія; судова балістика; техніко- криміналістичне дослідження документів; криміналістичне дослідження письма; судова габітологія (ідентифікація людини за ознаками зовнішності); кримінальна реєстрація.

Криміналістична техніка як сукупність технічних засобів, прийомів і методів передбачає: розробку технічних засобів і методів, що забезпечують введення в процес доказування джерел криміналістичної інформації; виявлення і вилучення матеріальних слідів злочину; встановлення механізму утворення слідів і причин взаємодії об’єктів; встановлення властивостей, станів, групової належності і тотожності об’єктів-джерел інформації; розробку прийомів оцінки і подання криміналістичної інформації; обробку і використання криміналістичної інформації для розслідування і попередження злочинів.

У сучасній навчальній і монографічній літературі з достатньою повнотою розкритий зміст і сформульовані поняття криміналістичної техніки, наводяться різні класифікації криміналістичної техніки, проте віддається перевага поділу її засобів і методів на змішаній основі: галузь наукового знання, цільове призначення та суб’єкт застосування.

Масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація (ст. 20 Закону України “Про інформацію”) [12]. Або: масова інформація - це інформація, яка призначена для необмеженого кола осіб (наприклад, друковані, аудіовізуальні й інші повідомлення і матеріали).

Методики застосування науково-технічних засобів (прийомів, методів) у правоохоронній діяльності - це сукупність (система) наукових положень та практичних рекомендацій, заснованих на нормах кримінально- процесуального закону, досягненнях науки і техніки та практичної діяльності, які використовуються з метою виявлення або попередження злочину. Методика передбачає алгоритми діяльності, тобто сукупність правил і порядку, які визначають найбільшу ефективність процедури вирішення поставленої задачі. Алгоритм приписує, як діяти, які і як застосовувати науково-технічні засоби (прийоми, методи) для ефективного виявлення чи попередження злочину. Будь-яка методика повинна передбачати: законність наукових положень та практичних рекомендацій (усі вони повинні відповідати і не суперечити принципам кримінального судочинства, бути етичними та гуманними); оптимальний добір слідчих (розшукових) дій та оперативно- розшукових заходів для вирішення конкретної слідчої чи оперативно- розшукової ситуації з метою максимального досягнення мети; активне використання науково-технічних засобів (прийомів, методів) та спеціальних знань і досягнень позитивної практики.

Наука (від грец. logos) -це система знань про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на матеріальний світ [84].

Як специфічна сфера людської діяльності вона є результатом суспільного розподілу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, перетворення пізнавальної діяльності в особливу галузь занять певної групи людей. Необхідність наукового підходу до усіх видів людської діяльності змушує науку розвиватися швидшими темпами, ніж будь-яку іншу галузь діяльності. Поняття "наука" вміщує фактично два елементи, котрі виступають як діяльність з отримання нового знання, так і результат цієї діяльності - суму здобутих наукових знань, що є основою наукового розуміння світу.

Науково-інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави у науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні, аналітично-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні (ст. 1 Закону України “Про науково-технічну інформацію”) [15].

Науково-технічна інформація - це документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності (ст. 1 Закону України “Про науково-технічну інформацію”) [15].

Науково-технічні засоби, що застосовуються у процесі виявлення, припинення та розслідування злочинів - система науково обґрунтованих приладів, пристроїв, апаратури, інструментів, матеріалів, а також методів, прийомів, алгоритмів та рекомендацій їхнього правомірного застосування уповноваженими особами для вирішення завдань кримінального судочинства.

До чинників, що визначають поняття науково-технічного засобу відносять: власне технічні засоби, до яких відносять прилади, пристрої, апаратуру, інструменти та матеріали, без яких неможливо проводити саме документування, виявлення, фіксацію, вилучення, дослідження та оцінювання речових доказів; методи і прийоми застосування науково-технічних засобів. Так, наприклад, одним із способів отримання достовірних даних є не тільки наявність технічних засобів відеозапису, фотографування, а також і методики їх застосування, що надає наочність, уявлення про обстановку місця події загалом і окремих його частин, за допомогою яких отримується об’єктивна й найбільш  повна інформація, що має важливе значення для кримінальної справи; процес застосування науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві, зокрема: дії по їх застосуванню правомірні, якщо вони передбачені законом, не суперечать йому; можливість їх застосування визначається їхньою науковою обґрунтованістю, об’єктивністю і достовірністю одержуваних при цьому результатів; вони мають не суперечити етичним нормам, принижувати гідність осіб, щодо яких застосовуються; їх застосування має відповідати вимогам безпеки; суб’єкти застосування науково-технічних засобів мають бути уповноваженні на те особи, що регламентовано чинним законодавством [100].

 

З позиції криміналістичної науки науково-технічні засоби - це система загальнотехнічних, пристосованих і спеціально розроблених приладів, апаратів, устаткування, інструментів, пристосувань, матеріалів, а також методів і прийомів їх застосування з метою найефективнішого здійснення попереднього розслідування, дізнання та попередження злочинів [89].

Науково-технічними засобами, що використовуються у кримінальному процесі відносять сукупність приладів, пристроїв, апаратури, інструментів та матеріалів, що застосовуються відповідно до закону спеціально уповноваженими особами для досягнення науково обґрунтованого результату, який би сприяв захисту прав та законних інтересів учасників кримінального процесу, повному та швидкому розкриттю злочинів і викриттю осіб, винних у їх вчиненні [113].

Науково-технічні засоби, які використовуються у цивільному процесі — це сукупність приладів, пристроїв, апаратури, інструментів, методів, прийомів, що використовуються відповідно до принципів, критеріїв і умов для вирішення завдань цивільного судочинства [124].

Науково-технічні засоби криміналістики - це пристрої, пристосування або матеріали, які використовуються для збирання і дослідження доказів або створення умов, що утрудняють учинення злочинів. Можуть бути поділені на такі групи: 1) прилади, інструменти, пристосування, узяті без зміни із різних технічних і природничих наук; 2) спеціально пристосовані прилади, інструменти та інші технічні засоби для криміналістичних цілей; 3) спеціально розроблені прилади, інструменти, пристосування для цілей криміналістики. Науково-технічні засоби можуть застосовуватися окремо або в комплекті. Спеціальні комплекти науково-технічних засобів розроблені у вигляді слідчих валіз, слідчих портфелів, оперативних сумок, валіз криміналіста, наборів для огляду місця вибуху, для роботи з мікрооб’єктами, для дактилоскопування і туалету трупа та ін.

Застосування. науково-технічних засобів у правоохоронній діяльності повинно відповідати таким принципам: 1) законності; 2) етичності; 3) науковості; 4) безпеці; 5) збереження доказів (об’єктів у незмінному вигляді); 6) ефективності. Застосування техніко-криміналістичних засобів і прийомів у боротьбі зі злочинністю визнається правомірним, якщо воно безпосередньо передбачено законом (іншими нормативними актами) або рекомендовано законом чи не суперечить закону за своєю сутністю. Найбільш загальні правові основи використання науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві визначаються ст. 2 КПК України, що регламентує завдання кримінального судочинства. У ч. 2 ст. 9 КПК України зазначається, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Для виконання цих завдань слід використовувати усі передбачені законом засоби, у тому числі й технічні.

При використанні технічних засобів необхідно процесуально оформити:

1)    факт застосування технічних засобів і прийомів; 2) матеріали, отримані в результаті їх застосування. Існують певні вимоги, що забезпечують доказове значення результатів застосування науково-технічних засобів. При оформленні матеріалів, отриманих у результаті застосування криміналістичної техніки, слід: 1) показати відносність виявлених технічними засобами фактів до проведеної слідчої дії; 2) додатки повинні бути засвідчені підписами учасників слідчої дії; 3) додатки повинні бути забезпечені технічними засобами захисту від фальсифікації об’єктів; 4) додатки до протоколу повинні містити стислі пояснювальні написи.

Науково-технічні методи - це об’єктивні закономірності науки і техніки та розроблені (сконструйовані) на їх основі науково-технічні засоби (прилади і пристрої як знаряддя діяльності) для провадження різних видів роботи слідчого, оперативного працівника, експерта, спеціаліста. Вони значно розширюють пізнавальні можливості і активно використовуються у слідчій та оперативно-розшуковій практиці. Основою для класифікації науково-технічних методів (загальних і часткових) зведено використання закономірностей певних фундаментальних наук - математики, фізики, хімії, біології тощо. Через це й методи називають математичними, фізичними, хімічними, біологічними тощо. Розуміється, у кожній групі є власна класифікація. Наприклад, в групі фізичних методів виділяють оптичні, спектральні, люмінесцентні, рентгенографічні, електрографічні, атомно-абсорбційні та ін. Іноді для поділу науково-технічних методів застосовують як основу вид діяльності та кінцеву її мету або вид застосовуваного науково-технічного засобу, зокрема, методи збирання доказів, фіксації, копіювання, моделювання, отримання зразків для експертного дослідження тощо. Тому єдиної точної класифікації науково-технічних методів у правоохоронній діяльності нині не існує. У спеціальній і криміналістичній літературі їх поділяють на два великі класи: 1) методи виявлення, фіксації і вилучення джерел криміналістичної інформації, що застосовуються слідчим і органом дізнання; 2) методи отримання інформації експертом та спеціалістом. Перший клас методів реалізується під час слідчих дій та оперативно- розшукових заходів для виявлення ознак злочину і закріплення їх матеріальних джерел (слідів рук, ніг, знаряддя злому, пострілу, а також документування явищ, дій, події, пов’язаних з підготовкою, вчиненням та укриттям слідів злочину). Другий клас складає, головним чином, лабораторні (загальні та часткові) методи, які використовуються під час попереднього та експертного

дослідження (почеркознавчі, авторознавчі, трасологічні, судово-балістичні, портретно-криміналістичні та ін.). Науково-технічні методи, використовувані у правоохоронній діяльності, дуже різноманітні, оскільки в процесі виявлення злочинів доводиться добувати і досліджувати інформацію з різних матеріальних та ідеальних джерел, а для цього застосовувати безліч науково- технічних засобів. В практиці під час досудового розслідування злочинів значне місце посідають наступні основні науково-технічні методи: 1) органолептичні; 2) вимірювальні; 3) фотографічні; 4) фізичні; 5) хімічні; 6) біологічні; 7) кібернетичні (див.: Основні науково-технічні методи).

Національна програма інформатизації - це комплекс взаємопов’язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і громадян у сфері інформатизації. Включає в себе: Концепцію Національної програми інформатизації; сукупність державних програм з інформатизації; галузеві програми та проекти інформатизації; регіональні програми та проекти інформатизації; програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування (ст. 2 Закону України “Про Національну програму інформатизації”) [16].                                                                            *

Носій інформації - це фізичне середовище, в якому зафіксована інформація (наприклад, папір, магнітна стрічка, магнітні та оптичні диски, жива природа, нейрони мозку людини тощо). Або: носій інформації - це матеріальний засіб реєстрації, накопичення, збереження інформації й обміну її між людьми або машинами.

Одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою (ст. 14 Закону України “Про інформацію”) [12]. Одержувачі інформації - це люди, тварини, рослини, технічні пристрої.

Організація застосування засобів спеціальної техніки - це специфічна діяльність щодо створення умов для ефективної реалізації тактичних прийомів та забезпечення найефективнішого застосування технічних засобів під час попередження, виявлення і припинення злочинів. Організація передбачає визначення засобів і методів, належну їх підготовку, налагодження, упорядкування, планування застосування, а саме: розробку узгоджених планів дій та використання технічних засобів для отримання передбачуваних результатів; розробку планів реалізації отриманих матеріалів; забезпечення взаємодії між органами, службами, підрозділами та особами, що залучаються до розкриття злочину; забезпечення технічної оснащеності, кваліфікованого керівництва заходами, дотримання заходів конспірації тощо.

Органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи: 1) органів внутрішніх справ; 2) органів безпеки; 3) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; 4) органів державного бюро розслідувань. Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою (ст. 38 КПК України) [4].

Оперативна техніка - поняття умовне, воно підкреслює якнайменше два аспекти: 1) техніка застосовується в оперативно-розшуковій діяльності; 2) застосування її здійснюється здебільшого таємно (конспіративно), головним чином до порушення кримінальної справи та під час порушення кримінальної справи під час проведення оперативно-розшукових заходів за ініціативою органу досудового розслідування чи на вимогу прокурора, суду для виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили.

Традиційно - це сукупність технічних засобів та прийомів їх правомірного застосування в процесі оперативно-розшукової діяльності для забезпечення ефективної боротьби із злочинністю.

В наукових джерелах - це система науково обґрунтованих спеціальних (власно оперативних), окремих видів криміналістичних та інших (у широкому розумінні) науково-технічних засобів і відповідних тактичних прийомів та методик їх правомірного застосування органами внутрішніх справ (здебільшого таємного) в процесі здійснення покладених на них законом оперативно- розшукових функцій з метою попередження та виявлення, припинення злочинів, розшуку зниклих злочинців, інших осіб та матеріальних об’єктів.

Основне призначення техніки - це полегшення і підвищення ефективності праці людини, розширення його можливостей, звільнення (часткове або повне) людини від роботи в умовах, небезпечних для здоров’я. Засоби техніки застосовуються під час створення матеріальних і культурних цінностей; для отримання, передачі і перетворення енергії; дослідженні природи і суспільства; збору, зберігання, обробки і передачі інформації; управління виробничими процесами; створення матеріалів з наперед заданими властивостями; пересування і зв’язки; побутового і культурного обслуговування; забезпечення обороноздатності.

Основні види інформації - це: 1) статистична інформація; 2) адміністративна інформація (дані); 3) масова інформація; 4) інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування; 5) правова інформація; 6) інформація про особу; 7) інформація довідково-енциклопедичного характеру; 8) соціологічна інформація (ст. 18 Закону України “Про інформацію”) [12].

Основні види інформаційної діяльності - це одержання, використання, поширення та зберігання інформації (ст. 14 Закону України “Про інформацію”) [12].

Основні види класифікації спеціальної техніки - це: 1) залежно від покладених на органи та підрозділи внутрішніх справ функцій; 2) за формою діяльності правоохоронних органів; 3) за суб’єктом застосування; 4) за видом техніки; 5) за метою використання; 6) за видом використовуваних спеціальних знань та методик; 7) за змістом використовуваних технічних засобів; 8) залежно від забезпечення органів та підрозділів внутрішніх справ технічними засобами.

Основні галузі інформації - це політична, економічна, духовна, науково- технічна, соціальна, екологічна, міжнародна (ст. 17 Закону України “Про інформацію”) [12].

Основні джерела інформації державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування - це законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування (ст. 21 Закону України “Про інформацію”) [12].

Основні джерела інформації довідково-енциклопедичного характеру - це енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо, а також довідки, що даються уповноваженими на те державними органами та органами місцевого і регіонального самоврядування, об’єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційними системами (ст. 24 Закону України “Про інформацію”) [12].

Основні джерела соціологічної інформації - це документовані або публічно оголошені відомості, в яких відображено результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічних досліджень (ст. 25 Закону України “Про інформацію”) [12].

Основні напрями інформаційної діяльності - це політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо (ст. 13 Закону України “Про інформацію”) [12].

Основні напрями розвитку системи інформаційного забезпечення НПУ України - це: 1) впровадження єдиної політики інформаційного забезпечення; 2) створення багатоцільових інформаційних систем діяльності НПУ; 3) удосконалення організаційно-кадрового забезпечення інформаційних підрозділів; 4) інтеграції та систематизації інформаційних обліків НПУ на всіх рівнях; 5) розбудови інформаційної мережі; 6) створення умов для ефективного функціонування інформаційних обліків, забезпечення їхньої повноти, вірогідності, актуальності та безпеки; 7) переоснащення інформаційних підрозділів сучасною потужною комп’ютерною технікою; 8) поширення мережі комп’ютерних робочих місць користувачів інформаційних систем; 9) подальшої комп’ютеризації інформаційних обліків; 10) впровадження сучасних інформаційних технологій.

Основні науково-технічні методи - в практиці виявлення та розслідування кримінальних правопорушень значне місце посідають наступні науково-технічні методи: 1) органолептичні - основним інструментом в них є органи почуттів людини - зір, слух, нюх, дотик, смак; 2) вимірювальні - органолептичні та інструментальні, контактні та безконтактні, а також комбіновані; 3) фотографічні - фіксуючі, вимірювальні, контрастуючі, сигнал етичні, кольоророзрізняльні, репродукційні, стереоскопічні, кінематографічні (застосовується кінозйомка або відеозапис), голографічні,електрографічні, термографічні, радіографічні; 4) фізичні — люмінесцентні, мікроскопічні, рентгеноструктурні, радіоактиваційні, нейтронно-активаційні, атомно-абсорбційні, радіовуглецеві, лазерної масспектроскопії, фото-акустичні;

5)    хімічні - полярографічні, хроматографічні, спектральні та ін. На сьогодні границі між фізичними і хімічними методами все більше розмиваються. Тому багато хімічних методів поєднують з фізичними і називають фізико-хімічними;

6)    біологічні ~ об’єктами досліджень яких є предмети, мікрочастки рослинного та тваринного походження; 7) кібернетичні — комп’ютерні технології обробки дослідницької та статистичної інформації.

Основні принципи інформаційних відносин - це: 1) гарантованість права на інформацію; 2) відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; 3) об’єктивність, вірогідність інформації; 4) повнота і точність інформації; 5) законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації (ст. 5 Закону України “Про інформацію”) [12].

Основні учасники інформаційних відносин - це автори, споживачі, поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації (ст. 42 Закону України “Про інформацію”) [12].

Параметри інформації - це характеристики, за допомогою яких оцінюються інформаційні ресурси. До основних параметрів відносяться: зміст, охоплення, час, джерело, якість, відповідність потребам, засіб фіксації, мова, вартість.

Персональні дані (персоналі!) - це зведення про факти, події й обставини, що дозволяють ідентифікувати його особистість.

Поширення інформації - це розпНПУюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації (ст. 14 Закону України “Про інформацію”) [12].

Предмет вивчення дисципліни "Спеціальна техніка НПУ" - це системи і види технічних засобів, що знаходяться на оснащенні органів внутрішніх справ, організаційно-методичні, правові, тактико-технічні основи їх застосування у боротьбі із злочинністю та охороні громадського порядку і громадської безпеки.

Прийоми і методи - це характер, спосіб і визначена послідовність дій, зокрема, із ефективного застосування спеціальної техніки.

Режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації. За режимом доступу інформацію поділяють на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (ст. 28 Закону України “Про інформацію”) [12].

Розвиток і впровадження спеціальної техніки в діяльність НПУ -

зводиться до таких основних тенденцій: 1) технічні засоби спеціально створюються для потреб органів та підрозділів внутрішніх справ з урахуванням специфіки вирішуваних завдань і умов їх використання (засоби охорони, захисту особового складу, прилади бачення в темряві, пошукові прилади, окремі види спеціальних хімічних речовин, дистанційні вимірювачі швидкості руху транспортних засобів та ін.); 2) технічні засоби пристосовуються для використання в специфічних умовах оперативно- службової діяльності органів внутрішніх справ із серії “готових” (змінюються, дороблюються, доповнюються). Це передусім окремі види засобів оперативної фотозйомки, оперативного відеозапису, оперативного звукозапису, деякі пошукові прилади, засоби оперативного спостереження, телевізійного спостереження тощо); 3) технічні засоби залучаються із різноманітних галузей знань, науки, техніки, господарства в якості “готових” і приймаються на оснащення органів внутрішніх справ без будь-яких змін, доповнень та удосконалень і використовуються за особливою тактикою і методикою, набувають спеціальної нормативної регламентації (засоби зв’язку, інформаційно-довідкова та оргтехніка, спеціальні транспортні засоби і т.п.); 4) технічні засоби залучаються до діяльності органів внутрішніх справ в якості “готових” і використовуються без будь-яких специфічних особливостей. Вони створюють групу так званих універсальних або загально-технічних засобів, застосовуються, як правило,* у тісному зв’язку із спеціальними технічними засобами і в комплексному поєднанні з ними створюють окремі групи (види) спеціальних технічних засобів галузевих служб, між якими фактично не можна провести жорсткої межи. Певною мірою усі наведені напрями розвитку спеціально-технічної оснащеності органів внутрішніх справ доповнюються придбанням окремих видів техніки спеціального та загального (побутового) призначення закордонних зразків.

Система - це будь-який об’єкт, що одночасно розглядається і ж єдине ціле, і як сукупність різнорідних об’єктів, що об’єднані для досягнення визначеного результату.

Спеціаліст у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (ст. 71 КПК України) [4].

Спеціальна техніка - поняття умовне, має здебільшого відомче, суто професійне значення. В спеціальній літературі мають місце різні підходи до формулювання поняття спеціальної техніки органів внутрішніх справ, проте існуючі розбіжності редакційного, а іноді і змістовного плану не впливають на визнання авторами головної ознаки, що дозволяє розглядати ті чи інші технічні засоби як спеціальні, їх використання в специфічних формах і умовах діяльності органів внутрішніх справ під час вирішення завдань правоохоронної діяльності.

Традиційно - це сукупність технічних засобів (приладів, пристроїв, пристосувань) і відповідних тактичних прийомів, що використовуються в різних напрямах діяльності органів внутрішніх справ з метою забезпечення правопорядку, боротьби із злочинністю та виконання інших покладених на них функцій.

У наукових джерелах - це науково обґрунтована система спеціальних (криміналістичних, оперативних та інших у широкому розумінні) технічних засобів і відповідних тактичних прийомів та методик їх ефективного затосування за умови суворого дотримання законності у боротьбі зі іг-: чинністю, забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки та виконанні інших правоохоронних функцій, визначених Положенням про МВС України.

Спеціальна техніка НПУ - де система технічних засобів і відповідних тактичних прийомів, їх правомірне застосування при умовах суворого додержання законності в боротьбі зі злочинністю та забезпечення громадського порядку.

Спеціальна техніка НПУ - це науково обґрунтована система технічних засобів, речовин, а також методів, прийомів, алгоритмів їх правомірного застосування для забезпечення охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю [133].

Спеціальна техніка НПУ - це система технічних засобів і відповідних тактичних прийомів, які застосовуються органами внутрішніх справ за умов суворого додержання законності в боротьбі із злочинністю, забезпеченні громадського порядку та виконання інших, покладених на них функцій.

Спеціальні технічні засоби - технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, програмне забезпечення, препарати та інші вироби, призначені (спеціально розроблені, виготовлені, запрограмовані або пристосовані) для негласного отримання інформації [70].

Способи зберігання інформації - це: 1) рукописні та типографські або знако-символьні на побутових носіях (письмо, тексти, малюнки в книжках, газетах, журналах); 2) машинні або оптико-магнітоелектронні (закодована інформація на магнітних та оптичних засобах); 3) спеціальні (кінозйомки, фотографування, відеозйомки тощо); 4) природні (об’єкти живої та неживої природи, нейрони мозку людини).

Способи передавання інформації (від джерела до одержувача) - це: 1) звукові (спілкування людей); 2) візуальні (мова жестів, міміки, креслень, малюнків); 3) сучасні технічні засоби з кодуванням та декодуванням інформації (радіо, телебачення, телефон, факс, модем тощо).

Способи подання інформації (фізичні) - це: 1) цифровий (за допомогою дискретних сигналів); 2) аналоговий (за допомогою неперервних сигналів).

Статистична інформація - це офіційна документована державна інформація, що дає кількісну характеристику подій та явищ, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя України (ст. 19 Закону України “Про інформацію”) [12].

Структура спеціальних технічних засобів - це: 1) засоби зв’язку - використовуються для організації систем зв’язку відповідно до ієрархічної структури управління різних рівнів в НПУ; 2) технічні засоби охорони - використовуються при організації охорони державних, громадських, господарських, приватних об’єктів, особистого майна громадян, а також спеціальних об’єктів органів внутрішніх справ; 3) засоби фотографування, відео- та звукозапису - використовуються під час проведення слідчих дій, здійснення оперативно-розшукових заходів, а також у адміністративній діяльності; 4) засоби одержання оперативно-розшукової інформації для

Цілісність інформації - це точність, достовірність і повнота інформації, на основі якої приймаються рішення, і її захищеність від можливих ненавмисних і навмисних перекручувань. Див. Властивості інформації.

Якість інформації — це сукупність властивостей, що відображають ступінь придатності конкретної інформації про об’єкти і їх взаємозв’язки для досягнення цілей, які стоять перед користувачем, при реалізації тих чи інших видів діяльності. До складу найбільш загальних параметрів входять: вірогідність, своєчасність, новизна, цінність, корисність, доступність. Див. Властивості інформації.

 

 

 




Обновлен 03 ноя 2016. Создан 04 апр 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником