БЛОГ ЯРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ТАРАСЮК: перший web-сайт в Україні з вивчення ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

ЗАСОБИ І МЕТОДИ ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ЗНИКЛИХ ЗДОЧИНЦІВ, ІНШИХ ОСІБ ТА ОБ’ЄКТІВ

підручник Спеціальна техніка ОВС



 

Альбом (від франц. album, від лат. album - біла таблиця) - це книга або зошит в оправі, або окремо об'єднане за темою видання чи збірка репродукцій картин, фотографій, малюнків і т. ін.

Альбом злочинців - це один із різновидів реєстрації злочинців, рецидивістів, осіб, що знаходяться у розшуку і правопорушників, які зникли з місць  події тощо, (місцевий облік) за прикметами та ознаками зовнішності. АЗ використовується при розкритті, розслідуванні та упередженні різних злочинних посягань, розбійних нападів, крадіжок, вбивств, зґвалтувань, шахрайств тощо. Перші альбоми злочинців були створені у XIX ст. паризькою (1874) і берлінською (1874) поліціями. Фотографії злочинців (по системі д.Бертильона - у анфас і профіль) поміщались в альбоми за злочинними "спеціальностями". Як засіб реєстрації альбом злочинців був неефективним, тому» що пошук особи, яка підозрювалася у вчиненні злочину, за наявності великої кількості фотографій був складний.

Анатомічні ознаки людини — це будова тіла, стать, вік, зріст, статура, форма та розмір голови, лоба, носа, губ, рота, вид та колір волосся, обличчя та інших частин тіла, особливі прикмети та функціональні ознаки. Найпомітніші ознаки (прикмети) дозволяють одразу виділити окрему особу у середовищі їй подібних за допомогою зорового сприйняття її зовнішності. Зовнішніх ознак людини найчастіше використовуються на практиці як джерело інформації для розкриття злочинів та розшуку злочинців.

Біологічні властивості людини характеризують діяльність людини у цілому як біологічного об'єкта, а також окремих його частин і органів. Це визначені певні навички, уміння та звички (наприклад, характерні рухи при переміщенні, особливості жестикуляції, виконання рукопису, вимова звуків, слів, здійснення роботи та ін.). Внаслідок цих дій утворюються матеріальні сліди-відображення: доріжка слідів ніг, рукописний чи віддрукований текст, фонограма мови, голосу, кінострічка, відеограма, предмети праці і т. ін., а також уявні образи у пам'яті людей (очевидців). До біологічних властивостей людини відносять ще стан здоров'я, зовнішній вигляд, кров, слину, волосся та інші об'єкти, що утворюють природно-біологічні джерела інформації про людину. Сліди-відображення біологічних властивостей людини розподіляють на статичні та динамічні (функціональні), поверхневі та об'ємні, забарвлені та безбарвні, нашаровані та відшаровані. Так, індивідуальність папілярних візерунків та їх відносна незмінність протягом тривалого часу дозволяють ідентифікувати людину за статичними слідами рук у будь-який період її життя і навіть посмертно. За елементами доріжки слідів ніг можна встановити навички ходи, функціональні ознаки людини (наприклад, як вона переміщувалася - кроком чи бігла, з багажем чи без нього), деякі анатомічні прикмети (зріст, вагу, стать, аномалії або захворювання рухового апарату тощо). Сліди від засобів вчинення злочину, а також зубів, нігтів здебільшого об'ємні (рельєфні),

у тому числі і сліди ковзання. Вони є об'єктами трасологічного та біологічного дослідження. Серед елі дія інших частин тіла людинц зустрічаються також сліди відкритих частин тіла, зазвичай обличчя — губів, вух, шік, лоба, кінчика носа тощо. За умови правильної їх фіксації можна ідентифікувати людину та створювати відповідні криміналістичні інформаційні обліки.

Види відображень зовнішності людини - це: 1) об'єктивні; фотографічні, голографічні, відео-, телезображення, посмертні зліпкові маски, зліпки зі сліду, який відображує зовнішність (обличчя) людини, реконструкція обличчя за черепом (графічна, пластична); 2) суб'єктивні: склад ані, мальовані, композиційно-мальовані, композиційно-фотографічні, живописні.

Відомості про зовнішні ознаки зниклих злочинців та інших осіб збираються під час допиту потерпілих, свідків, огляді та вивченні речових доказів і слідів, виявлених на місці вчинення злочину.

В інтимність - це підвищена здатність людини ставати за певних обставин жертвою злочину, внаслідок окремих духовних і фізичних властивостей, а також соціальної ролі і статусу. Види віктимності: 1) сукупність соціально-психологічних властивостей особи, пов'язаних з деформацією особистості; 2) “безособова” віктимність, обумовлена виконанням певних соціальних функцій (професійна); 3) біологічна віктимність (вікова); 4) патологічна віктимність (наслідок паталогічного стану особистості - психічна хвороба, фізична недуга, інші тяжкі соматичні розлади).

Голос людини - це сукупність різноманітних за висотою, силою і тембром звуків, які виникають внаслідок коливального руху голосових зв'язувань горла людини. Індивідуальність фізичних характеристик (параметрів) голосу людини та певна їх стабільність у часі дозволяють використовувати їх для отримання ідентифікаційної інформації. Більш того, параметри голосу дуже стійки і мало змінюються при різних захворюваннях, забезпечуючи впевнене впізнавання по голосу людей. В наш час практично вирішене питання криміналістичної ідентифікації людини за голосом, що дає можливість встановити джерело інформації (автора). Це створює позитивні перспективи з отримання доказової інформації у кримінальному судочинстві. Такі методики із використанням комп'ютерної техніки розроблені фахівцями кафедр криміналістики, спеціальної техніки та інформаційних технологій Національної академії внутрішніх справ в наслідок їх спільної роботи (д.ю.н., проф. Салтевский М.В., д.тл., проф. Рибальский О.В., к.ю.н., доц., заслужений юрист України Жариков Ю.Ф., к.ю.н., доц. Тимошенко П.Ю. та ін.

Голос не несе семантичного (змістовного) навантаження. На відміну від голосу, усна мова, як засіб передачі інформації, завжди має семантичні та лінгвістичні специфічні ознаки, які використовуються як джерела функціональної інформації при ототожненні особи.

Дактилоскопія (від ірец. дактило - палець і скопія - дослідження) - це розділ криміналістики, що вивчає будову шкірних визерунків (відбитків) пальців рук людини з метою встановлення особи, реєстрації і розшуку злочинців.

Дактилоскопічні криміналістичні обліки (картотеки та комп’ютерні обліки) ведуться у центральних і місцевих органах внутрішніх справ і містять у собі: десятипальцевий дактилоскопічний облік; дактилоскопічну картотеку осіб, узятих міліцією на облік відповідно до Положення про адміністративний нагляд; картотеку слідів пальців рук з місць нерозкритих злочинів; картотеку непізнаних трупів. Дактилоскопічні обліки дозволяють одержати різноманітну інформацію, яку можна використати для розшуку злочинців та інших осіб, одержати дані щодо раніше вчинених злочинів затриманим, підозрюваним, обвинувачуваним, вийти на інші криміналістичні обліки, оскільки дактилоскопічні обліки пов'язані з ними. Тому виявлення слідів рук на місці події злочину є початком розшуку злочинця за дактилоскопічною інформацією.

Дактилоскопічні порошки - це порошки, які використовуються для виявлення невидимих або слабковидимих потожирових сидів рук (окис кобальту; двоокис титану; аргенторат, основний вуглекислий свинець, змішаний з каніфоллю; бронзовий порошок; порошок алюмінію; сажа газова; графіт; порошок дрібнодисперсного заліза, відновленого воднем; порошки на феромагнітній основі типу "Опал", "Топаз” (білі), "Рубин", Транит" (червоно- коричневі), "Сапфир", "Агат" (чорні) та ін. Розрізняють магнітні і немагнітні порошки, прості і складні. Для контрасту на темній поверхні застосовують світлі порошки, на світлій - темні.

Ділові властивості людини характеризують відношення людини до виконання своїх індивідуальних та колективних обов'язків: працьовитість, акуратність, ощадливість, ініціативність, відповідальність, щедрість та інші якості.

Допит свідків - це основна форма збирання даних про зовнішність осіб, які знаходяться в розшуку. На початку допиту свідку, потерпілому або очевидцю пропонують вільно розповісти про зовнішній вигляд особи, яка розшукується. Показання свідка, потерпілого або очевидця фіксуються у протоколі за їх викладенням. Отримані у процесі допиту дані уточнюються. Далі свідку задаються питання щодо елементів зовнішності, які він не назвав. В процесі допиту не рекомендується використовувати термінологію словесного портрету, оскільки вона не в повній мірі може бути зрозумілою особі, яка свідчить і може заплутати її. При допиті свідка, потерпілого або очевидця слід якомога більше отримати від нього даних про зовнішні ознаки особи, яка розшукується, тому, що заздалегідь невідомо, які із них можуть відіграти найважливішу роль для розшуку. Основну увагу при допиті слід приділити виявленню специфічних ознак голови (обличчя) розшукуваного.

Експертиза слідів рук (дактилоскопічна експертиза) - це вид трасологічної експертизи; основне завдання якої - ідентифікація особи за слідами рук, залишеними на місці події. Типові питання, які вирішуються в наслідок експертизи слідів рук, такі: чи залишені сліди рук даною особою; чи залишені сліди рук, вилучені з місця події, однією особою; чи є на даному предметі сліди рук даної особи та чи придатні вони для ідентифікації або визначення родової (групової) належності; якою рукою і якими пальцями руки залишені сліди; які особливості мають руки людини« яка залишила сліди (відсутність пальців, наявність шрамів, пошкоджень та ін.); якими Ділянками поверхні долоні залишені сліди; внаслідок якої дії залишений слід (хапання, торкання і т. ін.).

Елементи зовнішності особи - це стать, зріст, вік, національність, елементи зовнішньої будови голови, обличчя, тулуба, кінцівок, деталі предметів одягу, взуття та носильних речей, функціональні прояви (хода, жестикуляція, навички, звички та ін.) тощо. (Див.: Зовнішні властивості (ознаки) людини; Криміналістична габітологія).

Загальні анатомічні ознаки зовнішності людини - це ідентифікаційні ознаки, що характеризують будову статури, голови, обличчя, а іноді і шиї, плечей та кінцівок людини. їх поділяють на 1) нормальні (розпНПУюджені) та 2) найбільш примітні (індивідуальні). (Див.: Фізичні властивості людини).

Запах — властивість практично усіх об'єктів матеріального світу. Предмет, речовина мають запах, якщо з їх поверхні безперервно випаровуються частки, які разом з повітрям попадають до органу нюху людини чи тварини і викликають суб'єктивне сприйняття запаху. Запах несе інформацію про властивості і ознаки матеріальних об'єктів. Це дозволяє їх диференціювати, встановлювати місце знаходження. Механізм утворення запахових слідів свідчать, що матеріальні об'єкти несуть запахову (одорологічну) інформацію власну або придбану від іншого об'єкта. На цій основі запахові сліди умовно поділяють на сліди - джерела запаху і сліди-запахи. До основних фізичних властивостей запаху відносять: леююч/сть( властивість випаровуватися); /хтинн/сть( властивість розчинятися у волозі); розведення (зміна концентрації); абсорбцію (поглинання іншими речовинами та предметами) та дифузію (взаємне проникнення).

Запах людини індивідуальний, він є мовби її "хімічним підписом", визначається, передусім, специфічними особливостями функціонування шкіряних, потових, жирових, ендокринних залоз тощо. Крім того, запах людини складається з "набору" інших додаткових запахів. До них слід віднести: запахи, пов'язані із фізіологічною діяльністю; запахи предметів туалету і гігієни (мило, духи, креми та ін.); запахи, пов'язані з побутовими та професійними умовами і т.п. При змішанні усіх цих компонентів утворюється специфічний запах конкретної особи. При цьому "букет" запаху може змінюватися — одні запахи можуть превалювати над іншими (наприклад, у вихідному і робочому одязі особистий запах людини буде не однаковим, за запахом нечастих духів можна визначити, що у приміщенні перебувала конкретна особа, яка ними користується і т.п.). Запаховий слід виникає при перебуванні людини протягом 15-30 хв. у приміщенні об'ємом понад 80-100 м3. У закритих приміщеннях запах людини може зберігатися за добу. Навіть короткочасне перебування злочинця на місці злочину призводить до виникнення запахових слідів там, де він стояв, сидів, лежав, діяв, переховувався.

Запаховий слід —. це газоподібне утворення, що містить якісну (одорологічну) інформацію про об'єкт чи особу, яке виникає при випарі

речовин з поверхні об’єктів речової обстановки (див.: Запахові (одорологічні) сліди).

Запахові (одорологічні) сліди (сліди запаху) виявляються головним чином біологічними детекторами - органом нюху людини або службово- розшукової собаки, тому вони безпосередньо не породжують доказів у кримінальному судочинстві. Проте, така одорологічна інформація ефективно може використовуватися в інших формах правоохоронної діяльності під час виявлення і розслідування злочинів та розшуку злочинців, інших осіб і Предметів. Окремі матеріальні об'єкти - джерела одорологічної інформації (наприклад, грунт зі слідами запаху, горюча рідина, потожирові та інші виділення людини) можуть використовуватися як речові докази по кримінальній справі (ст. 98 КПК України від 13.04.2012). У той же час не всі запахові сліди сприймаються людиною чи твариною, а тому розробка технічних детекторів - одне з важливих завдань науки одорології. Мають місце прилади, засновані на реєстрації змін хімічних, електричних, радіаційних та інших параметрів від дії запахів (хімічних елементів) - "Поиск", ПЭГАС, "Пурга", "Цвет", "Хром", РЭ-З, індикаторна трубка Мохова-Шинкаренко та ін.. Разом з тим, усі відомі на сьогодні технічні детектори запахових елементів суттєво відрізняються від біологічних, вони не мають високої чутливості, не здатні реагувати на ту чи іншу одну або кілька конкретних речовин. Звідси використання високих нюхових властивостей собаки, як біологічного детектора запаху, є актуальним і найчастіше суттєво підвищує успішність розкриття складних злочинів, що вчинюються, як правило, без свідків. В останній час службово-розшукові собаки все частіше використовуються для боротьби з наркоманією, кримінальними вибухами, а також при проведенні обшуків у приміщеннях, особистих обшуків тощо. Нюх собаки і процес диференціювання нею речовин за запахом залишається поки ще недостатньо пізнаною реальністю. Робота із використання службових собак у виявленні злочинів становить спеціальну службу, яка називається розшуковим або службовим собаківництвом. Цю службу ще називають кінологічною, а працівника, який займається цією діяльністю, — кінологом (тобто водієм собаки).

Запахові сліди значно відрізняються за своїми властивостями від інших видів слідів (наприклад, дактилоскопічних, трасологічних). Вони невидимі, а прийоми та засоби їх виявлення і збирання досить специфічні. Запаховий слід утворює газоподібну хмарину, яка не має постійної, сталої форми. Такий слід нестійкий, він виникає поблизу поверхні джерела запаху і поступово розсіюється у повітряному середовищі. Інтенсивність запаху поблизу його джерела більша та зменшується в міру віддалення від нього. Таким чином послідовне збільшення концентрації запаху дозволяє виявити місцезнаходження джерела запаху. За наявності відповідних умов запаховий слід утворюється до того часу, доки існує джерело запаху. Тому термін виявлення сліду запаху залежить від кількості запахової речовини та умов її зберігання.Зображення людини об'єктивне - це зображення її обличчя, фігури тощо на об’єктивних портретах (фотознімку, фотопортреті, у кіно- та відеокадрі, рентгенограма, голограма) тощо.

Зображення людини суб’єктивне - це зображення обличчя, фігури людини, виготовлене на основі уявного образу очевидця зовнішності визначеної особи. Зображення може бути у формі портрета, опису, скульптури.

Зовнішні властивості (ознаки) людини - або габітоскопічні (від лат. habitus - зовнішність; skopio - розглядати) здавна використовуються для упізнання і кримінальної реєстрації злочинців та розшуку зниклих осіб, у кожної людини зовнішній вигляд суто індивідуальний і залишається відносно незмінним протягом усього її життя. Зовнішні ідентифікаційні ознаки людини поділяють на власні (анатомічні, фізіологічні, функціональні) та супутні (особливості одягу, предметів користування, поведінки, навичок і т. п.). Найпомітніші зовнішні ознаки (прикмети) людини дозволяють одразу виділити та індивідуалізувати окрему особу у середовищі їй подібних за допомогою зорового сприйняття її зовнішності. Дані про зовнішні ознаки людини найчастіше використовують як джерела інформації в практиці виявлення злочинів та розшуку злочинців. В практиці виявлення злочинів та розшуку злочинців найчастіше використовуються як джерела інформації із зовнішніх ознак особи так звані словесні портрети - система опису словами зовнішнього вигляду людини, що може бути розшукуваним злочинцем, із використанням спеціальної (криміналістичної) термінології та класифікації анатомічних ознак. (Див.: Елементи зовнішності особи; Криміналістична габітологія).

Ідентифікаційний комплект малюнків (ИКР) - це прилад для складання композиційних портретів за визначеною методикою, складається з альбому - реєстру мальованих ознак зовнішності, магазину малюнків ознак зовнішності на прозорій плівці, демонстраційної касети та штанги з фотоапаратом.

Ідентифікація за ознаками зовнішності (від лат. identtifico ототожнення) - це встановлення тотожності особи на підставі ознак зовнішності. Ознаки зовнішності людини, їх матеріальні та ідеальні сліди є основою для ідентифікації людини. Існує кілька видів ідентифікації людини за ознаками зовнішності із використанням методики словесного портрету. Ідентифікацію особи можуть здійснювати: слідчий через пред’явлення безпосередньо особи, її фотографії чи фотографії трупа для впізнання іншою особою або особисто порівнюючи зовнішність особи з фотознімками; оперативний працівник під час проведення оперативно-пошукових заходів; експерт за допомогою криміналістичного дослідження.

Інформаційні властивості людини як об'єкта розшуку й ототожнення. Людина є центральною фігурою у виявленні і розслідуванні злочинів. Вона виступає у різних процесуальних якостях - як підозрюваний, обвинувачений, постраждалий, свідок, пізнаваний чи такий, що пізнає, а у кримінальному плані - як виконавець або організатор злочину. Людина є головним джерелом слідів-відображень у матеріальному середовищі. Для розшуку й наступного ототожнення людини потрібно знати її інформаційнівластивості, форми і механізм їх відображення у оточуючому середовищі, уміти "читати" сліди, моделювати слідоутворювальні об'єкти тощо. Тільки за таких умов можливо сфскгивно використовувати матеріальні та ідеальні сліди- відображення як джерела інформації про обставини злочину, злочинців та інших осіб і об'єктів.

У процесі життя і діяльності людини її індивідуальні властивості (ознаки) фізичного, біологічного, соціального та іншого виду і їх сукупність відбиваються зовні в різних формах слідів - матеріальних та ідеальних (чуттєвих), які стають джерелами інформації про конкретну особу. Вони виїначаюгь людину як особистість серед подібних у групі людей і дозволяють здійснювати її розшук й ототожнення при розкритті злочину і провадженні по кримінальній справі. За своєю природою у криміналістичному та оперативно- розшуковому планах індивідуальні властивості (ознаки) людини можна цілком визнати практично безмежними.

Для успішного виявлення і розслідування злочинів, одержання високої якості доказів по кримінальній справі особливого значення набуває максимальне використання сучасних методів і засобів отримання інформації про індивідуальні властивості (ознаки) людини, як об'єкта розшуку й ототожнення. При цьому ефективність їхнього використання багато в чому залежить від удосконалення організаційних, тактичних прийомів та методик їх конкретного застосування.

Збирання інформації про людину та від людини - завдання досить складне, багатопланове, пов'язане із застосуванням приймів глибокого логічного аналізу, уявного експериментування та абстрагування. При одержанні інформації про людину та від неї не повинні порушуватися її права і свободи, що охороняються Законом, перед усім - Конституцією України. Усі прийоми і методи одержання окремих видів інформації про особисті властивості людини повинні суворо відповідати вимогам (принципам) Закону - гуманізму, демократизму, законності (ст.ст. 32-38 Конституції України; ст.ст. 13; 15; 252; 256 КПК України та ін.).

Наукою криміналістикою досить повно досліджені форми і види матеріальних відображень (слідів) властивостей (ознак) людини: фізичних (анатомічних), фізіологічних, біологічних, соціальних та інших і механізм їх утворення, а також розроблені спеціальні класифікації та термінології їх опису як джерел криміналістично значущої інформації. Дещо складнішим є процес використання ідеальних відображень, притаманних функціям свідомості людини, її психіці. Це так звана вища форма відбиття реальних об'єктів та їх властивостей в уявних образах, що формуються у свідомості (пам'яті) людини. Уміння здобувати інформацію з матеріальних та ідеальних слідів-відображень забезпечує у правоохоронній діяльності успішне розкриття злочинів, розшук і викриття злочинців. Така інформація активно використовується в оперативно- розшуковій практиці при розв'язанні конкретних пошукових завдань.

Картка невпізнаного трупа - заповнюється за методикою словесного портрета з метою фіксації зовнішніх ознак та прикмет трупа. Під час розслідування вбивств, якщо труп потерпілого невпізнаний, одним із першочергових завдань є встановлення особи, що загинула. Для цього

застосовують картки невпізнаного трупа, дані їх вмісту зіставляються з картками осіб, що пропали безвісти. Якщо дані цих карток співпадають, тоді можна для впізнання пред’явити фотографії трупа близьким того, хто пропав безвісти.

Комбіновані суб'єктивні портрети одержують шляхом сполучення техніки виготовлення усіх видів суб'єктивних портретів (наприклад, складання ретуші, підмалювання, перемальовування композиційних портретів чи їх фрагментів тощо).

Композиційні суб'єктивні портрети (мальовані, складані) створюються двох видів: композиційно-мальовані та композиційно-фотографічні. При виготовленні композиційних портретів використовуються асоціативні образи - заздалегідь заготовлені набори малюнків чи фотознімків типів і елементів зовнішності людини. Композиційно-мальовані портрети виготовляються за допомогою спеціальних технічних засобів (наприклад, ідентифікаційного комплекту малюнків "ИКР-2", приладу "Мимик", апьбому-реєстру та ін.), які дозволяють отримати портрети шляхом сполучення малюнків окремих елементів зовнішності, відібраних очевидцем як тотожних до ознак розшукуваного. Складений портрет фотографують (якщо потрібно, ретушують згідно зауважень очевидця (потерпілого чи свідка) і використовують для пошуку. Виготовлений таким чином портрет зазвичай більш схожий з подобою злочинця, ніж портрет мальований. Композиційно-фотографічні портрети виготовляють шляхом монтажу з фрагментів фотозображень різних типів облич. Потерпілому або свідку показують фотознімки різних осіб, виконані в одному масштабі, і пропонують вибрати такі, на яких зображені особи з ознаками зовнішності, подібними до образу злочинця. Потім компонують з фотофрагментів ознак так званий "фоторобот'1 розшукуваного. Для виготовлення "фоторобота" використовують спеціальні технічні засоби, наприклад, прилад ПКП-2 - пристрій композиційного портрета, планшетний фотоальбом (планшетний фоторобот), проекційні прилади "Фоторобот", "Портрет". Нині розроблені автоматизовані (комп'ютерні) системи із складання композиційних портретів. Ознаки зовнішності вводять до пам'яті комп'ютера за допомогою спеціальних програм і складають портрет на екрані монітора, а роздруковують на принтері. Прикладом таких електронних програм створення композиційних портретів є: "Фоторобот", "ЕІІі", "Учет" (Росія), "Crime Stiller" (Білорусь), "Портрет" (Україна), "Faces 3.0" (Канада). Остання програма найсучасніша і досконала у цьому напрямі.

Криміналістична габітологія (від лат. habitus - вид, зовнішність; logos - наука, знання) - це наука, що вивчає зовнішні ознаки людини, закономірності їх зміни у часі, способи і засоби їх фіксації та використання в процесі розшуку і ототожнення людини. Криміналістичне ототожнення людини за зовнішніми властивостями (ознаками), здавна використовується для упізнання і кримінальної реєстрації злочинців та розшуку зниклих осіб. У кожної людини зовнішній вигляд суто індивідуальний і залишається відносно незмінним протягом усього її життя. Зовнішні ознаки людини у криміналістичній ідентифікації поділяють на власні (анатомічні, фізіологічні, функціональні) та супутні(особливості одягу, предметів користування, поведінки, навичок і т.п

(див Зовнішні властивості (ознаки) людини; Елементи зовнішності

Особи).

Криміналістична гіабітоскопія (від. лат. habitus - вид, зовнішність і skopio розглядати. вивчати) - галузь науки криміналістики, яка включає систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини і сукупність плодів та науково-технічних засобів по збиранню, дослідженню і використанню цих ознак для ототожнення особи. В основі габітоскопії лежать анатомії, антропології, біології.

Криміналістичне дактилоскопіювання - це отримання пальцевих відбнтків живих осіб і трупів. При дактилоскопіюванні живих осіб на гладку пластинку наносять невелику кількість друкарської фарби і розкочують її гумовим валиком. Дактилоскопійованому пропонують вимити руки теплою водою з милом, після чого нігтьові фаланги всіх пальців прокочують від краю до краю по пластинці з фарбою, потім у тому ж порядку прокочують їх у спеціально зазначених місцях на дактилокарті. Після прокочування на дактилокарту наносять контрольний відбиток чотирьох пальців одночасно (крім великого, шо прокочується окремо в спеціально відведеній графі), що допомагає перевірити, чи нанесені окремі відбитки пальців на відповідні місця дактилокарти, і визначити, якою рукою і яким пальцем залишений відбиток на місці подій

Дактилоскопіювання трупа людей має свої особливості. Фарбу з пластинки за допомогою гумового валика наносять на пальці, а потім прокочують кожний палець окремими квадратиками паперу, покладеними на сірникову коробку. Аркуші паперу з відбитками пальців наклеюються на відповідне місце дактилокарти. Контрольний відбиток не робиться.

Криміналістична одорологія (от лат. "odor" - запах та грец. "logos" — вчення) - вчення про природу, властивості, механізм утворення запахових слідів, методи та засоби їх збирання, дослідження і використання у виявленні злочинів і розшуку (встановленні) злочинців.

Мальовані суб'єктивні портрети виготовляються за допомогою різних малювальних належностей і засобів фахівцем (експертом-криміналістом, спеціалістом) за описом особи уавного образу або самим очевидцем (свідком), якщо він володіє навичками образотворчого мистецтва (що буває не часто). За необхідності запрошується художник, який відтворює портрет зі слів і під наглядом очевидця.

Матеріальні відображення - цс найрізноманітніші сліди об’єктів та дій особи на інших предметах, що пов’язані з подією злочину.

Методи виготовлення портретів за показаннями свідків - складаний портрет, фоторобот, мальований портрет, композиційний портрет (див. Композиційні суб’єктивні портрети).

Методи дослідження в портретній експертизі - це: 1) візуальний метод

-      традиційний для портретної експертизи, застосовується при дослідженні як одіюракурсних, так і різних за ракурсом фотопортретів. За допомогою цього методу візуально порівнюються своєрідні форми, розмірні співвідношення,розташування та взаєморозташування ознак зовнішності; 2) графічний метод - полягає в побудові та порівнянні в системі координат графіків, щ0 характеризують лінійні величини прямих, які з’єднують відповідні антропологічні точки та ступінь згинання контурних ліній відповідних частив обличчя. На практиці у процесі виконання портретної експертизи ддщ використання даного методу виконують ще й допоміжні експериментальні дослідження; 3) метод суміщення зображень - полягає в тому, що на одній із фоторепродукцій роблять "вирізи" по лініях, які перетинають найбільш інформативні та чітко виражені ознаки, а потім цю репродукцію суміщають з іншою і роблять спостереження збігів та розбіжностей; 4) метод фотоаплікації (накладання одномасштабних, одноракурсних діапозитивів або негативів), виготовлених з фотознімків, наданих на експертизу. Накладаються одноіменними антропометричними точками один на одного, збіг всіх одноіменних точок буде вказувати на те, що на фотознімках зображена одна і та ж сама особа. Зіставлення може виконуватися за допомогою проекційних апаратів.

Методика (від грец. тегїихііке) - це сукупність методів, прийомів проведення будь-якої роботи.

У вітчизняній науці методику традиційно розглядають як сукупність прийомів дослідження, включаючи техніку і різноманітні операції з фактичним матеріалом.

Методика - це сукупність прийомів, що дають змогу провести системно і в найдоцільнішій послідовності будь-яку роботу. Стосовно до криміналістики це може бути проведення експертизи, певного дослідження чи окремої дії, розслідування конкретних видів злочинів тощо. Методикою ідентифікації особи за ознаками зовнішності є усі прийоми фіксації ознак зовнішності особи та їх дослідження і оцінка.

Методика дослідження - це система правил використання методів, прийомів та операцій.

Моральні властивості людини характеризують людину у суспільному житті, родині, колективі, відношенні до закону. До них прийнято відносити гуманізм, чесність, совісність, правдивість, скромність, шляхетність, брутальність, зарозумілість, жорстокість, цинізм та ін.

Навички і звички людини, відбиті зовні, утворюють джерела криміналістично значущої інформації про злочинця і злочин у вигляді різних матеріальних та ідеальних слідів. Знання форм і механізму відображення навичок і звичок людини у навколишньому середовищі, вміння вилучати потрібну інформацію з утворених слідів - одна із умов успішного пізнання події злочину та особи злочинця, підозрюваного, обвинувачуваного, потерпілого чи свідка.

Під навичками людини найчастіше розуміються звичні дії, що в силу багаторазового повторення виконуються легко, швидко, впевнено, тобто це уміння, які приходять з досвідом.

Звички так само, як і навички припускають повторення визначених відповідних форм чи способів дії. Звичними можуть бути окремі рухи, ДІЇ*

фрази, слова, манера поводження, безліч побутових та професійних йомів, які найбільш кидаються в очі спостерігача.

Навички і звички близькі за своїми особливостями до властивостей особи,

. саме: хода (пряма, пружна, шаркаюча, клишава, сутулість, кульгавість, носки нарізно, врозвалку, виляння стегнами тощо); мова (багатослівна, повільна, заїкуватість, гаркава, з акцентом, невиразна, діалект, жаргон, характерні слова, німота, без особливостей); манера поводження (товариський, замкнутий, агресивний, чарівний, жестикулює, стримується від рухів, догідливий, релігійний, елегантний, яскраво вдягається, постійно носить темні окуляри, щуриться, кривить рота, клацає пальцями, харкає, спльовує і т.д.; навички керувати автомототранспортом, володіння прийомами боротьби, боксу, ювелірною справою, малюванням, фотосправою, радіосправою, поліграфією, застосуванням зброї; похилості (садизм, рецидив, симуляція, випадкові зв’язки, статеві перекручення, дармоїдство, паління, алкоголь, наркотики, токсикоманія, мисливець, рибалка, колекціонер, виїзди до інших міст, за кордон тощо). З криміналістичної точки зору навички і звички як джерела криміналістично значущої інформації володіють трьома головними властивостями — індивідуальністю, стійкістю та відтворюваністю. Вони мають тенденцію мимоволі виявлятися у визначеній ситуації (наприклад, жестикуляція, міміка, вживання в мові так званих слів-паразитів - так сказати, виходить, розумієте, нормально, типа та ін.) і служать об'єктом криміналістичної ідентифікації, у процесі якої встановлюється їхній конкретний власник. Так, за слідами зламу можна судити про професійні навички злочинця. Останнє проявляється, наприклад, в оптимальних прийомах користування знаряддям, професійній особливості впливу на певний матеріал перешкоди, вибору злочинцем найбільш "уразливого" місця руйнування чи ушкодження перешкоди тощо. Вивчення доріжки слідів ніг допомагає висунути певні версії про деякі особливості його ходи, обумовлені професією (особлива стійкість, рівновага - моряки, вантажники; суворе обмеження відхилення центра ваги - теслярі, муляри; тривале збереження визначеного положення — артисти тощо). Письмово-рухові навички та навички письмової мови, що відбиваються у рукопису, дозволяють використовувати їх для одержання інформації про особистість людини (див.: Навички письма; Рукописний текст) За ушкодженнями на тілі потерпілого чи трупі можна визначити наявність у злочинця спортивних навичок. Ушкодження надбрівних дуг і переломи щелепи, носа характерні для ударів, що наносяться боксерами; розриви внутрішніх органів без ушкодження зовнішніх - для ударів фахівцем східних єдиноборств. Виявлені вузли і петлі, зав'язані професійним способом можуть вказувати на ймовірну належність особи до моряка, рибалки, пожежного. Характерний запах бензину чи солярки виходить від шоферів та трактористів, запах реактивів - від хіміків чи фотографів, тютюну - від запеклих курців. У останніх, до того, можна виявити пожовтіння шкіри на пальцях рук та темний наліт на зубах від нікотину. Про наявність шкідливих звичок можна судити по обкусаних (нерівних) країв нігтів (звичка гризти нігті) тощо. Навести вичерпний перелік слідів, що утворюються внаслідок вираження злочинцем своїх навичок і звичок практично неможливо через їхню різноманітність. Вони розглядаються у криміналістичній літературі. Головне - це виявити їх в слідах дій та поводження особи. Використання у розкритті і розслідуванні злочинів криміналістично значимої інформації про навички і звички людини мас доказове, пошукове і тактичне значення.

Навички письма поділяють на навички письмової мови (змістовна сторона) та навички почерку (система стійких рухів при виконанні письма). Звідси у криміналістиці розрізняють ознаки письмової мови і ознаки почерку, за допомогою яких описують навички письма людини з метою п ототожнення. За ознаками письмової мови можна встановити стать, вік, національність (рідну мову), регіон (місце) проживання, професію та інші ознаки особи, які відіграють важливу роль у складанні розшукових орієнтирів, встановленні та ідентифікації автора. При цьому необхідно відрізняти автора тексту від виконавця письма. Автор може бути встановлений як за ознаками письмової мови, так і за ознаками почерку, а виконавець - тільки за ознаками почерку. Для встановлення саме автора ознаки почерку необов'язкові. Необхідно враховувати також наявність у письмі ознак змінювання почерку, а саме: маскування (написання тексту із спотворенням загальних та індивідуальних ознак); імітації (написання тексту із копіюванням загальних та окремих ознак оригіналу); стилізації (виконання тексту друкованими літерами); написання тексту лівою рукою тощо. Як джерела інформації з письмової мови використовують рукописні, друковані тексти, а також тексти, написані іншою особою під диктування або переписані. Джерелами інформації з ознак почерку є тільки рукописні тексти. Залежно від джерел інформації розшук й ототожнення особи за ознаками письма здійснюють за рукописним (машинописним або друкованим) текстом, підписом, письмовою мовою.

Обличчя - це передня частина голови людини (обличчя, фізіономія, вид,). Описується обличчя: за формою в фас - округле, овальне, з розширенням вгору чи вниз, прямокутне, трикутне, квадратне, худе, середньої повноти, повне, біле, смагляве, рум'яне, бліде, веснянкувате, витягнуте, широке; за контуром у профіль - пряме, опукле, увігнуте тощо.

Ознаки зовнішності - це характеристики елементів зовнішності, що сприймаються на вигляд у цілому або в окремих елементах, за допомогою яких можна відрізнити (впізнати) людину або віднести її до визначеної групи людей. Поділяються на анатомічні (ознаки зовнішньої будови тіла та обличчя), функціональні (примітні ознаки звичного стану людини та її дій) та супутні (ознаки речей, що знаходяться у користування людини). Описуються за певною науково розробленою системою, яка має назву словесний портрет, класифікуються за двома основними групами: анатомічні 3 риси обличчя(голови, волосяного покрову, зубного апарату тощо), загальна структура та інші ознаки будови тіла та функціональні - ознаки ходи, жестикуляції, міміки, а також мовні особливості та особливості голосу (див.: Фізичні властивості людини).

Опис - це один із загально-наукових методів дослідження, що полягає у фіксації та вказуванні усіх ознак об’єкта. При описі можуть фіксуватися або всі

суттєві і несуттєві ознаки об’єкта, або ж деякі, найзначиміші для даного слідження. Опис може бути впорядкованим, систематизованим (заздалегідь * вчені об’єкти опису, його послідовність та термінологія, наприклад, словесний портрет) частково впорядкованим та довільним. Опис є одним із засобів фіксації інформації про предмети, процеси, події тощо.

Особистий підпис особи відноситься до почеркового матеріалу. Підпис суто індивідуальний. Він слугує підтверджу вальним знаком особи, несе інформацію про її письмово-рухові навички. У графічних накресленнях підпису відбивається неповторний комплекс вироблених, скоординованих рухів, за якими можна ідентифікувати виконавця. За підписом можна змоделювати певні сторони образу розшукуваної особи. Так, наприклад, підпис, виконаний особою старечого віку, відрізняються тремтінням, уповільненим темпом виконання, зниженою координацією рухів, більш вузьким розміщенням літер. Спрощеність підпису - одна з професійних ознак осіб, діяльність яких пов'язана з візуванням великої кількості документів (наприклад, касира, контролера, вагаря, вахтера та

ін.)-

Особистий пошук — це пошукова діяльність оперативного працівника з метою виявлення злочинця.

Особливі прикмети — це окрема група ознак зовнішності людини, різного роду анатомічні та функціональні аномалії зовнішності, що мають високу відносну стійкість, а в процесі ототожнення найбільше ідентифікаційне значення, оскільки відносно рідко зустрічаються. До них належать нашкірні прикмети (родимки, бородавки, рубці, шрами), а також різні аномалії (відсутність пальця, руки, ноги тощо). До цієї групи ознак належить також татуювання.

Особливі прикмети зовнішності - ознаки, що нехарактерні груповим властивостям, передусім це незвичні варіанти зовнішніх ознак для осіб тієї групи, до якої відноситься досліджувана особа (наприклад, наявність вусів у жінок, епікантуса у європеоїда і т. ін.), мають найбільше ідентифікаційне значення, оскільки рідко зустрічаються. До них належать: аномалії або природжені відхилення від анатомічної норми будови організму - косоокість, недорозвиток крил носа, непропорційність рук, ніг, вух тощо; ознаки непостійних (необов’язкових) елементів зовнішності (в основному обличчя) людини: складки, зморшки, бородавки, веснянки тощо; ознаки та сліди травм та операцій, перенесених хвороб (рубці, викривлення кінцівок тощо); а також татуїровки.

Ототожнення людини за ознаками зовнішності (див. Криміналістична габітологія; Ідентифікація за ознаками зовнішності) — це криміналістичне дослідження зовнішніх ознак людини, об’єктивно відображених в матеріальних об’єктах, проваджуване експертами з мстою встановлення тотожності особи. Таке дослідження проводиться в лабораторних умовах із використанням загально-наукових методів (аналіз, синтез та ін.), а також окремих методів, що застосовуються в загальній та судовій медицині, антропології, фотографії, математичній статистиці і т. ін.

Пам’ять - це здатність людини до закріплення, збереження та відновлення сприйнятої інформації. Види: пам’яті словесно-логічна, рухома (моторна), оглядова, емоційна, відчутна, помітна. У криміналістиці категорій пам'яті використовується при розробці тактичних прийомів допиту та інших слідчих дій.

Перлюстрація (від лат. регіизпо - оглядаю, переглядаю) - це таємне розпечатування поштової кореспонденції з метою її змістовного та криміналістичного дослідження. Здійснюється в межах оперативно-розшукової діяльності.

Персонографічні властивості людини - це настановні дані: прізвище, ім’я та по батькові, стать, рік народження, національність, громадянство, місце проживання, мова, соціальний стан, професія та ін. Вони покладені в основу низки інформаційних обліків оперативно-розшукового та криміналістичного характеру. Разом з тим вони можуть бути за певних обставин змінені чи перекручені.

Письмо — засіб карбування думок людини за допомогою спеціально розроблених письмових знакових систем, один із поширених способів матеріального відтворення думок і мови людини, джерело криміналістично та оперативно значущої інформації щодо його автора і виконавця. У письмі визначаються дві сторони: змістовна (семантична) та графічна (почерк, машинопис), які мають відносну стійкість та індивідуальність. Письмова мова (семантика, стилістика, орфографія, синтаксис) відображує інтелектуальні властивості людини, а почерк (чи машинописний друк) - її рухові властивості (навички). Навички письмової мови і почерку є ідентифікаційними ознаками, які використовують для встановлення особистих властивостей особи з метою її розшуку і ототожнення. При цьому виникають зазвичай дві ситуації: 1) джерелом інформації є рукописний текст, виконаний розшукуваною особою; 2) джерелом інформації є текст, надрукований на друкарській машинці або передрукований (переписаний) іншою особою чи виконаний під диктування (здебільшого, це анонімні листи, записки загрозливого характеру, документи від імені іншої особи і т.п.). Письмова мова - внутрішня структура письма, обумовлена мисленням, інтелектуальною діяльністю людини, почерк — його зовнішня сторона. Сучасні методики авторознавчої експертизи дозволяють за комплексним дослідженням ознак письма встановлювати авторство та будувати версії щодо віку, національності, професії, освіти, інтелектуального рівня, регіону проживання та інших властивостей особи.

Професія автора визначається за письмом, як правило, у своєрідних зворотах мови, використанні спеціальних термінів, згадуванні про місце роботи, детальному описі предметів, процесів, застосуванні виразів, слів, характерних для мови осіб конкретної професії тощо.

Регіон (місце) проживання (або тривалого перебування) особи визначають здебільшого за певними лексичними навичками, що виявляються у граматичних та стилістичних похибках, ладі мови, діалектах, прислівниках та характерних зворотах мови, використанні слів з інших мов, детальному описі природи, об’єктів, характерних для конкретної місцевості і т.ін. Ці навички

досить стійки і виявляються в ознаках письмової мови навіть при зміні місця проживання розшукуваною особою.

*** Ознаки національності відбиваються у письмовій мові своєрідною будовою висловів, не властивих мові тексту, наявності специфічних помилок, використанні слів, зворотів рідної мови, змішаної лексики і т.ін.

Вік виконавця визначають за ознаками письма відносно. Звертають увагу передусім на використання автором орфографічних і синтаксичних архаїзмів, старовинних слів та зворотів, вказівок на події, час яких точно відомий і т.п.

Існують різні методи дослідження письма, які суттєво допомагають встаноалювати авторів (складачів) та виконавців документів. Комплексний аналіз рукопису письма лінгвістами і криміналістами дозволяє одержувати й іншу додаткову інформацію про розшукувану особу. Таку інформацію використовують в оператнвно-розшуковій і слідчій діяльності під час розкриття починів, розшуку і ототожнення особи. Зрозуміло, що ознаки письма надають можливість будувати лише версії щодо належності тієї чи іншої особи до розшукуваної.

Портрет - це зображення обличчя або фігури людини на площині Портрет композиційний - це суб’єктивний портрет, складений за свідченнями очевидців із використанням заздалегідь підготовлених малюнків та фотознімків елементів зовнішності людини (див.: Суб'єктивний портрет, Комбіновані суб'єктивні портрети, Порядок створення суб'єктивного портрета).

Портрет об’єктивний — це об’єктивне відображення за допомогою технічних засобів обличчя та фігури людини на площині-

Портрет мальований - це малюнок обличчя або фігури людини, який відновлюється на основі зорової уяви (див.: Мальовані суб'єктивні портрети).

Портрет суб’єктивний - це такий, що виготовлений на підставі та у відповідності з уявою очевидця про зовнішність визначеної особи (див.: Суб'єктивний портрет, Словесний портрет).

Портрет фотографічний — це зображення обличчя та фігури людини, отримане та виготовлене за допомогою фотографічної апаратури і фотографічних процесів.

Портрет фото-композинійний (фоторобот) - це суб’єктивний портрет виготовлений із використанням фотозображень різних осіб або із використанням комп’ютерних програм (див.: Композиційні суб'єктивні портрети).

Порядок створення суб'єктивного портрета- В тактиці дій з отримання суб'єктивних портретів головним визначається створення такої психологічної обстановки і використання таких тактичних прийомів та технічних засобів, які дозволять опитуваному найбільш повно і чітко відтворити залам'ятований образ розшукуваної особи, а отже закріпити його матеріально. Оперативний працівник разом із фахівцем (криміналістом, художником) розробляє план заходу, в якому відбиває порядок, умови і тактичні особливості виготовлення портрета. Враховується також стан та особливості очевидця, його вік, стать, освітній рівень, національність, професія, особливості мислення, пам'яті, емоційний настрій, роль у злочинній події та ін., а також вид використовуваноїтехніки, кількість учасників та їх функції. Усе це дає можливість судити про достовірність ознак зовнішності на складеному суб’єктивному портреті.

Істотну роль у формуванні образу при складанні суб'єктивного портрета справляє на очевидця обстановка, у якій відбувається цей захід. Вибір місця (приміщення) та створення умов для складання суб'єктивного портрета повинно здійснюватися з урахуванням рекомендацій фахівця (криміналіста, художника). При підготовці до виготовлення портрета з'ясовується необхідність залучення до участі у заході психолога, психіатра, перекладача, фотографа та інших осіб (ст.ст. 68, 71, 227 та ін. КПК України від 13.04.2012). Важливим є також визначення порядку опитування очевидців (потерпілих, свідків) з метою об’єктивного виявлення рис зовнішності розшукуваного. Якщо очевидець утруднюється описати елементи зовнішності розшукуваної особи, йому пропонують наочні приладдя, плакати з малюнками, різні фотознімки. Відібрані зображення варто переглядати разом з очевидцем з метою вибору тих, які увійдуть до виготовленого портрета. Очевидець оцінює виготовлений портрет за ступенем подібності до встановлюваної особи. При наявності розбіжностей, він описує або вказує придатні, на його думку, варіанти елементів зовнішності. У випадку, якщо за особою, що розшукується, спостерігали кілька свідків, за їх описами складається кілька портретів. При цьому виникає необхідність відібрати з них один, найбільш схожий - базовий. Фахівець оцінює виготовлені портрети з урахуванням особистостей очевидців, їх поводження, результатів оцінки портретів різними очевидцями, повноти реалізації можливостей технічних засобів для складання портретів. Якщо складено кілька портретів та у очевидців немає єдиної думки щодо базового портрета, тоді до справи долучаються усі виготовлені портрети. Виготовлений портрет оцінюється з урахуванням обставин справи, ознак зовнішності, їх словесного опису очевидцем, досвіду та компетенції фахівця. Фіксація остаточного варіанта портрета виробляється репродукціюванням, а також у вигляді складання букво-цифрової формули портрета відповідно до індексів фрагментів зображення, використаних у композиційному портреті.

Після затримання розшукуваної особи, одержують зразки ознак її зовнішності із дотриманням положень ст. 199 КПК України та виконують криміналістичне ототожнення (ст.ст. 208,228,241,245 та ін. КПК України).

При пошуку осіб, що пропали безвістки, встановленні невпізнаних трупів можуть створюватися суб'єктивні скульптурні портрети розшукуваних осіб фахівцями судово-медичної експертизи на основі використання кісткових залишків черепа людини. Скульптурний портрет фотографують, а знімки використовують для здійснення пошуку.

Психофізіологічні властивості людини відбивають стан людини (наприклад, веселість, збудженість, пригніченість) і характеризують тип її нервової діяльності: сангвінік - жива, рухлива, емоційна, чуйна людина; холерик - бурхлива, рвучка, гаряча, різка; флегматик - спокійна, млява, повільна, стійка; меланхолік — смутна, пригнічена, нерішуча, боязка. До психофізіологічних властивостей людини прийнято відносити ще й деякі фізичні недоліки — різного роду відхилення, розлади, каліцтва тощо.

Розшук це діяльність слідчого, органа досудового розслідування, адміністрації місць позбавлення волі та інших компетентних органів щодо встановлення місця перебування осіб, які переховуються від слідства і суду;засуджених, які ухиляються від виконання вироку або тих, що втекли з установ по виконанню покарань; осіб, які пропали безвісти. Розрізняють розшук як один із заходів, вжитих з метою виявлення злочину (встановлення особи, яка вчинила злочин) та власне розшук, якщо розшукуються конкретні особи, що підозрюються або обвинувачуються у вчиненні певного злочину чи переховуються від відбування покарання, установленого вироком суду.

Рукописний текст (рукопис) відбиває ознаки письмової мови і почерку автора-виконавця. їх сукупність робить рукопис більш цінним джерелом інформації для розшуку людини за ознаками письма.. Він містить такі елементи: огляд і вивчення рукопису; складання пошукової таблиці; перевірка почерків; проведення криміналістичної експертизи.

Світоглядні властивості людини відбивають ідеологічне "обличчя" людини, її ідеали, ідейність, принциповість, вірність, патріотизм, націоналізм, правову свідомість тощо.

Складаний (синтетичний) портрет - це зображення обличчя особи, що розшукується чи підозрюється в скоєнні злочину, складене за свідченнями очевидців, із використанням спеціальних технічних засобів (фоторобот, ідентифікаційний комплект фотознімків, малюнків і т. ін.) (див.: Композиційні суб'єктивні портрети; Портрет фото-композиційний (фоторобот).

Сліди-джерел а запаху людини найпоширеніше використовують у правоохоронній діяльності. Запахову інформацію про людину можуть нести різні матеріальні об'єкти, а саме: відокремлені від тіла людини частки шкіри, тканини, волосся, кров, потожирова речовина, слина, інші виділення, пов'язані із фізіологічною діяльністю; предмети, що перебували у постійному контакті з людиною - одяг, взуття, особисті речі (окуляри, гребінець, гаманець, ключі, запальничка, авторучка, носова хустка, портфель, супутні предмети тощо); об'єкти тимчасового контакту з людиною (інші люди, предмети оточуючої обстановки, праці, інструменти, знаряддя вчинення злочину та інші об'єкти, яких торкалася людина). При цьому треба мати на увазі, що інколи запах самого предмета може бути сильнішим за запах людини, що зберігся на ньому. Так, наприклад, не можна використати для вибірки запаху ганчірку, змочену у бензині, якою злочинець протер руки. Запахові сліди людини умовно поділяють на такі види: свіжі (з моменту виникнення яких пройшло не більше години); нормальні (які виникли не більше ніж за три години назад); старі (якщо з моменту їх виникнення пройшло більше трьох годин). Необхідно пам'ятати, що як сліди-джерела запаху краще вбирають і довше зберігають запах людини шерстяні тканини, взуття, головні убори, дерев'яні предмети, зволожений ґрунт, сніг, трава. Слабше утримують запах гладкі поверхні, кам'янистий грунт, асфальтне покриття, металеві вироби. Ці обставини варто враховувати при використанні службово-розшукових собак для виявлення слідів злочинців. За природних умов запахові сліди постійно змінюються. Так, наприклад, кількість запахової речовини у слід» взуття поступово зменшується, а через деякий часвона зНПУім зникає (розсмоктується у зовнішньому середовищі). Старі сліди ніг, як правило, непридатні для застосування службово-розшукової собаки. Тому виявлені сліди запаху потрібно швидко вилучати і консервувати. У криміналістичній літературі викладені прийоми та засоби вилучення і консервування запахових слідів. Вони дещо специфічні.

Сліди рук як джерело інформації для встановлення й ототожнення злочинця (від грец. дактило... - палець). Індивідуальність папілярних візерунків на долонях і пальцях рук та їх відносна незмінність протягом тривалого часу дозволяють ідентифікувати людину за слідами рук у будь-який період її життя і навіть посмертно. Сліди рук залишаються на будь-яких поверхнях, яких торкається людина. На пластичних і сипучих матеріалах (пластилін, віск, глина, крейда, борошно, цемент та ін.) утворюються об'ємні (рельєфні) сліди, а на твердих поверхнях - поверхневі сліди. За механізмом утворення поверхневі сліди поділяють на сліди нашарування слідоутворювальної речовини (наприклад, потожирової) на слідосприймаючу поверхню та сліди відшарування сторонньої речовини (структури) від поверхні (наприклад, пилу, крейди та ін.). Речовина, за рахунок якої утворюється слід, може бути забарвленою (різні реагенти штучного походження) та безбарвною (потожирові виділення). Слід, що нанесений кольоровою речовиною, називається фарбованим, він завжди видимий. Слід, утворений безбарвною речовиною, називається безбарвним, невидимим.

Для виявлення потожирових слідів пальців рук використовують спеціальні фізичні, хімічні, радіографічні, люмінесцентні, голографічні та інші методи і засоби - від порошків до радіонуклідів (ізотопів).

Сутність фізичного методу виявлення потожирових слідів зводиться до використання певної фізичної закономірності, наприклад, явища адгезії (прилипання). Жирова речовина, якою утворений слід, липка. Якщо на її поверхню попадають частки іншої, сухої речовини, то вони прилипають до неї і слід у такий спосіб стає видимим. Як порошок-проявник використовують дрібнодисперсну речовину. Проте порошком можна виявити слід, тюки потожирова речовина не висохла. Якщо за допомогою порошку не вдається . знайти слід, це не означає, що він відсутній, можливо він висохнув і таким я способом виявити його неможливо. Для виявлення слідів рук ВЧЄНИМИ-1 криміналістами розроблені спеціальні криміналістичні набори порошків (див.: і Дактилоскопічні порошки).

В основу оптичних способів виявлення слідів рук покладені прийоми використання скісно падаючого, розсіяного, затемненого та концентрованого висвітлення, а також різних оптичних приладів (луп, мікроскопів, світлофільтрів тощо). Сліди пальців рук можна виявити також збудженням люмінесценції потожирової речовини, наприклад, ультрафіолетовими ] променями.

В основу механізму виявлення слідів рук парами йоду покладено явище адсорбції - осаду часток кристалічної речовини на потожирову речовину, внаслідок чого слід стає видимим. Вони дозволяють виявляти сліди, давниною більше ніж за два тижні.

Сутність хімічного метолу виявлення невидимих слідів рук полягає у ГОМУ. що нанесений на слід хімічний реагент вступає з речовиною сліду у ремчію і утворює пофарбоване з'єднання, внаслідок чого слід стає видимим. Хімічні засоби використовують для виявлення "старих" (висохлих) слідів, терміном за кілька років.

Радіографічний метод виявлення невидимих слідів рук полягає у тому, що об'єкт зі слідами опромінюють нейтронами, внаслідок чого деякі елементи, що входять до складу потожирової речовини, наприклад, натрій, калій, фосфор, стають тимчасово радіоактивними. В подальшому, якщо такий об'єкт привести у контакт з фотографічним матеріалом, тоді в місці розташування сліду відбудеться засвітлення фотоемульсії. Після проявлення фотопапіру слід буде видимим чорним на білому тлі.

Виявлені сліди пальців рук (а також долонних поверхонь) відбивають морфологічну будову шкіряного покриву, вони можуть бути джерелом інформації для з'ясування багатьох питань, що цікавлять оперативного працівника чи слідчого. Деякі з них такі:

Вік розшукуваного. Відомо, що будова папілярних візерунків залишається незмінною протягом усього життя людини. Разом з тим, в міру росту організму (з віком) папілярні лінії стають крупнішими, площа малюнка збільшується, з'являються так звані білі лінії, зморшки - усе це свідчить про визначену вікову групу людини.

Яка професія розшукуваного? Відбиток пальця може містити інформацію щодо характеру професії людини. Наприклад, відомо, що у шевців, кравців спостерігаються специфічні (професійні) аномалії та ушкодження шкіри на пальцях, у осіб, працюючих на холоді, з'являється більше білих ліній, у столярів, слюсарів - специфічні мозолі, шрами, у мулярів, шліфувальників, музикантів - згладжені лінії візерунка і т. д. Усі ці ознаки можуть відтворюватися у слідах рук, а їх виявлення дозволяє правильно будувати версію з напрямку пошуку та ототожнення особи.

Якою рукою залишений спід? Криміналістикою розроблені прийоми визначення руки за слідом. Сліди середнього, безіменного пальця і мізинця розташовуються на різних рівнях, оскільки пальці мають не однакову довжину. На відбитку правої руки лінія скосу буде нахилена управо, а лівої руки - уліво. Встановлено, що ульнарні візерунки на пальцях руки завжди звернені відкритою частиною петлі убік мізинця. Тому, якщо відкрита частина петлі сліду звернений управо - слід залишений правою рукою, якщо уліво - слід залишений лівою рукою. При формі завиткового візерунка у вигляді спіралі, напрям папілярних ліній у сліді правої руки буде проти ходу годинникової стрілки (праворуч - нагору - ліворуч), а у сліді лівої руки - за ходом годинникової стрілки (ліворуч - нагору - праворуч). Якщо папілярний візерунок має форму овалу чи іншу, то руку визначають за розташуванням вісі сліду до його основи. Для слідів правої руки вісь нахилена уліво, а для слідів лівої руки - управо. Слід великого пальця лівої руки у верхній частині має скошсність папілярних ліній ліворуч, а правої руки - праворуч. Сліди великого пальця наближаються за формою до овалу. Сліди середнього і безіменногопальців за формою нагадують прямокутник. Папілярні лінії у сліді вказівного пальця правої руки скошені ліворуч, а лівої - праворуч. За цими ознаками можна чітко визначити руку та вид пальця, яким залишений слід.

Словесний портрет - це метод (система) опису словами зовнішніх ознак (вигляду) людини із використанням спеціальної (криміналістичної) термінології з метою н ідентифікації за ознаками зовнішності. Опис повинний бути зрозумілим, без усіляких інших тлумачень для працівників, що беруть участь у розшуку і затриманні злочинця. З цього приводу існують визначені інструкції для правоохоронних органів, які вказують на сувору послідовність і опису та використання спеціальних термінів. Дещо складніше скласти І словесний портрет зі слів іншої людини, наприклад, потерпілого чи свідка. І Словесний портрет повинен відтворювати обов'язково такі фізичні ознаки, які помітно відхиляються від нормальних (поширених) і характеризують індивідуальну особливість даної людини. Головна увага в описі приділяється1 розмірам і формі голови, обличчя, у тому числі чола, брів, носа, рота, ушей, кольору волосся, очей та ін. Слід зауважити, що уявний образ в пам'яті людини завжди суб'єктивний. Тому, одержані таким чином словесні портрети називають ще суб'єктивними.

Метод словесного портрету запроваджений ще у 1879 році співробітником французької кримінальної поліції Альфонсом Бертильоном. Він запропонував антропологічний метод ідентифікації людини у вигляді "протоколу опису прикмет злочинця словами", який одержав поширення і зберігся дотепер під найменуванням словесного портрета. Поступово Словесний портрет удосконалювався і в даний час є невід'ємною складовою оперативно-розшукової діяльності. Головними принципами створення словесного портрету є повнота і системність опису. Принцип повноти полягає в докладному описі зовнішньої анатомії, функціональних ознак (статура, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, манери поведінки тощо) і одягу. Принцип системності означає: 1) певну черговість опису окремих груп зовнішніх ознак; 2) послідовність опису кожної | групи зовнішніх ознак за правилом "від загального - до окремого"; 3) і обов’язкове використання спеціальної термінології словесного портрету.

Соціальні властивості людини характеризують її як особистість на рівні індивідуальної і суспільної свідомості. Інформацію про соціальні властивості І людини у криміналістичному аспекті називають особистою. Існують певні криміналістичні класифікації складових соціальних властивостей людини, і Джерелами особистої інформації людини можуть бути: сліди та речова обстановка місця події злочину; ідеальні відображення у пам'яті очевидців? І криміналістичні та оперативні обліки; інформаційно-пошукові та інформаційно-довідкові системи; особисті справи, документи різних установ; матеріали фото-, кіно-, відеозйомки, фонограми. Ці джерела особистої інформації людини досить часто використовують в практиці розкриття злочинів і розшуку злочинців.

Суб'єктивний портрет (див.: Словесний портрет) - це матеріалізоване зображення обличчя, фігури людини, створене на основі уявного образу (за пам'яттю) очевидця. Суб'єктивний портрет створюється зі слів осіб, що зналипальців за формою нагадують прямокутник. Папілярні лінії у сліді вказівного пальця правої руки скошені ліворуч, а лівої - праворуч. За цими ознаками можна чітко визначити руку та вид пальця, яким залишений слід.

Словесний портрет - це метод (система) опису словами зовнішніх ознак (вигляду) людини із використанням спеціальної (криміналістичної) термінології з метою її ідентифікації за ознаками зовнішності. Опис повинний бути зрозумілим, без усіляких інших тлумачень для працівників, що беруть участь у розшуку і затриманні злочинця. З цього приводу існують визначені інструкції для правоохоронних органів, які вказують на сувору послідовність опису та використання спеціальних термінів. Дещо складніше скласти словесний портрет зі слів іншої людини, наприклад, потерпілого чи свідка. Словесний портрет повинен відтворювати обов'язково такі фізичні ознаки, які помітно відхиляються від нормальних (поширених) і характеризують індивідуальну особливість даної людини. Головна увага в описі приділяється розмірам і формі голови, обличчя, у тому числі чола, брів, носа, рота, ушей, кольору волосся, очей та ін. Слід зауважити, що уявний образ в пам'яті людини завжди суб'єктивний. Тому, одержані таким чином словесні портрети називають ще суб'єктивними.

Метод словесного портрету запроваджений ще у 1879 році співробітником французької кримінальної поліції Альфонсом Бертильоном. Він запропонував антропологічний метод ідентифікації людини у вигляді "протоколу опису прикмет злочинця словами", який одержав поширення і зберігся дотепер під найменуванням словесного портрета. Поступово Словесний портрет удосконалювався і в даний час є невід'ємною складовою оперативно-розшукової діяльності. Головними принципами створення словесного портрету є повнота і системність опису. Принцип повноти полягає в докладному описі зовнішньої анатомії, функціональних ознак (статура, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, манери поведінки тощо) і одягу. Принцип системності означає: 1) певну черговість опису окремих груп зовнішніх ознак; 2) послідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом "від загального - до окремого"; 3) обов'язкове використання спеціальної термінології словесного портрету.

Соціальні властивості людини характеризують її як особистість на рівні індивідуальної і суспільної свідомості. Інформацію про соціальні властивості людини у криміналістичному аспекті називають особистою. Існують певні криміналістичні класифікації складових соціальних властивостей людини. Джерелами особистої інформації людини можуть бути: сліди та речова обстановка місця події злочину; ідеальні відображення у пам'яті очевидців; криміналістичні та оперативні обліки; інформаційно-пошукові та інформаційно-довідкові системи; особисті справи, документи різних установ; матеріали фото-, кіно-, відеозйомки, фонограми. Ці джерела особистої інформації людини досить часто використовують в практиці розкриття злочинів і розшуку злочинців.

Суб'єктивний портрет (див.: Словесний портрет) - це матеріалізоване зображення обличчя, фігури людини, створене на основі уявного образу (за пам'яттю) очевидця. Суб'єктивний портрет створюється зі слів осіб, що знали

чи бачили розшукуваного, або встановлення особистості померлого (загиблого). Виготовляються суб'єктивні портрети для зорового представлення зовнішності особи, що становить інтерес для правоохоронних органів. Використовуються суб'єктивні портрети найчастіше з метою: розшуку (орієнтування у процесі пошуку) та упізнання (встановлення) злочинців, які переховуються: розшуку зниклих без звістки осіб; пошуку осіб, що знали чи бачили розшукуваного; встановлення особистості померлого (загиблого). Словесно свідки здебільшого по-різному описують зовнішність особи. Тому найрезультативнішим етапом портретного упізнання є матеріалізація суб'єктивного портрета, а саме закріплення уявного образу різними способами: малюванням; композицією (складанням) малюнків; композицією фотознімків; комбінацією усіх цих прийомів. Для більш точного складання суб'єктивних портретів застосовують технічні засоби (спеціальні прилади з колекціями так званих сигнал етичних знімків зовнішності людини (див.: Сигнал стичне фотографування). У сучасних умовах для цієї мети використовуються новітні досягнення науки і техніки, втілені у мініатюрні оптико-механічні прилади, відеоапаратуру, комп'ютерну техніку. Слід зауважити, що суб'єктивні портрети не завжди можуть співпадати з оригіналами розшукуваних осіб, що варто враховувати. Криміналістична практика підтверджує, що злочинці нерідко використовують грим, костюмування, працюють в масках, намагаються змінити свій голос під час вчинення злочину. Тому результати використання суб’єктивних портретів мають тільки оперативно-розпіукове значення і не можуть бути використані як судові докази з ототожнення особи. Що стосується питань доробки (оптимізації) суб'єктивного портрета, то він доповнюється результатами дактилоскопії, сучасних мовних досліджень (озвучення голосом і мовою розшукуваних осіб), внесенням додаткових ознак.

Сфера застосування криміналістичної габітоскопії - це розшук невідомих осіб, що втекли з місця нерозкритого злочину; розшук невідомих осіб, що ховаються від суду і слідства; розшук осіб, що зниклих безвісти, ідентифікація живих осіб та трупів (див.: Криміналістична габітологія; Криміналістична габітоскопія).

Типи та елементи зовнішності людини — це каталог зображень та назв з індексами типів лиць та їх елементів. У криміналістиці використовується при опису зовнішності особи, складанні композиційно-мальованих портретів за свідченнями очевидців, складання формул зовнішності особи та навчання методиці опису прикмет зовнішності.

Усна мова як джерело інформації про злочинця та обставини злочину

- цс продукт функціонування організму людини (основна, первинна форма комунікації). В усній мові людини відбивається фізичний, психологічний і соціальний образ особистості, тип вищої нервової діяльності, риси характеру, рівень освіти, інтелект, статеві та вікові характеристики, діалектні особливості формування мови та інші компоненти особистості. Специфічною характеристикою усної мови можуть бути: емоційні складові (спокійність, збудженість, злість, погроза, агресія, інвектива (лайка); темп (стиль) спілкування - повільний, послідовний, середній, швидкий чи короткий

"телеграфний" (члени злочинної групи розуміють один одного з півслова); категоричність у судженнях, акцент, застосування арготичної мови (для ознайомлених), в числі яких знаходиться так звана "блатна музика" ("ботання по фені"); вади мови - заїкуватість, гаркавість, шепелявість, сюсюкання, часті затримки в промовлянні, ковтання слів, неправильний наголос у словах, діалект, скоромовка, протяжність чи співучість мови, а також німота; дефекти вимови - голос сиплий, з тріщинкою, як у запеклого курця, та інші характерні риси промовляння. Розмовний голос може бути низьким, середнім і високим. За гучністю (силою) звучання - слабким, середнім та сильним. За тембровим фарбуванням (звучанням) - дзвінким, глухим, хрипким, грудним, носовим, гортанним (горловим), жіночим ("півнячим”) у чоловіків чи чоловічим у жінок. За інтонацією - сухим, співучим, м’яким, різким, протяжливим, уривчастим. Ці ознаки добре сприймаються і розрізняються слухом людини та запам'ятовуються, а також можуть бути зареєстровані і виміряні спеціальними приладами. Криміналістичне дослідження усної мови за слідами- відображеннями (головним чином за фонограмами) називається судовою фоноскопічною експертизою. Така експертиза дозволяє здобувати інформацію з ознак мови і голосу людини для вирішення різних діагностичні завдання щодо обстановки та обставин злочину, встановлення та виявлення злочинців.

Установка “Портрет” - призначена для складання суб’єктивних портретів осіб, ознаки зовнішності яких відомі, з метою їх встановлення і розшуку. Складається з 3-х основних частин: альбомів-рес стрів із зображеннями чоловічих та жіночих елементів обличчя (голови) і набору діапозитивів, які дублюють ці зображення, та демонстраційного пристрою для складання портретів. Засіб є модифікацією ідентифікаційного комплекту рисунків ПСР-2. Усі рисунки штрихові, чорно-білі, виконані в анфас в одному масштаби

Фізичні властивості людини відбивають її зовнішню та внутрішню організацію (структуру) як матеріального об'єкта. До них віднесені:

1)     зовнішні (анатомічні) властивості (ознаки) будови тіла людини (зріст, статура, форма, розміри та співвідношення окремих частин тіла, вид і колір волосся, будова шкіряного покрову долонь, підошов ніг та ін.), які відбиваються у зовнішньому середовищі і дозволяють виділити та індивідуалізувати людину. Сліди цих властивостей людини найбільш поширеної використовуються для її розшуку, впізнання і ототожнення. Таку інформацію* прийнято ще називати структурною. Джерелами структурної інформації про зовнішні ознаки людини можуть бути: матеріальні сліди рук, ніг, зубів, губ, нігтів, волосся та інших частин тіла; ідеальні сліди (уявний образ), що відбиваються в пам'яті очевидців (постраждалого, свідка); інформаційної! довідкові, інформаційно-пошукові та інші обліки, в яких міститься інформація^ про фізичну будову людини; облікові документи (медичні, військові, спортивні та ін.); фотознімки, кінострічки, відеограми, малюнки, на яких зафіксовані ознаки зовнішності людини.

2)    внутрішні (фізіологічні) властивості людини, що характеризують будову тканини, органів, різних виділень людського тіла у процесі фізіологічноїдіяльності. На основі внутрішньої структури встановлюють групову належність крові, поту, жиру, слини Й інших об'єктіu життєдіяльності людини. Джерелами структурної інформації про внутрішні властивості людини можуть служиш: матеріальні сліди речоннн та об'єктів життєдіяльності людини (крон, слинйч піт. жир, занах, різні виділення, частки шкіри, нігтів, волосся га ін.); документі! медичних, військових, спортивних устииов (дані різних аналізів ти досліджень) тощо.

Фотопортрети (фотознімки) це найбільш поширений матеріал, який відображає зовнішність людини. Фотографічне зображення особи, яка розшукується або підозрюється в скоєнні злочину, може бути виявлене за місцем її мешкання, роботи, прописки, реєстрації, воїнського обліку, у родичів, знайомих і т. ін. На осіб, які раніше були засуджені, сигналітинні та інші фотознімки можуть бути отримані з архівних кримінальних спраа. Фотознімки використовуються для вивчення зовнішності підозрюваної або розшукуваної особи, обліку та реєстрації, передачі зображення особи, яка розшукується по факсу, телебаченню, пред’явлення для впізниння, проведення криміналістичної ідентифікаційної експертизи і т. ін.

Фоторобот - це: 1) прилад (пристрій) для виготовлення фото- композицінних портретів; 2) фото-композиційний портрет розшукуваної особи.

Фоторобот комп’ютерний - це фото-композиційний портрет, виготовлений зі слів очевидців або потерпілих із застосуванням спеціальних комп’ютерних програм та засобів комп’ютерної графіки.



Обновлен 02 ноя 2016. Создан 04 апр 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником