БЛОГ ЯРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ТАРАСЮК: перший web-сайт в Україні з вивчення ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Виявлення та припинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

Ярина Тарасюк кандидат юридичних наук, доцент. Курс лекцій ОРД.



Зґвалтування – вчинення статевого акту чоловіка з жінкою природним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої. Такі злочини завдають шкоди фізичному здоров’ю, інколи з особливо тяжкими наслідками( смерть, тяжкі тілесні ушкодження, зараження венеричною хворобою, вірусом імунодефіциту тощо).

Смерть може настати як наслідок фізичного насильства ( вбивства - умисного чи з необережності), самогубства чи нещасного випадку, якщо потерпіла намагалась уникнути насильства. Тяжкі тілесні ушкодження можуть спричинити душевну хворобу, непоправне знівечення обличчя тощо.

За статистичними даними, найчастіше зґвалтування та замахи на зґвалтування вчиняються особами, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. В таких злочинних діях спостерігаються брутальність, цинізм, особлива жорстокість, що створює реальну загрозу життю людини. Третину злочинців складають раніше засуджені за злочини проти особи( вбивства, зґвалтування, тілесні ушкодження). Серед засуджених ґвалтівників більш чверті - неповнолітні. Значна кількість зґвалтувань вчиняється злочинними групами.

Судова практика й спеціальні дослідження свідчать, що більшість таких злочинців - місцеві жителі, близько третини потерпілих були знайомі з ґвалтівниками, кожний п’ятий перебував у родинних або дружніх стосунках.

Здебільшого зґвалтування скоюються весною та літом, ввечері та вночі. Часто місцем такого злочину є автомашина, квартира ґвалтівника або потерпілої. На подвір’ях, горищах, в підвалах, на глухих вулицях, в парках, лісосмугах, пляжах вчинюється майже половина таких злочинів.

У разі зустрічі з незнайомою чи малознайомою жінкою в безлюдному місці або якщо така жінка перебуває в безпорадному стані й за інших подібних  умов та обставин злочинний намір зловмисника ( групи) нерідко виникає раптово. Але коли ґвалтівники ретельно готуються до злочину, то вони заздалегідь підшуковують місця і жертви злочину. Підстерігають або хитрощами заманюють туди жінок, де, як правило, не буває перехожих. При цьому застосовують відпрацьовані способи нападу та приховування слідів злочину. Іноді злочинці використовують індивідуальні чи  службові транспортні засоби, групою виїжджають за межі міста. Слідкують за самотніми жінками, нападають на них і ґвалтують.

Розбещення неповнолітніх – це вчинення розпутних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку. Розпутні дії сексуального характеру можуть набувати вигляду фізичних дій( оголення статевих органів зловмисника чи потерпілої особи, мацання їх, вчинення в присутності неповнолітнього  статевого акту тощо) або інтелектуального розбещення( оповідання цинічних сексуальних випадків та анекдотів демонстрування порнографічних зображень тощо).

Розбещення неповнолітніх є небезпечною формою порушення принципів суспільної моралі, що завдає шкоди вихованню підлітків. Для задоволення своїх статевих пристрастей злочинці вдаються до різних хитрощів. Наприклад,наближаючись до дітей,що граються у дворі чи на вулиці,вони невимушеною розмовою привертають до себе увагу,потім обіцянками пригостити цукеркою,показати іграшки,покататися на автомашині тощо заманюють до своїх помешкань,на сходові майданчики будинків,горища,у підвали,ліс,в інші безлюдні місця,де вчиняють розпутні дії.

Трапляються випадки,коли злочинці вчиняють такі дії в присутності дорослих чи інших дітей. Наприклад,садять дівчаток або хлопчиків на коліна,притискають їх і непомітно для сторонніх мацають руками їхні статеві органи. Деякі злочинці за своїми службовими обов’язками постійно перебувають серед дітей –працівники дитячих садків,шкіл,інтернатів,клубів тощо. Таким особам не має потреби заводити будь-куди дітей для вчинення розпутних дій.

Розбещення неповнолітніх досить часто вчиняють хворі на статеве безсилля,особи з різними психічними розладами(маніакально-депресивний психоз, шизофренія, олігофренія).Такі хвороби спонукають статевий потяг особливо після вживання алкогольних напоїв. Статевий потяг до хлопчиків може виникати у чоловіка з причини вікового недоумства .Розбещення дітей інколи вчиняють також і неповнолітні.

Розпутні дії часто вчиняють статеві психопати. Це особи з явно вираженими ознаками статевого збочення,вони чітко усвідомлюють небезпеку своїх дій і суворість кримінальної відповідальності,характеризуються настороженістю,злочини вчиняють без свідків і співучасників. В їхніх діях спостерігаються ретельна підготовка та продуманість ,статеві злочини такі особи вчиняють ,як правило,одним і тим самим способом. Дії,до яких вдаються статеві психопати можуть носити форму садизму,мазохізму,фетишизму та ексгібіціонізму. Такі особи відрізняються стійкістю злочинних намірів можуть вчиняти різні за характером статеві злочин. Наприклад,в одному випадку зґвалтування,а в іншому-розпутні дії. Статистика свідчить ,що жертвами розбещення неповнолітніх здебільшого(три чверті)стають добрі знайомі злочинця. Це можуть бути діти коханки,сусідів,власна дочка тощо.

В оперативно-розшукову характеристику статевих злочинів входить також і особливості поведінки»потерпілих».Слід враховувати те,що іноді при неправдивих заявах потерпіли самі собі наносять тілесні ушкодження,шматують і забруднюють одяг,вказують свідків та очевидців,які можуть підтвердити їх свідчення тощо.

Тому треба перевіряти відповідність розривів на одягу місцям нанесених тілесних ушкоджень на тілі потерпілої особи,а також враховувати відсутність пошкодження одягу у місцях колото-різаних ран,звертати увагу на локалізацію тілесних ушкоджень в якомусь одному або кількох певних місцях ,що майже неможливо при дійсному зґвалтуванні чи іншому статевому злочині,на чисельність,поверховість та однотипність тілесних ушкоджень у вигляді подряпин або дрібних порізів у легкодоступних місцях тіла ,їх односторонню спрямованість, паралельність. При цьому певні частини тіла ( очі,уста та інші) не травмуються. Як правило,ушкодження наносяться на відкриті частини тіла. Це розраховано на негайне співчуття оточуючих і повинно насторожувати оперативних працівників. Треба знати,що такі ушкодження наносяться у більшості випадків склом,ножами,нігтями,виделками тощо.

Основними мотивами вчинення статевих злочинів є спонтанна потреба особи задовольнити свою статеву пристрасть. Менш розповсюджене вчинення з хуліганських спонукань або помста.

Значну частку серед осіб,які вчиняють такого роду злочини становлять молоді люди від 18-25років-біля 80% з усієї кількості осіб,які притягаються до кримінальної відповідальності. Більшість цих злочинів вчиняються у нетверезому стані (біля 70%).Раніше судимі вчиняють до третини такого роду злочинів,а при вчиненні цих злочинів у групі вони,як правило,у більшості випадків виступають у якості ініціаторів або організаторів вчинення таких злочинів. При цьому,спонукальними мотивами не завжди є потреба задоволення статевої пристрасті,частіше вони вчиняються з хуліганських спонукань,бажання помститися або втягнути конкретну особу до злочинної діяльності чи потребою скомпрометувати певних осіб.

Така основна оперативно-розшукова характеристика статевих злочинів та осіб ,які їх вчиняють.   

2. Організація і тактика запобігання статевих злочинів

Оперативно-розшукова профілактика статевих злочинів є невід’ємною складовою частиною повсякденної роботи працівників карного розшуку.

Її рівень залежить від поінформованості правоохоронних органів про осіб, які можуть вчинити подібні злочинні дії або чий спосіб життя дає підстави запідозрити їх у можливості вчинення статевих злочинів. Дуже часто інформація щодо таких осіб може бути одержана від час особистих бесід з громадянами, у відповідях на запити, що надсилаються до різних установ та організацій, з оперативних та інших обліків ОВС тощо. Свідчення про можливість вчинення статевого злочину,ю як правило, є наявна у особи схильність до статевих збочень, її сексуальна розбещеність, зневага до честі та гідності інших громадян, нехтування визнаними нормами сексуальної поведінки у суспільстві, явна неповага до чинного правопорядку тощо. Ззовні це може проявлятися у вчиненні таких дій, як: підглядування у вікна домів, жіночих гуртожитків, лікарень та консультацій, пологових будинків, дамських туалетів, заняття онанізмом, підвищена цікавість до порнографії тощо. Така схильність не може залишатись поза увагою оточуючих. Одержана оперативним працівником інформація про такі прояви у поведінці людини повинна ставати підставою для проведення оперативно-профілактичних заходів щодо цієї особи, встановлення контролю за способом її життя та поведінки слід також враховувати, що відомі випадки, коли суб’єктами вчинення статевих злочинів ставали особи, поведінка яких зовні нічим не відрізнялася від поведінки законослухняних громадян, а їх приховані «інтереси» не були відомими чи помітними . Викривати таких осіб дуже складно, але можливо.

Крім бесід з населенням, первинна інформація про осіб, які можуть бути схильними до вчинення статевих злочинів, може бути одержана в медичних закладах. Іноді, особи у яких спостерігаються сексуальні відхилення( підвищена збудженість, статева неповноцінність, схильність до різного роду статевих збочень та ін.) звертаються по допомогу до лікарів, психологів, психоаналітиків, перебувають на різних медичних профілактичних обліках. Уважне вивчення такої документації, її аналіз можуть стати у пригоді при визначенні об’єктів профілактичного впливу. Особливу увагу слід приділяти особам, які хворіють на венеричні захворювання. Людина, яка знає про свою хворобу, намагається уникнути статевих контактів із знайомими, шукає випадкових сексуальних контактів та за певних обставин може вчинити злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Крім цього, в медичних закладах можливо одержати інформацію й про так званих статевих психопатів якими є:

  1. Садисти- особи, які завдають фізичного болю статевим партнерам і одержують від цього насолоду;
  2. Мазохісти- особи, які для сексуального задоволення самі бажають зазнати фізичних чи моральних страждань від статевих партнерів;
  3. Фетишисти- особи, для яких об’єктом статевого потягу є предмети жіночого туалету чи одягу;
  4. Ексгібіціоністи – особи, які задовольняють свої статеві пристрасті шляхом публічного оголення статевих органів.

Джерелом інформації про осіб, які можуть стати об’єктом профілактичного впливу, також можуть бути повії або особи, які ведуть інший аморальний сексуальний спосіб життя. Крім цього, об’єктами оперативно - профілактичного впливу повинні бути раніше судимі за вчинення статевих злочинів, а також судимі за хуліганство, злочини , пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, тобто особи, які за певних умов можуть вчинити такого роду злочини.

З метою концентрації інформації про осіб, які можуть вчинити статеві злочини рекомендується брати їх на спис очний або картковий обліки. Це суттєво допомагає при встановленні злочинців при вчиненні такого роду злочинів.

При здійсненні оперативно-профілактичних заходів по попередженню статевих злочинів на території обслуговування слід враховувати й можливу провокуючу поведінку потерпілих. Відомо, що досить часто зґвалтованими стають особи, які схильні до випадкових знайомств або своєю поведінкою створюють враження своєї можливої сексуальної доступності.. При  цьому, слід пам’ятати, що проведення відповідної роз’яснювальної роботи з такими особами, правильна організація несення служби нарядами ППСМ, діяльності дільничних інспекторів міліції можуть стати одним із ефективних чинників щодо запобігання статевих злочинів. Разом з тим, слід підкреслити, що попередити вчинення статевих злочинів складніше, ніж вчинення будь-яких інших. Це пояснюється тим, що у більшості випадків намір вчинити їх виникає випадково, спонтанно, при наявності та збігові сприятливих для цього обставин.

У профілактиці статевих злочинів не можна нехтувати значення загально-профілактичних заходів. Молодь та підлітки дуже часто не розуміють тяжкості вчинення статевих злочинів, а іноді вважають їх чимось на зразок розваги, засобом самоствердження. Тому, відповідним чином організована правова пропаганда виступає одним із чинників, який дозволяє попередити їх вчинення.

Особливе місце в запобіганні статевих злочинів відводиться негласному апарату. При спілкуванні з негласним апаратом оперативному працівникові необхідно приділяти значну увагу на орієнтуючу інформацію,що надходить: характеристика моральних якостей особи, щодо якої надаються відомості, її сексуальних потреб, намірів у цій сфері тощо. Слід пам’ятати, що негласний апарат може надавати інформацію такого ґатунку не лише про свої безпосередні зв’язки, а й про всіх осіб, з якими він підтримує стосунки. Крім цього, агентура, і особливо з числа жінок, може допомогти виявити осіб, які потерпіли від сексуальних домагань. Між собою жінки більш відверті та дуже часто розповідають одна одній про події такого роду. Іноді вони знають осіб, які домагалися статевого зв’язку з ними або їх подругами із застосуванням фізичного насильства, можуть назвати їх установочні дані, характерні прикмети, риси поведінки тощо.

Важлива інформація для визначення об’єктів оперативно-профілактичного впливу може бути отримана від завербованих повій або гомосексуалістів. Здебільшого вони знають осіб, які схильні до статевих збочень, які при наявності сприятливих для цього обставин можуть для задоволення своєї пристрасті вчинити статевий злочин.

Крім цього, негласний апарат повинен бути проінформованим про лінію своєї поведінки у випадках, коли їм стане відомо про наміри якоїсь особи вчинити статевий злочин. Особлива увага при цьому насамперед звертається на необхідність вжиття всіх можливих заходів, які спрямовані на відвернення злочину та не допущення розшифрування себе, як джерела агентурної інформації. Оперативний працівник, який отримав інформації. Про наміри конкретної особи вчинити статевий злочин повинен вжити всі можливі заходи про недопущенню його вчинення та перевірки такої особи на причетність до раніше вчинених та нерозкритих злочинів такого роду. У разі потреби оперативний працівник намічає та здійснює комплекс оперативно - профілактичних заходів з особою, якам планувала вчинити статевий злочин. Перш за все такій особі роз’яснюються положення КК України про відповідальність, яка настає за вчинення статевих злочинів, пояснюється з яких причин проводиться бесіда, при  потребі може бути винесене застереження. До того ж, така особа береться на облік і стосовно неї здійснюються інші профілактичні заходи. У випадках, якщо проведення гласних профілактичних заходів з такою особою неможливе (ймовірність виявлення та припинення агента, розшифрування методів ОРД тощо), то оперативний працівник повинен вжити усіх можливих заходів для усунення причин та умов, які створюють можливість для вчинення такого злочину, створити перешкоди та не допустити можливість для вчинення такого злочину, створити перешкоди та не допустити можливість реалізації злочинної мети усіма наявними силами та засобами.

3. Організація і тактика виявлення та припинення статевих злочинів

Відомості про вчинення статевих злочинів надходять до органів внутрішніх справ як з гласних, так і негласних джерел. Крім цього, інформація щодо цього може бути одержана в процесі проведення оперативно - розшукових заходів по розкриттю такого роду або інших видів злочинів, проведення оперативного відпрацювання території, оперативно-профілактичних операцій тощо.

Проведення слідчих та оперативно - розшукових заходів на місці події переслідує мету виявити речові докази, можливих очевидців вчинення злочину. Якщо заява потерпілої особи не викликатиме сумніву, доцільно залучити її до огляду місця події. Пропозицію про це потрібно зробити дуже тактовно, враховуючи почуття та душевний стан потерпілої особи.

  1. Встановлення найбільш імовірного напрямку, в якому зник злочинець( показання потерпілої особи або очевидців; видимі сліди, які залишив злочинець або сліди транспортного засобу; розташування місця вчинення злочину тощо);
  2.  Перевірка можливі місця, де злочинець може переховуватись (сараї, лісопосадки, магазини, будівлі, залізничні станції тощо);
  3. Виявлення осіб, які могли бачити людину за прикметами потерпілої особи( можливість доповнити її опис, шлях спрямування);
  4. Проведення оперативного опитування свідків або очевидців (встановлюються особи, які викликали підозру);
  5. Оперативному працівнику слід враховувати, що частіше статеві злочини вчиняються поблизу місця проживання, роботи або навчання злочинця. Тому одночасно з роботою на місці події обов’язково здійснюється перевірка особі, які перебувають на оперативно-розшукових обліках та які за способом свого життя могли вчинити такий злочин. Проведення оперативного опитування можливих очевидців вчинення статевого злочину або осіб, які можуть мати відомості про це дозволяє досить швидко встановити коло осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочину, виявити реальних свідків, зібрати інші потрібні для їх встановлення та розшуку відомості.
  6. Крім цього, відомості, про особу, якам вчинила статевий злочин можуть бути отримані з допомогою вивчення та аналізу способу вчинення злочинних дій (за аналогією способу дій), слідів, що залишилися на місці події( документи тощо)
  7. На місці події та шляхах підходу до нього ведеться пошук різних речей та предметів, які можуть належати потерпілій особі або злочинцю. Виявивши,їх, слід поводитись з ними дуже обережно, бо на них можуть бути залишені відбитки пальців рук злочинця або інші характерні для його особи речові докази - кров, волосся, потожирові виділення тощо. Можливо виявити такі докази і при огляді одягу потерпілої особи, в якому вона була в момент вчинення злочину. Такий одяг вилучається. Ні в якому раз не можна доручати потерпілій самостійно доставляти цей одяг( у разі знаходження його вдома) в ОВС. Вона може подумати, що незручно приносити брудний одяг.
  8. Для виявлення та закріплення доказів статевих злочинів також проводиться особистий медичний огляд потерпілої особи.
  9. До первинних оперативно-розшукових та слідчих дій при розкритті статевих злочинів, відносять також і орієнтування сусідніх органів внутрішніх справ про їх вчинення. Це дає можливість виявити злочинця в випадках, коли він після вчинення злочину переїхав( перейшов) на територію обслуговування іншого ОВС або коли він постійно мешкає чи працює там.

Практика свідчить, що не кожному злочину вдається встановити зловмисника негайно, після злочинного посягання. Тоді і виникає потреба в організації та подальшому проведенні оперативно - розшукових заходів, негласних слідчих розшукових дій. Матеріали про їх здійснення накопичуються в ОРС категорії «Злочин». Згідно з інформацією про подію злочину, про зловмисника, його поведінку тощо, визначається та розробляється план і тактика дій з розкриття статевого злочину, виявленні, розшуку та викриття злочинних дій злочинця.

Вся робота здійснюється за планом. Перед початком планування слід уважно проаналізувати всі матеріали, зібрані внаслідок оперативно-розшукової діяльності та слідчих дій – це , по-перше, а по-друге, важливе значення для виявлення та припинення злочину має висунення версій. У плані оперативно - розшукових заходів типові версії можуть бути:

  1. Злочин вчинено особою, яка раніш затримувалась за підозрою у вчиненні статевих злочинів, але з тих чи інших причини залишилась не викритою, або кримінальна справа відносно такої особи була припинена;
  2. Злочин вчинено кимось з громадян, які перебувають на обліку в психоневрологічному диспансері, клініці, у лікарів психіатрів або які мають статеві відхилення тощо;
  3.  Злочин вчинено особою раніше не судимою, але яка потрапила в поле зору ОВС за аморальну поведінку, пов’язану зі статевими відносинами.
  4. Якщо заява потерпілої особи залежно від її поведінки або суперечностей у свідченнях викликає підозру або існують якісь інші об’єктивні чи суб’єктивні причини вагатись щодо їх правдивості – обов’язково висувається та перевіряється версія про зловмисну (неправдиву) заяву про статевий злочин.

По кожній версії розробляється комплекс оперативно-розшукових заходів, що мають за мету зібрати перевірочний матеріал, докази про причетність або непричетність запідозрених осіб у вчиненні злочину.

Вивчення та аналіз практики виявлення та припинення тяжких злочинів свідчать про те, що у всіх випадках їхнього вчинення здійснюється загальне орієнтування всього негласного апарату на встановлення осіб, які їх  скоїли.

Крім загальних питань щодо встановлення осіб, які з тих чи інших причин схильні вчинити злочини, завдання негласному апарату повинно враховувати і обставини вчинення конкретного злочину:

1)                Виявлення осіб, які схожі за прикметами та характером поведінки зі злочинцем;

2)                Виявлення та встановлення осіб, які могли перебувати в районі вчинення злочину у визначений час або часто відвідують це місце - не залежно від причин, що спонукають їх бувати там;

3)                 виявлення та встановлення осіб, які одержали тілесні ушкодження подібних до тих, які були нанесені злочинцю потерпілою особою;

4)                Встановлення місця знаходження речей, які були викрадені злочинцем.

Перелік питань цим мне вичерпується. Але це не означає, що кожному негласному співробітнику завдання повинно даватися в такому обсязі. Це залежить від його розвідувальних можливостей, підготовки, зв’язків та специфіки роботи тощо.

Під час проведення оперативно-розшукових заходів по розшуку злочинця виникає потреба у застосуванні такого методу оперативно-розшукової діяльності як розвідувальне опитування особи, запідозреної у вчиненні злочину. Час його проведення визначають виходячи з обсягу ї достовірності інформації про обставини вчинення злочину та особу підозр юного, які є у розповсюдженні правоохоронних органів. Перед початком розвідувального опитування рекомендується визначити  місце і тактику його проведення. При цьому враховуються відомості:

1)                Ті, що стосуються обставин вчинення злочину і вказують на причетність до нього певної особи: відсутність алібі, оперативна інформація, речові докази, сліди тощо;

2)                 Ті, що стосуються особи підозрюваного: загального характеру( прізвище, дата і місце народження тощо); спеціального характеру( відомості з оперативних обліків ОВС про судимість, притягнення до адміністративної відповідальності, перебування на оперативному обліку тощо); відомості про психічний стан та психічні особливості.

3)                Вищенаведене дозволяє визначити та правильно побудувати проведення оперативного опитування. Також перед його проведенням бажано розглянути варіанти дій та напрямок бесіди на випадок, якщо запідозрена особа ухилятиметься від розмови, буде посилатись на те, що статевий акт з потерпілою особою було вчинено з її добровільної з волі, або неможливість вчинення нею статевого акту внаслідок фізичної або психологічної вади, на помилкове впізнання та введення в оману про вік жертви самою потерпілою особою тощо.

4)                Припустимо, що в процесі оперативного опитування особа визнала себе винною у вчиненні злочину і погодилась дати свідчення про те. У такому разі потрібно докладно з’ясувати усі обставини і занотувати відповіді на такі запитання:

  1. Коли вчинено злочин (рік, місяць, число, час)
  2. Де вчинено злочин (адреса місця події та його характерні ознаки)
  3.  Як було вчинено злочин (описуються всі етапи підготовки  та вчинення злочину, прийоми та хитрощі, до яких удавався  вистежуючи жертву, як відбулося знайомство, який спосіб нападу, які погрози  використовувались, яке насильство було вчинено, щоб примусити потерпілу особу вступити у статеві відносини, чи чинила остання опір і яким чином)
  4. Які тілесні ушкодження нанесені потерпілій особі або нею, яким чином.
  5. Як підозрюваний зник з місця події та які дії вчинив, щоб ускладнити розшук (переїхав до іншої місцевості, перевдягався, сховав, знищив, почистив одяг, в якому був і яким чином, хто допомагав знищувати сліди, які могли залишити злочинні дії тощо).
  6. Хто міг бачити підозрюваного до або після вчинення злочину та біля місця події.
  7. Чи може він впізнати потерпілу і за якими прикметами.
  8. Якщо злочин вчинено у групі, то хто був його ініціатором, роль кожного учасника події.
  9. Чи погрожував потерпілій розправою у випадку її звернення до правоохоронних органів, яким чином і що збирався робити потім.
  10.  Чи вчиняв ще інші злочини – де, коли, разом з ким.
  11. Чому вчинив цей злочин і як ставиться зараз до вчиненого.

Це потрібно робити для того, щоб у подальшому, крім зізнання підозрюваного, існувала можливість закріпити іншими доказами факт вчинення злочину та не спиратися тільки на його свідчення в процесі розслідування кримінальної справи та при її розгляді у судовому засіданні.

Оперативно-розшукові заходи, спрямовані на виявлення та припинення розпутних дій щодо малолітніх, які спрямовані на виявлення та припинення розпутних дій щодо малолітніх, які супроводжувались катування, зґвалтуванням або вбивством дітей, мають певні особливості. Такі злочини, як правило,  вчиняються статеві психопати та психічно хворі, котрим, властиво з’являтися у тих місцях, звідки можна заманити дитину. Тому на початковому етапі виявлення та припинення злочину (особливо з тяжкими наслідками) необхідно перевірити відповідні оперативні та профілактичні обліки водночас зі здійсненням заходів із метою виявлення осіб, які чинили спроби заманити дітей, а також випадків прояву неприродної цікавості до дітей з боку чоловіків.

Особливі труднощі викликає виявлення та припинення статевих злочинів, пов’язаних із вбивством. Такі злочини можуть скоювати як статеві психопати, так і особи без відхилень у психіці, які ведуть нормальний спосіб життя, але привертають до себе увагу з боку працівників міліції.

Причини вбивства можуть бути різними: подолання опору потерпілої; побоювання зловмисника за своє викриття, коли вчиненню злочину передувало знайомство,  приховання самого факту вчинення статевого злочину тощо.

Для виявлення та припинення таких злочинів особливо важливе значення має огляд місця події, трупа, одягу потерпілих, а якщо затримано підозрюваного потрібно негайно вилучити для огляду його одяг, а самого освідчити спеціалістами-медиками. Такі заходи дозволяють виявити різні матеріальні об’єкти, які після їх дослідження можуть стати важливими доказами у викритті винних осіб.

У справах про статеві злочини, що пов’язані з вбивством потерпілих, в першу чергу необхідно виявити осіб, які з різних причин могли бути на місці події як в  момент скоєння злочину, так і незабаром після нього. Серед них можуть бути не тільки очевидці, алей особи, причетні до злочину. Обов’язково через використання оперативно-розшукових сил засобів та методів необхідно встановлювати їхній спосіб життя, поведінку до вбивства, виявляти їхні зв’язки, ретельно відпрацьовувати ті з них, які мають найменшу підозру.

Якщо на трупі знайдено тілесні ушкодження, які свідчать про катування, глум над тілом (відрізання статевих органів, грудей, розтинання черевної порожнини тощо), необхідно перевіряти осіб із числа статевих психопатів тчи психічно хворих, особливо тих, що мешкають неподалік від місця події.

За оперативно-довідковими обліками ви являються злочини, скоєні аналогічним способом. Розробляючи підозрюваних у вчиненні статевих злочинів в ІТТ, в місцях тимчасової ізоляції, треба мати на увазі, що такі особи, як правило, не вступають у контакт з негласними співробітниками. Через специфіку та непопулярність злочину довірчі стосунки підозрюваного із співкамерниками ускладнені.

Тому необхідно ретельно готувати оперативну комбінацію для введення агента в розробку й відпрацювати лінію його поведінки в камері.

Можливі варіанти: потерпіла особа опинилась там випадково, під час прогулянки, була запрошена, насильно привезена злочинцем, йшла з роботи, до знайомих, родичів тощо. Від цього залежить напрямок проведення ОРЗ.

Як злочинець опинився поряд з потерпілою особою? Надає можливість встановити можливий район розшуку злочинця, очевидців( свідків) та можливих речових доказів, що можуть допомогти його ідентифікувати( недопалки сигарет, обгортки цукерок, запасники тощо). Можливі варіанти: був подорожнім, йшов назустріч, догнав чекав на місці нападу, раптова поява невідомо звідки тощо. Це також визначає напрям пошуку та види ОРЗ, що треба здійснити.

Який час (до нападу) і при яких умовах потерпіла особа могла спостерігати (бачити) злочинця? Це запитання є контрольним і необхідне для визначення району пошуку осіб, які можуть надати опис злочинця. Звертається увага на такі відповіді: як їхали або йшли разом (звідкіля); раніше бачила (де? коли? з ким? при яких обставинах?); з’явився несподівано (звідкіля?) тощо.

Які прикмети зовнішності злочинця, його одягу? Про це запитується для організації розшуку злочинця, визначення статури та будови його тіла, обрису, виготовлення фотороботу. Опис здійснюється за правилами словесного портрета. при цьому обов’язково уточнюється, чи схожий злочинець на когось із знайомих потерпілої та за якими рисами. З’ясовується чому потерпіла особа так думає.

Яка розмова та про що відбулась між злочинцем та потерпілою особою? З’ясування цього допомагає при висуненні версій вчинення злочину, розшуку злочинця. Дуже часто за окремими репліками зловмисника можна встановити його фах, місце роботи, місце проживання, визначити психологічний портрет та логіку дій, тобто ті речі, які потрібні для встановлення особистості злочинця.

Хто з перехожих і де бачив (міг побачити)потерпілу особу (можливо разом із злочинцем незадовго до події)? Дозволяє з’ясувати маршрут потерпілої особи, визначити приблизний район пошуку можливих свідків, місця перебування злочинця, встановлення його особи, перевірити можливість викриття неправдивої заяви про злочин тощо.

  1. Яким чином були вчинені насильницькі дії? Потрібно для викриття неправдивої заяви про злочин, пошуку слідів злочину, речових доказів, опису злочинної поведінки злочинця, прогнозування його можливих дій у майбутньому. Звертається увага на застосування фізичної сили - як?; психологічного примусу – в чому проявився?; використання безпорадного стану потерпілої – яким воно було та від чого?; застосування зброї – яким чином і якої?
  2. 2.                 Чи чинила опір потерпіла особа і в чому він проявлявся? Допомагає при ідентифікації особи злочинця за тілесними ушкодженнями і пошкодженою одежею, виявленні речових доказів на місці події, а також для викриття можливої версії про неправдиву заяву про злочин. Особлива увага приділяється встановленню способу опору, який чинила потерпіла особа - билась, дряпалась, кусалась, видирала волосся, розірвала одяг, кликала на допомогу, тощо та можливим тілесним ушкодженням, нанесеним злочинцю, або пошкодження його одягу.
  3. 3.                 Які пошкодження одягу та тілесні ушкодження нанесені потерпілій особі? Виявлені порізи, подряпини, забиті місця, синці, вивихи тощо дозволяють зібрати докази про злочин, викрити можливу неправдиву заяву, визначити логіку злочинної поведінки суб’єкта злочину.
  4. 4.                 Яким чином поводив себе злочинець після вчинення статевого акту (інших дій, які становлять склад статевих злочинів)?  Бив потерпілу особу, ображав її, погрожував, виказував бажання про нову зустріч та ін. Це необхідно для встановлення стану психічного стану злочинця, прогнозування його можливих дій та його розшуку.
  5. 5.                  Які заходи вживав злочинець, щоб потерпіла особа не могла його впізнати та повідомити про злочин в момент його вчинення? Змінював голос, затуляв обличчя (чим?) зв’язував потерпілу, зав’язував їй очі, використовував кляп (з чого?) тощо. Дозволить визначити коло підозрюваних (з числа знайомих, по способу вчинення злочину тощо) та побудувати психологічний портер злочинця.
  6. 6.                 В якому напрямку злочинець пішов після вчинення злочину? Залишивши на місці і наказав потерпілій іти не обертаючись, поїхав на велосипеді, мотоциклі, автомобілі, машині, що проїжджала, тощо, їхні прикмети та розпізнавальні знаки. Це допоможе встановити район пошуку злочинця, ідентифікацію його особи, виявити свідків та сліди, інші речові докази.
  7. 7.                 Як була одягнена потерпіла особа під час нападу і що сталося з одягом? Запитується для виявлення доказів вчинення злочину та перевірки можливої версії про неправдиву заяву. Звертають увагу на одяг – був випраний, вичищений у хімчистці, знищений або викинутий (де? коли? чому?), а також на збіг пошкоджень на одязі з тілесними ушкодженнями.
  8. 8.                 Чи була надана потерпілій особі медична допомога? Яка Де? Коли? Дозволяє виявити непрямих свідків злочину та скласти уявлення про обставини його вчинення.
  9. 9.                 Чи була потерпіла особа пограбована? Які речі,коштовності забрав злочинець, чому? Необхідно для розшуку злочинця за прикметами крадених речей.
  10. 10.            Кому потерпіла особа розповідала про те, що сталось з нею, хто її бачив відразу ж після вчинення злочину( якщо не знає, то нехай повідомить їхні прикмети). Це допоможе виявити непрямих свідків, встановити особу злочинця, перевірити свідчення потерпілої особи тощо.
  11. 11.             Чи може потерпіла особа впізнати злочинця і з а якими прикметами? Потрібно для ідентифікації злочинця, перевірки алібі запідозрених, встановлення схожих осіб за оперативними обліками органів внутрішніх справ, проведення розшуку злочинця.

В окремих випадках, наприклад при груповому зґвалтуванні, для того, щоб краще відновити подію злочину, доцільно умовно розділити зловмисників за ролями -  найбільш активний або пасивний злочинець, інші злочинці та відпрацювати інформацію про кожного з них окремо. При зґвалтуванні неповнолітньої особи, особливо у віці 8-14 років, треба враховувати, що заяву про подію подає третя особа – представник неповнолітньої, якому на час бесіди не все може бути відомо про подію злочину. Крім того, якщо з моменту зґвалтування минув деякий час, то неповнолітня потерпіла особа може забути цілий ряд обставин, що передували вчиненню злочину, а деякі з  них під впливом розмов дорослих про це. Потрібно також враховувати також і можливість дитячої фантазії, яка може проявитись під час викладання обставин зґвалтування. Тому обов’язковою умовою є присутність рідних, викладача або лікаря при допиті неповнолітньої потерпілої особи (свідка). Вони можуть встановити факт фантазування тощо.

Рекомендується опитування із запитань, що безпосередньо не пов’язані із злочином. це запитання, що стосується сім’ї, школи, ігор, товаришів та подруг тощо. Бесіда на такі теми відвертає увагу потерпілої особи, робить її менш заляканою, вона перестає з підозрою ставитись до свого співрозмовника. головне при цьому, щоб у запитаннях не було відповідей на них або підказок, що саме треба відповідати. Наприклад: «Чи був злочинець мого зросту? Чи схожий він на цього дядька?» тощо. Потерпіла особа може подумати, що злочинця вже затримано, і дати позитивну відповідь, хоча вона і не відповідатиме дійсності.

Не слід забувати про неправдиві заяви вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.



Обновлен 02 ноя 2016. Создан 06 апр 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником