БЛОГ ЯРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ТАРАСЮК: перший web-сайт в Україні з вивчення ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Шахрайство: схеми, способи, портрет злочинця-шахрая

Ярина Тарасюк кандидат юридичних наук, доцент. Курс лекцій ОРД.



 

Загальна схема шахрайства:

1. Пошук майбутньої жертви і формування в неї зацікавленості до рекламованого товару, можливостям, цілям, тощо.

2. Створення обстановки під впливом якої потерпілий добровільно передає злочинцю цінності, гроші, майно або надає право на їх використання.

3. Припинення контакту з потерпілим після досягнення своєї мети за будь-яким приводом або без такого.

Шахрайство відноситься до таких видів злочинних посягань, способи вчинення яких легко трансформуються, швидко пристосовуються до нових умов, набувають нових рис і характеристик, хоч по своїй суті залишаються тими, що й раніше.

Вибір способу шахрайства залежить від самого злочинця, його психологічних рис, освіти, культурного рівня, інтелектуального розвитку, наявності кримінального досвіду.

 

Найбільш розповсюджені способи вчинення шахрайства

І. Шахрайства, що вчиняються з метою заволодіння державним або колективним майном

1. Незаконне отримання пенсій, надбавок, інших виплат (вчиняється, як правило, за допомогою фальшивих документів). Рекомендується проводити оперативну перевірку інших осіб, які отримували необхідні документи для оформлення пенсій, тощо, в організаціях, установах, вказаних в документах шахрая, в той же час.

2. Заволодіння грошовими коштами шляхом отримання заробітної платні або винагороди за завищення об’єму виконаних робіт у звітних документах, посередництва або пропозиції з надання різноманітних послуг (отримання заробітної платні за невиконані роботи або авансу за виконання взятих на себе зобов’язань, виконання яких навіть ніким і не передбачалося).

3. Заволодіння грошовими коштами або майном за допомогою фальшивих документів (касових чеків, ордерів, векселів, інших платіжних документів). З’ясуванню підлягають питання яким чином шахрай вступив в контакт з цією організацією, які документи пред’являв для посвідчення особи, які речові докази залишилися після нього.

4. Заволодіння майном при отриманні його в прокат. Отримане майно негайно реалізується, намір повернути його у шахрая відсутній.

5. Заволодіння грошовими коштами при здійсненні кредитно-банківських операцій (фактично всі дії вчиняються з використанням законних підприємств, установ, організацій шляхом укладання законних угод або оформлення їх такими, що значно ускладнює розкриття даного виду злочинів і обмежує можливості його доказування). До категорії цього виду злочинів належать такі, як страхове шахрайство, шахрайська посередницька діяльність, заволодіння майном шляхом проведення експертиз, тощо.

ІІ. Шахрайства, що вчиняються з метою заволодіння індивідуальним майном громадян

1. Шахрайства, пов’язані з викликом матеріальної зацікавленості у потерпілого

а) заволодіння майном громадян під приводом продажу (купівлі) виробів з дорогоцінних металів, витворів мистецтва, побутової техніки, товарів підвищеного попиту, тощо. Як правило, вчиняється групою осіб (3-4 людини) з розподілом ролей: продавець, підставний покупець, експерт (ювелір, мистецтвознавець). На жаргоні – «разгон», «развод», рідше – «поставить на сквозняк»;

б) «кукла» - жертва, як правило, підбирається з числа осіб, які хочуть щось продати. В більшості випадків шахраї приходять на зустріч вдвох. Жертві дається заздалегідь обумовлена сума грошей з нестачею певної частини. Під час перерахунку грошей потерпілий виявляє це. Тоді шахрай забирає гроші назад і, в той час, коли його спільник відволікає увагу потерпілого, непомітно замінює гроші на «куклу». Часто «кукла» загорнута в целофан, конверт, папір, перетягнута резинкою;

в) «підкидування гаманця» - на вулиці потерпілий знаходить гаманець з грошима. Співучасник злочину пропонує десь у відокремленому місці поділити знайдене навпіл. Раптом з’являється володілець гаманця, який вимагає повернути гаманець. При перерахунку грошей виявляється значна нестача, яку потім відшкодовує потерпілий з власних коштів.

2. Шахрайства, що вчиняються під приводом іншої (нематеріальної) зацікавленості потерпілого

а) шахрайство, що вчиняється під приводом гадання, приворожування. Цей вид злочину оснований на марновірстві громадян, може бути тривати довгий час. Потерпілий передає гроші або золоті вироби шахраю для проведення гадання або приворожування;

б)  шахрайство під легендою – найбільш артистичний спосіб вчинення шахрайських дій. «Афганці», «чорнобильці», «ветерани», «кореспонденти», «генерали» втираються в довір’я самотніх жінок, дають їм підстави вважати, що ті знайшли свою долю. Потерпілі передають злочинцю значні матеріальні цінності, а через деякий час виявляють відсутність як самого шахрая, так і ввірених йому грошових коштів, цінностей, майна;

в) надання послуг – найчастіше використовується у випадку, коли потерпілий протиправним способом, наприклад, даванням хабара посадовій особі, намагається досягти для себе або своїх родичів певного позитивного результату. В цій         ситуації шахрай видає себе або своїх знайомих за осіб, які можуть допомогти вирішити проблему – допомогти зі вступом в інститут, вирішити питання щодо отримання квартири, вплинути на перебіг слідства, тощо. В більшості випадків після отримання грошових коштів і цінностей шахраї зникають, але мають місце випадки, коли шахрай чекає на вирішення проблеми у встановленому законом порядку і у позитивному випадку присвоює передані йому цінності. Якщо результат негативний, гроші або майно повертаються потерпілому. Сьогодні одним з найбільш поширених різновидів цього способу вчинення злочину є посередницька діяльність  - надання послуг щодо працевлаштування за кордоном. Також наявні випадки вчинення шахрайства при наданні допомоги під час поселення в готель, здачі квартир в найом, придбанні товарів по пошті або за допомогою каталогів.

3. Шахрайства, що вчиняються за відсутності будь-якої зацікавленості потерпілого

а) «розмін грошей» - є найбільш типовим для цього способу вчинення злочину. Шахрай звертається з проханням розміняти велику купюру грошей і під час перерахунку заламує частину грошових коштів. Ще одним різновидом є отримання грошей в борг, який ніхто не збирається повертати. Аналогом жебракування є отримання грошових коштів в зв’язку з матеріальними труднощами. Розраховуючи на милосердя громадян, благодійну діяльність організацій, шахрай розсилає листи з проханням надати йому матеріальну допомогу або звертається через засоби масової інформації.

До цієї категорії шахрайств також відносять такі, як шахрайство під час збору податків, сплати штрафу, обміну придбаного товару, тощо. Як різновид можна виділити і так званий «разгон на вынос», коли родичам по телефону повідомляється, що їхні близькі (чоловік, дружина, син, дочка) затримані міліцією за скоєння злочину і співробітники правоохоронних органів можуть прийти з обшуком, а тому слід заховати найбільш цінні речі та гроші. Коли родичі з речами виходять з будинку їх затримують ніби співробітники правоохоронних органів, що прибули для обшуку квартири. Жертві пропонують надати документи для посвідчення особи. В більшості випадків документів немає, жертва залишає більшість речей під наглядом «співробітників поліції» і йде за документами з надією, що вдасться приховати інші цінності в сусідів. Коли потерпілий повертається ні речей, ні «співробітників  міліції» вже немає. Аналогічно вчиняється шахрайство при виконанні доручень родичів, коли заздалегідь надсилається в інше місто телеграма з проханням від родича передати йому речі або гроші через знайомого, що буде знаходитися в цьому місті в гостях.

Особливе місце серед шахрайських дій посідають так звані ігрові шахрайства – гра в рулетку, лототрон, наперстки, карточні шахрайства (шулерство).

Карточні шулера – особи, які обіграють громадян в різні азартні карточні ігри. Цей вид злочину досить важко припинити за допомогою оперативно-розшукових заходів і важко доказати процесуальним шляхом.

Серед карточних шулерів виділяють такі категорії:

- паковщики – шахраї із сильно розвинутим почуттям меркантильності, скупі, занадто передбачливі. Їх мета – добути якомога більше грошей. Працюють вони, як правило, самостійно; рідко застосовують словесний обман. В бесіді не заперечують своєї пристрасті до карточної гри, але завжди стверджують, що виграють лише чесним шляхом. Часто жертві надають можливість відігратися на 1/3 і потім під будь-яким приводом припиняють гру;

- гусари – працюють колективно. Місця скоєння злочину чітко розподілені  між різними бригадами (групами). Підтримують взаємини з обслуговуючим персоналом готелів, ресторанів. Часто пропонують свої послуги працівникам правоохоронних органів в якості негласних співробітників, маючи за мету при цьому отримати потрібну для скоєння шахрайства інформацію про діяльність правоохоронних органів. Вкрай негативно відносяться до визнання своєї вини при затриманні і деталізації прийомів шахрайства;

- катранщики – ядро шулерського середовища. Користуються авторитетом серед шахраїв і грають, як правило, в спеціально обладнаних місцях – катранах, банк-столах і тільки зі злочинним елементом. Діяльності катранщиків сприяють так звані перекупщики боргів – «коти» і ростовщики. Наприклад, у програвшого відсутня можливість негайно оплатити карточний борг. Якщо він не зробить цього впродовж декількох днів, то щодо на нього буде ввімкнено «лічильник» і вже через тиждень сума боргу зросте в декілька разів. Тоді потерпілому вигідно звернутися до перекупщика або ростовщика, який одразу виплатить суму боргу, добавить до неї 50-100% і надасть відстрочку виплати на певний термін (наприклад, місяць). На жаргоні спілку катранщиків і перекупщиків називають «сім’єю жуків».

Група карточних шахраїв в своєму складі має:

-         підводчика – шукає клієнта і втягує його в карточну гру;

-         ковщика – той, як правило, здає карти  на виграш;

-         згонщика – особа, що програє і систематично піднімає ставки.

Для виправдання програшу в карти потерпілим дуже часто радять заявити в міліцію про крадіжку, грабіж або втрату цінностей.

 

 

Типовий портрет злочинця-шахрая.

За психологічними особливостями поведінки, рівнем інтелектуального розвитку, колом інтересів, життєвим досвідом шахраїв можна виділити в окрему кримінологічну групу. Їм притаманне вміння добре орієнтуватися в ситуації, на місцевості, вміло обирати і нав’язувати потрібну тему бесіди, своєчасно підшукувати і переконливо викладати факти, що підтверджують їх правоту, відчувати себе впевнено, вільно під час розмови з громадянами, що належать до різних груп населення, рівня культури, освіти, швидко прилаштовуватися під необхідний стереотип поведінки.

Шахраї добре володіють собою і своїми емоціями, проявляють холоднокровність, добре орієнтуються в психології і відповідно використовують у власних інтересах людські слабкості: неуважність, прагнення до наживи, бажання отримати прибуток будь-яким способом, навіть всупереч існуючого порядку, якщо про це не стане відомо оточуючим, тощо.

Шахраям притаманна висока комунікабельність, рішучість в діях, здатність до перевтілень. Це дозволяє їм справити на оточуючих відповідне враження, привернути до себе увагу. Цьому також сприяє добра манера поведінки, модний одяг, видавання себе за представників престижних професій: підприємців, представників органів державної влади, адвокатів, лікарів, тощо.

Крім того, поведінці осіб, які вчиняють шахрайство, притаманні такі ознаки, як демонстративність: багата уява, інтенсивність прояву емоцій, вміння керувати своєю мімікою, жестикуляцією, вживатися в образ;

гіпертимість: висока життєва активність, балакучість, понижена здатність каяття;

збудливість: роздратованість, слабкість моральних установок, недостатня керованість і контроль за своїми реакціями на небажану для себе поведінку.

         Ця властивість характеру може бути використана оперативними співробітниками для викриття злочинної діяльності шахраїв. При цьому слід враховувати, що сильне бажання зі сторони шахраїв володіти обстановкою, бути хазяїном ситуації призводить до того, що злочинець забуває про обережність, робить помилки і видає себе.

         Зовнішніми ознаками намірів вчинити шахрайство, як приклад, можуть бути наступні дії: нав’язування своїх послуг або послуг своїх знайомих малознайомим особам; пропозиції про допомогу у вирішенні різного роду проблем; вимога підвищеної уваги до себе зі сторони обслуговуючого персоналу готелів, ресторанів, тощо. В поведінці цієї особи відмічається певна напруженість, нервозність, обережність або навпаки занадто підкреслена чіткість рухів, підвищена жестикуляція, балакучість.

         Звичайно, сукупність цих рис поведінки не може дати цілковитої гарантії, що ми маємо справу з шахраєм, але вона дозволяє виокремити із загальної маси громадян тих осіб, які можуть становити оперативний інтерес.



Обновлен 02 ноя 2016. Создан 06 апр 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником