БЛОГ ЯРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ТАРАСЮК: перший web-сайт в Україні з вивчення ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Криміналістична характеристика тяжких тілесних ушкоджень

Ярина Тарасюк кандидат юридичних наук, доцент. Курс лекцій ОРД.



 

Протиправне і винне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та їхніх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджувальних факторів, тобто заподіяння тілесних ушкоджень, є одним із найпоширеніших злочинів проти життя та здоров’я особи.

Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність

за такі види злочинного діяння:

  • умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121);
  • умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122);
  • умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст. 123);
  • умисне тяжке тілесне ушкодження у разі перевищення меж необхідної оброни або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 124);
  • умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125); побої та мордування (ст. 126); катування (ст. 127);
  • необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128).

Тяжке тілесне ушкодження - ушкодження, що є небезпечним у момент заподіяння чи таке, що спричинило втрату будь-якого органа або його функції, психічну хворобу, інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на 1/3, переривання вагітності, непоправне знівечення обличчя.

Середньої тяжкості тілесне ушкодження - умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків ст. 121, але таке, яке спричинило тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на 1/3.

Легке тілесне ушкодження - ушкодження, яке не спричинило тяжких наслідків, як короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності.

Побої - умисне завдання удару або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Мордування - багаторазове або тривале спричинення болю особі (щипання, шмагання, дія колючих предметів, термічних тощо).

Катування - умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання нанесенням побоїв, мучення, інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їхній волі.

Критерії:

  • за мотивом і метою: тілесне ушкодження, заподіяне з метою усунення конкурента (опонента) у виборчому процесі, бізнесі, судових спорах тощо; тілесне ушкодження, заподіяне з хуліганських мотивів; тілесне ушкодження, заподіяне з мотивів помсти; тілесне ушкодження, заподіяне на ґрунті ревнощів; тілесне ушкодження, заподіяне на релігійному ґрунті; тілесне ушкодження, заподіяне з перевищенням меж необхідної оборони; тілесне ушкодження, заподіяне з метою полегшення вчинення іншого злочину; безмотивне заподіяння тілесного ушкодження (зазвичай характерне для випадків учинення злочину в стані алкогольного сп’яніння) тощо;
  • за характером ушкодження та знаряддям: ушкодження тупими предметами; ушкодження ріжучими предметами; ушкодження колючими предметами; ушкодження колючо-ріжучими предметами; ушкодження рубаючими предметами; ушкодження пиляючими предметами; вогнепальне ушкодження; ушкодження дією високих чи низьких температур; ушкодження дією отруйних чи небезпечних речовин тощо.

Криміналістична характеристика заподіяння тілесних ушкоджень.

Типовий спосіб готування. Стадія готування до заподіяння тілесних ушкоджень охоплює ретельне планування злочину підшукування знарядь, засобів, співучасників злочину, прогнозування шляхів втечі з місця події, маскування слідів злочину, підготування, алібі тощо. Втім, важливо відзначити, що готування для цієї категорії злочинів значною мірою не є характерним.

Типовий спосіб учинення. Найпоширенішими є нанесення тілесних ушкоджень руками, ногами, головою особи злочинця, а також заподіяння тілесних ушкоджень із застосуванням тупих (плита, камінь, молоток, гиря, палка) та гострих (колючих, ріжучих, рубаючих, пиляючих і комбінованих) предметів, мотузок, електрошнурів, металевих і дерев’яних предметів господарського вжитку (праска, сковорода, стілець), вогнепальної, холодної зброї або вибухових пристроїв. Значно рідше трапляються випадки ушкоджень внаслідок дії високої або низької температури та отруєння. За даними останніх статистичних досліджень, протягом останніх років:2010 – 2014 років є  тенденція використання кухонних ножів як основного знаряддя сімейно-побутових конфліктів (близько 45% випадків) і, як наслідок, вчинення умисних убивств і спричинення тяжких тілесних ушкоджень.

Типовий спосіб приховання. Приховання матеріальних слідів і знарядь злочину може проявлятись у формі викидання, спалення, прання, чищення, реставрації одягу та взуття злочинця зі слідами крові потерпілого, слідами боротьби; змивання миючими засобами слідів зі знарядь на місці події (крапель, патьоків крові, відбитків пальців, ніг); переховування знарядь, засобів і слідів діяння у схованках (наприклад, холодної чи вогнепальної зброї), закопування у ґрунт тощо. Можливий терміновий виїзд особи злочинця з місця постійного проживання до рідних, близьких, іншого населеного пункту, регіону з метою в подальшому формування алібі, якщо не було стадії готування та умисел на вчинення злочину виник раптово.

Типова особа злочинця. Розгляньмо типову особу злочинця крізь призму основних соціально-демографічних показників статистичних досліджень:

  • стать злочинця – найвищий показник (76%) становлять особи чоловічої статі, відповідно 24% становить частка жінок- злочинців;
  • вік - найвищий показник (32%) становлять особи віком 30-39 років; найнижчий показник (3%) особи до 18 років;
  • освіта – найвищий показник (41%) становлять особи, які мають середню освіту; найнижчий показник (14%) в осіб, які мають вищу освіту;
  • характеристика – тільки 30% осіб злочинців характеризувалися негативно за місцем проживання і роботи, неодноразово порушували трудову дисципліну, притягувалися до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності;
  • сфера – найвищий показник (85%) становлять випадки вчинення злочину в побутовій сфері; найнижчий показник (15%) становлять випадки заподіяння тілесних ушкоджень у професійній діяльності учасників;
  • вплив алкоголю – 31% злочинців перебували у стані алкогольного сп’яніння під час учинення злочину.

Аналіз висновків психіатричних і психологічних експертиз, які проводилися в розслідуванні заподіяння тілесних ушкоджень, виявив такі особисті характеристики, що найчастіше повторюються: афективна напруга, виражений егоцентризм, завищена самооцінка, нетерпимість до обмежень, емоційна нестійкість, схильність до асоціальних форм поведінки особи злочинця.

Типова особа потерпілого. в більшості випадків (56,7%) заподіяння тілесних ушкоджень скоюються чоловіками щодо чоловіків, з різницею у віці більше 10 років, а також чоловіками щодо жінок (30,3%). Жінки скоюють злочини щодо чоловіків - 6%, жінки щодо жінок - 7%. Одначе 28,5% потерпілих ображали особу, яка заподіяла їм тілесні ушкодження, 23% першими починали фізичний вплив, 13,5% чіплялися до кого-небудь. Зазвичай особа потерпілого була знайома з особою злочинця (52,5%) або перебувала з ним у родинних стосунках (27,8%).

Типові час, місце, обстановка злочину. Здебільшого, заподіяння тілесних ушкоджень вчиняють у вечірній та нічний час в умовах очевидності. Місцем учинення злочину найчастіше є житлове приміщення, розважальні та заклади громадського харчування, місця культурно-масових чи спортивних заходів, рідше ділянки відкритої місцевості, транспорт. Що ж до сімейно-побутових злочинів, то 89,9% випадків заподіяння тілесних ушкоджень учиняють у квартирах чи приватних будинках, причому аналогічні висновки робилися й понад 10 років тому, що свідчить про сталу тенденцію закритих приміщень слугувати місцем учинення тяжких насильницьких злочинів проти особи. Такі результати є закономірними, оскільки, з одного боку, такі приміщення у більшості випадків були місцем спільного проживання злочинця і потерпілого або місцем спільного вживання спритних напоїв, а тому майже всі сімейно-побутові конфлікти виникали і розв’язувалися саме в цих місцях; а з іншого - замкнутий простір та ізоляція від оточення залишає злочинця і жертву сам на сам, створюючи ідеальні умови для здійснення злочинного посягання.

Типова слідова картина. Сліди заподіяння тілесних ушкоджень можна згрупувати в такі основні комплекси:

  • сліди на потерпілому (садна, синці, переломи, вивихи, розриви внутрішніх органів, відриви і відділення частин тіла, колоті, різані, вогнепальні рани, інші ушкодження, сліди боротьби, розірваний та пошкоджений одяг, мікрооб’єкти, зокрема волосся, кров, епітелій під нігтьовими пластинами, інші біологічні сліди, а також волокна з одягу злочинця, уламки керамічних, скляних, дерев’яних виробів, які стали знаряддям злочину);
  • сліди на місці злочину (плями, патьоки, помарки крові, знаряддя злочину, сліди взуття, відбитки пальців рук, мікрооб’єкти, сліди транспортного засобу;
  • сліди на особі злочинця (сліди крові потерпілого, сліди боротьби тощо).

Пропонована тема має важливе значення, вирізняється актуальністю та необхідністю комплексного підходу до засвоєння теоретичного матеріалу і відпрацювання практичних навичок планування, висування версій та вивчення ситуаційних особливостей розслідування заподіяння тілесних ушкоджень.



Обновлен 02 ноя 2016. Создан 07 апр 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником