БЛОГ ЯРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ТАРАСЮК: перший web-сайт в Україні з вивчення ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Загальна схема отримання інформації.

Ярина Тарасюк доцент, кандидат юридичних наук



 

Оперативно-розшукова інформація існує лише коли є актуальною, тобто являє реальну цінність. Щоб отримати інформацію необхідно знати яким чином вона може бути отримана.

А схема отримання іі є не такою ж складною:

Сигнали – повідомлення – події - дані - відомості – факти – обставини - знання – дії – думки – рішення – розрядка: ( все це накопичення) - розшифровка – цільова інтерпретація.

Саме вчений А.С.Овчинський в своїй роботі досліджуючи це питання зосередив увагу на питання етапів формування уявлення про інформацію, виділивши 5 етапів: гуманітарно-журналістський, кібернетичний, логіко-математичний, філософський та технологічний.

Інформація дозволяє чітко орієнтуватися в ситуації, чітко планувати свої дії, відслідковувати результати оперативної роботи, ухилятися від несподіванок, тобто прогнозувати свої дії, будувати оперативне опитування в тому напрямку який необхідний оперативному працівнику.

Взагалі інформація поділяється на тотальну, поточну, конкретну, непряму та оцінюючу. Що це мається на увазі. На нашу думку, тотальна інформація це оглядове уявлення відносно події чи факту, що цікавить оперативного співробітника. Поточна або оперативна, це інформація яка постійно тримає оперативників в курсі розвитку ситуації або події. Конкретна інформація заповнює виявлені пробіли та дає відповідь на конкретні запитання. Оцінююча інформація тлумачить суть події та дає прогноз на їх розвиток у майбутньому.

Оперуповноважений усвідомивши, що йому необхідна інформація, з’ясує для себе наступні питання:

  1. Що треба довідатися?
  2. Де (і в якому виді) може бути бажана інформація?
  3. Хто її може знати або дістати?
  4. Як (і в якому виді) її можна отримати?

Чіткі відповіді на початкові питання, забезпечують розуміння останнього, техніка рішення якого залежить як від існуючих зовнішніх умов, так і від ваших знань, волі, досвіду, можливостей і винахідливості.

Одержавши вихідну фактуру, її потрібно:

  1. оцінити (по ступені вірогідності, важливості, таємності, можливості використання);
  2. інтерпретувати (у світлі інших даних і глибинної інтуїції), виявивши її місце в загальній мозаїці фактів;
  3. визначити, чи потрібна (і яка) додаткова інформація;
  4. ефективно використовувати (враховувати у своїх планах, передати кому випливає, притримати до потрібного моменту).

Оперативно-тактична ситуація - це реально існуючий стан кримінальної події або загроза її виникнення, відносно якої здійснюються оперативно – розшукові заходи, що формуються у вигляді певної задачі.

Дуже важливу роль в оперативному спілкуванні відіграє інтуїція. Интуиция командира (от латинського intueri- пристально, внимательно смотреть), способность командира быстро и правильно оценить обстановку, мгновенно среагировать на ее изменения и принять правильное решение без предварительного логического рассуждения.

Отже, інтуїція – це дія оперативника, у потоці інформації, у складній оперативній обстановці, виявити, завдяки природному дару, найсуттєвішу інформацію, а саме фактичні відомості, що становлять оперативний інтерес.

Кожній дії оперативного працівника передує стадія мислення, яка включає: аналіз наявних відомостей, прогнозування ситуації, планування заходів. Перед тим, як оперативним працівником ефективно приймати рішення, рекомендовано: врахувати наявність конфліктної ситуації та постійної протидії від осіб, які замасковано готують або скоюють злочини. А це потребує від оперативного працівника постійної готовності, гнучкості, самостійності та прояву розумного ризику; аналітично оцінювати інформацію з метою прийняття обґрунтованого рішення; діяти наступально, раптово, швидко, винахідливо, враховувати постійну нестачу часу, його дефіцит, а все це вимагає високої концентрації уваги.

Оперативно-розшукова інформація – це відомості, які мають значення для боротьби зі злочинністю, отримані співробітником підрозділу карного розшуку за допомогою сил, засобів і методів ОРД, які використовуються безпосередньо для виявлення, попередження, запобігання, припинення і розслідування злочинів, а також для розшуку.

Як і будь-яка інша оперативно-розшукова інформація може бути поділена на наступні види:

  • оглядова (відомості, які мають узагальнюючий характер);
  • аналітична (інформація, отримана в процесі аналітичної роботи);
  • орієнтуюча (відомості, які визначають направлення діяльності);
  • приписуюча (вказівки нормативних актів, керівників).

Носіями оперативно-розшукової та іншої інформації виступають фізичні особи і документи.

При цьому вихідна інформація про вивчаюче явище може бути отримана суб’єктом:

-                     від іншої особи;

-                     з документів;

-                     в процесі безпосереднього спостереження (участь);

-                     з інших джерел тощо.

Види джерел: джерела люди та джерела документи.

Джерела офіційні та неофіційні.

Якщо розглядати процес обробки оперативної інформації, як сукупність конкретних послідовних, пов’язаних між собою дій, тобто як систему, то слід поділити його на такі стадії:

I. Постановка проблеми, яка складається з:

1) отримання завдання на дослідження проблеми (це завдання може бути отримане відповідно до підлеглості або поставлене самим дослідником. Часто це завдання ставиться начальником оперативному співробітнику у вигляді наказу на одержання необхідних даних або здійснення конкретного оперативного заходу);

2) первинна обробка здобутої інформації відповідно до критеріїв її оцінки (актуальність, відносність до компетенції конкретного державного органу, установи, вірогідність, повнота та своєчасність одержання) та принципів роботи з нею (перевірка, доповнення, уточнення, кваліфікація);

3) висунення оперативних версій.

II.Вирішення проблеми, яка складається з:

1)                систематизації всієї інформації щодо поставленої проблеми;

2)                визначення рівня достатності існуючих даних та їх доповнення у разі необхідності;

3)                підсумкової оцінки за конкретними критеріями.

Для точного уловлювання реакцій, що "оголяють" об'єкт, слід придбати звичку мимоволі відмічати усі виникаючі зміни:

 - вираз очей; - величина зіниць(звуження або розширення);

- кольорі обличчя(побіління або почервоніння);

- биття пульсу(на шиї, на скронях і на зап'ястках рук...);

- дихання(по коливаннях грудної клітки, а також по ямці біля основи шиї...);

- сухість рота(по глитанню слини або облизуванню губ...);

- пітливість шкіри(на долонях рук і особі...);

- тремора м'язів(тремтіння в руках, в пальцях кінцівок і в деяких частинах обличчя...).

 

Стандартне прочитання цих реакцій таке:

- почервоніння особи (інший раз плямами) - сором, гнів;

 - побіління особи - страх, ознака винності;

- розширення зіниць - інтерес, задоволення, згода, сильний біль;

- звуження зіниць - незадоволення, відкидання;

 - посилене биття пульсу на венах рук або артеріях шиї(підсмикування краватки на шиї із-за активного серцебиття...) - тривога, страх, сором, обман;

 - зниження частоти пульсу - підвищена увага;

- швидке або поверхневе дихання - внутрішня напруга;

 - коротке дихання через ніс - злість;

- нарушення дихання, спазматичні рухи горла і рефлекторні глитання слини - тривога, сором, брехня;

- пересихання рота(глитання, облизування губ, спрага...) - страх, брехня;

- раптове оголення зубів - ознака люті, агресивність;

- піт, - гнів, зніяковіння, нервозність, брехня;

- тремтіння(у пальцях рук і ніг, м'язах обличчя...) - внутрішня напруга, страх, брехня;

 - часте моргання - збудження, брехня;

- бурчання в животі - страх(не завжди, зрозуміло...);

- скрип зубами - найсильніша нервозність, стрес, відсутність можливості здійснити задумане.

 

Подібні реакції зазвичай простіше виявити у чоловіків, ніж у жінок, які до того ж краще вводять в оману поліграф.

Отримані різноманітними шляхами дані стануть корисними лише після того, як усі вони піддадуться необхідному аналізу і гранично точному тлумаченню. Підоснова невдач полягає не тільки в ігноруванні інформації, а в її помилковому аналізі.

Відомості, як правило, оцінюють відповідно достовірності, значущості, узгодженості, повноті, можливості використання.

Достовірність і надійність матеріалів:

Будь-яка інформація, що надходить ззовні, характеризується певною мірою достовірності, зокрема залежної від міри надійності джерела і того, звідки інформація отримана.

Рівень надійності джерела:

 - абсолютно надійне і компетентне;

 - зазвичай надійне;

 - не занадто надійне;

 - ненадійне;

 - невизначене.

Джерело отримує дані:

1 - сам бачив;

2 - чув від того, кому можна вірити;

3 - чутки.

Ніколи не варто забувати:

- що надійне джерело інший раз здатне передати явну дезинформацію,

- а абсолютно ненадійний тип  - повідомити цінні дані.

 

 

 

При оцінці достовірності інформації оперуповноваженому слід пам'ятати,

що інформація:

I - підтверджується іншими фактами;

II - ймовірно правдива;

III - можливо правдива (1 до 1);

IV – сумнівна (3 проти 1);

V - неправдоподібна;

VI - невизначувана.

Інформація надана:

досить надійним інформатором;

із слів обізнаної людини;

й можливо – «50 на 50»;

- правдива.

 

Слід враховувати, що фактура, що поступає до вас, може бути:

- надана (підсунута) джерелом оперативнику як цілеспрямована дезинформація;

 - спотворена інформатором навмисно;

 - змінена - довільно або мимоволі - в ході її передачі інтерпретована невірно.

Усні повідомлення циркулюючі по горизонтальних і неформальних каналах, менш схильні до спотворень, а ось інформація повідомляється керівнику, частіше прикрашається (зважаючи на явне бажання: угодити, отримати винагороду, уникнути покарання...), чим навпаки. При навмисній дезинформації застосовують як явну брехню, так і витончену напівправду, що поволі підштовхує що сприймають до неправдивих суджень.

Найбільш поширеними прийомами тут є:

-                     пряме приховання фактів; 

-                     тенденційний підбір даних;

-                     порушення логічних і тимчасових зв'язків між подіями;

-                     подання правди в такому контексті(додаванням неправдивого факту або натяку...), щоб вона сприймалася як брехня;

-                      виклад найважливіших даних на яскравому фоні відволікаючих увагу відомостей;

-                     змішування різнорідних думок і фактів;

-                     повідомлення інформації такими словами, які можна тлумачити по-різному;

-                     незгадка ключових деталей факту.

 

Спотворення, що виникають в процесі ретрансляції

початкових даних, найчастіше відбуваються із-за:

- передачі тільки частини повідомлення;

- переказу почутого своїми словами ("зіпсований телефон");

- пропуску фактури через призму суб'єктивно-особових стосунків. Для успішності боротьби з вірогідною дезинформацією слідує:

 - розрізняти факти і думки;

- розуміти, чи здатний інформатор по своєму положенню мати доступ до фактів, що повідомляються;

 - враховувати суб'єктивні (зарозумілість, фантазійність...) характеристики джерела і його передбачуване відношення до видаваного повідомлення; - застосовувати дублюючі канали інформації;

 - виключати усі зайві проміжні ланки;

- пам'ятати, що особливо легко сприймається та дезинформація, яку ви припускаєте, або бажаєте почути.

 

Техніка інтерпретації даних:

Користь від наявних матеріалів різко зростає, якщо прояснені їх значення; істина зазвичай розкривається не в початкових даних, а в їх точному тлумаченні, бо конкретний факт можна утямити лише у поєднанні з іншими фактами. Переробка інформації після попереднього збирання фактури і конкретної постановки проблеми має на увазі: а) систематизацію фактів, які сортують по мірі їх відношення до того або іншого питання; б) виявлення, грунтуючись на інтуїції, ключових моментів; в) побудова припущень, що пояснюють основні факти; г) отримання, при необхідності, додаткових даних;д) оформлення виведень і їх перевірка на відповідність іншим фактам. На окремі питання часто вдається отримати пряму і цілком певну відповідь, а відносно інших вимушено обмежуються одними припущеннями. Потрібно інтуїтивно розуміти, які з моментів є найважливішими, а не концентрувати увагу відразу на багатьох, що здатне заблокувати роботу людського мозку. Інший раз корисно прокрутити отриману інформацію серед осіб тих, що мають до неї деяке відношення, вважаючи що вони допоможуть виявити які-небудь зв'язки з деякою побічною інформацією. Висловивши фпевне припущення, його ретельно перевіряють на достовірність з усіма даними і коли тут виявляється значне непогодження, а факти явно правдиві, - вимагається змінити судження. Неправдива інтерпретація фактури вірогідна, якщо:- представлені не усі матеріали - деякі з фактів, що маються під рукою, сумнівні - уся увага зосереджується лише на тих повідомленнях, які підтверджують очікування і припущення аналітика.

Щоб виявити можливі шляхи розвитку початкової ситуації, потрібно дуже чітко представляти:

- ключових персон супротивника;

 - те, до чого він по суті прагне (як по максимуму, так і по мінімуму);

- чи є деяка система в його діях;

- чого в них більше: логіки, емоцій, традицій або випадковостей;

- чи існує такий союзник з яким супротивник не порве;

 - явні межі допустимості в його діяннях; вразливі місця супротивника;

- те, як він оцінює ситуацію; вірогідні реакції на дії з кожного боку.

В деяких випадках перспективно йти не від фактів до побудови версії, а від неї до наявних фактів. Так, добре знаючи обличчя супротивника, подумки поставте себе на його місце і прикиньте, що за «хитру» гру він міг би вести. Виходячи з цього виведіть ряд припущень про його наміри і визначте дії, належні послідувати при кожному з них. Зіставивши уявні ситуації і готівкові реалії, відберіть ту версію, яка відповідає більшості наявних фактів. Оптимальну допомогу в обробці усієї подібної інформації може надати комп’ютер, що не страждає суб'єктивністю і обмеженістю розуму людини.

Ці реакції зазвичай погано піддаються контролю (хоча різними прийомами намагаються їх маскувати) і тому дуже інформативні. Окремі з них виявляють при апаратній діагностиці обману, здійснюваній приладами, відомими під  назвою «поліграф» («Детектор брехні»).



Обновлен 02 ноя 2016. Создан 11 апр 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником