БЛОГ ЯРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ТАРАСЮК: перший web-сайт в Україні з вивчення ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тема: ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ. навчальна дисципліна : Організація і тактика проведення негласних слідчих (розшукових) дій» за напрямом підготовки – «Правознавство». ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Ярина Тарасюк доцент, кандидат юридичних наук



ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

 

 

Вид лекції: фондова поточна

Дидактичні цілі: освітня (інформаційна) — домогтися обізнаності курсантів, у теоретичних питаннях, що передбачаються програмою навчальної дисципліни, слугувати подальшому міцному засвоєнню знань, формуванню практичних умінь і навичок з конкретно­го навчального матеріалу;

розвиваюча розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість,  самостійність курсантів, курсантів, студентів, прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності та ін.;

виховна сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості, вихованню колективу.

Загалом проектування подачі матеріалу навчальної дисципліни у сучасній технології навчання передбачає такі послідовності:

1. Ієрархію цілей (дерево цілей) навчання, що сформульовані в термінах вмінь, доступних до перевірки.

2. Ретельно відібрану і відповідним чином структуровану навчальну інформацію, яка підлягає засвоєнню.

3. Програму пізнавальної діяльності курсантів

4. Програму управління пізнавальною діяльністю.

Навчальні: домогтися обізнаності курсантів у теоретичних питаннях, що передбачаються програмою навчальної дисципліни слугувати подальшому засвоєнню знань, формуванню практичних умінь і навичок з конкретного навчального матеріалу.

Розвиваючі: розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність курсантів, їх раціональні способи пізнавальної діяльності та ін.

Виховні: сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, етичних та інших якостей особистості, вихованню поваги до колективу. Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: ОРД (загальна та особлива частина), Практикум з ведення ОРС , криміналістика, кримінальний процес, кримінальне право.

Забезпечуючі дисципліни: ОРД, криміналістика, кримінальний процес, кримінальне право.

 

Забезпечувані дисципліни: ОРД (загальна, особлива частина).

 

Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність Схеми ОРД, навчальний полігон

ПЛАН:

Рекомендована література для вивчення навчальної дисципліни.

ВСТУП.

1 Поняття та види негласних слідчих (розшукових) дій негласних слідчих (розшукових) дій.

1.1  Поняття негласних слідчих (розшукових) дій.

1. 2. Види негласних слідчих (розшукових) дій.

2. Негласні слідчі (розшукові) дії, які проводяться незалежно від тяжкості злочину.

3. Підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

3. 1. Формальні підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій. 

3. 2. Документальні підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

ВИСНОВКИ.

 

Рекомендована література для вивчення навчальної дисципліни:

(дивись розділ: Список основних законодавчіх та нормативно–правових актів: це законодавство регламентує діяльність слідчих та оперативних працівників поліції:

http://blogdocentyarynatara.io.ua/s2302439/spisok_osnovnih_zakonodavchih_ta_normativnopravovih_aktiv

  • Базова література:
  •  Негласні слідчі (розшукові) дії : [навч. посіб. структурно-логічні схеми] /  - Київ; НАВС, 2015. - 235 с.
  •  Оперативно–розшукова діяльність та негласні слідчі (розшукові) дії в схемах: посібник. Нац. акад. вн. справ.– К., 2012. – 78 с.
  •  Оперативно–розшукова діяльність та негласні слідчі (розшукові) дії в схемах : посіб. / [Никифорчук Д. Й., Зима Л. М., Тарасенко О. С.] – К. : Нац. акад. вн. справ, 2012. – 156 с.
  •  Оперативно–розшукова діяльність: навчальний посібник. / [Автори: Моісеєв Є. М., Джужа О. М., Сущенко В. Д., Никифорчук Д. Й., Тарасюк І. В. та ін.] Рекомендовано МОН України. – К.: Правова єдність, 2009. – 192 с. 40.
  • Оперативно–розшукова діяльність органів внутрішніх справ: Загальна частина. Підручник. / Під заг. ред. Л.В. Бородича. [Авт. кол. Е. О. Дідоренко, І. П. Козаченко, Я. Ю. Кондратьєв, В. П. Пилипчук, В. Л. Регульський] – Л: РВВ ЛІВС, 1999..
  •  Особливості проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Методичні рекомендації. / – Київ, 2014. –112с.
  •            ВСТУП 07.11.2015 набрав чинності новий Закон України «Про Національну поліцію» від 5.07.2015 року. Відповідно Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності (п. 5, п.6 ст. 23 Основні повноваження поліції) З 2012 року для вітчизняної системи кримінального судочинства є введення до неї негласних слідчих (розшукових) дій (Глава 21 КПК України) як окремого інституту процесуальних дій (далі – НСРД), що проводяться під час досудового розслідування у кримінальному провадженні. Негласність таких дій означає особливий порядок їх підготовки, проведення та зберігання і використання отриманих результатів у режимі прихованості до певного часу від інших осіб, які не причетні до їх проведення. До того ж утаємниченими такі відомості мають бути не лише від осіб, стосовно яких проводяться ці дії, а й від будь-яких інших сторонніх осіб, зокрема й співробітників органів досудового розслідування, оперативних підрозділів, посадових осіб правоохоронних та інших органів, пересічних громадян тощо, які не задіяні в підготовці и проведенні конкретних негласних слідчих (розшукових) дій, навіть якщо вони беруть участь в інших заходах із проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні. Режим негласності виступає тим чинником, який істотно впливає на визначення видів негласних слідчих (розшукових) дій, отримання відповідних дозволів та встановлення порядку їх проведення, визначення основних виконавців і кола учасників, обрання способу фіксування ходу і результатів проведення. Особливі процесуальні вимоги впливають і на розроблення специфічних тактичних прийомів і тактико-криміналістичних рекомендацій з проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки прецедентів подібного останнім у вітчизняному кримінальному процесуальному законодавстві не було.
  • 1. Поняття та види негласних слідчих (розшукових) дій негласних слідчих (розшукових) дій 1.1. Поняття негласних слідчих (розшукових) дій. Новизною кримінально-процесуального законодавства є введення до неї негласних слідчих (розшукових) дій як окремого інституту процесуальних дій, що проводяться під час досудового розслідування у кримінальному провадженні про злочини. Наявність в назві процесуальних дій словосполучення «слідчі» (розшукові) указує на те, що такі негласні дії органів досудового розслідування, як і інші слідчі (розшукові) дії, слід розуміти як передбачені КПК України заходи, що застосовуються компетентними особами для збирання та перевірки доказів під час досудового розслідування. Відповідно до статті 249 КПК негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню за винятком випадків, передбачених КПК. Саме негласність виступає тим чинником, який істотно впливає на визначення видів негласних слідчих (розшукових) дій, отримання відповідних дозволів та встановлення порядку їх проведення, визначення основних виконавців і кола учасників, обрання способу фіксування перебігу й результатів проведення. Особливі процесуальні вимоги впливають і на розроблення специфічних тактичних прийомів і тактико-криміналістичних рекомендацій з проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у доказуванні. Правову основу проведення негласних слідчих (розшукових) дій, захисту інформації при проведенні цих слідчих дій становлять Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України (далі — КПК України), Кримінальний кодекс України, Закони України «Про прокуратуру», «Про державну таємницю», «Про оперативно-розшукову діяльність».
  •   Відповідно наказу від 16 листопада 2012 року N 114/1042/516/1199/936/1687/5, що регламентує Інструкцію «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», видами негласних слідчих (розшукових) дій є:
  •  1. Аудіо–, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України). 2. Накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК України). 3. Огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК України). 4. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України). 5. Зняття інформації з електронних інформаційних систем без відома її власника, володільця або утримувача (ст. 264 КПК України). 6. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України). 7. Спостереження за особою в публічно доступних місцях (ст. 269 КПК України). 8. Аудіо–, відеоконтроль місця (ст. 270 КПК України). 9. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України). 10. Спостереження за річчю або місцем у публічно доступних місцях (ст. 269 КПК України). 11. Контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України). Отже, до оперативно–технічних заходів відносять:  НСРД № 1 – це аудіоконтроль особи – (ст. 260 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 1);  НСРД № 2– це контроль за телефонними розмовами – (ст. 263 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 2);  НСРД № 3 – це зняття інформації з каналів зв’язку (ст. 263 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 3);  негласний огляд кореспонденції особи – НСРД № 4 (ст. 262 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 4);  НСРД № 5 – це обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи шляхом негласного проникнення в них – (ст. 267 КПК України) (умовне найменування ОТЗ № 5);  НСРД № 6 – це відеоконтроль особи – (ст. 260 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 6);  НСРД № 7 – це установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу – (ст. 268 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 7);  НСРД № 8 – це зняття інформації з електронних інформаційних мереж – (ст. 264 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 8);  НСРД № 9 – це аудіоконтроль місця – (ст. 270 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 9);  НСРД № 10 – це відеоконтроль місця – (ст. 270 КПК України) –(умовне найменування ОТЗ № 10). 1. Аудіо–, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України). 2. Накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК України). 3. Огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК України). 4. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України). 5. Зняття інформації з електронних інформаційних систем без відома її власника, володільця або утримувача (ст. 264 КПК України). 6. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України). 7. Спостереження за особою в публічно доступних місцях (ст. 269 КПК України). 8. Аудіо–, відеоконтроль місця (ст. 270 КПК України). 9. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України). 10. Спостереження за річчю або місцем у публічно доступних місцях (ст. 269 КПК України). 11. Контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України). Отже, до оперативно–технічних заходів відносять:  НСРД № 1 – це аудіоконтроль особи – (ст. 260 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 1);  НСРД № 2– це контроль за телефонними розмовами – (ст. 263 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 2);  НСРД № 3 – це зняття інформації з каналів зв’язку (ст. 263 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 3);  негласний огляд кореспонденції особи – НСРД № 4 (ст. 262 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 4);  НСРД № 5 – це обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи шляхом негласного проникнення в них – (ст. 267 КПК України) (умовне найменування ОТЗ № 5);  НСРД № 6 – це відеоконтроль особи – (ст. 260 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 6);  НСРД № 7 – це установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу – (ст. 268 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 7);  НСРД № 8 – це зняття інформації з електронних інформаційних мереж – (ст. 264 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 8);  НСРД № 9 – це аудіоконтроль місця – (ст. 270 КПК України) – (умовне найменування ОТЗ № 9);  НСРД № 10 – це відеоконтроль місця – (ст. 270 КПК України) –(умовне найменування ОТЗ № 10). Методика та тактика проведення таких НСРД аналогічна організації та проведенню ОТЗ. До заходів оперативного (ініціативного) пошуку належать: 1. Інформаційно–аналітичне прогнозування. 2. Розвідувальне опитування. 3. Легендована оренда житла або іншого володіння особи. 4. Профілактично–пошуковий захід. 5. Оперативна установка. 6. Оперативне маркування предметів та речовин. 7. Оперативне ототожнення осіб, предметів та речовин. 8. Особистий пошук та оперативний огляд місця. 9. Отримання довідково–аналітичної інформації. 10. Радіотехнічна розвідка. 11. Поліграфне опитування. 12. Створення пасток (квартир, офісів, автомобілів). 1. 2. Види негласних слідчих (розшукових) дій Негласні слідчі (розшукові) дії, які проводяться з урахуванням спрямованості й характеру виконуваних завдань, поділяються на два блоки. Негласні слідчі (розшукові) дії, які проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. До першого блоку відносяться дії, спрямовані головним чином на пошук та отримання з різних джерел відомостей інформаційного призначення, які передбачені § 2 (Втручання у приватне спілкування) КПК України: 1) Аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України) полягає у застосуванні технічного обладнання, яке дає змогу без відома особи, приховано отримувати і фіксувати інформацію про обстановку, у якій вона перебуває, про її контакти, розмови та дії. 2) Огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК України) полягає у обстеженні поштової кореспонденції, з метою виявлення та фіксації відомостей, що містяться у кореспонденції, стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, за наявності підстав – фізичного вилучення, затримання матеріальних об’єктів. 3) Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України) полягає у застосуванні технічного обладнання, яке дає змогу зафіксувати факт контакту у мережі, а також аудіовізуально сприймати, фіксувати та відтворювати інформацію, що передавалась цим каналом зв’язку, у тому числі її зміст. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж поділяється на: – контроль за телефонними розмовами, що полягає в негласному проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, спостереження, відбору та фіксації змісту телефонних розмов, іншої інформації та сигналів (SMS, MMS, факсимільний зв'язок, модемний зв'язок тощо), які передаються телефонним каналом зв'язку, що контролюється; – зняття інформації з каналів зв'язку, що полягає в негласному одержанні, перетворенні і фіксації із застосуванням технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, у відповідній формі різних видів сигналів, які передаються каналами зв'язку мережі Інтернет, інших мереж передачі даних, що контролюються. 4) Зняття інформації з електронних інформаційних систем без відома її власника, володільця або утримувача (ст. 264 КПК України) полягає у застосуванні технічного обладнання для одержання інформації, яка міститься в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютер), автоматичних системах, комп’ютерній мережі, мережі електрозв’язку. До другого блоку відносяться дії, які згідно з § 3 (Інші види негласних слідчих (розшукових) дій) КПК України спрямовані на виявлення і фіксацію фактичних даних про злочинні дії, які вчиняються окремими особами та групами, для розслідування злочинів, а саме: 1) Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України) полягає у проникненні слідчого чи уповноваженої особи без відома власника чи володільця, приховано або під легендою, у приміщення та інше володіння для встановлення технічного обладнання або безпосередньо з метою виявлення і фіксації слідів розбійних нападів, проведення огляду, виявлення документів, речей, що мають значення для досудового розслідування, виготовлення копій чи їх зразків, виявлення осіб, що переховуються від органів розслідування, або з іншою метою для досягнення цілей кримінального провадження. 2) Спостереження за особою (ст. 269 КПК України) полягає у візуальному спостереженні за особою слідчим чи уповноваженою особою для фіксації її пересування, контактів, поведінки, перебування у певному місці тощо або застосуванні з цією метою спеціальних технічних засобів для спостереження. 3) Аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270 КПК України) полягає у застосуванні технічного обладнання у публічно доступному місці з метою фіксації відомостей (розмов, поведінки осіб, інших подій), які мають значення для кримінального провадження, без відома присутніх у ньому осіб. 11. Спостереження за річчю або місцем у публічно доступних місцях (ст. 269 КПК України) полягає у візуальному спостереженні за певною річчю або певним місцем слідчим чи уповноваженою особою для фіксації її переміщення, контактів з нею певних осіб, подій у певному місці для перевірки відомостей під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину або застосуванні з цією метою спеціальних технічних засобів для спостереження. 12. Контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України): А) Контрольована поставка полягає в організації і здійсненні слідчим та оперативним підрозділом контролю за переміщенням (перевезенням, пересиланням, передачею, ввезенням, вивезенням з України чи транзитним переміщенням її територією) товарів, предметів і речовин, у тому числі заборонених до обігу, з метою виявлення ознак злочину та фіксації фактичних даних про протиправні діяння осіб, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України. Б) Контрольована закупка полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, який перебуває у вільному обігу, з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила. В) Оперативна закупка полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, обіг якого обмежений чи заборонений чинним законодавством, з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила. Г) Спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину. Д) Імітування обстановки злочину полягає в діях слідчого, уповноваженої особи, з використанням імітаційних засобів, які створять у оточуючих уяву про вчинення реального злочину, з метою його запобігання та викриття відомої чи невідомої особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення. 5) Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК України) полягає в організації слідчим і оперативним підрозділом введення уповноваженої ними особи, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, в організовану групу чи злочинну організацію під легендою прикриття для отримання речей і документів, відомостей про її структуру, способи і методи злочинної діяльності, які мають значення для розслідування злочину або злочинів, які вчиняються цими групами. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України), полягає в діях слідчого чи уповноваженої особи, які дозволяють без відома власника чи володільця отримати зразки матеріалів, сировини, виробів тощо, у тому числі в публічно недоступних місцях. Отже, у межах ОРС, заведених за наявності підстав, визначених частиною першою статті 6 Закону України «Про оперативно–розшукову діяльність» за тяжкими або особливо тяжкими злочинами, у зв’язку з розшуком осіб, які їх учинили або зникли безвісти, проводяться наступні оперативно – технічні заходи: 1) аудіоконтроль особи (умовне найменування ОТЗ № 1) — різновид втручання в приватне спілкування, який полягає в негласному прослуховуванні, відборі, фіксуванні та обробленні з використанням технічних засобів розмов особи або інших звуків, пов’язаних з її діяльністю, місцем перебування тощо; 2) негласне зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж – різновид втручання в приватне спілкування, який здійснюється шляхом:  контролю за телефонними розмовами (умовне найменування ОТЗ № 2), що полягає в негласному спостереженні, відборі, фіксації, обробці і відтворенні з використанням технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, змісту телефонних розмов, а також інших відомостей та сигналів, які передаються телефонним каналом зв’язку, що контролюється (SMS, MMS, факсимільний зв’язок, модемний зв’язок тощо);  зняття інформації з каналів зв’язку (умовне найменування ОТЗ № 3), що полягає в негласному одержанні, фіксації із застосуванням відповідних технічних засобів, зокрема встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, обробці та відтворенні, у тому числі придатних для автоматизованої обробки засобами обчислювальної техніки, різних видів сигналів, які передаються через мережу Інтернет, інші мережі передачі даних, що контролюються; Зняття інформації з каналів зв’язку як метод ОРД визначив Ю. Ю. Орлов, а саме: суть методу зняття інформації з каналів зв’язку полягає в підключенні до наявного або створенні штучного технічного каналу, обладнанні, за необхідності, контрольного пункту та проведенні цілеспрямованого системати¬чного зняття інформації з цього каналу протягом певного часу. Особливістю методу є застосування засобів оперативної техніки. В порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно–розшукові заходи, фото–, кіно–, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів. Законом України «Про оперативно–розшукову діяльність» (ч, 1 ст. 8) оперативним підрозділам надано право: знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації (п. 9). Зняття інформації з технічних каналів ми відносимо до методу оперативно–розшукової діяльності, який полягає у спостереженні за допомогою технічних засобів за особами або іншими об'єктами, які становлять оперативний інтерес, шляхом підключення до наявного або створення штучного технічного каналу з метою отримання та фіксації оперативно–розшукової інформації. Метод зняття інформації з каналів зв’язку застосовують негласно від розроблюваних (перевіряємих) осіб. За необхідності з метою встановлення закладних пристроїв, відкриття каналів природного витоку інформації, підключення до каналів зв'язку, проводиться негласне або зашифроване проникнення в приміщення, транспортні засоби або на території. Обов'язковою передумовою зняття інформації з каналів зв'язку й отримання інформації з проникненням у житло є наявність дозволу суду. Зняття інформації з каналів зв’язку завжди потребує ретельного планування. У разі потреби обладнують контрольний пункт, який розміщують в автомобілі або у приміщенні на певній відстані від контрольованого об'єкта і використовують для розташування апаратури приймання інформації, високочасістотного нав'язування або ретрансляції. 3) огляд кореспонденції (умовне найменування ОТЗ № 4) – різновид втручання в приватне спілкування, який полягає в негласному відборі за ідентифікаційними ознаками кореспонденції, на яку накладено арешт, її обробці, знятті копій чи отриманні зразків та інформуванні підрозділу – ініціатора для прийняття рішення щодо подальших дій  ; 4) негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (умовне найменування ОТЗ № 5) — різновид оперативно – розшукового заходу, який полягає в негласному обстеженні публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою виявлення речей і документів, що мають значення для оперативно–розшукової справи, виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів, виявлення та вилучення зразків для дослідження, виявлення осіб, які розшукуються, установлення технічних засобів аудіо–, відеоконтролю особи; 5) відеоконтроль особи (умовне найменування ОТЗ № 6) – різновид втручання в приватне спілкування, який полягає в негласному спостереженні та фіксації з використанням технічних засобів рухів, дій особи, пов’язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо; 6) установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (умовне найменування ОТЗ № 7) – різновид оперативно–розшукового заходу, який полягає в негласному застосуванні технічних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі кінцевого обладнання, активованого в мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, та інших радіовипромінювальних пристроїв; 7) зняття інформації з електронних інформаційних мереж (систем) (умовне найменування ОТЗ № 8) – полягає у негласному пошуку, виявленні шляхом фізичного та/або програмного доступу, відборі і фіксації інформації, що міститься в електронних інформаційних мережах (системах) або їх частинах, доступ до яких обмежується її власником, утримувачем, або пов’язаний з подоланням системи логічного захисту (здійснюється лише структурними підрозділами Департаменту оперативно–технічних заходів МВС України (далі – ДОТЗ); 8) аудіоконтроль місця (умовне найменування ОТЗ № 9) – різновид оперативно–розшукового заходу, який полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для вирішення завдань оперативно–розшукової діяльності; 9) відеоконтроль місця (умовне найменування ОТЗ № 10) – різновид оперативно–розшукового заходу, який полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для вирішення завдань оперативно–розшукової діяльності. В органах внутрішніх справ України до ОТП, які проводять ОТЗ належать підрозділи оперативно–технічних заходів – ДОТЗ та УОТЗ, СОТЗ у регіонах і на Донецькій залізниці (далі – ПОТЗ). Підрозділ–ініціатор – оперативний підрозділ, уповноважений законодавством здійснювати оперативно–розшукову діяльність, за завданням якого проводиться ОТЗ захід або виготовляються несправжні (імітаційні) засоби. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) ОТП за завданням підрозділу–ініціатора, який виконує доручення слідчого, прокурора щодо їх проведення, здійснюється на підставі ухвали слідчого судді або у випадках, передбачених статтею 250 КПК України, постанови слідчого, узгодженої з прокурором, чи прокурора. У бланку завдань на проведення НСРД зазначаються наступні умовні найменування:  НСРД № 1 – це аудіоконтроль особи – (ст. 260 КПК України);  НСРД № 2– це контроль за телефонними розмовами – (ст. 263 КПК України);  НСРД № 3 – це зняття інформації з каналів зв’язку (ст. 263 КПК України);  негласний огляд кореспонденції особи – НСРД № 4 (ст. 262 КПК України);  НСРД № 5 – це обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи шляхом негласного проникнення в них – (ст. 267 КПК України);  НСРД № 6 – це відеоконтроль особи – (ст. 260 КПК України);  НСРД № 7 – це установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу – (ст. 268 КПК України);  НСРД № 8 – це зняття інформації з електронних інформаційних мереж – (ст. 264 КПК України);  НСРД № 9 – це аудіоконтроль місця – (ст. 270 КПК України);  НСРД № 10 – це відеоконтроль місця – (ст. 270 КПК України). Методика та тактика проведення таких НСРД аналогічна організації та проведенню ОТЗ. Оперативно–розшукові заходи, проведення яких потребує дозволу слідчого судді, інші заходи, що проводяться за рішенням прокурора:  Контрольована поставка та контрольована і оперативна закупка.  Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи шляхом негласного проникнення в них.  Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження  Аудіо – , відеоконтроль особи  Аудіо – , відеоконтроль місця  Аудіо –, відеоконтроль особи або місця проводяться за ухвалою слідчого судді.  Накладання арешту на кореспонденцію, її огляд та виїмка.  Візуальне спостереження за особою 2. Негласні слідчі (розшукові) дії, які проводяться незалежно від тяжкості злочину 1. Зняття інформації з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем чи не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту (ч. 2 ст. 264 КПК України), полягає в одержанні інформації із електронних інформаційних систем, що містять відповідну інформацію, у тому числі із застосуванням технічного обладнання. 2. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України) полягає в застосуванні технічного обладнання для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі мобільного терміналу, систем зв'язку та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв'язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження. Класифікація негласних слідчих (розшукових) дій може бути запропонована за різними підставами, як-то: за порядком надання дозволу на проведення; за характером і обсягом втручання у сферу прав та інтересів особи; за процесуальним статусом особи, яка проводить, та участю у слідчій дії інших осіб; за характером відомостей, які отримують в результаті їх проведення, тощо. Кожна з таких класифікаційних систем передбачатиме окрему мету їх створення. У процесуальному розумінні доцільно зводити до певної системи види окремих негласних слідчих (розшукових) дій, проведення яких установлено Кримінальним процесуальним кодексом України. Кількість і конкретні види та назви таких дій змінюватимуться відповідно до змін у чинному законодавстві. Нині окремими видами негласних слідчих (розшукових) дій слід уважати: аудіо-, відеоконтроль особи; накладення арешту на кореспонденцію; огляд і виїмку кореспонденції; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем; дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів; обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу; спостереження за особою, річчю або місцем; аудіо-, відеоконтроль місця; контроль за вчиненням злочину, формами якого є контрольована поставка, контрольована та оперативна закупка, спеціальний слідчий експеримент, імітування обстановки злочину; виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації; негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження. Іноді окремим видом негласних слідчих (розшукових) дій називають «втручання у приватне спілкування». Але в параграфі другому гл. 21 КПК України, який має саме таку назву, викладено загальні умови підготовки й проведення негласних слідчих (розшукових) дій, проведення яких допускає випадки втручання в особисте спілкування, розкривається розуміння сутності «спілкування» та «втручання», вимоги щодо збереження отриманої інформації та правила її фіксації і водночас наводиться перелік й розкривається сутність, зміст та порядок проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій. Якщо приєднатися до таких підходів у визначенні видів негласних слідчих (розшукових) дій, то всі інші можна визначити за назвою наступного параграфу цієї глави КПК – «інші види негласних слідчих (розшукових) дій». Вивчення змісту й переліку негласних слідчих (розшукових) дій, запроваджуваних главою 21, які проводяться слідчим або за його дорученням співробітниками оперативного підрозділу, свідчить, що вони майже збігаються з оперативно-розшуковими заходами, передбаченими ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”. 3. Підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій 3. 1. Формальні підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій Для виконання завдань кримінального судочинства в процесі проведення негласних слідчих (розшукових) дій необхідні підстави, перелік яких передбачено законодавством. Питання про наявність достатніх підстав для проведення негласних слідчих (розшукових) дій в кожному конкретному випадку вирішується слідчим, прокурором, а у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом, – слідчим суддею за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, які приймають рішення про наявність чи відсутність фактів або обставин, що потребують проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій вирішується на основі вже отриманої гласної чи негласної інформації, письмових доручень правоохоронних органів, слідчих та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес, запитів міжнародних правоохоронних органів та організацій інших держав.
  •        Закон дозволяє проведення негласних слідчих (розшукових) дій при наявності необхідних підстав для їх проведення і використання відповідних засобів, тобто для початку цих дій суб’єкти їх проведення повинні мати якісь законні приводи. Законні підстави негласних слідчих (розшукових) дій є гарантією дотримання законності при їх проведенні. Перелік підстав для проведення негласних слідчих (розшукових) дій є вичерпним. Кожна з підстав має свої особливості і різну питому вагу, що обумовлюється здебільшого завданнями, цілями і способами здійснення кримінального судочинства. Негласні слідчі (розшукові) дії, відповідно до КПК, проводяться оперативними підрозділами за дорученням суб’єктів кримінального провадження (ст. 41 КПК). Необхідно констатувати, що законодавець дає перелік приводів для застосування підстав проведення оперативно-розшукової діяльності в частині другій ст. 6 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність», але не дає переліку підстав для здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, тому практично негласні слідчі (розшукові) дії мають підстави, аналогічні до підстав проведення оперативно-розшукової діяльності. Необхідно підкреслити, що проведення будь-якої негласної слідчої (розшукової) дії допускається тільки при наявності одночасно і приводу, і підстави, тому приводи - це передбачені законодавством або нормативними актами фактичні відомості, які надійшли від джерел (гласних або негласних), оформлені документально та містять відомості про підставу для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
  •             Першою з підстав для проведення негласних слідчих (розшукових) дій Закон визначає наявність інформації про злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами. Запобігання злочинам є однією з головних функцій органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів. Інформацію про злочини, що готуються, суб’єкти кримінального судочинства отримують із різних джерел. Це можуть бути заяви і повідомлення громадян, підприємств, установ та організацій, службових осіб, представників влади про підготовку злочину, що є приводом для проведення негласних слідчих (розшукових) дій. У низці випадків така інформація може стати приводом для порушення кримінального провадження за готування до злочину (готуванням до злочину визначається підшукання або пристосування засобів чи знарядь або інше умисне створення умов для вчинення злочину). Проте в більшості випадків отримана з таких джерел інформація потребує перевірки, підтвердження достовірності викладених фактів чи встановлення інших даних, що вказують на наявність ознак злочину. У цих випадках і виникає необхідність залучення оперативних підрозділів для перевірки і оцінки отриманої інформації. Значна частина гласної інформації про готування злочинів може бути отримана із засобів масової інформації (газети, журнали, теле- і радіопрограми ін.). Але така інформація потребує не тільки офіційного реагування, а й проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій з метою перевірки достовірності викладених фактів, документування події та ознак злочину, винуватості осіб у вчиненні злочину та інших обставин, що мають значення для правильного прийняття законного рішення і реагування. Приводами для проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо виявлення, припинення та запобігання злочинів можуть бути також письмові доручення і ухвали слідчого, слідчого судді, вказівки прокурора, ухвали суду, матеріали органів дізнання. Це випливає з вимог кримінально-процесуального законодавства, коли при розслідуванні або судовому розгляді кримінального провадження необхідно з'ясувати безпосередні причини злочинів та умови, які сприяли їх вчиненню чи підготовці, а також вжити необхідних заходів щодо усунення цих причин та умов. Відомості про підготовку злочину правоохоронні органи отримують також із оперативно-розшукових джерел: інформація негласних джерел, матеріали спостереження, застосування фото-, кіно-, відеозйомки, результати огляду транспортних засобів, приміщень, інформацію, яка отримана від інших оперативних підрозділів, тощо. Це також може слугувати приводом для проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Отже, наявність гласної чи негласної інформації про підготовку злочину буде не тільки приводом до порушення кримінального провадження, а й приводом для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, діяльності оперативних підрозділів з метою перевірки повноти і правильності отриманої інформації, пошуку першоджерел отримання фактичних даних та їх формування як доказів у кримінальному судочинстві. Як підставу для проведення негласних слідчих (розшукових) дій закон визначає і наявність інформації про злочини, які вчинені невстановленими особами. Такі злочини на практиці найчастіше називають неочевидними злочинами. Це можуть бути вбивства, крадіжки, умисне знищення або пошкодження майна, виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів та інше. Неочевидними вважаються й такі злочини, коли потерпілий не може або відмовляється повідомити місце, спосіб та інші обставини вчинення щодо нього злочину, прикмети злочинців, їх. склад, розмір шкоди, завданої злочином, тощо. Інформація про вчинення невстановленими особами злочину може бути отримана від очевидців, результатів огляду місця події, заяв або повідомлень підприємств, установ, організацій, службових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян. Інформація про злочин також може бути отримана із негласних джерел, тобто коли оперативними підрозділами безпосередньо виявляються ознаки злочину, або вона поступає від конфідентів інших оперативних підрозділів, також і органів та організацій інших держав. В даному випадку це і є приводами для здійснення негласних слідчих (розшукових) дій. У кожному випадку, коли є достатньо інформації про злочин, вчинений невстановленими особами (нерозкритий злочин), суб’єкти кримінального судочинства зобов'язані здійснити ряд негласних слідчих (розшукових) дій ходів по викриттю конкретної особи (групи) у вчиненні злочину чи завести оперативно-розшукову справу на нерозкритий злочин. Порядок заведення оперативно-розшукових справ, їх реєстрації, форм взаємодії з іншими оперативними підрозділами визначається нормативними актами органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Другою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій закон визначає наявність інформації про осіб, які готують або вчинили злочини. Такими, що готують або вчинили злочини, слід вважати тих фізичних осіб, інформація про яких свідчить, що вони причетні до нерозкритих злочинів. Це можуть бути: виконавці - особи, які безпосередньо вчинили злочин;організатори - особи, які організували чи керували його вчиненням; підбурювачі - особи, які схиляли інших до вчинення злочину; посібники - особи, які сприяли вчиненню злочину (порадами, вказівками, наданням засобів вчинення злочину); приховувачі - особи, які укривають злочинця, знаряддя і засоби вчиненого злочину, сліди злочину або предмети (речі), добуті злочинним шляхом. Інформація про таких осіб надходить оперативними підрозділами як з гласних, так і негласних джерел, визначених Законом «Про оперативно-розшукову діяльність». Але ж на відміну від попередньої підстави - наявність інформації про злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами, інформація про осіб, які готують або вчинили злочин, містить більш конкретні відомості про фізичну особу, яка підозрюється у підготовці або вчиненні злочину. Від неї гласно можуть бути отримані пояснення щодо факту протиправного діяння, вона може бути фізично затримана на місці вчинення злочину, відносно неї може бути вжито запобіжний захід - процесуальне затримання за підозрою у вчиненні злочину, взяття під варту (арешт), інші засоби процесуального примусу. При отриманні негласної інформації стосовно особи, що готує або вчинила злочин, її особистість, поведінка та характер протиправних дій викликають службовий оперативний інтерес у працівників підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Вона перевіряється на причетність до нерозкритих злочинів, на судимість по обліках осіб, які притягалися до кримінальної відповідальності, обліках автоматизованого банку даних, картотечних та інших оперативно-розшукових обліках. Для пошуку ж і фіксації фактичних даних про протиправну діяльність цієї особи є всі підстави для здійснення стосовно неї відповідних негласних слідчих (розшукових) дій. Зміст та тактика проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно особи, яка готує або вчинила злочин, залежить від форми оперативно-розшукової діяльності (у теорії це – оперативний пошук; оперативно-розшукова профілактика; оперативна розробка; взаємодія), у рамках якої здійснюються оперативно-розшукові заходи ( негласні слідчі (розшукові) дії здійснюються виключно в рамках кримінального провадження та ініціюються його суб’єктами), застосовуються оперативно-технічні засоби та спеціальні обліки. Усі вони мають свої особливості і різну питому вагу, що обумовлюється здебільшого завданнями тієї або іншої форми. При пошуку осіб та фактів, які становлять оперативний інтерес, оперативно-розшукові заходи спрямовуються на: виявлення та припинення злочинних посягань; затримання і викриття осіб, що підготували або вчинили злочини; пошук очевидців та свідків злочинів; встановлення місць зберігання знарядь злочинів, зброї, наркотиків, викраденого майна; вирішення інших завдань оперативно-розшукової діяльності. Окрім цього цікавлять особи, протиправна, антигромадська, антиморальна поведінка яких може призвести до вчинення злочину чи інших протиправних дій, небезпечних для оточуючих, близьких чи родичів (особливо небезпечні рецидивісти, наркомани, вірусоносії та ін.). Третьою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій є наявність інформації про осіб, які переховуються від органів розслідування або ухиляються від відбування кримінальної відповідальності. У кожному випадку, коли надходить інформація про таких осіб, підрозділи правоохоронних органів мають усі підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою розшуку. Послідовність і цілеспрямованість негласних слідчих (розшукових) дій та інших спеціальних заходів залежить від категорій осіб, що розшукуються. До осіб, які переховуються від органів розслідування або ухиляються від відбування кримінального покарання і потребують розшуку, належать: особи, які втекли з-під варти, конвою або караулу; обвинувачені та підсудні, які ухиляються від слідства та суду; особи, обвинувачені у злісному порушенні правил адміністративного нагляду; які переховуються; обвинувачені військовослужбовці, які ухиляються від військової служби; обвинувачені в ухиленні від відбування покарання; засуджені, яким було дозволено короткострокову відпустку з місць відбування покарання; особи, які були направлені судами на примусове лікування до психіатричних лікарень, лікувально-трудових профілакторіїв для хронічних алкоголіків, наркоманів, а також спеціальних виховно-трудових установ, якщо вони втекли звідти; умовно засуджені, умовно звільнені з обов'язковим залученням до праці, які ухиляються від виконання покарань; засуджені до виправних робіт без позбавлення волі та такі, що злісно ухиляються від виконання покарання; засуджені до позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку суду, які ухиляються від виконання ухвали суду про скасування відстрочки вироку та відбування покарання, визначеного вироком; неповнолітні, які самовільно залишили спеціальні навчально-виховні заклади, домівку та інші правопорушники, які розшукуються за вчинення правопорушень.
  •           Достатня інформація про осіб, які переховуються від органів розслідування або відбування покарань, це офіційні дані, що дають підстави для заведення розшукової справи або термінового проведення негласних слідчих (розшукових) дій. До офіційних даних, які є приводами для заведення розшукових справ, належать: постанови слідчого, прокурора, ухвала суду, слідчого судді про оголошення розшуку обвинуваченого, підсудного, засудженого та доручення його провадження органу, який виконує функцію розшуку; ухвала суду про зміну режиму покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі, внаслідок навмисного ухилення засудженого від виконання покарання та заміни одного виду покарання іншим, визначеного вироком суду; висновки органу (інспекції) про навмисне ухилення особи від покарання у вигляді умовного засудження, умовного звільнення та іншого виду покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі. Крім того, приводами можуть бути орієнтування та розшукові завдання інших оперативних підрозділів. Достовірні повідомлення (інформація) про розшук осіб, які втекли з-під охорони, конвою, караулу, а також озброєних злочинців є підставою для проведення в місцях їх знаходження чи в місцях їх появи на території, об'єктах, у зоні обслуговування, на транспорті та інших місцях, спеціальних невідкладних заходів. Спеціальні заходи - це комплекс режимних, розшукових, оперативних заходів і дій з використанням спеціальної техніки та зброї, які здійснюються взаємодіючими органами, підрозділами за загальним замислом та під єдиним керівництвом. У разі скоєння небезпечних для громадян дій з боку розшукуваних озброєних злочинців, їх затримання здійснюється шляхом проведення невідкладних спеціальних заходів. Залежно від категорії розшукуваних осіб можуть проводитися розшукові заходи в рамках державного, міждержавного, міжнародного розшуку. Розшукові заходи у свою чергу поділяються на пошукові, орієнтуючі, сигнальні, довідкові, ідентифікаційні та оперативні, що проводяться з метою встановлення місця знаходження особи яка розшукується. 3. 2. Документальні підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій Відповідно до ст.246 Кримінально-процесуального кодексу підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій (негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факти та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК) дещо вужчі, ніж, наприклад, підстави здійснення ОРД. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 269, 270, 271, 272 КПК, а також ті, рішення про проведення яких приймає слідчий суддя, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. Докази у рамках кримінального провадження повинні відповідати певним вимогам, що забезпечують їх безперешкодне використання у кримінальному судочинстві. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
  •        Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Враховуючи зазначене, окрім формальних підстав важливе значення мають документальні, а саме: - наявність заяви чи повідомлення, зареєстрованого у встановленим законом порядку. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення (відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається); - наявність запису у Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше одного дня після подання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. (положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства). Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, яке здійснюється негайно після завершення огляду. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; прізвище, ім'я, по батькові та посада слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та розпочав розслідування; інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань; - наявність факту фіксації у Єдиному реєстрі досудових розслідувань дати внесення інформації та присвоєння номера кримінального провадження; - повідомлення прокурора слідчим у письмовій формі про початок розслідування, підставу початку розслідування; - у випадку, якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, необхідною підставою є факт передачі невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності наявних у нього матеріалів до органу досудового розслідування та наявність доручення на проведення досудового розслідування. У разі необхідності проведення негласної слідчої (розшукової) дії суб’єкти кримінального провадження виносять клопотання. Розгляд клопотань (який віднесений згідно з положеннями Глави 21 КПК до повноважень слідчого судді), здійснюється головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії здійснюється таким чином: - слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання (розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання; - у клопотанні зазначаються: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; стислий виклад обставин злочину, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання; правова кваліфікація злочину з зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію; обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину; вид негласної слідчої (розшукової) дії та обґрунтування строку її проведення; обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб; відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо; обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або у сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили; - до клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання; - слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що: вчинений тяжкий або особливо тяжкий злочин; під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або у сукупності з іншими доказами матимуть суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин. Що стосується ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, то вона повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК: - ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна містити відомості про: прокурора, слідчого, який звернувся з клопотанням; злочин, у зв'язку із досудовим розслідуванням якого виноситься ухвала; особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію; вид негласної слідчої (розшукової) дії та відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо; строк дії ухвали (строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати два місяці; якщо слідчий, прокурор вважає, що проведення негласної слідчої (розшукової) дії слід продовжити, то слідчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про прийняття ухвали згідно з вимогами статті 248 КПК; загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, дозвіл на проведення якої дає слідчий суддя, не може перевищувати шести місяців); - крім відомостей, вказаних у статті 248 КПК, слідчий, прокурор повинен надати додаткові відомості, які дають підстави для продовження негласної слідчої (розшукової) дії; - прокурор зобов'язаний прийняти рішення про припинення подальшого проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо у цьому відпала необхідність; - у виняткових невідкладних випадках, передбачених КПК та пов'язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов'язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 248 КПК. Виконання будь-яких дій з проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Отримана внаслідок такої негласної слідчої (розшукової) дії інформація повинна бути знищена в порядку, передбаченому статтею 255 КПК. Ст. 251 КПК визначає вимоги до постанови слідчого, прокурора про проведення зазначених дій: - постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна містити: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія; початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії; відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію; обґрунтування прийнятої постанови, в тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться; - фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим статтею 252 КПК. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися з забезпеченням конфіденційності даних про таку особу в порядку, визначеному законодавством (проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів); - протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору, який вживає заходів до збереження отриманих в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.
  •         ВИСНОВКИ. Таким чином, в процесі проведення негласних слідчих (розшукових) дій здійснюється доказування, обов'язок якого що до обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другої ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. У кримінальному проваджені підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Контрольні запитання до теми 1. 1. Поняття негласної слідчої (розшукової) дії? 2. Види негласних слідчих (розшукових) дій? 3. Поняття аудіо-, відеоконтроль особи? 4. Поняття накладення арешту на кореспонденцію? 5. Форми контролю за вчиненням злочину? 6. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій? 7. Формальні підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій? 8. Вимоги до клопотання на проведення негласних слідчих (розшукових) дій? 9. Вимоги до ухвали слідчого судді на проведення негласних слідчих (розшукових) дій? 10. Вимоги до постанови слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій?



Обновлен 02 ноя 2016. Создан 06 июн 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником