БЛОГ ЯРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ТАРАСЮК: перший web-сайт в Україні з вивчення ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Зняття інформації з транспортних телекумунікаційних та електронних інформаційних систем

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ



 

Оперативно-технічні заходи проводяться ОТП за завданням підрозділу-ініціатора на підставі ухвали слідчого судді. Проведення заходу до постановлення ухвали слідчого судді регулюється згідно з положеннями глави 21КПК України.

Негласне зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж – різновид втручання в приватне спілкування, який здійснюється шляхом:

-                   контролю за телефонними розмовами (умовне найменування НСРД № 2), що полягає в негласному спостереженні, відборі, фіксації, обробці і відтворенні з використанням технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, змісту. телефонних розмов, а також інших відомостей та сигналів, які передаються телефонним каналом зв’язку, що контролюється (SMS, MMS, факсимільний зв’язок, модемний зв’язок тощо);

-                   зняття інформації з каналів зв’язку (умовне найменування НСРД № 3), що полягає в негласному одержанні, фіксації із застосуванням відповідних технічних засобів, зокрема встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, обробці та відтворенні, у тому числі придатних для автоматизованої обробки засобами обчислювальної техніки, різних видів сигналів, які передаються через мережу Інтернет, інші мережі передачі даних, що контролюються;

Методика та тактика проведення таких НСРД аналогічна організації та проведенню ОТЗ. Оперативно-технічний захід (далі - ОТЗ) - це різновид оперативно-розшукового заходу, який проводиться оперативно-технічним підрозділом у взаємодії з іншим оперативним підрозділом та полягає в негласному пошуку та фіксації із застосуванням технічних засобів фактичних даних про підготовку до вчинення злочину, а також особу, яка готує його вчинення.

Визначимо основні терміни:

- під транспортною телекомунікаційною мережею законодавець розуміє мережу, що забезпечує передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу[1];

- під телекомунікацією (електрозв'язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах;

- під телекомунікаційною мережею доступу - частина телекомунікаційної мережі між пунктом її закінчення та найближчим вузлом (центром) комутації включно;

- під кінцевим обладнанням потрібно розуміти обладнання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до телекомунікаційних послуг (телефонний та факсимільний апарат, комп'ютер, модем, телеприймач тощо)[2];

- під каналом електрозв’язку – сукупність технічних засобів, призначених для перенесення електричних сигналів між двома пунктами телекомунікаційної мережі, що характеризується смугою частот та/або швидкістю передачі. Залежно від каналу передачі електрозв’язок поділяється на проводовий зв’язок і радіозв’язок. Проводовий зв’язок, у свою чергу, поділяють на телефонний зв’язок, телеграфний зв’язок, факсимільний зв’язок, електронну пошту, ІР-телефонію (Internet-телефонія) тощо. До радіозв’язку, що використовується в правоохоронних органах відносять такі види електрозв’язку: диспетчерський ультракороткохвильовий радіозв’язок, короткохвильовий радіозв’язок, радіорелейний зв’язок, транкінговий радіозв’язок, стільниковий радіозв’язок, супутниковий радіозв’язок;

- у ролі технічного каналу виступають канали проводового та радіозв'язку, канали природного витоку інформації (розповсюдження акустичних хвиль по комунікаціях та пружних конструкціях, електромагнітне випромінювання та наводки електронних приладів) або ж канали штучного витоку інформації (які створюють штучно шляхом впровадження відео-, акустичних та інших закладок або радіомаяків);

- під контролем за телефонними розмовами розуміється не тільки їх прослуховування і фіксації, але й одержання інформації про телефонні розмови, які відбулися, щодо абонентів розмов, часу і тривалості розмов;

- під прослуховуванням телефонних розмов розуміється негласна слідча (розшукова) дія, яка здійснюється за допомогою спеціальних технічних засобів і складається у слуховому контролі та фіксації розмов по телефонних лініях зв’язку осіб, що перевіряються.

Негласне зняття інформації з радіотехнічних засобів можна класифікувати за такими ознаками: способу зняття інформації, частотного діапазону роботи, дальності дії, виду модуляції сигналу і способу його маскування (кодування), способу управління, типу використовуваного контрольного пункту, способу камуфлювання тощо.

Зняття інформації з каналів зв’язку полягає у застосуванні технічного обладнання, яке дає змогу прослуховувати, фіксувати та відтворювати інформацію, що передавалася цим каналом зв’язку[3]. Така інформація може включати дані як про взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж, так і щодо змісту інформації, яка була передана каналом зв’язку.

Правовою основою здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є ст. 31 Конституції України, глава 21 Кримінального процесуального кодексу України, а також п. 9 ч. 1 ст. 8 та ч. 2 ст. 8 закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ст. 15 закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», ст.ст. 5, 8 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», Указ Президента України від 13 квітня 2001 року № 256/2001 «Про впорядкування, виготовлення, придбання та застосування технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку», Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року №1169 «Про затвердження порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації», Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 року № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства», постанова Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2001 року № 1450 «Про затвердження Положення про порядок розроблення, виготовлення, реалізації та придбання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації», міжвідомчий наказ ГП України, МВС України, СБ України, Адміністрація Держприкордонслужби України, Мінфін України Мінюст України № 114/1042/516/1199/936/1687/5/ від 16 лист. 2012 року «Про затвердження Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні» тощо.

Підставами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, зокрема зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, є необхідність отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, якщо їх неможливо отримати в інший спосіб.

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій здійснюється лише за вмотивованим рішенням слідчого-судді і має винятковий та тимчасовий характер. Зазначені дії застосовуються з метою запобігання тяжкого чи особливо тяжкого злочину, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

Ініціатором зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Суб'єктами проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж як негласної слідчої (розшукової) дії, що пов’язана з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини є працівники уповноважених підрозділів на проведення зняття інформації з каналів зв’язку.

Предметом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж може бути інформація здобута з мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу, абонентів розмов, часу і тривалості розмов.

Об’єктами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є: підозрювані та обвинувачені у вчиненні злочину, їх співрозмовники, а також особи, які володіють інформацією про тяжкі або особливо тяжкі злочини. Особами, які володіють відомостями про тяжкі та особливо тяжкі злочини, є очевидці та інші особи, які володіють інформацією про злочини, факт їх вчинення, учасників або інші юридично значущі дані.

Негласну слідчу (розшукову) дію зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж здійснюють таємно (скрито) від осіб (підозрюваних або обвинувачуваних у вчиненні злочину, а також тих, хто володіє відомостями про злочин) щодо яких проводиться дана слідча дія.

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж потребує ретельного планування. Від правильного планування залежить ефективність проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії, що надасть достатніх результатів під час фіксації слідів злочину та притягнення винних осіб до відповідальності. Плануючи зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж слідчий або оперативний працівник повинен визначити підрозділи з якими доцільно взаємодіяти, а також передбачити можливість проведення інших слідчих (розшукових) дій, в залежності від ситуації, яка складається під час фіксації злочину або отримання інших відомостей, які мають значення під час досудового розслідування.

Відзначимо, що під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж керівники та працівники операторів телекомунікаційного зв'язку зобов'язані сприяти виконанню дій із зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отриманої інформації, зберігати її в незмінному вигляді (ч. 4 ст. 263 КПК України). Дана норма також закріплена в інших нормативно-правових актах, зокрема для здійснення заходу із зняття інформації з каналів зв’язку оператори телекомунікацій, згідно із п. 4 ст. 39 закону України «Про телекомунікації», зобов’язані за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення.

Відповідно до ліцензійних умов щодо провадження діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого міжнародного, міжміського, місцевого телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку, що зазначається в наказі Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 17.06.2004 № 132, ліцензіат зобов’язаний встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативних заходів, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню даних заходів та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення відповідно до діючого законодавства.

Слідчим та працівникам оперативних підрозділів заборонено давати доручення стосовно здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж працівникам підприємств Міністерства транспорту та зв'язку України. Згідно зі спільними відомчими нормативними актами СБ України і МВС України таке право мають тільки оперативні працівники уповноважених підрозділів МВС та СБ, до компетенції яких входять (за наявності клопотання слідчого (прокурора) та дозволу (ухвали або постанови) слідчого судді) організація та здійснення негласної слідчої (розшукової) дії.

Тактика зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - один із найефективніших способів отримання інформації про осіб, які становлять інтерес в досудовому розслідуванні. Він може дати позитивний результат за умови дотримання принципу наступальності, лише в разі проведення відповідних дій оперативного і технічного характеру.

Можна виділити ситуації, за яких виникає необхідність зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж:

- коли передбачається розмова (змова) між співучасниками - членами злочинної групи;

- коли підозрюваний телефонує своїй жертві перед злочином або після його вчинення;

- коли розшукувана особа виходить на зв'язок зі своїми родичами, знайомими, співучасниками тощо.

Досліджуючи питання порядку отримання дозволу суду на проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, важливим є визначення алгоритму дій слідчого або оперативного працівника на підготовчому етапі отримання дозволу, а саме:

- аналіз матеріалів кримінального провадження та визначення доцільності і можливості проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

- планування заходів по зняттю інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

- визначення підрозділів та органів, з якими необхідно буде взаємодіяти під час проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

- складання клопотання на отримання дозволу на проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та підготовка відповідних матеріалів;

- отримання дозволу суду на проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та направлення матеріалів до уповноважених підрозділів на проведення даної слідчої (розшукової) дії.

Даний алгоритм дій розглядається як тактика зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, тобто система заходів, що здійснюється з визначеними правилами, послідовність проведення яких приводить до вирішення поставлених завдань. Тому доцільним є розгляд особливостей проведення даних дій та складання процесуальних документів.

Так, у процесі підготовки клопотання про отримання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж слідчий або прокурор повинні зазначити у даному клопотанні такі відомості:

найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

короткий виклад обставин злочину, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання;

правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;

обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину;

вид негласної слідчої (розшукової) дії (в даному випадку це зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) та обґрунтування строку її проведення;

обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб;

відомості залежно від особливостей негласної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

обґрунтування можливості отримання під час проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили. До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

Відповідно до поданого клопотання про проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж слідчого або прокурора слідчий суддя не пізніше як за шість годин з моменту отримання даного клопотання виносить ухвалу про надання дозволу або відмови проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. У випадках надання дозволу в ухвалі обов’язково конкретизується строк зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, який не може перевищувати два місяці. Також дозволяється продовжити ці строки за наявності відповідних підстав та визначається загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення негласної слідчої (розшукової) дії,( дозвіл на проведення якої дає слідчий суддя), який не може перевищувати дванадцяти місяців.

До слідчого судді, який виносить ухвалу про проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, законодавець відніс голову чи за його визначенням іншого суддю Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України).

У виняткових випадках, пов’язаних з урятуванням життя людей та запобіганням вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, КПК України допускає можливість почати проведення негласної слідчої (розшукової) дії до отримання дозволу суду. При цьому прокурор зобов’язаний невідкладно звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді та, якщо останній не дасть дозволу, то розпочата негласно слідча (розшукова) дія зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж повинна бути негайно припинена, а отримана інформація - знищена (ст. 250 КПК України).

Перед прийняттям рішення про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж потрібно встановити особливості його проведення, зокрема кількість абонентських номерів, які використовує особа, а також наскільки вона довіряє даному виду зв’язку.

Безпосередньо ініціювати проводити негласні дії, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж має право як сам слідчий, так і за дорученням вповноважені ним оперативні підрозділи правоохоронних органів шляхом надання відповідних матеріалів до уповноважених підрозділів на проведення зняття інформації з каналів зв’язку. Зокрема, клопотання слідчого (прокурора) та ухвалу слідчого судді на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж разом з іншими матеріалами по справі (наприклад: довідки, виписки щодо приналежності каналу зв’язку конкретній особі; відомості щодо оператора телекомунікації; інші ознаки, які ідентифікують кінцеве обладнання тощо), надаються уповноваженим підрозділам для проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії.

Під час підготовки зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, крім даних, зазначених у клопотанні та ухвалі (постанові), його ініціатор (прокурор, слідчий або оперативний працівник за дорученням слідчого) за можливості надає працівникам уповноважених підрозділів на проведення зняття інформації з каналів зв’язку, інформацію про стосунки особи (стосовно якої проводяться дані дії) з оточенням і близькими знайомими, які мешкають або працюють разом з нею, місце проведення, мету та особливості зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж полягає в отриманні мовної інформації за допомогою технічних засобів та організаційно-тактичних прийомів її правомірного застосування (переважно негласного), що містить необхідні відомості для вирішення завдань в процесі досудового розслідування. Це комплекс дій із застосуванням технічних засобів для запису на магнітних (цифрових) носіях інформації розмови особи (відносно якої проводиться негласна слідча (розшукова) дія) з іншими людьми міжнародним, міжміським, відомчим, телефонним, стільниковим, транкінговим радіотелефонним зв'язком, контролю за телеграфним передаванням даних й іншим видом документального зв'язку. Для з'ясування доцільності прослуховування телефонних переговорів аналізують діяльність особи (групи осіб), що становить інтерес, зважаючи на її особисті якості, погляди, манеру поведінки тощо.

У випадках якщо в поле зору слідчого або оперативного працівника потрапляє організоване злочинне угруповання, спочатку визначають способи зв'язку, якими користуються злочинці, канали передавання та способи отримання інформації.

Недостатнє вивчення особи, щодо якої здійснюється негласна слідча (розшукова) дія, призводить до негативного результату проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж повинно здійснюватися лише відносно осіб, щодо яких надано ухвалу слідчого судді на проведення негласної слідчої дії. При цьому особа можу бути не єдиним користувачем телекомунікаційної мережі (абонентського номеру), наприклад, колективне користування, то необхідно знати, що в такому разі здійснюється зняття інформації вибірково, лише відносно осіб, що становлять інтерес.

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж повинно здійснюватися працівником, який має відповідну спеціальну фахову підготовку, оскільки його потрібно орієнтувати на інформацію про діяльність особи, особливості її мовлення, професійного сленгу, жаргону. Непідготовлений працівник, який не розуміє справжнього змісту розмови злочинця, може не врахувати у своїх звітах важливу для слідчого або оперативного працівника інформацію, що в результаті призведе до негативних наслідків під час досудового розслідування, зокрема до невстановлення істини по справі.

2.   ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНОЇ СЛІДЧОЇ (РОЗШУКОВОЇ) ДІЇ ЗНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ З ЕЛЕКТРОННИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Зміст поняття та правові засади негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Зняття інформації з електронних інформаційних мереж (систем) (умовне найменування НСРД № 8) - полягає у негласному пошуку, виявленні шляхом фізичного та/або програмного доступу, відборі і фіксації інформації, що міститься в електронних інформаційних мережах (системах) або їх частинах, доступ до яких обмежується її власником, утримувачем, або пов’язаний з подоланням системи логічного захисту (здійснюється лише структурними підрозділами Департаменту оперативно-технічних заходів МВС України (далі - ДОТЗ).

Прийнятий КПК змінює процесу здобування інформації негласним шляхом. Даним кодексом визначається цей процес як кримінально-процесуальну, слідчу (розшукову) дію. Прийняття даної норми надало можливість слідчому визначати та застосовувати конкретні негласні слідчі (розшукові) дії в процесі збирання доказової бази вини осіб (які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину). У випадках, якщо іншим способом отримати відомості про злочин і злочинця неможливо (Глава 21 КПК України).

Особливу увагу в КПКУ приділено втручанню у приватне спілкування, оскільки відповідно до ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування та іншої кореспонденції, а винятки можуть бути встановлені лише судом (КПК - слідчим суддею) із метою запобігти злочину чи з'ясувати істину під час кримінального провадження, якщо одержати інформацію іншими способами неможливо.

Втручанням у приватне спілкування на підставі ст. 258 КПКУ визнається доступ до змісту спілкування за умови, що його учасники мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним.

Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб.

Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним.

Втручанням в приватне спілкування є: аудіо- та/або відеоконтроль особи; арешт, огляд і виїмка кореспонденції; зняття інформації з телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем.

За порушення таємниці листування чи іншої кореспонденції, що передаються через комп'ютер, передбачена кримінальна відповідальність за ст. 163 КК України.

Розшукову роботу слідчого неможливо уявити без систематичного і планомірного отримання інформації про розшукувані об’єкти. Для цього можуть застосовуватися різноманітні засоби і методи, що передбачені кримінальним процесуальним та оперативно-розшуковим законодавством. Важливе місце у цій системі належить негласній слідчій (розшуковій) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, якою обмінюються особи, що мають причетність до злочину.

Розглянемо негласну слідчу (розшукову) дію, передбачену ст. 264 КПК України,‑ зняття інформації з електронних інформаційних систем, як на підставі ухвали слідчого судді, так і порядок здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту для проведення яких не потрібен дозвіл слідчого судді.

Зняття інформації з електронних інформаційних систем є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують електронні інформаційні системи для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

Поняття “інформація» в широкому розумінні слова є однією з первинних філософських категорій і значною мірою збігається з таким поняттям як “знання». Виходячи з цього можна дати таке спрощене визначення поняття “інформація»: це щось таке, що дає можливість абоненту при його отриманні логічно сформулювати або змінити своє розуміння певної системи. За означенням Академії наук України, інформація – це відомості, які є предметом зберігання, передачі і перетворення.

До електронних інформаційних систем відносяться:

-       електронно-обчислювальні машини (комп’ютери);

-        автоматизовані системи;

-       комп’ютерні мережі;

-        мережі електрозв’язку.

Робота електронних інформаційних систем також включає інформаційний обмін між окремими їх частинами, а також між собою. Зазвичай такі системи називають просто електронними системами (ЕС), маючи на увазі саме електронні інформаційні системи.

Інформація, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах та комп’ютерних мережах або пересилається каналами електрозв’язку, має притаманні ознаки фізичного, юридичного та економічного характеру.

Інформація (як сукупність даних і програм) є об’єктом права власності громадян, організацій (юридичних осіб) і держави, може бути об’єктом права власності як у повному обсязі, так і об’єктом лише володіння, користування чи розпорядження. Інформація, як предмет злочину, є для винного чужою (не перебуває у його власності чи законному володінні).

Електронно-обчислювальна машина (ЕОМ, комп’ютер) являє собою сукупність технічних засобів та системного програмного забезпечення, створює можливість автоматизованого оброблення інформації та отримання результату в необхідній формі. Крім того, відповідно до державних стандартів, комп’ютер − це функційний пристрій, що складається з одного або кількох взаємопов’язаних центральних процесорів і периферійних пристроїв й може виконувати обчислення без участі людини. Комп’ютер, призначений для обслуговування одного користувача, що характеризується невеликими габаритами, підвищеною надійністю, простотою зміни конфігурації та розвинутими засобами діалогу, є персональним комп’ютером.

Автоматизованою є система, що здійснює автоматизовану обробку даних і до складу якої входять технічні засоби їх обробки (засоби обчислювальної техніки і зв’язку), а також методи і процедури, програмне забезпечення.

Комп’ютерна (інформаційна) мережа − це сукупність територіально розосереджених систем оброблення даних, засобів та/або систем зв’язку і пересилання даних, що забезпечує користувачам дистанційний доступ до її ресурсів і колективне використання цих ресурсів.

Мережа електрозв’язку являє собою комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.

Основними компонентами ЕОМ (комп’ютерів), автоматизованих систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку є їх правове, організаційне, програмне, інформаційне, лінгвістичне та технічне забезпечення, а також персонал та користувачі.

Правовою основою зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є ст. 31 Конституції України, Глава 21 Кримінального процесуального кодексу України, а також п. 9 ч. 1 ст. 8 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ст. 15 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», ст.ст. 5, 8 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року №1169 «Про затвердження Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації», міжвідомчий наказ ГП України, МВС України, СБ України, Адміністрація Держприкордонслужби України, Мінфін України Мінюст України № 114/1042/516/1199/936/1687/5/ від 16 лист. 2012 року «Про затвердження Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні».

Сутність зняття інформації з електронних інформаційних систем полягає в тому, що орган, який її здійснює, на підставі ухвали слідчого судді проводить запис певної інформації, якою обмінюються обвинувачений (підозрюваний) з іншими особами, або інші особи з підозрюваним (обвинуваченим), або підозрювані (обвинувачені) між собою, і повідомляє про це слідчого, який її досліджує.

Підставами проведення негласної слідчої (розшукової) діє, зокрема зняття інформації з електронних інформаційних систем,- є необхідність отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, якщо неможливо отримати їх в інший спосіб.

Проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем здійснюється лише за вмотивованим рішенням слідчого судді і мають винятковий та тимчасовий характер. Зазначені дії застосовуються з метою запобігання тяжкого чи особливо тяжкого злочину, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

Ініціаторами зняття інформації з електронних інформаційних систем є слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Суб'єктами застосування зняття інформації з електронних інформаційних систем, як негласної слідчої (розшукової) дії, що пов’язана з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини є працівники оперативно-технічних підрозділів.

Об’єктами зняття інформації з електронних інформаційних систем є: електронно-обчислювальні машини (комп’ютери), автоматизовані системи, комп’ютерні мережі, мережі електрозв’язку, які накопичують, обробляють, зберігають, або передають відомості про тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Зазначена негласна слідча (розшукові) дія проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Вона проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Організація «зняття інформації з електронних інформаційних систем».

Зняття інформації з електронних інформаційних систем – один із найефективніших способів отримання інформації про осіб, які становлять інтерес в досудовому розслідуванні, який може дати позитивний результат, лише в разі проведення відповідних дій оперативного і технічного характеру.

Під організацією проведення зняття інформації з електронних інформаційних мереж, яке проводиться за дозволом слідчого судді із застосуванням технічних засобів, розуміємо систему цілеспрямованих дій з планування, підготовки, проведення і документального оформлення негласних слідчих (розшукових) дій, які здійснюються з дотриманням вимог законів, підзаконних актів та принципів кримінального процесу.

До етапів організації підготовки та проведення зняття інформації з електронних інформаційних мереж, яке проводиться за дозволом слідчого судді із застосуванням технічних засобів відносяться:

1. Вивчення, аналіз і оцінка ситуації, яка складається в процесі кримінального провадження.

2. Складання відповідних документів та отримання дозволу слідчого судді.

3. Планування заходів.

4. Організація взаємодії.

5. Підготовка до проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії.

6. Проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії.

7. Контроль за проведенням даної негласної слідчої (розшукової) дії.

8. Документальне оформлення отриманих результатів.

9. Аналіз та оцінка ефективності проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем.

У клопотанні на отримання дозволу на зняття інформації з електронних інформаційних систем слідчий або прокурор повинні зазначити наступні відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; короткий виклад обставин злочину, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання; правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію; обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину; обґрунтування строку проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем; обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб; відомості про ідентифікаційні ознаки ЕІС; обґрунтування можливості отримання під час проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

Рішення про проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем приймає слідчий суддя за поданням слідчого або прокурора. Проводити заходи допускається лише якщо мова йде про тяжкі або особливо тяжкі злочини.

В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи, в якій може здійснюватися втручання у приватне спілкування.

Ідентифікаційними ознаками електронної інформаційної системи є:

− ІР-адреса (ІP − Іnternet Protocol), яка є унікальним ідентифікатором (адресою) пристрою (звичайно комп’ютера або маршрутизатора), підключеного до локальної мережі або Інтернету;

− доменне ім’я, що дозволяє ідентифікувати в мережі Інтернет веб-сайт або адресу електронної пошти;

− серійний номер та характеристики автоматизованої системи та ПОМ.

IP-адреса складається з двох частин. До першої відносять від одного до трьох чисел ліворуч – вони позначають мережу, у якій знаходиться комп’ютер, і називаються ідентифікатором мережі (Інтернет складається з безлічі мереж, кожна з яких має власну адресу). До другої − від одного до трьох чисел праворуч, що позначають конкретний комп’ютер у мережі і називається ідентифікатором вузла. Таким чином, ієрархія IP-адрес читається зліва направо, тобто ліворуч розташовуються старші біти, праворуч – молодші (як-то поштова адреса: країна, місто, вулиця, будинок).

При підключенні особи до мережі Інтернет її комп’ютер стає частиною мережі. Тому йому привласнюється унікальна IP-адреса, яка може бути динамічною або статичною.

У відповідності до поданого клопотання слідчий суддя не пізніше як шість годин з моменту отримання даного клопотання виносить ухвалу в наданні дозволу або відмови проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем.

У випадках позитивного надання дозволу в ухвалі обов’язково конкретизуються строки зняття інформації з електронних інформаційних систем, зокрема дозвіл слідчого судді на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати два місяці. Також дозволяється продовжити дані строки за наявності відповідних підстав та визначається загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, дозвіл на проведення якої дає слідчий суддя, який не може перевищувати шести місяців.

У виняткових випадках, пов’язаних з урятуванням життя людей та запобіганням здійснення тяжкого або особливо тяжкого злочину, КПК України допускає можливість почати проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем до отримання дозволу слідчого судді. При цьому прокурор зобов’язаний невідкладно звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді та, якщо останній не дасть свого дозволу, то почата вказана негласна слідча (розшукова) дія повинна бути негайно припинена, а отримана інформація - знищена (ст. 250 КПК України).

Проводити зняття інформації з електронних інформаційних систем має право, як сам слідчий, так і вповноважені ним оперативні підрозділи правоохоронних органів, які надають завдання до оперативно-технічного підрозділу та складають спільний план проведення.

Ухвала слідчого судді про надання дозволу на здійснення зняття інформації з електронних інформаційних систем підписується слідчим суддею, скріплюється гербовою печаткою, реєструються в апараті суду за правилами таємного діловодства.

За результатами здійснення зняття інформації з електронних інформаційних систем, що пов’язано з тимчасовим обмеженням конституційних прав складається протокол з відповідними додатками.

При знятті інформації з комп'ютерних мереж, з жорсткого диска комп'ютера програми, які становлять оперативний інтерес,- нерідко налаштовані на самознищення у разі несанкціонованого доступу. Подолати діючу систему захисту оперативний працівник самостійно, як правило, не в змозі, в зв’язку з чим для проводити дану негласну слідчу  (розшукову) дію повинен спеціаліст.

У рішенні про проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем зазначається строк проведення. Строк проведення може бути продовжений:

- прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням – до вісімнадцяти місяців;

- керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням - до шести місяців;

- начальником головного, самостійного управління Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо зняття інформації з електронних інформаційних систем проводиться за рішенням слідчого, – до дванадцяти місяців;

Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, головою органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, головою державного бюро розслідувань якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, – до вісімнадцяти місяців;

слідчим суддею, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням у порядку, передбаченому статтею 249 КПК України.

Проводити зняття інформації з електронних інформаційних систем має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням ‑ уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

 

Порядок здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.

Пунктом 2 ст. 264 КПК передбачено, що не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.

До відомостей, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем відносяться відомості які вільно викладені в мережі «Інтернет» (файлообмінниках, форумах, сайтах та ін.). 

Під здобуттям відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту розуміють негласну слідчу (розшукову) дію, яка полягає у пошуку та отриманні інформації з комп’ютерних систем та мереж (див. стор. 6).

Необхідністю проведення даної негласної слідчої дії є особливості сучасної злочинності. Так як комп’ютерні мережі, насамперед Інтернет, все більше активно використовується зловмисниками для створення нелегальних ринків збуту зброї, наркотиків, людських органів, порнографічної продукції, вибухових пристроїв, пропозиції щодо надання «кілерських» послуг, а також є способом розповсюдження інформації щодо виготовлення саморобних вибухових пристроїв, пропаганди національної ворожнечі й закликів до розв’язання війни.

У даному випадку проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії, метою якої є здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний   з подоланням системи логічного захисту, не обмежують конституційні права особи.

Отримання інформації з електронних інформаційних систем здійснюється виключно через канали зв’язку (комп’ютерні лінії).

Отримання інформації з електронних інформаційних систем, призначеної для загального користування, визначається терміном «комп’ютерна розвідка» і відносить: зміст сайтів та Web-сторінок фізичних і юридичних осіб, а також повідомлення на форумах та електронних дошках об’яв. В зв’язку з цим «комп’ютерну розвідку» мають право проводити. Як слідчі, оперативні підрозділи, так і оперативно-технічні підрозділи.

Водночас, слід зауважити, що порядок проведення комп’ютерної розвідки сьогодні на рівні відомчих інструкцій не регламентований.

До основних напрямів здійснення комп’ютерної розвідки відносять:

-       пошук інформації, яка може свідчити про вчинення протиправних дій;

-       збирання матеріалів, щодо певних об’єктів: фізичних та юридичних осіб, предметів та подій у зв’язку з їх відношенням до протиправної діяльності;

-       здійснення в комп’ютерній мережі активних заходів.

Метою комп’ютерної розвідки є отримання інформації, яка міститься в комп’ютерних мережах (на серверах).

Знаючи IP-адресу комп’ютера або мережного обладнання ймовірного злочинця та розуміючи правила надання доменних імен і закріплення їх за зонами, працівник правоохоронного органу, у більшості випадків, має змогу самостійно визначити фізичне місцезнаходження комп’ютера, за яким дана адреса закріплена.

Місцезнаходження програмно-технічних засобів у мережі Інтернет визначається за ІР-адресою, яка належить певному провайдеру і є взаємопов’язаною з номером телефону користувача послуг доступу до мережі. А знаючи номер телефону користувача легко визначити і фізичну адресу, а саме де встановлено телефон, тобто місце ймовірного знаходження програмно-технічних засобів потерпілого (правопорушника, серверів провайдерів тощо), що використовують даний телефон для доступу до мережі Інтернет.

На сьогодні існує декілька програмних продуктів та утиліт за допомогою яких можна отримати відомості щодо власника домену (сайту), його ІР-адреси та дізнатися де розміщено сам сервер із сайтом (хостінг або Colocatіon). Одним із програмних продуктів, що допомагає при визначенні інформації різного виду в мережі Інтернет, є програма IP-Tools, що містить такі корисні утиліти:

− Pіng Scanner – pіng по діапазону адрес або за списком адрес;

− Trace – показує маршрут по якому проходять ІP-пакети між комп’ютерами;

− Whoіs – одержання реєстраційної інформації про домени з офіційних Whoіs серверів;

− Fіnger – одержання інформації про користувачів певного хоста;

− LookUp – визначає ІP-адресу хоста або розташування самого серверу, по імені або навпаки.

Також, у мережі Інтернет існують інші безкоштовні сервіси, за допомогою яких можна отримати ту чи іншу інформацію щодо ресурсів мережі (сайтів) (наприклад SmartWhois, Mod IP City тощо).

За допомогою вказаних сервісів отримують інформацію про:

− належність конкретної ІР-адреси до сегменту Інтернет певної країни, провайдера, хост-провайдера, їх контакти;

− ІР-адресу певного сайту (ресурсу);

− реєстратора доменного імені певного сайту;

− технічну площадку (фізичне розташування) проксі-серверу;

− історію сайту, ресурс, який ним використовується, розрахунок трафіку;

− посилання на сайт тощо.

Так, щоб встановити IP-адресу сайту, доменне ім’я якого відоме (і взагалі довідатися, чи існує така адреса), можна скористатися програмою Ping (Packet Internet or Inter-Network Groper), що входить у комплект Windows. Для цього необхідно виконати команду Пуск > Виконати (Start > Run) і набрати, наприклад, наступний рядок: ping yahoo.com. Замість адреси пошукової системи Yahoo можна ввести адресу будь-якого іншого сайта.

Для отримання інформації про трафік ініціатор направляє провайдеру ухвалу слідчого судді про зняття інформації з технічних каналів зв'язку, комп'ютерних систем та інших технічних засобів, а також запит на офіційному бланку з грифом.

У запиті повинен вказуватися номер абонента і (або) IP-адресу та термін часу, за який необхідно надати відомості за здійсненими з'єднанням. Постанова на проведення заходу по зняттю інформації з технічних каналів зв'язку, комп'ютерних систем та інших технічних засобів не повинно містити відомостей, віднесених до державної таємниці Україна. Провайдер Інтернету реєструє видачу відомостей про зняття інформації з технічних каналів зв'язку, комп'ютерних систем та інших технічних засобів в окремих облікових документах з обмеженим доступом і повертає ініціатору ухвалу.

Провайдер самостійно здійснює підготовку інформації про здійснені з'єднаннях відповідно до вимог запиту і направляє відповідь ініціатору заходу.

3.   ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ЗНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ З ТРАНСПОРТНИХ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ ТА ЗНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ З ЕЛЕКТРОННИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Оформлення інформації, отриманої під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж

Стаття 265 КПК України «Фіксація та збереження інформації, отриманої з телекомунікаційних мереж за допомогою технічних засобів та в результаті зняття відомостей з електронних інформаційних систем» визначає, що зміст інформації, яка передається особами через транспортні телекомунікаційні мережі, з яких здійснюється зняття інформації, зазначається у протоколі про проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. При виявленні в інформації відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження знятої інформації (ч. 1 ст.265 КПК України). В свою чергу зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, фіксується на відповідному носієві особою, яка здійснювала зняття та зобов'язана забезпечити обробку, збереження або передання інформації.

Визначимо алгоритм дій слідчого або оперативного працівника після проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж:

- ознайомлення з інформацією здобутою під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- виокремлення інформації, яка має значення під час розслідування кримінального провадження;

- використання здобутої інформації для здійснення заходів та інших негласних слідчих (розшукових) дій по пошуку та встановленню відомостей, предметів або матеріалів про злочин, щодо якого проводиться кримінальне провадження;

- складання протоколу проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж для: використання здобутої інформації в кримінальному провадженні або проведення відповідного знищення у разі, якщо вони не містять значущих даних.

З метою вирішення завдань, поставлених в процесі визначення порядку проведення визначених вище дій, розглянемо більш детально його складові, зокрема порядок складання протоколу з проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та фіксації отриманої інформації в досудовому розслідуванні.

Так, у протоколі проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж зазначаються:

• дата складення протоколу зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

• посада, прізвище та ініціали особи, у провадженні якої перебуває кримінального провадження;

• реєстраційний номер кримінального провадження, за якою здійснювалося зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж як негласної слідчої (розшукової) дії;

• номер ухвали (постанови), дата прийняття та найменування суду, яким видано дозвіл на здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та строки здійснення;

• найменування підрозділу, працівники якого залучалися до здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

• дані про особу, стосовно якої здійснювалася негласна дія;

• результати здійснення негласної дії, відомості про матеріальні носії інформації (матеріали аудіо- чи відеозапису, фото- і кінозйомки, магнітні накопичувачі тощо) та місце їх зберігання.

Протоколи щодо проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування (ч. 1 ст. 256 КПК України).

Зміст інформації, що передається особами через транспортні телекомунікаційні мережі, з яких здійснюється зняття інформації, зазначається у протоколі про проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій. При виявленні в інформації відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження знятої інформації (ч. 1 ст. 265 КПК України).

Протокол підписує слідчий, у провадженні якого перебуває справа, або працівник оперативного підрозділу за його дорученням.

Протоколи про проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору (ч. 3 ст. 252 КПК України).

Забороняється використання відомостей, речей та документів, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій для цілей, не пов'язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб (ч. 2 ст.255 КПК України). Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб (ч. 2 ст.254 КПК України).

В практичній діяльності іноді виникають проблемні питання щодо зберігання та використання відомостей (здобутих в процесі фіксації результатів зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж), які не можуть бути використані в інтересах кримінального судочинства та бути приєднаними до кримінального провадження як джерела доказів, оскільки не містять доказової бази вини підозрюваних, обвинувачуваних, підсудних. У даних ситуаціях ініціатор повинен керуватися нормами, визначеними законодавцем, зокрема відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені (ч. 1 ст.255 КПК України). Виходячи із зазначеного, вказана норма створює додаткові гарантії законності в ході досудового розслідування, зокрема відомості особистого життя не можуть бути використані проти особи.

Використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема здобутих під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, в кримінальному судочинстві обумовлює потребу у вжитті процедур розсекречування відомостей та їх матеріальних носіїв, які визначені міжвідомчим наказом ГП України, МВС України, СБ України, Адміністрація Держприкордонслужби України, Мінфін України Мінюст України № 114/1042/516/1199/936/1687/5/ від 16 лист. 2012 року «Про затвердження Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні»[4]. У зазначеному акті визначено підстави, умови та процедуру розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації, добутої під час здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, в тому числі з негласним застосуванням технічних засобів, та передачі її для використання в кримінальному судочинстві.

А саме, після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій грифи секретності МНІ[5] щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України (п. 5.9 Інструкції НСРД).

Таке рішення оформлюється постановою прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що погоджується керівником прокуратури (п. 5.10 Інструкції НСРД).

Для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено матеріальний носій інформації, клопотання, у якому зазначаються підстави для скасування грифа секретності, обліковий номер та назва матеріального носія інформації.

До клопотання долучаються матеріальні носії інформації, грифи секретності яких пропонується скасувати (п. 5.11 Інструкції НСРД).

Після отримання клопотання про необхідність скасування грифів секретності матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій та відповідних документів керівником органу, де здійснювалося їх засекречування, створюється експертна комісія з питань таємниць[6], якій доручається підготовка рішень про скасування грифів секретності цих МНІ (п. 5.12 Інструкції НСРД).

МНІ мають бути розсекречені в максимально стислий строк, але не більше 10 діб з моменту отримання клопотання (п. 5.26 Інструкції НСРД).

Розсекречені матеріальні носії інформації, які прокурор має намір використати як докази під час судового розгляду, зберігаються на розсуд прокурора в його службовому сейфі чи в сейфі слідчого за вказівкою прокурора (п. 5.29 Інструкції НСРД).

У разі наявності в матеріалах щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій відомостей, що становлять державну таємницю, досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні проводяться з дотриманням вимог режиму секретності та в порядку, передбаченому главою 40 КПК України (п. 5.31 Інструкції НСРД).

Не підлягають розсекречуванню та передачі матеріали в разі неможливості забезпечити безпеку учасникам здійснення даних дії (працівникам підрозділу-ініціатора та уповноважених підрозділів на проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, які безпосередньо здійснювали дії, потерпілим, свідкам, іншим особам, які на конфіденційній основі надавали допомогу).

У наданні дозволу на розсекречування матеріальних носіїв інформації може бути відмовлено через неможливість їх використання в кримінальному судочинстві як джерела доказів.

Забороняється використання в кримінальному судочинстві інших матеріалів та документів з організації і проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та приєднання її до кримінальних проваджень.

Якщо під час досудового слідства або судового розгляду кримінального провадження виникає необхідність отримання показань як свідків осіб, причетних до отримання відомостей про результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії із негласним застосуванням технічних засобів, показання дає, як правило, посадова особа, у проваджені якої знаходиться справа та, за необхідності, керівник уповноваженого підрозділу на проведення зняття інформації з каналів зв’язку. У випадку виникнення необхідності допиту як свідка посадових осіб, які безпосередньо проводили негласну слідчу (розшукову) дію зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, слідча дія щодо їх допиту може проводитись із вжиттям заходів безпеки, передбачених законодавством.

До предмета показань такого свідка не входять відомості, які розкривають зміст, форми, методи, організаційні положення, оперативну тактику здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, організацію і методику, тактику негласного застосування спеціальних технічних засобів, безпосереднє місце негласного впровадження (установлення) спеціальних технічних засобів, а також даних про працівників, які безпосередньо проводили негласну слідчу (розшукову) дію.

Слід зазначити, що як докази можуть бути використані лише ті відомості, які отримані в ході зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, оформлених в установленому порядку.

Отже, діяльність слідчого та оперативного працівника неможливо уявити без систематичного і планомірного отримання інформації про об’єкти кримінального переслідування. Для цього можуть застосовуватися різноманітні засоби і методи, що передбачені кримінальним процесуальним та оперативно-розшуковим законодавством. Важливе місце у цій системі належить негласній слідчій (розшуковій) дії щодо зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, якою обмінюються особи, що мають причетність до злочину.

Сьогодні в кримінальному судочинстві зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є ще недостатньо розробленою, відсутні й методичні рекомендації, які змогли б надати допомогу співробітникам правоохоронних органів у проведенні зазначеної слідчої (розшукової) дії. Однак, окремі кроки у цьому напрямку все ж робляться, зокрема, чітко передбачено визначення поняття транспортних телекомунікаційних мереж та зазначено, що зняття з них інформації є різновидом втручання в приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікації для передавання інформації, якщо під час його проведення можна встановити обставини, що мають значення для кримінального провадження. Також визначено порядок отримання дозволу на проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії (ст. 248 КПК України) та відомості, які повинні бути зазначені в клопотанні, а саме: ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування (ч. 2 ст. 263 КПК України). Крім цього, ч. 3 ст. 263 КПК України передбачає застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою та має значення для досудового розслідування, а в ч. 4 ст. 263 визначаються уповноважені особи на проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж і зобов’язання керівників та операторів телекомунікаційного зв'язку сприяти виконанню дій із зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отриманої інформації, зберігати її в незмінному вигляді.

Викладене дає можливість стверджувати, що прийняття норми щодо зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж надає можливість використовувати здобуті відомості під час даної негласної слідчої (розшукової) дії в кримінальному судочинстві, оскільки дані дії новим Кримінальним процесуальним кодексом України визначаються як процесуальні.

 

Оформлення та використання інформації, отриманої під час проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Зміст інформації, яка отримана під час проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем, зазначається у протоколі про її проведення (ст. 265 КПК України).

Згідно ст. 104 КПК України протокол про проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

- місце, час проведення та назву даної процесуальної дії;

- особу, яка проводить дану процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада);

- всіх осіб, які присутні під час проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

- інформацію про те, що особи, які беруть участь у даній процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про:

- послідовність дій;

- отримані в результаті даної процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:

- вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

- спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

- зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників даної процесуальної дії.

Відомості про осіб, які проводили зняття інформації з електронних інформаційних систем або були залучені до її проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.(ч.1 ст. 252 КК України)

 

Згідно ст. 105 КПК України додатками до протоколу проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем можуть бути:

1) спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

3) стенограма, аудіо-, відеозапис даної процесуальної дії;

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Протоколи щодо проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Протоколи про проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем, з додатками, не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору (ч. 3 ст. 252 КПК України).

Зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомостей з електронних інформаційних систем, фіксується на відповідному носієві особою, яка здійснювала зняття та зобов'язана забезпечити обробку, збереження або передання інформації. Носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів.

Забороняється використання відомостей, речей та документів, отриманих в результаті проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем для цілей, не пов'язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб (ч. 2 ст. 255 КПК України). А якщо протоколи про проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб (ч. 2 ст. 254 КПК України).

Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені.

Отже, у зв’язку зі стрімким розвитком програмного забезпечення проведення працівниками правоохоронних органів негласної  слідчої (розшукова) дія «зняття інформації з електронних інформаційних систем» ‑ один із найефективніших способів отримання інформації про осіб, які становлять інтерес в досудовому розслідуванні, який може дати позитивний результат, лише в разі проведення відповідних дій оперативного і технічного характеру.

ВИСНОВКИ

Під слідчими (розшуковими) діями в кримінальному процесі слід розуміти врегульовані нормами кримінально-процесуального права процесуальні дії, спрямовані на збирання і (або) перевірку доказів, здійснювані в певних стадіях кримінального процесу уповноваженою на те особою, яка несе персональну відповідальність за їх проведення.

Слідчі (розшукові) дії займають провідне місце в системі засобів пізнання обставин злочину у стадії досудового розслідування в кримінальному процесі України.

Системними ознаками слідчих (розшукових) дій є: 1) спрямованість цих дій на одержання фактичних даних про юридично значимі обставини кримінальної справи; 2) провадження слідчих (розшукових) дій особисто слідчим, який несе персональну юридичну відповідальність за їх обґрунтованість і законність. Відсутність однієї із цих ознак, робить неможливим включення процесуальної дії до системи слідчих (розшукових) дій. З цього слідує, що систему слідчих (розшукових) дій в кримінально-процесуальному праві складають: допит (ст.ст. 225, 352, 353, 351, 226, 354); пред’явлення особи для впізнання (ст.ст. 228, 229, 230); огляд (ст.ст. 237, 238, 239); ексгумація трупа (ст. 239); обшук (ст. 234); слідчий експеримент (ст. 240); освідування особи (ст. 241); проведення експертизи (ст. 242).

Слідчі (розшукові) дії слід відрізняти від негласних слідчих (розшукових) дій, які хоча і є їх різновидом, проте відомості про факт та методи їх проведення не підлягають розголошенню.

Негласні слідчі (розшукові) дії, є різновидом слідчих (розшукові) дії, проте відомості про факт та методи їх проведення не підлягають розголошенню. Проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб (ч.ч. 1, 2
ст. 246 КПК України ).

Усі слідчі (розшукові) дії проводяться за наявності правових та фактичних підстав з дотриманням процесуальних правил їх проведення. За своєю класифікацією всі слідчі (розшукові) дії можна поділити на: основні та додаткові, первинні та повторні, невідкладні (негайні) та інші, обов’язкові та необов’язкові.

Класифікація слідчих (розшукових) дій на вербальні, нон-вербальні та змішані розмежовує принципово різні шляхи одержання інформації і запобігає необґрунтованій підміні однієї слідчої (розшукової) дії іншою.



[1] ЗУ „Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року

[2] Постанова КМУ № 720 від 9 серпня 2003 року „Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг”

[3] ст. 1 Закону України „Про телекомунікації”

[4] Інстукція.

[5] Матеріальний носій інформації, що містить відомості про проведення негласних слідчи (розшукових) дій, засекречення якого здійснюється слідчим, прокурором, співробітником уповноваженого оперативного підрозділу, слідчим суддею шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (Розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу грифа секретності.

[6] Експертна комісія створюється у складі не менше трьох осіб, зокрема фахівців, які мають відповідний рівень знань та досвід роботи у сфері охорони державної таємниці (залежно від органу: слідчий суддя, слідчий, прокурор у конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва, керівник слідчого чи оперативного підрозділу), працівники режимно-секретних підрозділів, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми (п. 5.13 Інструкції НСРД).

Персональний склад експертних комісій визначається посадовою особою, яка їх створила (п. 5.14 Інструкції НСРД).

Результати засідання експертної комісії фіксуються у протоколі, у якому відображаються питання для обговорення та їх результати, запитання, зауваження та пропозиції членів комісії. До протоколу може бути внесена інша інформація, необхідна для розгляду питання по суті. Кожен член комісії має право внести до протоколу свою особисту думку щодо скасування грифу секретності, який розглядався на засіданні (п. 5.20 Інструкції НСРД).



Обновлен 02 ноя 2016. Создан 22 июл 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником