БЛОГ ЯРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ТАРАСЮК: перший web-сайт в Україні з вивчення ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Принципи оперативно-розшукової діяльності

Стаття 4 З А К О Н У У К Р А Ї Н И Про оперативно-розшукову діяльність





 

Оперативно-розшукова   діяльність  ґрунтується  на  принципах 
верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини.
{ Текст статті 4 в редакції Закону N 4652-VI ( 4652-17 ) від
13.04.2012 }.

   Принципи оперативно–розшукової діяльності це керівні ідеї, які вироблені оперативно–розшуковою практикою і закріплені в нормах законодавства про оперативно–розшукову діяльність, котрі виражають політичні й соціальні закономірності розвитку суспільства, а також моральні і правові уявлення населення відносно сутності, мети, завдань та процедури її здійснення (принцип (від лат. principium) у філософському розумінні це основа, початок, керівна ідея, основне правило поведінки). Принципи оперативно–розшукової діяльності мають визначальне значення для регулювання правових відносин, які складаються в цій правовій сфері, а також для оперативно–розшукової практики, забезпечуючи правильне застосування правових норм, прийняття законних та обґрунтованих рішень. Принципи ОРД визначають її державно–правовий характер, юридичну природу та легітимність, як самостійного виду правоохоронної діяльності. Вони гарантують дотримання прав і свобод особистості в оперативно–розшуковій діяльності, створюють передумови для формування концепції, як кожного її положення, так і всієї її системи в цілому, забезпечуючи тим самим удосконалення різних аспектів оперативно–розшукової роботи. Основним адресатом принципів оперативно–розшукової діяльності є відповідні оперативно–розшукові підрозділи та їх посадові особи (ст. 5 Закону України «Про ОРД»). Вони зобов'язані у своїй роботі дотримуватися принципів оперативно–розшукової діяльності та за їх порушення несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Принципами оперативно–розшукової діяльності зобов’язані керуватися й інші державні органи, посадові особи та громадяни, якщо вони стають суб'єктами оперативно–розшукових правовідносин. Наприклад: прокурор при здійсненні нагляду за оперативно–розшуковою діяльністю (ст. 14 Закону України «Про ОРД»); суд при дачі дозволу оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (глава 21 КПК та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про ОРД»); громадянин, який дав згоду на конфіденційне співробітництво з підрозділом, котрий здійснює оперативно–розшукову діяльність (п. 13 ст. 8 Закону України «Про ОРД»). Система принципів ОРД, відповідає певним вимогам і класифікується на основні групи: 1) конституційні: принципи дотримання прав громадян (які можуть бути обмежені з санкції суду): недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; невтручання в особисте життя; принципи дотримання прав громадян, які можуть бути обмежені в умовах воєнного часу: особисте життя; свобода думки та слова; світогляд і віросповідання; принципи дотримання прав громадян, які не можуть бути обмежені: право на життя; право на здоров'я; 2) загальні (загально правові), що мають значення для всіх галузей права: принцип законності, взаємодії з органами управління і населенням, науковості, прогнозування, планування, професійної етики; 3) спеціальні (галузеві), що характерні тільки для ОРД, тобто такі, що відображають її специфіку: принцип конспірації, поєднання гласних і негласних методів та засобів ОРД, наступальності. Конституційний принцип дотримання прав і свобод людини (ст. 4 Закону України «Про ОРД») означає, що органи, які реалізують оперативно–розшукову функцію, повинні суворо дотримуватися конституційних положень, які гарантують громадянам права, свободи, захищають їх законні інтереси. Окремі обмеження прав і свобод людини і громадянина при здійсненні оперативно–розшукової діяльності носять виключний та тимчасовий характер. Вони можуть застосовуватися лише з санкції прокурора та за рішенням суду відносно особи в діях якої є ознаки тяжкого та особливо тяжкого злочину, та в інших випадках, які передбачені КПК та законодавством про оперативно–розшукову діяльність, з метою отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства та держави (ст. ст. 1, 6 Закону України «Про ОРД»). У випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались негласні слідчі(розшукові) дії, не підтвердилась Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна прикордонна служба України, Управління охорони вищих посадових осіб України, Державна податкова адміністрація України зобов'язані поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки (ч. 8 ст. 9 Закону «Про ОРД»). Громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно–розшукової діяльності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії. Більше того (Ст. 253 КПК) зобов’язує слідчого, прокурора повідомляти осіб конституційні права яких були тимчасово обмежені в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник. Конкретний час повідомлення визначається із врахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинні бути здійснені протягом дванадцяти місяців після її припинення, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. Забороняється передавати і розголошувати відомості про нерозкриті злочини або такі, що можуть зашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України (ч.ч.9 – 10 ст. 9 Закону «Про ОРД»). Підрозділи, що використовують автоматизовані інформаційні системи в оперативно–розшуковій діяльності, повинні забезпечити можливість видавати дані про особу на запит органів розслідування, прокуратури, суду. В місцях зберігання інформації повинна бути гарантована її достовірність та надійність охорони (ч. 11 ст. 9 Закону «Про ОРД»). Одержані внаслідок оперативно–розшукової діяльності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені (ст. 255 КПК та ч. 12 ст. 9 Закону «Про ОРД»). Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно–розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну, військову і службову таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголошення цих відомостей працівники оперативних підрозділів органів Національної поліції, а також особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно–розшукової діяльності чи стали відомі по службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини (ч. 13 ст. 9 Закону «Про ОРД»). Оперативно–розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким злочинам, їх припинення і розкриття, розшуку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зникли, припинення розвідувально–підривної діяльності проти України. У разі оперативної необхідності невідкладного здійснення цих заходів оперативно–розшукові підрозділи зобов'язані протягом 24 годин повідомити суд або прокурора про застосування та підстави для їх проведення (ч. 14 ст. 9 Закону «Про ОРД»). Для одержання інформації забороняється застосовувати технічні засоби, психотропні, хімічні та інші речовини, які пригнічують волю або завдають шкоди здоров'ю людей та навколишньому середовищу (ч. 16 ст. 9 Закону «Про ОРД»). Законність, як загально–правовий принцип, проявляється на конкретно–галузевому рівні, тобто поняття законності виступає як ідея, система поглядів, висловлених у праві, і як принцип права, що реалізується в конкретних умовах, а саме в оперативно–розшуковій діяльності. Принцип законності передбачає наявність необхідної правової основи оперативно–розшукової діяльності, заборону здійснення її для досягнення цілей і вирішення завдань, які не передбачені законами, обов’язковість дотримання всіх вимог, які стосуються підстав та порядку заведення оперативно–розшукових справ, виконання оперативно–розшукових заходів. Законність в оперативно–розшуковій діяльності находить своє відображення в урегульованості її в правових актах з акцентом на верховенство закону. Тому законність, як принцип оперативно–розшукової діяльності вказує на необхідність дотримання правового режиму добування, перевірки та використання оперативно–розшукової інформації. Принцип законності в оперативно–розшуковому процесі є основоположним. Всі інші принципи в тій чи іншій мірі слугують проявом принципу законності. Порушення будь–якого із них означає й порушення принципу законності. Принцип законності нормативно виражений у Законі України «Про ОРД», а саме: ст. 3 закріплює правову основу ОРД; ст. 4 зазначає, що ОРД ґрунтується на принципі законності; у ст. 6 ч. 3 забороняється приймати рішення про проведення ОРЗ при відсутності підстав, передбачених у цій статті; ст. 9 закріплює гарантії законності під час здійснення ОРД; ст. 9 ч. 3 строки зберігання закритих ОРС встановлюються відповідно до законодавства України; ст. 11 ч. 3 розголошення таємниці, що стала відома в ході ОРД, тягне відповідальність за чинним законодавством. Здійснюючи ОРД, оперативні підрозділи органів Національної поліції ведуть пошук та фіксацію фактичних даних про предмети, події, протиправні явища і процеси, а також про осіб, які мають відношення до злочину. З точки зору забезпечення законності, загальним тут є те, що сфера виявлення осіб і фактів, особливо на першочерговому етапі, є значно ширшою. Оперативні працівники спочатку мають, як правило, тільки загальні орієнтири для виявлення меж пошуку, внаслідок чого до сфери пошуку залучається значна кількість об’єктів, більшість із яких можуть не мати ніякого відношення до злочину. Окрім цього, процес виявлення осіб і фактів не зводиться лише до отримання первинних даних (сигналів) криміногенного характеру, а включає їх перевірку. Через це з позиції законності повинні бути вирішеними такі проблеми: визначення конкретних об’єктів, що становлять оперативний інтерес; аналіз конкретних ознак кримінального зв’язку осіб, предметів чи фактів до злочину; визначення підстав правомірності ОРЗ; визначення допустимих меж втручання до правосуб’єктності громадянина, навіть якщо його причетність до правопорушення достовірно обґрунтована; правомірність застосування оперативно–технічних засобів, хімічних та інших речовин у документуванні причетності осіб до нерозкритого злочину; забезпечення таємниці відомостей, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій. Таким чином, законність виступає в ОРД нормативно–правовими вимогами (положеннями), що виконують конкретні регулятивні функції і зобов’язують усіх посадових осіб, які ведуть ОРД, неухильно виконувати всі норми Конституції, чинного кримінального, кримінально-процесуального та оперативно–розшукового законодавства. Другою, важливою властивістю законності виступає відображення її у правозастосовчий діяльності. У рамках цих форм, вимоги й приписи норм чинного законодавства отримують матеріальне вираження у вигляді відповідних соціальних результатів ОРД. Вони характеризують стан, рівень, динаміку і структуру злочинності, дієвість попереджувальної та агентурно–оперативної роботи в боротьбі зі злочинністю, стабільність правових гарантій, забезпеченість охорони конституційних прав і свобод громадян та інших найбільш важливих соціальних цінностей суспільства. Це можна визначити як відповідність правової діяльності чинному законодавству. Принцип прогнозування в ОРД полягає в безперервному отриманні і обробці інформації про майбутній стан злочинності, змін, тенденцій і закономірностей розвитку злочинності та впровадження попереджувальних оперативно–розшукових заходів. Для ефективного вирішення завдань щодо боротьби зі злочинністю в сучасних умовах, що стоять перед працівниками оперативних підрозділів органів Національної поліції, для визначення стратегії і тактики їх боротьби широко застосовується оперативно–розшукове прогнозування. Важливість розробки питання принципу прогнозування як одного з початкових положень ОРД, полягає в готовності працівників оперативних підрозділів органів Національної поліції органів Національної поліції до ефективного реагування на передбачувані зміни. На базі прогнозів виробляються основні напрями боротьби зі злочинністю та здійснюється організація повсякденної ОРД. Прогнозування можна розділити на два етапи: перший етап починається від емпіричного вивчення людей, подій, правопорушень і їх причин до загальних понять про них (за допомогою статистичних даних), тут пізнанням виступає – аналітичний процес (від сприйняття предмету дослідження до абстрагування і узагальнення, і через них досягнення знання, його окремих сторін, властивостей і зв’язків); другий етап – від абстрактних знань явища, що вивчається, до конкретного знання його сторін. Юридичною основою прогнозу в ОРД є фактичні дані, що свідчать про наявність підстав для застосування ОРД, визначених статтею 6 Закону України «Про ОРД». Принцип планування в ОРД – це організація роботи оперативних підрозділів органів Національної поліції, доведення до кожного оперативного працівника основних положень щодо планування комплексу заходів індивідуальної діяльності в процесі щоденної їх діяльності при виконанні поставлених їм завдань у короткі терміни та при виборі оптимальних напрямів в організації і послідовності оперативно–розшукової діяльності на вдосконалення її перспективи. Під плануванням розуміють методику збирання і вивчення необхідної інформації, підготування і прийняття на її основі плану роботиорганів Національної поліції (оперативно–розшукового підрозділу) як різновиду управлінського рішення. При цьому вони розділили планування на: планування ОРД, ОРЗ, оперативно–розшукове планування і оперативно–тактичне планування. Цінність складання плану як управлінського рішення полягає в тому, що він охоплює своїм змістом весь комплекс основних організаційних заходів – від аналітичної роботи до контролю; оперативно–розшукове планування – це діяльність керівника органу, оперативного підрозділу, окремого працівника, яка полягає у визначенні конкретних завдань, що випливають із аналізу оперативної обстановки, у висуненні обґрунтованих передбачень (версій) щодо обставин, пов’язаних з кримінальними подіями, можливих варіантів їх розвитку та у виборі на цій основі найбільш ефективних засобів і прийомів оперативно–розшукових дій; оперативно–тактичне планування покликане сприяти укріпленню правопорядку на обслуговуваній території, а також спрямоване на боротьбу з рецидивною злочинністю, правопорушеннями неповнолітніх, вбивствами, розбоями та грабежами, крадіжками державного та колективного майна, рекетом, викраденнями автотранспорту, наркоманією та іншими небезпечними злочинами. Залежно від об’єкта можна, у свою чергу, виділити такі різновиди зазначеної діяльності: загальне (організаційне), спеціальне (базове) і особисте (індивідуальне) планування. Об’єкт загального планування – процеси практичного виконання різними виконавцями перш за все організаційних заходів протягом певного календарного періоду. Залежно від тривалості цього періоду розробляються такі різновиди планів: короткострокові плани (наприклад, піврічні); середньострокові плани (наприклад, річні); довгострокові плани (наприклад, п’ятирічні). Об’єкт спеціального планування – процеси практичного виконання різними виконавцями перш за все базових професійних заходів на користь виниклих конкретних проблем. Ці процеси заздалегідь не обмежуються яким–небудь календарним періодом. Залежно від повторюваності (неповторюваності) цих проблем розробляються наступні різновиди планів: плани багатократного використання (ситуаційні); плани одноразового (разового) використання. Об’єкт індивідуального планування (особисте планування) – процеси практичного виконання власних різноманітних заходів протягом певного періоду. Особисте планування, як правило, ведеться з метою раціоналізації праці працівників, ефективності їх діяльності, розглядається як елемент наукової організації індивідуальної праці. Результатами планування є організаційно–нормативні моделі – плани процесів майбутньої діяльності виконавців. Принцип професійної етики – це вихідні положення, керівні ідеї, правила поведінки оперативних працівників, які визначають та забезпечують морально–етичний характер і порядок взаємовідносин між особами, пов’язаними професійною діяльністю, відображають переконання і погляди суспільства в особі його законодавчих та правоохоронних органів. Принцип конспірації визначає необхідність дотримання в роботі оперативних підрозділів органів Національної поліції нормативних актів, які визначають певні обмеження щодо розповсюдження оперативно–розшукової інформації, зміст якого в значній мірі потребує збереження таємниці її окремих структур (спеціальних підрозділів органів Національної поліції, їх негласних співробітників, осіб, які залучаються до проведення оперативно–розшукових заходів на негласні основі) та здійснення ряду процедур. Відповідно до пункту 4 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом у сфері державної безпеки та охорони правопорядку може бути віднесена інформація про особовий склад органів, що здійснюють оперативно–розшукову діяльність; про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально–технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно–розшукової діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність; про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють оперативно–розшукову діяльність; про організацію та порядок здійснення охорони адміністративних будинків та інших державних об'єктів, посадових та інших осіб, охорона яких здійснюється відповідно до Закону «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» . У разі необхідності ці відомості можуть бути розсекреченими тільки на підставі постанови керівника оперативно–розшукового органу. Причому розголошенню відомостей про осіб, які упроваджені в організовані злочинні групи, про позаштатних негласних співробітників оперативно–розшукових підрозділів органів Національної поліції та осіб, які з ними співробітничають на негласній основі, допускається тільки за їх згодою, якщо необхідно допитати їх в якості свідків. Принцип конспірації розповсюджується і на випадки отримання судових рішень на право проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оперативно–розшукових заходів, які обмежують конституційні права особистості. Відповідно до принципу конспірації оперативно–розшукові матеріали, які відображають ОРД, повинні передаватися слідчому, прокурору, судді в порядку, який забезпечує їх нерозголошення. Відповідно до ст. 254 (Заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій) відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а так само інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу. Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб. Виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 290 Кодексу. Принцип наступальності. Принцип наступальності випливає із змісту ст. 6 Закону України «Про ОРД», яка передбачає необхідність одержання розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства та держави. Принцип наступальності обумовлений організацією діяльності оперативних підрозділів органів Національної поліції органів Національної поліції і передбачає здійснення ОРЗ у наступних напрямах, а саме: при запобіганні злочинам, що задумуються і готуються шляхом виявлення винних осіб і застосування до них заходів, результатом яких буде відмова від злочинних задумів і дій, а за наявності законних підстав, передбачених ККУ – притягнення винних до кримінальної відповідальності за готування до злочину; припиненні замаху на злочин (в даному випадку ОРЗ направлені на виявлення осіб, що здійснюють замах на злочин, їх затримання, недопущення настання злочинних наслідків); при організації роботи із злочинцями, які вже реалізували свої злочинні наміри, і випередження полягає в тому, що з часом втрачаються сліди злочинів, злочинці отримують можливість реалізувати викрадене, очевидці забувають подробиці того, що відбулося. Чинник часу грає на руку злочинному елементу, зменшуються шанси виявлення ознак злочину, встановлення і затримання підозрюваних осіб. Наступальність як спеціальний принцип в ОРД реалізується систематичним здійснення працівниками оперативних підрозділів органів Національної поліції ОРЗ, що випереджають дії злочинців, як при підготовці ними злочинів, так і після їх вчинення, а саме: здійснення ОРЗ для того, щоб не допустити переростання злочинних намірів в підготовчі дії; не допустити замаху на злочин, або доведення його до кінця; та такі ОРЗ, які виключали б дії злочинців по приховуванню слідів злочину і реалізації викраденого майна. Звідси можна виділити та згрупувати основні напрями реалізації принципу наступальності в ОРД: застосування своєчасного, наступального, динамічного, швидкого, пошукового, попереджуючого і безперервного характеру проведення невідкладних негласних слідчих дій та ОРЗ; забезпечення належної взаємодії і координації діяльності оперативних підрозділів органів Національної поліції ОНП; узгодженість і зосередженість залучених сил і засобів; збирання та фіксації фактичних даних стосовно конкретних обставин злочину; випередження дій злочинців; запобігання злочинним намірам; виявлення злочинів на початковому етапі; зупинення злочинів на стадії готування і замаху; недопущення подальшого розвитку злочинної діяльності; своєчасне попередження і припинення тяжкого злочину; своєчасна перевірка інформації та матеріалів; організація проведення профілактичних заходів; своєчасне прийняття, відповідно до ст.95 КПК, рішень за заявами і повідомленнями про злочин; оперативне затримання осіб, які ухиляються від відповідальності та переховуються; своєчасне й обґрунтоване заведення ОРС; своєчасне одержання розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства та держави; з’ясування причин вчинення злочинів і умов, що сприяли і сприяють їх вчиненню; вчасне вилучення предметів та документів, що використовувалися як знаряддя злочину; збереження речових доказів від знешкодження їх злочинцями; своєчасне повернення державі коштів та інших цінностей; своєчасне забезпечення безпеки негласних працівників та осіб, які взяті під захист; чітка робота чергових частин, експертно–криміналістичних підрозділів органів Національної поліції, своєчасне залучення до розслідування злочинів необхідних служб, населення і представників засобів масової інформації; використання всіх дозволених законом заходів для встановлення осіб, які вчинили злочин з метою негайного реагування, передбаченого кримінально–процесуальним законодавством України; зобов’язання суб’єктів ОРД вести пошук та фіксацію фактичних даних про протиправну діяльність окремих груп і осіб з метою розшуку злочинців.



Обновлен 02 ноя 2016. Создан 11 авг 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником