БЛОГ ЯРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ТАРАСЮК: перший web-сайт в Україні з вивчення ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

профілактика злочинів проти власності




Розглядаючи злочинну поведінку взагалі, як суспільно небезпечну, заборонену законом діяльність, необхідно визначити деякі загальні особливості, хоча водночас не можна не враховувати цілу низку важливих ознак: ступеня суспільної небезпеки, об'єкта злочинного посягання, психічне ставлення суб'єкта до вчиненого діяння. Існування такої різниці має важливе значення з точки зору забезпечення ефективності профілактичної діяльності. Головним завданням цієї діяльності є вплив на соціальні процеси та явища, що породжують злочинну поведінку або сприяють їй, ліквідація або послаблення криміногенного впливу, перебудова поведінки осіб, від яких можна очікувати кримінально караних діянь. Профілактика злочинів - цілеспрямована діяльність по попередженню кримінально-протиправних діянь, де предметом правового регулювання виступають тільки ті суспільні відносини, що створені у сфері цієї діяльності. Тому заборона, що встановлена кримінальним законом, є, певним чином, переліком найбільш важливих соціальних цінностей, забезпечення недоторканності яких визначає необхідність існування системи профілактики злочинності. Соціальна значимість профілактики злочинів визначається низкою обставин. Будучи найбільш дієвим засобом боротьби зі злочинністю, вона передусім забезпечує виявлення і нейтралізацію її причин. Значною мірою це попередження самої можливості вчинення злочинів. У процесі профілактики криміногенні фактори можуть піддаватися впливу тоді, коли вони ще не набрали сили і через це їх легше можна усунути. Поряд з цим, арсенал засобів попередження злочинів дозволяє переривати почату злочинну діяльність, не допускати настання шкідливих наслідків. Профілактика злочинності дає можливість вирішувати питання боротьби з нею найбільш гуманними способами, з найменшими втратами для суспільства. Для невідкладного припинення злочинних посягань на стадіях готування і замаху на злочин треба створити обстановку, яка б виключала можливість продовжувати цю діяльність. Необхідно, щоб умисні дії, безпосередньо спрямовані на здійснення злочинного посягання, викликали швидке реагування з боку правоохоронних органів, громадських організацій та громадян. Запобігання злочинам проти власності є одним з найважливіших завдань правоохоронних органів, а саме органів внутрішніх справ. Основними суб'єктом здійснення цієї діяльності є кримінальна міліція. Відповідно до Закону України "Про міліцію" основне її завдання - захист власності від злочинних посягань1. У межах своїх повноважень працівники органів внутрішніх справ також виявляють, запобігають, припиняють та розкривають злочини, вживають з цією метою оперативно-розшукові та профілактичні заходи, передбачені чинним законодавством; виявляють причини й умови, що сприяють учиненню правопорушень, вживають у межах своєї компетенції заходи до їх усунення; беруть участь у правовому вихованні населення; проводять профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснюють адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних із позбавленням волі; охороняють на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства (ст. 10 п. 18. Закон України "Про міліцію"). Запобігання злочинам, у тому числі проти власності, є "наскрізною" функцією органів внутрішніх справ усіх рівнів, їх галузевих служб, підрозділів і працівників, які здійснюють у межах своєї компетенції загальну та індивідуальну профілактику, запобігання злочинам, що замишляються і готуються, а також припинення розпочатих злочинів.Профілактика с однією з функцій органів внутрішніх справ усіх рівнів, їх галузевих служб, підрозділів та працівників, що здійснюють у межах свої компетенції загальну та індивідуальну профілактику, запобігання злочинам на стадії готування, а також припинення вже розпочатих. Компетенція суб'єктів попередження злочинів визначається законодавчими та іншими нормативними актами, а також загальними та індивідуальними положеннями про той чи інший орган внутрішніх справ. У цьому зв'язку зміст діяльності МВС України щодо попередження злочинів проти власності охоплює: комплексний аналіз їх стану, тенденцій, динаміки, прогноз та розробка пропозицій про заходи попереднього реагування на негативні зміни, що впливають на зростання злочинності; нормативно-методичне забезпечення попереджувальної діяльності підрозділів органів внутрішніх справ: інформаційне забезпечення всіх ланок системи; представництво інтересів системи МВС у засобах масової інформації та на міжнародному рівні; застосування позитивного досвіду та наукових рекомендацій щодо попередження злочинів з корисливих мотивів. МВС України також визначає пріоритетні напрями роботи органів внутрішніх справ щодо запобігання злочинам, бере участь у розробленні комплексних програм по боротьбі зі злочинністю; організовує та проводить кримінологічні дослідження проблем профілактики злочинів, що посягають на власність; вивчає та узагальнює практику застосування законодавчих та відомчих нормативних актів з питань попередження злочинів, розробляє та вносить у відповідні органи державної влади пропозиції щодо їх удосконалення; готує проекти законодавчих актів, пов'язаних з діяльністю органів внутрішніх справ; здійснює методичну допомогу підвідомчим органам внутрішніх справ в організації правової роботи, забезпечує участь органів внутрішніх справ у пропаганді правових знань серед населення. МВС України спрямовує свою профілактичну діяльність через служби та підрозділи, що безпосередньо займаються попередженням злочинів проти власності. Метою цієї діяльності, як найбільш ефективного та гуманного способу боротьби зі злочинністю, є їх мінімізація. У зв'язку з цим, підрозділи міськрайлінорганів вирішують такі завдання: - забезпечення охорони власності; - створення на основі аналізу криміногенної обстановки умов, які об'єктивно будуть перешкоджати злочинам проти власності на певній території та об'єкті; - реалізація оперативно-розшукової інформації про осіб, що готують злочини проти власності, аби ті відмовилися від вчинення злочину; - своєчасне роз'єднання угруповань, які вчиняють злочини корисливої спрямованості, у тому числі і організованих, з метою припинення їх діяльності; - накопичення, систематизація та використання інформації про осіб, які вже вчиняли злочини, з метою забезпечення своєчасного застосування передбачених законом заходів; - забезпечення активної участі громадськості у попередженні злочинів проти власності; - інформування населення про засоби та способи правомірного захисту від злочинних корисливих посягань; - внесення згідно із законом у відповідні державні органи, громадські організації, об'єднання, посадовим особам приписів про усунення причин та умов, що сприяють учиненню злочинів, що посягають на власність. Підрозділи державного та регіонального рівнів в основному здійснюють організаторську діяльність із профілактики злочинів проти власності, основну увагу зосереджуючи на забезпеченні повсякденного організаційно-методичного керівництва підвідомчим їм апаратам. Безпосередніми організаторами та виконавцями практичного здійснення завдань, що пов'язані з попередженням злочинів проти власності, є служби та підрозділи міських, районних органів внутрішніх справ, а також органів внутрішніх справ на транспорті.; Безпосередньо на рівні міськрайлінорганів внутрішніх справ координація діяльності щодо попередження злочинів проти власності, забезпечення взаємодії з іншими відомствами й організаціями з цих питань, а також контрольні функції покладаються на начальників цих органів. Взаємодія органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів проти власності може бути як внутрішньою, так і зовнішньою. Внутрішня взаємодія здійснюється передусім між підрозділами карного розшуку, по боротьбі з економічними злочинами, по боротьбі з організованою злочинністю, державною службою охорони, дільничними інспекторами міліції, підрозділами патрульно-постової служби, органів внутрішніх справ на транспорті тощо. Зовнішня взаємодія здійснюється з органами прокуратури, СБУ, податкової служби, митної служби, податковими органами, органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, різними громадськими організаціями, засобами масової інформації та ін. Координація і взаємодія органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів проти власності за окремими напрямами і з різними суб'єктами попереджувальної діяльності здійснюються з використанням таких форм: взаємний обмін інформацією; спільне проведення нарад, інструктажів, навчальних занять, спрямованих на вироблення узгоджених дій щодо попередження злочинів проти власності; спільний аналіз стану злочинності та участь у попередженні злочинів різних суб'єктів; підготовка й ухвалення спільних рішень; спільне планування і проведення узгоджених профілактичних заходів; створення постійно діючих координаційних органів; спільне здійснення контролю і підведення підсумків профілактичної діяльності. На підрозділи карного розшуку України покладається організація розроблення і виконання програм, комплексних планів, цільових операцій, спрямованих на активізацію профілактичної діяльності. Вони ж координують діяльність інших служб, що залучаються до проведення операцій щодо попередження і припинення злочинів проти власності, які належать до їх компетенції. Підлеглі їм регіональні підрозділи проводять систематичний аналіз розвитку криміногенних процесів на відповідному рівні і на пій основі виробляють заходи попереджувального характеру, спрямовані на локалізацію і нейтралізацію криміногенних чинників. Як і центральні підрозділи, вони з використанням гласних і негласних методів виявляють причини та умови, що сприяли вчиненню економічних злочинів, забезпечують своєчасне інформування органів державної влади та управління про виявлені криміногенні чинники. Розкриття злочинів, розшук та викриття осіб, які їх учинили, є основним завданням діяльності міліції щодо захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань. Розкриття злочинів це визначена законодавством і нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України комплексна діяльність оперативних підрозділів, органів дізнання, досудового слідства, інших підрозділів органів внутрішніх справ, спрямована на встановлення наявності або відсутності суспільно небезпечного винного діяння, збирання доказів вини особи, яка його вчинила, з мстою притягнення її до кримінальної відповідальності та відшкодування збитків, завданих злочинною діяльністю, а також установлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів. Розкриття злочинів ОВС передбачає встановлення у ході проведення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі: події злочину; вини особи, яка його вчинила; мотивів злочину; фактичних даних, що впливають на ступінь і характер відповідальності, характеризують таку особу; характеру й розміру шкоди, завданої злочином; інших обставин, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи. Правову основу діяльності органів внутрішніх справ з розкриття злочинів становлять Конституція України, Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси України, закони України "Про міліцію", "Про прокуратуру", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", інші законодавчі акти України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, міжнародні правові акти, ратифіковані в установленому порядку. Діяльність органів внутрішніх справ під час виконання завдань з розкриття злочинів проти власності грунтується на конституційних принципах дотримання законності, захисту прав і свобод людини, права на повагу, свободу і недоторканність особи, житла, охорони власності громадян, таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, презумпції невинуватості. Працівники ОВС повинні поважати гідність особи, виявляти гуманне ставлення до неї, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого становища, расової і національної належності, громадянства, віку, статі, мови й освіти, ставлення до релігії, політичних та інших переконань тощо. Основні обов'язки щодо розкриття злочинів проти власності та відповідальність за кінцеві результати цієї роботи покладаються, у межах компетенції, визначеної чинним законодавством і нормативно-правовими актами МВС України, на підрозділи кримінальної міліції, боротьби з організованою злочинністю, органи досудового слідства і дізнання. Разом з ними обов'язки та відповідальність за розкриття злочинів несуть і всі інші підрозділи ОВС у межах їх компетенції. Розкриття злочинів ОВС здійснюється в максимально короткий строк, у поєднанні слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, швидко і повно, із встановленням і викриттям усіх учасників злочинів та виявленням, епізодів їх злочинної діяльності. Для цього ОВС уживають передбачених законом заходів щодо своєчасного реагування на заяви і повідомлення про злочини, комплексного використання в розкритті злочинів можливостей усіх підрозділів, активного застосування гласних та негласних пошукових і розвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів, учинення процесуальних дій, передбачених кримінально-процесуальним законодавством, накопичення й раціонального використання позитивного досвіду, наукових рекомендацій, підвищення професійного рівня працівників, зміцнення взаємодії з іншими правоохоронними органами і громадськістю. Комплексне використання сил і засобів усіх підрозділів ОВС під час розкриття злочинів організують начальники УМВС, УМВС, УМВСТ, міськ-, рай-, лінорганів на засадах централізації управління ними, координації заходів і взаємодії. Складовими такої взаємодії є: вивчення, аналіз і оцінка оперативної обстановки на території обслуговування, на об'єктах та за лініями роботи; планування оперативно-розшукової діяльності або прийняття іншого управлінського рішення, виходячи з оцінки оперативної обстановки; розміщення сил і засобів згідно з потребами боротьби зі злочинністю та оперативно-тактичними характеристиками; взаємодія оперативних та інших підрозділів ОВС, правоохоронних органів, державних установ та громадських організацій, які залучаються до боротьби зі злочинністю . Працівники здійснюють аналіз за квартал, півріччя і рік для оцінювання стану злочинності з обов'язковим відображенням змін, що відбулися в її динаміці та структурі, поясненням причин таких змін, найбільш актуальних і характерних для відповідного регіону проблемних питань боротьби зі злочинністю, переліком об'єктів, ділянок території, на яких ускладнилася оперативна обстановка, результатів роботи щодо запобігання та розкриття злочинів, характеристики і причин основних недоліків у роботі, пропозицій щодо їх усунення, а також для розроблення комплексних заходів удосконалення організації роботи з розкриття злочинів, внесення змін у розстановку сил і засобів. Постійно здійснюється аналіз інформації про загальну кількість учинених злочинів, а також окремих їх видів (час, місце, спосіб учинення і т. ін.), стан їх розкриття, про осіб, які їх учинили, ефективність застосування оперативно-технічних засобів, розставлення й використання джерел оперативної інформації та інші обставини, що мали значення для розкриття злочинів. На рівні міст і районів діяльність оперативних апаратів кримінальної міліції та інших служб регламентується наказом МВС України № 458 від 30.04.2004 р. Він включає виявлення причин і умов вчинення злочинів проти власності, регулярний аналіз розвитку криміногенних процесів за основними напрямами діяльності. Оперативні підрозділи міськрайорганів проводять оперативно-розшукові заходи щодо виявлення осіб, які замислюють і готують злочини, беруть участь спільно зі співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ та інших правоохоронних і контролюючих органів у проведенні цільових комплексних операцій. Контроль за діяльністю підрозділів органів внутрішніх справ щодо запобігання злочинам проти власності здійснюють їх керівники і вищі начальники. Одне з центральних місць щодо попередження злочинів проти власності посідають служби та підрозділи міліції громадської безпеки, а саме: дільничні інспектори міліції, патрульно-постова служба , а також державна служба охорони. У профілактиці злочинів проти власності важливу роль відіграє служба дільничних інспекторів міліції. Згідно з Наказом МВС України від 11.11.2010 р. № 550 "Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України" , одним з основних завдань служби дільничних інспекторів є: забезпечення в межах своїх повноважень організації профілактичної роботи з особами, які перебувають на обліках в органах внутрішніх справ, щодо попередження вчинення з їх боку злочинів та інших правопорушень з широким залученням до цієї роботи населення та громадських формувань з охорони громадського порядку; вносять у встановленому порядку у відповідні органи й організації пропозиції про усунення причин й умов, що сприяють злочинам проти власності; взаємодіють з працівниками інших підрозділів міськ-, райоргану, громадськими формуваннями та населенням у профілактиці правопорушень, охороні громадського порядку, запобіганні злочинам та їх розкриттю; здійснюють розстановку патрульно-постових нарядів на території адміністративної зони, проведення рейдів, інших профілактичних заходів, спрямованих на виявлення та розкриття злочинів проти власності; не менше одного разу на місяць перевіряють осіб, які перебувають на обліку дільничних інспекторів міліції; проводять необхідну роз'яснювальну роботу серед населення з питань запобігання злочинам. Забезпечують взаємодію працівників адміністративної зони з представниками органів місцевої влади та самоврядування, громадськими формуваннями з охорони громадського порядку; співпрацю дільничних інспекторів міліції з працівниками кримінально-виконавчої інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань щодо індивідуально-профілактичної роботи з особами, засудженими до покарання без позбавлення волі. Здійснюють контроль за підготовкою інформації до закладів охорони здоров'я щодо осіб, які виявлені під час проведення профілактичних заходів і становлять групу ризику - соціально небезпечних психічно хворих, уживає заходів згідно із законодавством України з відповідними органами до їх локалізації та лікування. Інформують місцеві органи влади про недоліки в організації роботи громадських формувань з профілактики правопорушень та злочинів, усунення причин та умов, що сприяють порушенням громадського порядку. Спільно з патрульно-постовими нарядами, членами громадських формувань здійснюють патрулювання, обхід дільниці, перевірку під'їздів будинків, горищ та підвальних приміщень з метою виявлення та вилучення криміногенного елементу, припинення злочинів та інших правопорушень. Під час несення служби надають рекомендації міліціонерам патрульно-постової служби міліції щодо форм і методів профілактичної роботи. Контролюють поведінку за місцем проживання і роботи осіб, що взяті на облік. При цьому особливу увагу звертають на тих, хто неодноразово був судимий або не став на шлях виправлення в місцях позбавлення волі і після звільнення веде антигромадський спосіб життя. Вносять пропозиції начальнику міськ-, райоргану про встановлення адміністративного нагляду за раніше судимими, здійснюють контроль за додержанням такими особами правил відповідно до Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" та встановлених судом обмежень. Уживають заходів щодо притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, які порушують установлені правила адміністративного нагляду. Постійно взаємодіють із працівниками оперативних та слідчих підрозділів у попередженні та розкритті злочинів. Інформує оперативні служби та підрозділи органів внутрішніх справ про наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про: злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами; осіб, які готують або вчинили злочин; розшукуваних злочинців. Дільничні інспектори міліції проводять щомісяця аналіз оперативної обстановки на дільницях, що обслуговуються. При обстеженні житлового сектора дільничні інспектори міліції виявляють та інформують зацікавлених осіб про необхідність укріплення дверей квартир, взяття їх під охорону, установки кодових замків на дверях під'їздів, домофонів, організації чергувань у під'їздах та інші заходи захисту власності громадян від злочинних посягань у жилих будівлях. Спільно з працівниками ДАІ здійснюють заходи для захисту приватного автотранспорту. Дільничні інспектори міліції здійснюють заходи віктимологічної профілактики - інформують населення про способи правомірного захисту від злочинних посягань на власність громадян проводячи роз'яснювальну роботу, виступаючи у засобах масової інформації, розповсюджуючи пам'ятки. Однією з функцій дільничних інспекторів міліції є індивідуальна профілактична діяльність з особами, що стоять на профілактичному обліку, а також виявлення осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів проти власності, систематичне спостереження за їх поведінкою, способом життя та вжиття необхідних заходів недопущення з їх боку злочинних діянь. У межах власних повноважень здійснює запобігання злочинам проти власності патрульно-постова служба міліції. Відповідно до Наказу МВС України № 404 від 28.07.1994 р. "Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України", патрульні і постові наряди повинні припиняти злочини, встановлювати і затримувати осіб, які їх вчинили, спільно з іншими працівниками органів внутрішніх справ брати участь у розшуку злочинців, які вчинили злочини, а також згідно зі ст. 16 Положення "Про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 615, патрульний (постовий) міліціонер служби охорони під час несення служби зобов'язаний: а) захищати власність і громадян від злочинних посягань та забезпечувати додержання режиму охорони згідно з укладеними договорами; б) запобігати правопорушенням і припиняти їх у місцях несення служби; в) у разі виявлення пожеж чи загорянь, спрацювань пожежної сигналізації, сповіщати про це підрозділи пожежної охорони та вживати заходів до ліквідації пожеж і загорянь; г) зберігати державну, службову та комерційну таємницю. Міліціонери підрозділів патрульно-постової служби в разі виявлення під час несення служби злочинних посягань (зломів дверей, вікон, запорів, зірваних пломб і печаток та ін.) на об'єкти та майно приватної, колективної і державної форм власності повинні негайно доповісти оперативному черговому та про вжиті на місці заходи по затриманню злочинців і охорони місця події до прибуття оперативної групи органу внутрішніх справ або підрозділу Державної служби охорони. У разі виявлення пожежі на об'єкті або поблизу нього вжити заходів для ліквідації загорання, рятування людей і майна. До основних функцій патрульно-постової служби міліції належить охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки. Всі форми їх забезпечення включають в себе частково функції щодо попередження злочинів проти власності. Реалізуючи цю функцію, наряди патрульно-постової служби ведуть спостереження за підприємствами, організаціями, різними закладами, що розташовані на території, вживають необхідних заходів щодо недопущення розкрадань з різних об'єктів та посилення їх охорони; виявляють осіб, що посягають на власність; ведуть роз'яснювальну роботу серед громадян та посадових осіб щодо забезпечення збереження на вулицях та інших громадських місцях майна власників. Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ України здійснює заходи з охорони об'єктів усіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян і є підпорядкованою Міністру внутрішніх справ України. Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України є головним органом у системі Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, який здійснює координацію всієї діяльності. При цій службі створена цивільна охорона Державної служби охорони при МВС України. У своїй діяльності цивільна охорона керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міждержавними та міжурядовими угодами з питань охорони власності, Інструкцією, нормативно-правовими актами МВС України, а також рішеннями місцевих органів влади у межах їх компетенції відповідно до завдань, покладених на Державну службу охорони при МВС України. Підрозділи цивільної охорони створюються для здійснення на договірних засадах заходів охорони щодо нерухомих об'єктів та іншого майна суб'єктів господарювання всіх форм власності, у тому числі вантажів, а також грошових знаків, цінних паперів та інших цінностей, що перевозяться, інкасації та забезпечення особистої безпеки громадян. Підрозділи цивільної охорони за рішенням Департаменту Державної служби охорони при МВС України мають статус юридичної особи. Проводять в установленому законодавством порядку з мстою запобігання розкраданню майна особистий огляд осіб, які перебувають у приміщенні або на території об'єкта, що охороняється, або поблизу нього, за наявності законних підстав затримують осіб, які скоїли правопорушення безпосередньо на території об'єкта охорони, а також проводять огляд речей, що є при них, та можуть тимчасово вилучати документи і предмети, які можуть бути речовими доказами вчинення правопорушень або можуть бути використані на шкоду здоров'ю інших осіб. Працівники ДАІ в межах своєї компетенції здійснюють відповідно до законодавства заходи, спрямовані на розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; здійснюють в установленому порядку на автомобільних дорогах у місцях розташування контрольних пунктів перевірку транспортних засобів та їх власників з мстою припинення переміщення викраденого транспорту за межі України, проводять, використовуючи засоби масової інформації, профілактичну роботу щодо попередження незаконного заволодіння автотранспортом. Спільно з працівниками кримінального розшуку здійснюють розшук автотранспортних засобів. Організація діяльності щодо запобігання злочинам проти власності має грунтуватися на використанні кримінологічної інформації: про стан і динаміку злочинів проти власності; про території та об'єкти, де здійснюється найбільша кількість таких злочинів; про осіб, що вчинили злочини проти власності і схильні до їх учинення; про рівень латентності різних видів злочинів проти власності; про жертви цих злочинів; про соціальні наслідки вказаної категорії злочинів; про стан і заходи попередження злочинів проти власності та ефективність їх застосування; про вплив на стан цих злочинів різних соціальних, економічних, політичних та інших процесів. Опрацьована і проаналізована кримінологічна інформація є інформаційним базисом для служб і підрозділів органів внутрішніх справ, що дозволяє зосереджувати зусилля із запобігання злочинам на найбільш криміногенних ділянках та об'єктах, вибирати ефективні методи попередження злочинів проти власності, вивчати і впроваджувати передовий досвід попереджувальної діяльності, прогнозувати тенденції злочинів проти власності. На основі прогнозів планується боротьба зі злочинами проти власності і розроблюються програми боротьби зі злочинністю. Традиційно широко застосовується програмування боротьби зі злочинністю, а саме: на державному рівні приймаються Комплексні програми профілактики злочинності. Кожна така програма містить розділ про попередження злочинів та інших правопорушень. Ці розділи мають комплексний характер або в них виділяються підрозділи, що містять заходи щодо окремих напрямів профілактичної діяльності. У них, як правило, подається набір профілактичних заходів, а як виконавці визначені суб'єкти профілактичної діяльності. Як показує досвід, у нинішній соціально-економічній ситуації реалізуються в основному лише ті передбачені програмами заходи, які не вимагають додаткового фінансування; інші не виконуються або виконуються формально. На жаль, програми не завжди ув'язуються з планами економічного, соціального і культурного розвитку регіонів. Одним із основних критеріїв оцінки діяльності щодо попередження злочинів проти власності є думка населення про роботу, оскільки головне завдання органів внутрішніх справ - захист громадян та їхнього майна від злочинних посягань. Погіршення структури, динаміки та інших показників окремих видів злочинів проти власності може побічно свідчити, з одного боку, про недостатню попереджувальну роботу, з іншого - про активізацію діяльності органів внутрішніх справ за іншими напрямами (наприклад, посиленні обліково-регетраційної дисципліни). Для успішного виконання програм по боротьбі зі злочинністю, здійснення діяльності стосовно попередження злочинів проти власності потрібні координація і взаємодія всіх суб'єктів попереджувальної діяльності.



Обновлен 02 ноя 2016. Создан 12 сен 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником