БЛОГ ЯРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ТАРАСЮК: перший web-сайт в Україні з вивчення ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Проект Закону про оперативно-розшукову діяльність Номер, дата реєстрації: 6284 від 04.04.2017 Сесія реєстрації: 6 сесія VIII скликання

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61497



                                     Проект вноситься народними депутатами України

Кожем’якіним А.А.

Паламарчуком М.П.

Королем В.М.

В.В. Бухарєвим

В.Й. Развадовським

Ю.Р. Мірошниченко

В.М. Чумаком

А.Л. Палатним

В.О. Іщенко

Саврасовим М.І.

Соляром В.М.

Скуратовским С.Н.

Мосійчуком І.В.

Котвіцьким І.О.

Карпунцовим В.В.

Геращенко А.Ю.

Безбахом Я.Я.

Мацолой Р.М.

Купрієм В.М.

Найємом М.М.

Алєксєєвим С.О.

ЗАКОН УКРАЇНИ

«ПРО ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ»

 

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ

Аудіоконтроль місця – оперативно-розшуковий захід, що полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіозапису в публічно доступних місцях, без відома їх власника або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови або поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для вирішення завдань оперативно-розшукової діяльності.

Аудіоконтроль особи – оперативно-розшуковий захід, що полягає в негласному прослуховуванні, відборі, фіксуванні та обробленні з використанням технічних та/або програмних засобів розмов особи або інших звуків, пов’язаних з її діяльністю, місцем перебування тощо.

Відеоконтроль місця – оперативно-розшуковий захід, що полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою відеозапису в публічно доступних місцях, без відома їх власника або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови або поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для вирішення завдань оперативно-розшукової діяльності.

Відеоконтроль особи – оперативно-розшуковий захід, що полягає в негласному спостереженні та фіксації з використанням технічних та/або програмних засобів рухів, дій особи, пов’язаних із її діяльністю, місцем перебування тощо.

Виготовлення та використання несправжніх (імітаційних) засобів – це комплекс заходів, який полягає у виготовленні, зберіганні та використанні під час виконання завдань оперативно-розшукової діяльності документів, електронних ресурсів або інших засобів з повною чи частковою зміною основних даних про особу та вигаданими атрибутами документального оформлення підприємства, організації, окремого приміщення, транспортного засобу і легендою щодо їх призначення та діяльності з метою забезпечення виконання завдань оперативно-розшукової діяльності.

Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації – оперативно-розшуковий захід, що полягає в організації оперативним підрозділом упровадження уповноваженої особи в організовану групу чи злочинну організацію під легендою прикриття для отримання відомостей, речей або документів, які мають значення для запобігання, виявлення чи розслідування злочинів (злочину), які вчиняються такими групами, або надання вказаних відомостей чи документів особою, яка є учасником організованої групи чи злочинної організації й на конфіденційній основі співпрацює з відповідним оперативним підрозділом.

Визначення ідентифікаційних або технологічних ознак радіоелектронного засобу – пошуковий захід, що полягає у негласному застосуванні технічних та/або програмних засобів для виявлення ідентифікаторів радіоелектронних засобів, у тому числі мобільних терміналів систем зв’язку, або інших радіоелектронних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого мобільного зв’язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються.

Зняття інформації з електронних інформаційних систем – оперативно-розшуковий захід, який полягає у негласному пошуку, виявленні шляхом програмного та/або технічного доступу, відборі, фіксації відомостей, що містяться в електронних інформаційних системах або їх частинах, доступ до яких обмежується їх власником, володільцем або утримувачем, чи пов’язаний із подоланням системи логічного захисту.

Зняття інформації з каналів зв’язку (транспортних телекомунікаційних мереж) – оперативно-розшуковий захід, що полягає в негласному одержанні, фіксації із застосуванням відповідних технічних засобів, зокрема встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, обробці та відтворенні, у тому числі придатних для автоматизованої обробки засобами обчислювальної техніки, різних видів сигналів, які передаються через будь-яку мережу передачі даних, що контролюються.

Контроль кореспонденції – оперативно-розшуковий захід, що полягає в негласному огляді та відборі поштових відправлень за ідентифікаційними ознаками в мережах операторів поштового зв’язку, незалежно від форм власності, її обробці, знятті копій чи отриманні зразків та інформуванні підрозділу-ініціатора для прийняття рішення щодо подальших дій.

Контрольована закупка – оперативно-розшуковий захід, що полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних або юридичних осіб незалежно від форми власності товару, який перебуває у вільному обігу, із метою викриття й документування факту готування до злочину або вчинення злочину, а також особи, яка його вчинила.

Контрольована поставка – оперативно-розшуковий захід із забезпечення контролю переміщення товарів, предметів і речовин, що є предметами злочину, пов'язаного з їх ввозом, транзитним переміщенням або вивозом за межі України, із метою викриття й документування факту готування до злочину або вчинення злочину, а також особи, яка його вчинила.

Конфіденційне співробітництво – взаємодія громадян з оперативними підрозділами правоохоронних органів або розвідувальних органів України, яка полягає у наданні ними на засадах добровільності систематичної законспірованої допомоги у вирішенні завдань оперативно-розшукової діяльності.

Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження – оперативно-розшуковий захід із виявлення та вилучення матеріальних носіїв інформації, що зберігають сліди готування до вчинення злочину, чи виявлення осіб, які до нього готуються, а також предметів, що стали об’єктами злочинних посягань, можуть сприяти виявленню суспільно небезпечного протиправного діяння або встановленню причетних до нього осіб, із метою їх наступного порівняльного дослідження без відома власника, у тому числі в публічно недоступних місцях.

Негласне співробітництво – спосіб залучення осіб до вирішення завдань оперативно-розшукової діяльності, спрямований на виявлення або запобігання правопорушенням, отримання інформації про злочини, що готуються або вчинені, розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування покарання, безвісно зниклих, оперативного перекриття певних територій, об’єктів або осіб, покращення оперативної обізнаності в інтересах громадян, суспільства, держави.

Оперативна закупка – оперативно-розшуковий захід, що полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, обіг якого обмежений чи заборонений чинним законодавством, з метою викриття і документування факту готування або вчинення злочину та особи, яка його вчинила.

Оперативна установка – пошуковий захід, що полягає в діях службової особи оперативного підрозділу, спрямованих на збір інформації про особу, події або факти, які представляють інтерес для правоохоронних органів, шляхом оперативного опитування, ознайомлення з документами, наведення довідок із зашифруванням своєї приналежності до оперативних підрозділів правоохоронних органів.

Оперативне маркування предметів та речовин – оперативно-розшуковий захід, пов’язаний із негласним додаванням чи нанесенням на предмети або речовини спеціально виготовлених засобів, у тому числі хімічних та технічних, із метою відстеження руху промаркованих предметів та речовин, їх слідів та з’ясування інших обставин, що мають значення для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності.

Оперативне ототожнення осіб, предметів та речовин – пошуковий захід, що полягає у негласній ідентифікації об’єктів за окремими ознаками, властивостями та іншими даними, що їх характеризують.

Оперативні сили – це службові особи державних органів, уповноважених на здійснення оперативно-розшукової діяльності, які у повному обсязі або частково виконують оперативно-розшукову функцію, громадяни, з якими встановлено конфіденційне співробітництво на засадах добровільності, а також представники громадськості, які залучаються до виконання оперативно-розшукових завдань.

Оперативне опитування осіб за їх згодою – пошуковий захід, який полягає в одержанні від опитуваної особи за її згодою інформації, що може мати значення для вирішення завдань оперативно-розшукової діяльності, а також отримання даних від осіб про події та факти, що становлять оперативний інтерес.

Оперативний експеримент – оперативно-розшуковий захід, що полягає у контрольованому відтворенні реальної обстановки дій або подій з метою встановлення характеру поведінки в запропонованих умовах особи, стосовно якої отримано інформацію про її причетність до протиправної діяльності, для виявлення ознак підготовки злочину, засобів його вчинення, інших фактичних даних про її протиправну діяльність.

Оперативно-розшукова справа – форма концентрації та систематизації матеріалів на особу або групу осіб (у тому числі невстановлених), стосовно яких є достовірні дані про підготовку до вчинення злочину, або осіб, які розшукуються.

Оперативно-розшукове провадження – негласне здійснення комплексу оперативно-розшукових заходів стосовно особи або групи осіб (у тому числі невстановлених), що обґрунтовано підозрюються у підготовці до скоєння злочину, з метою запобігання його вчиненню, або з метою розшуку злочинця, який переховується від слідства чи суду, коли іншим шляхом досягти зазначених цілей неможливо або вкрай важко.

Оперативно-технічні (програмні) засоби – сукупність технічних та/або програмних засобів, спеціально призначених (розроблених, пристосованих, запрограмованих) для негласного одержання інформації під час оперативно-розшукової діяльності, виявлення, запобігання та припинення злочинів.

Особистий пошук – пошуковий захід, що полягає у безпосередньому застосуванні службовою особою оперативного підрозділу прийомів пошуку, розпізнання осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, негласного спостереження, оперативної установки й агентурної роботи для запобігання та викриття злочинів, розшуку зниклих осіб, осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, громадян, які пропали безвісти.

Отримання довідок – пошуковий захід, який полягає у відкритому збиранні інформації, у тому числі за допомогою запитів до підприємств, установ, організацій про осіб, які перевіряються на причетність у сприянні, підготовці, учиненні або участі в учиненні злочину, а також предмети чи відомості, що становлять оперативний інтерес.

Поліграфологічне опитування – пошуковий захід, що полягає у психофізіологічному тестуванні особи, стосовно якої отримано відомості про її можливу причетність до протиправної діяльності з використанням спеціальних технічних засобів та відповідних методик.

Радіопошук – пошуковий захід, що полягає у негласному застосуванні технічних засобів для дослідження визначеного діапазону радіочастот із метою виявлення радіоелектронних засобів, які можуть представляти інтерес як джерела інформації.

Спостереження за особою у публічно доступних місцях, з використанням технічних засобів спостереження та фіксації інформації – оперативно-розшуковий захід, що полягає у негласному візуальному спостереженні за фізичними особами для пошуку, фіксації і перевірки відомостей про особу та її поведінку, або тих, з ким ця особа контактує, у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографуванням, спеціальних технічних засобів для спостереження.

Створення пасток (квартир, офісів, автомобілів, електронних ресурсів) – це комплекс заходів, пов’язаний з легендованим використанням об’єктів та імітуванням ними певної діяльності, спрямований на встановлення злочинних намірів та документування протиправних дій осіб, які розробляються.

Суб'єкт оперативно-розшукової діяльності – оперативні підрозділи правоохоронних органів або розвідувальних органів України, їхні службові особи, що наділені державно-владними повноваженнями на проведення оперативно-розшукових заходів.

Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу – оперативно-розшуковий захід, що полягає в негласному застосуванні технічних та/або програмних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі кінцевого обладнання, активованого в мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, та інших радіовипромінювальних пристроїв.

Установлення місцезнаходження електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів) - оперативно-розшуковий захід, що полягає в негласному застосуванні технічних та/або програмних засобів для локалізації місцезнаходження електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), у тому числі кінцевого обладнання, активованого в загальнодоступній мережі Інтернет, без розкриття змісту повідомлень, що передаються.

Штатний негласний працівник – особа, яка займає штатну посаду в оперативному підрозділі та впроваджується під легендою прикриття у злочинне середовище, пов’язані з ним об’єкти та сфери діяльності, з метою виконання завдань оперативно-розшукової діяльності щодо боротьби зі злочинністю зі збереженням у таємниці достовірних даних про його належність до правоохоронних органів або розвідувальних органів України.

 

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Поняття оперативно-розшукової діяльності

1. Оперативно-розшукова діяльність – це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

 

Стаття 2. Завдання оперативно-розшукової діяльності

1. Завданням оперативно-розшукової діяльності є:

1) пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність осіб (груп осіб) з метою:

- забезпечення прав і свобод людини, захисту безпеки суспільства та держави;

- виявлення, запобігання і припинення кримінальних правопорушень;

- розшуку осіб, які вчинили кримінальні правопорушення;

- встановлення місцезнаходження безвісно зниклих осіб;

- встановлення анкетних даних невпізнаних осіб;

- забезпечення здійснення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій під час кримінального провадження;

- протидії розвідувально-підривній діяльності спецслужб іноземних держав або організацій;

- забезпечення діяльності правоохоронних органів та осіб, які сприяють оперативно-розшуковій діяльності на підставах, передбачених законодавством України;

2) отримання інформації про правопорушення, які не є кримінальними, встановлення яких сприяє вирішенню завдань протидії злочинності;

3) отримання інформації про факти та обставини, що не мають ознак кримінального правопорушення, проте, відповідно до законодавства України, потребують перевірки;

4) отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України.

 

Стаття 3. Правова основа оперативно-розшукової діяльності

1. Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України, цей Закон, інші правові акти, які не суперечать цьому Закону.

 

Стаття 4. Принципи оперативно-розшукової діяльності

1. Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах:

- верховенства права;

- законності;

- дотримання прав і свобод людини;

- наступальності;

- конспіративності;

- поєднання гласних і негласних заходів;

- взаємодії з державними органами, населенням, неурядовими або громадськими організаціями;

- відповідності та адекватності використання оперативно-розшукових заходів ступеню суспільної небезпечності протиправної діяльності.

 

Стаття 5. Дотримання законності при здійсненні оперативно-розшукової діяльності

1. Оперативно-розшукова діяльність здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України. Органи, підрозділи яких її здійснюють, видають або ініціюють видання у межах своїх повноважень нормативно-правові акти, що регламентують організацію і тактику проведення оперативно-розшукових заходів.

2. Забороняється здійснення оперативно-розшукових заходів, а також використання отриманої під час їх проведення інформації, для досягнення мети і завдань, які не передбачені цим Законом.

3. Для отримання інформації забороняється застосовувати технічні, психотропні, наркотичні засоби, хімічні, радіоактивні, інші речовини, які пригнічують волю, завдають або можуть завдати шкоди життю чи здоров’ю людини.

4. Підрозділам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, забороняється:

- проводити оперативно-розшукові заходи в інтересах релігійних організацій, політичних партій або інших громадських об'єднань, а також окремих осіб за відсутності підстав, визначених цим Законом;

- розголошувати конфіденційну інформацію про особу, її персональні дані, зміст її листування або іншої кореспонденції, телефонних розмов, які стали відомі під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, крім випадків, визначених законодавством.

5. Проведення оперативно-розшукових заходів без заведення оперативно-розшукової справи забороняється.

 

Стаття 6. Забезпечення прав і свобод людини при здійсненні оперативно-розшукової діяльності

1. Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності забороняється порушення прав фізичних або юридичних осіб. Окремі обмеження прав і свобод громадян мають винятковий і тимчасовий характер, вони можуть застосовуватися лише за рішенням суду до особи, у діяннях якої є ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину або готування до тяжкого чи особливо тяжкого злочину, та в інших випадках, передбачених законодавством України, із метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства і держави.

2. При застосуванні оперативно-розшукових заходів службові особи оперативних підрозділів зобов'язані враховувати їх відповідність ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань та загрози інтересам людини, суспільства і держави. У випадках порушення прав і свобод людини або законних інтересів юридичних осіб у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, стосовно якої здійснювалися оперативно-розшукові заходи, не підтвердилася, органи, підрозділи яких здійснювали оперативно-розшукову діяльність, зобов'язані невідкладно поновити порушені права й відшкодувати заподіяну шкоду.

3. Громадяни України та інші особи мають право в установленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяльності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії в установленому законодавством України порядку.

4. При порушенні підрозділом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, прав, свобод або законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, прокурор або суддя, відповідно до законодавства України, зобов'язані вжити заходів щодо їхнього відновлення й забезпечення відшкодування заподіяної шкоди.

 

Стаття 7. Захист відомостей про підрозділи та осіб, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

1. Державну таємницю складають відомості про сили оперативних підрозділів, їх конспіративні приміщення, легендовані підприємства, штатних негласних працівників, осіб, із якими встановлено негласне або конфіденційне співробітництво на засадах добровільності, засоби оперативно-розшукової діяльності, планування, організації і тактики проведення оперативно-розшукових заходів, а також отримані результати й інші відомості, визнані державною таємницею відповідно до законодавства.

2. Відомості про громадян, що конфіденційно співробітничали або співробітничають із підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, можуть бути розголошені лише за письмовою згодою зазначених осіб (у випадках, передбачених чинним законодавством України).

3. Відомості про громадян та підприємства, які надавали або надають допомогу підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, можуть бути розголошені лише за письмовою згодою зазначених осіб та керівників підприємств (у випадках, передбачених чинним законодавством України).

 

РОЗДІЛ 2

ОБОВ`ЯЗКИ І ПРАВА ПІДРОЗДІЛІВ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ

 

Стаття 8. Підрозділи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність

1. Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:

1) Державного бюро розслідувань – оперативні, внутрішнього контролю, оперативно-технічні, спеціальні підрозділи, що здійснюють розшук осіб, які переховуються від слідства та суду, виявлення коштів та майна, яке може бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації, повернення з-за кордону коштів та іншого майна, одержаних внаслідок вчинення злочинів, віднесених до підслідності Держаного бюро розсувань, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві та працівників Державного бюро розслідувань, швидкого реагування та інші спеціальні підрозділи;

2) Державної прикордонної служби України – розвідувальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону та його територіальних органів, Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними;

3) Державної фіскальної служби – оперативними підрозділами податкової міліції (фінансової поліції) та підрозділами, які ведуть боротьбу з контрабандою;

4) Національного антикорупційного бюро України – детективів, оперативно-технічними, внутрішнього контролю, підрозділ забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та забезпечення безпеки працівників;

5) Національної поліції – підрозділами кримінальної поліції, у тому числі міжрегіональними територіальними органами та їх структурними (відокремленими) підрозділами, спеціальної поліції;

6) органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, підпорядкованих Міністерству юстиції України;

7) розвідувального органу Міністерства оборони України – оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки;

8) Служби безпеки України – контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів, підрозділами контррозвідувального захисту економіки держави, підрозділами контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки;

9) Служби зовнішньої розвідки України – агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної безпеки;

10) Управління державної охорони України – підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;

11) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

2. Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами указаних органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями або особами забороняється.

 

Стаття 9. Підстави проведення оперативно-розшукової діяльності

1. Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:

1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:

- злочини, що готуються;

- осіб, які готують вчинення злочину або можуть бути причетними до вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, час та місце вчинення якого невідомі;

- осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;

- осіб, безвісно відсутніх;

- невпізнані трупи;

- осіб, які за станом здоров’я або віку неспроможні повідомити стосовно себе відомості;

- розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій або окремих осіб проти України;

- реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду або правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей чи близьких родичів, із метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку зі службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які негласно або конфіденційно співробітничають або співробітничали з оперативними підрозділами правоохоронних органів або з розвідувальними органами України, а також членів їх сімей із метою належного здійснення розвідувальної діяльності;

2) запити повноважних державних органів, установ або організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці, до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках;

3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави;

4) наявність узагальнених матеріалів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, отриманих у встановленому законом порядку;

5) потреба в отриманні інформації з метою виявлення, запобігання та припинення корупційних правопорушень.

2. Зазначені в частині першій цієї статті підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, службових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах слідчого судді, суду, матеріалах правоохоронних органів, у запитах і повідомленнях правоохоронних органів інших держав або міжнародних правоохоронних організацій, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці, до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках.

 

Стаття 10. Оперативно-розшукові та пошукові заходи

1. Оперативно-розшукові заходи – передбачена чинним законодавством система дій, спрямованих на використання оперативно-розшукових засобів та методів, що здійснюють у межах своєї компетенції спеціально уповноважені підрозділи та їх службові особи, із метою вирішення конкретних завдань оперативно-розшукової діяльності та забезпечення кримінального судочинства.

2. Пошукові заходи – комплекс гласних та негласних дій, метою проведення яких є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність осіб (груп осіб), виявлення, запобігання та припинення кримінальних правопорушень, установлення місцезнаходження розшукуваних осіб, відповідно до чинного законодавства.

3. Суб'єкти оперативно-розшукової діяльності можуть у порядку, встановленому цим Законом, застосовувати оперативно-розшукові та пошукові заходи.

4. Оперативно-розшукові заходи:

1) негласне проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи;

2) аудіоконтроль особи;

3) контроль за телефонними розмовами;

4) відеоконтроль особи;

5) аудіоконтроль місця;

6) відеоконтроль місця;

7) спостереження за особою у публічно доступних місцях, з використанням технічних засобів спостереження та фіксації інформації;

8) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

9) зняття інформації з електронних інформаційних систем;

10) контроль кореспонденції;

11) установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу;

12) контрольована поставка;

13) контрольована та оперативна закупка;

14) оперативний експеримент;

15) спостереження за річчю або місцем;

16) виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації;

17) оперативне маркування предметів та речовин;

18) негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження;

19) тимчасовий доступ до інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій (тимчасовий доступ до інформації про зв’язок);

20) створення пасток (квартир, офісів, автомобілів, електронних ресурсів);

21) установлення місцезнаходження електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів).

5. Пошукові заходи:

1) оперативна установка;

2) радіотехнічне обстеження;

3) поліграфологічне опитування;

4) розвідувальне опитування;

5) отримання довідок;

6) особистий пошук;

7) оперативне ототожнення осіб, предметів та речовин;

8) визначення ідентифікаційних та технологічних ознак радіоелектронного засобу;

9) радіопошук;

10) оперативне опитування осіб за їх згодою.

6. Перелік оперативно-розшукових і пошукових заходів, указаних у частинах четвертій і п’ятій цієї статті, є вичерпним і може бути змінений тільки законом.

7. Передбачені в частинах четвертій і п’ятій цієї статті оперативно-розшукові та пошукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх виявлення та припинення, розшуку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зниклих, осіб, що ухиляються від слідства, слідчого судді, суду, захисту життя, здоров'я, житла й майна працівників суду та правоохоронних органів, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення терористичних актів, інших посягань спеціальних служб іноземних держав або організацій проти України. Такі заходи здійснюються на підставі ухвали суду, винесеної за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженим з прокурором.

8. У клопотанні зазначаються:

1) найменування підрозділу, який виносить клопотання, та підрозділу, службові особи якого залучаються до проведення заходу;

2) найменування та номер оперативно-розшукової справи, дата її заведення та підстави, відповідно до вимог цього Закону;

3) короткий виклад обставин, у зв'язку з якими подається клопотання, обґрунтування необхідності проведення заходу (заходів), обгрунтування неможливості отримання в інший спосіб фактичних даних про протиправні діяння особи, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України;

4) вид заходу (заходів), термін і місце його проведення (житло чи інше володіння особи, інші приміщення, земельна ділянка, транспортний засіб тощо);

5) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести оперативно-розшуковий захід, місце її проживання, знаходження чи тимчасового перебування;

6) відомості про особливі зовнішні ознаки, які дозволять ідентифікувати об’єкт заходу;

7) інформація про раніше надані дозволи суду на проведення заходів відносно конкретної особи;

8) технічні характеристики засобів, що будуть використані під час здійснення заходів;

9) інші відомості, що можуть мати значення для суду.

9. У невідкладних випадках, виключно з метою запобігання вчиненню тяжкого чи особливо тяжкого злочину,  припиненню терористичних актів чи інших посягань спеціальних служб іноземних держав та організацій або затримання осіб, що втекли з установ відбування покарання або з-під арешту, суб'єкти оперативно-розшукової діяльності у межах своєї компетенції можуть здійснювати заходи, які передбачені частинами четвертою та п’ятою  цієї статті, з дозволу керівника оперативного підрозділу або особи, що виконує його обов’язки, із наступним негайним повідомленням про них прокуророві.

Після початку таких заходів протягом 48 годин керівник оперативного підрозділу або особа, яка виконує його обов’язки, повинен за згодою прокурора звернутися з клопотанням, оформленим відповідно до частини восьмої цієї статті, до суду для отримання дозволу на продовження заходів. У випадках відмови прокурора у погодженні  клопотання або відмови суду в наданні дозволу на продовження оперативно-розшукових заходів, їх проведення негайно припиняється.

10. У разі необхідності вжиття невідкладних заходів для усунення загрози для життя чи здоров’я особи, суб'єкт оперативно-розшукової діяльності має право здійснювати контроль розмов цієї особи, що ведуться по телефону або інших переговорних пристроях, без ухвали суду на підставі добровільної згоди особи.

11. Застосування оперативно-розшукового заходу, передбаченого пунктом 16 частини четвертої цієї статті, допускається тільки з метою запобігання, виявлення, припинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, що вчиняється у складі організованої групи чи злочинної організації, а також у разі загрози національній безпеці України, миру і безпеці людства, а також для встановлення осіб, що готують такі злочини.

12. Проведення суб’єктами, не уповноваженими цим Законом, оперативно-розшукових заходів, а також використання ними спеціальних або інших технічних засобів, призначених для негласного отримання інформації, забороняється.

 

 

Стаття 11. Здійснення оперативно-розшукових та пошукових заходів

1. Здійснення оперативно-розшукових заходів під час оперативно-розшукового провадження проводиться під контролем керівництва органу, підрозділи якого мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність:

1) Державне бюро розслідувань має право на проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених пунктами 1-21 частини четвертої статті 10 цього Закону та пошукових заходів, передбачених пунктами 1-10 частини п’ятої статті 10 цього Закону, із метою запобігання, виявлення, припинення кримінальних правопорушень, вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії "А" та забезпечення особистої безпеки осіб, які беруть участь кримінальному судочинстві;

2) оперативні підрозділи Державної прикордонної служби України мають право на проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених пунктами 1-9, 11-18 частини четвертої статті 10 цього Закону та пошукових заходів, передбачених пунктами 1-10 частини п’ятої статті 10 цього Закону, із метою забезпечення власної безпеки та протидії корупції серед особового складу Державної прикордонної служби України, в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України, запобігання, виявлення, припинення тяжких чи особливо тяжких злочинів у сфері територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, у сфері господарської діяльності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у сфері службової діяльності, проти волі, честі та гідності особи, проти громадської безпеки, проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, а також правопорушень, які вчиняються у виключній (морській) економічній зоні України;

3) оперативні підрозділи Державної фіскальної служби мають право на проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених пунктами 1-9, 11-18 частини четвертої статті 10 цього Закону та пошукових заходів, передбачених пунктами 1-10 частини п’ятої статті 10 цього Закону, виключно з метою запобігання, виявлення та припинення тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері оподаткування, їх розкриття та розслідування; розшуку осіб, які переховуються від слідства або суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування; запобігання і протидії корупції в контролюючих органах та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних із виконанням службових обов’язків;

4) Національне антикорупційне бюро України мають право на проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених пунктами 1-21 частини четвертої статті 10 цього Закону та пошукових заходів, передбачених пунктами 1-10 частини п’ятої статті 10 цього Закону, із метою запобігання, виявлення, припинення корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності;

5) оперативні підрозділи Національної поліції мають право на проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених пунктами 1-21 частини четвертої статті 10 цього Закону та пошукових заходів, передбачених пунктами 1-10 частини п’ятої статті 10 цього Закону, для забезпечення внутрішньої безпеки Національної поліції або попередження тяжких та особливо тяжких злочинів;  

6) оперативні підрозділи органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, підпорядкованих Міністерству юстиції України, мають право на проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених пунктами 1-9, 11-18 частини четвертої статті 10 цього Закону та пошукових заходів, передбачених пунктами 1-10 частини п’ятої статті 10 цього Закону, виключно з метою запобігання, виявлення та припинення тяжких та особливо тяжких злочинів в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах проти особи, власності, волі, честі та гідності особи, статевої свободи та статевої недоторканності особи, громадської безпеки, у сфері господарської діяльності, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров'я населення, забезпечення охорони, ізоляції та нагляду за засудженими і особами, узятими під варту; розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань і слідчих ізоляторів;

7) розвідувальний орган Міністерства оборони України має право на проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених пунктами 1-9, 11-18 частини четвертої статті 10 цього Закону та пошукових заходів, передбачених пунктами 1-10 частини п’ятої статті 10 цього Закону, із метою забезпечення власної безпеки, запобігання, виявлення, припинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України; громадської безпеки; у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення; у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; у сфері службової діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг; встановленого порядку несення військової служби (військові злочини);

8) оперативні підрозділи Служби безпеки України мають право на проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених пунктами 1-21 частини четвертої статті 10 цього Закону та пошукових заходів, передбачених пунктами 1-10 частини п’ятої статті 10 цього Закону, із метою забезпечення внутрішньої безпеки, запобігання, виявлення, припинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України; громадської безпеки; обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров'я населення, що здійснюються транснаціональними злочинними угрупованнями; у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян; правосуддя; встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; протидії корупції;

9) органи Служби зовнішньої розвідки України мають право на проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених пунктами 1, 12, 13 частини четвертої статті 10 цього Закону та пошукових заходів, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 частини п’ятої статті 10 цього Закону, із метою забезпечення власної безпеки, запобігання, виявлення припинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України; громадської безпеки; у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

10) підрозділ оперативного забезпечення Управління державної охорони України має право на проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених пунктами 1-9, 11-18 частини четвертої статті 10 цього Закону та пошукових заходів, передбачених пунктами 1-10 частини п’ятої статті 10 цього Закону, виключно з метою запобігання посяганням на посадових осіб і членів їхніх сімей та об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, виявлення і припинення таких посягань.

2. При здійсненні оперативно-розшукових заходів службова особа оперативного підрозділу знаходиться у прямому й безпосередньому підпорядкуванні свого керівника. При отриманні від керівника явно незаконного наказу або вказівки дана особа повинна керуватися законом і інформувати про це вищий по субординації орган суб'єкта оперативно-розшукової діяльності. Якщо при виконанні службовою особою оперативного підрозділу наказу або вказівки свого керівника буде вчинено злочин або виникне така імовірність, він може подати у зв'язку з цим скаргу до вищого по субординації органу суб'єкта оперативно-розшукової діяльності або до суду.

3. У законні дії оперативних підрозділів і їх посадовців не може втручатися ніхто, за винятком безпосередньо уповноважених для цього осіб.

4. При виникненні об'єктивних причин та умов, що унеможливлюють здійснення оперативно-розшукових заходів, їх проведення зупиняється. Здійснення оперативно-розшукових заходів припиняється в таких випадках:

1) у разі вирішення завдань, передбачених статтею 2 цього Закону;

2) якщо протягом шести місяців у діях особи, стосовно якої проводяться заходи, не виявлено наявності складу злочину, крім випадків, коли строк проведення оперативно-розшукових заходів було продовжено на підставі й у порядку, встановлених цим Законом;

3) у разі досягнення завдань оперативно-розшукової діяльності через проведення профілактичних заходів.

5. При здійсненні оперативно-розшукової діяльності не повинні розголошуватися відомості, які вважаються державною таємницею, що стосуються джерела, способів і методів одержання оперативної інформації, а також особистого життя громадян.

 

Стаття 12. Обов'язки підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

1. Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов'язані:

1) у межах своїх повноважень, відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових і пошукових заходів для запобігання, своєчасного виявлення, припинення злочинів та викриття причин та умов, які сприяють їхньому вчиненню, здійснювати профілактику правопорушень;

2) виконувати письмові доручення слідчого, ухвали слідчого судді, запити повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-розшукових і пошукових заходів;

3) виконувати запити відповідних міжнародних правоохоронних організацій або правоохоронних органів інших держав на підставі відповідних договорів або угод;

4) інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства або держави, а також про порушення законодавства, пов'язані зі службовою діяльністю посадових осіб;

5) дотримуватися правил конспірації при здійсненні оперативно-розшукових заходів;

6) здійснювати взаємодію з іншими правоохоронними органами, у тому числі відповідними органами іноземних держав та міжнародних антитерористичних організацій, із метою швидкого й повного розкриття злочинів та викриття винних;

7) забезпечувати, із залученням інших підрозділів, безпеку працівників суду або правоохоронних органів; осіб, які надають допомогу, сприяють оперативно-розшуковій діяльності; осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей або близьких родичів цих осіб;

8) брати участь у здійсненні заходів щодо фізичного захисту режимних установ, а також у проведенні спеціальної перевірки з допуску до особливих робіт.

2. У разі виявлення ознак злочину, оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачено Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

3. У разі, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів, що тривають, і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування та уповноваженого прокурора про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно-розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачено Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування.

 

Стаття 13. Права підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність

1. Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності передбачених статтею 9 цього Закону підстав при безпосередньому виконанні своїх повноважень надається право:

1) здійснювати у межах своєї компетенції та в порядку, передбаченому чинним Законом, Конституцією України, іншими нормативними актами оперативно-розшукові та пошукові заходи гласним і негласним способом, у тому числі з обмеженням прав і свобод людини;

2) співробітничати на оплатній або безоплатній основі з особами, що погодилися на умовах добровільності та конфіденційності допомагати суб'єктам оперативно-розшукової діяльності;

3) у встановленому чинним законом порядку вимагати, ознайомлюватися, вивчати, вилучати з дозволу слідчого судді документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ і організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів із залишенням копій таких документів (у разі їх вилучення) і їх переліку особам, у яких вони були взяті, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку, виготовляти копії з таких документів;

4) проводити операції з метою затримання осіб, які готують або вчинили кримінальні правопорушення, припинення злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;

5) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з’ясування обставин злочину, що готується, а також для збирання відомостей про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких проводиться перевірка;

6) негласно виявляти та фіксувати сліди підготовки та вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи чи інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки на підставі дозволу суду;

7) отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави;

8) одержувати безперешкодно й безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні оперативного підрозділу.

 Надання відомостей, що становлять банківську таємницю, надається в порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

9) мати гласних і негласних штатних і позаштатних працівників;

10) створювати й застосовувати автоматизовані інформаційні системи для забезпечення оперативно-розшукової діяльності;

11) здійснювати інформаційно-аналітичне прогнозування оперативної обстановки та криміногенної ситуації;

           12) замовляти в державних органах, установах, організаціях виготовлення документів, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів, відомості про громадян, що співробітничають з ними з дотриманням вимог конфіденційності, а також використовувати такі документи виключно з метою проведення оперативно-розшукових заходів та/або проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

        13) створювати на конспіративній основі підприємства, установи, організації; здійснювати легендовану оренду житла або іншого володіння фізичних і юридичних осіб під час оперативно-розшукової діяльності на підставі договору або усної домовленості;

14) для забезпечення вирішення завдань оперативно-розшукової діяльності застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами України;

15) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;

16) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб – житло, інші приміщення, транспортні засоби чи майно, які їм належать;

17) у разі наявності оперативної інформації про підготовку до вчинення злочину, який безпосередньо загрожує життю чи здоров’ю осіб, що беруть участь у масових заходах, ініціювати перед операторами телекомунікацій питання про тимчасове припинення в окремо визначеному районі надання послуг зв’язку та передачі даних.

 

Стаття 14. Межі повноважень підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

 1. При виконанні своїх повноважень підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, забороняється:

1)                здійснювати оперативно-розшукову діяльність поза межами своєї компетенції;

2)     проводити оперативно-розшукові заходи, що обмежують права людини, якщо є можливість виконати завдання оперативно-розшукової діяльності під час проведення інших заходів;

3)     завідомо створювати загрозу для життя чи здоров'я  особи;

4)     підбурювати або провокувати будь-яких осіб до вчинення правопорушень;

5)     умисно заподіювати сильний фізичний біль або фізичне чи моральне страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити особу вчинити дії, що суперечать її волі, у тому числі з метою отримання відомостей чи зізнання, а також удаватися до шантажу чи інших незаконних заходів, що обмежують права і свободи, інтереси громадян, що охороняються законом;

6)      здійснювати інші заходи, що виходять за межі їх повноважень.

 

 

Стаття 15. Інформаційне забезпечення оперативно-розшукової діяльності

1. Підрозділи органів, уповноважені на здійснення оперативно-розшукової діяльності, для реалізації завдань, визначених законодавством України, мають право збирати, накопичувати та зберігати оперативно-розшукову інформацію про протиправну діяльність окремих осіб (груп осіб), факти (події) та предмети (речі), що становлять оперативний інтерес, шляхом створення, реєстрації, накопичення та комплексного використання інформаційних масивів – інформаційних систем.

2. Фіксація та зберігання інформації про об'єкти обліку реалізуються у формі справ, картотек, а також шляхом переносу даних, що обліковуються, на цифрові носії.

3. Підстави й порядок створення, формування та використання інформаційних систем регламентуються відомчими й міжвідомчими нормативно-правовими актами, що визначають структуру, види та зміст відповідних інформаційних систем, підрозділи та посадових осіб правоохоронних органів, які мають доступ до них, режим використання інформації, технологію роботи з нею.

4. Одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення дій, заборонених законодавством України, не підлягають зберіганню й повинні бути знищені.

5. Відомості, одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності, про підготовку терористичних актів чи їх вчинення окремими особами та групами зберігаються не менше строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказані діяння.

6. Не підлягають розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які, відповідно до законодавства України, становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За розголошення цих відомостей службові особи оперативних підрозділів, а також особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі під час виконання службових обов’язків, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

 

РОЗДІЛ 3

ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ

 

Стаття 16. Стадії оперативно-розшукової діяльності

1. Оперативно-розшукова діяльність поділяється на стадії:

1) отримання оперативно-розшукової інформації;

2) перевірка оперативно-розшукової інформації;

3) провадження оперативно-розшукових справ.

2. На стадіях отримання та перевірки оперативно-розшукової інформації можуть уживатися пошукові заходи, передбачені пунктами 1, 3–7, 9, 10 частини п’ятої статті 10 цього Закону.

3. Пошукові заходи з метою попередньої перевірки отриманої оперативної інформації можуть здійснюватися без заведення оперативно-розшукових справ та накопичуватися у справах контрольно-спостережного провадження.

4. На стадії провадження оперативно-розшукових справ можуть вживатися пошукові заходи, передбачені пунктами 1-10 частини п’ятої статті 10 цього Закону, та згідно з ухвалою слідчого судді оперативно-розшукові заходи, передбачені пунктами 1-18 частини четвертої статті 10 цього Закону.

5. Матеріали про результати проведення оперативно-розшукових заходів накопичуються в оперативно-розшукових справах.

 

Стаття 17. Перевірка осіб у зв'язку з допуском їх до державної таємниці

1. При перевірці осіб у зв'язку з допуском їх до державної таємниці, а також до роботи на режимних об’єктах, оперативно-розшукова справа не заводиться. Така перевірка здійснюється в термін, установлений Кабінетом Міністрів України, але не більше, максимального терміну, передбаченого Законом України «Про державну таємницю».

 

Стаття 18. Оперативно-розшукове провадження

1. За наявності достатньої оперативно-розшукової інформації, отриманої у встановленому законодавством України порядку, службова особа оперативного підрозділу виносить постанову про заведення оперативно-розшукової справи та здійснює оперативно-розшукове провадження. Така постанова узгоджується з керівником оперативного підрозділу і підлягає затвердженню начальником відповідного правоохоронного органу або розвідувального органу або його уповноваженим заступником.

2. На особу, яка підозрюється в готуванні або вчиненні злочину, переховується від органів розслідування, суду, ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісно зникла, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа.

 

Стаття 19. Строки ведення оперативно-розшукових справ

1. Ведення оперативно-розшукових справ здійснюється:

1) щодо невстановлених осіб, які готують вчинення злочину, а також осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, – до їх встановлення, розшуку або затримання, але не більше строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;

2) щодо безвісно відсутніх осіб – до їх розшуку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або про оголошення їх померлими;

3) щодо осіб, у тому числі невстановлених, стосовно яких є дані про їх участь у підготовці до вчинення злочину, – до встановлення та фіксації фактичних даних про протиправні діяння, відповідальність за які передбачено Кримінальним кодексом України, але не більше дванадцяти місяців;

4) щодо здійснення розвідувальних заходів в інтересах безпеки суспільства і держави – до завершення розвідувальних заходів або вичерпання можливостей для їх здійснення;

5) щодо осіб, стосовно яких є дані про їх участь або причетність до терористичної діяльності, терористичної групи чи терористичної організації, а так само до матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню терористичної групи чи терористичної організації, – не менше строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказані діяння.

2. За наявності даних, отриманих у ході ведення оперативно-розшукової справи, про участь особи у підготовці тяжкого чи особливо тяжкого злочину строк ведення справи може бути продовжений до 12 місяців Головою Національної поліції або його уповноваженими заступниками, Центрального управління Служби безпеки України, Директором Державного бюро розслідувань, уповноваженим керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, начальниками територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції або їхніми уповноваженими заступниками, регіональних органів та органів військової контррозвідки Служби безпеки України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України, територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Головою Державної прикордонної служби України, уповноваженим керівником регіонального органу Державної фіскальної служби, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Директором Національного антикорупційного бюро України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України або їх заступниками, керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, керівником територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань за погодженням із Генеральним прокурором України, керівниками регіональних прокуратур, їх першими заступниками та заступниками. Подальше продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, але не більше як до 18 місяців, може бути здійснено Головою Національної поліції, Головою Служби безпеки України, Директором Державного бюро розслідувань, керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а також Головою Державної прикордонної служби України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Директором Національного антикорупційного бюро України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України, начальником Управління державної охорони України, керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань за погодженням із Генеральним прокурором України або його заступником.

3. Продовження строків ведення оперативно-розшукових справ щодо іноземців та осіб без громадянства, які підозрюються у розвідувально-підривній діяльності проти України, підготовці або вчиненні терористичного акту, понад 18 місяців здійснює Голова Служби безпеки України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Голова Державної прикордонної служби України, керівник розвідувального органу Міністерства оборони України за погодженням з Генеральним прокурором України.

4. Обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи починається з дня затвердження начальником відповідного органу або його заступником постанови про заведення справи та закінчується в день затвердження постанови про закриття оперативно-розшукової справи.

5. Обчислення строку може припинятися, якщо особа, щодо якої заведено оперативно-розшукову справу, тимчасово вибула за межі України, на тимчасово окуповану або непідконтрольну територію України, або тяжко захворіла і можливість проводити щодо неї оперативно-розшукову діяльність відсутня.

6. Про припинення та поновлення обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи виноситься мотивована постанова, яка затверджується начальником відповідного органу або його заступником.

 

Стаття 20. Закриття оперативно-розшукових справ

1. Провадження оперативно-розшукової справи має бути припинено у разі:

1)                початку досудового розслідування за матеріалами оперативно-розшукової діяльності.

У разі якщо негайне припинення оперативно-розшукових заходів після початку досудового розслідування може негативно вплинути на його результати, оперативно-розшукова справа закривається після завершення виконання оперативно-розшукових заходів;

2)              розшуку та/або затримання особи, що переховувалась від органів досудового розслідування, суду або ухилялась від відбування кримінального покарання, а також встановлення місцезнаходження особи, яка вважалася безвісно відсутньою;

3) завершення виконання розвідувальних, контррозвідувальних заходів або вичерпання можливостей для їх здійснення;

4) невстановлення у передбачені цим Законом строки даних, що вказують на ознаки злочину в діях особи;

5) виявлення прокурором незаконно заведеної справи;

6) смерті особи, відносно якої заведено оперативно-розшукову справу.

2. Про закриття оперативно-розшукової справи складається вмотивована постанова, що затверджується службовою особою, якій згідно зі статтею 19 цього Закону надано право затверджувати постанову про заведення відповідної оперативно-розшукової справи. Про закриття оперативно-розшукової справи у триденний строк письмово повідомляється відповідний прокурор, який протягом 10 діб з моменту одержання повідомлення перевіряє дотримання законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності у цій справі. До завершення такої перевірки забороняється знищення оперативно-розшукової справи. Якщо у такій справі здійснювалися оперативно-розшукові заходи за рішенням суду, повідомлення про її закриття надсилається також до цього суду у триденний строк.

3. Строки зберігання закритих оперативно-розшукових справ встановлюються відповідно до законодавства України.

 

Стаття 21. Використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності

1. Отримані матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються для:

1) встановлення факту вчинення злочину і як приводи та підстави для початку досудового розслідування;

2) отримання фактичних відомостей, які можуть бути доказами у кримінальному проваджені;

3) попередження, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, та осіб, які безвісно зникли;

4) забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, а також співробітників розвідувальних органів України та їх близьких родичів, осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей;

5) взаємного інформування підрозділів правоохоронних або розвідувальних органів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;

6) інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

 

РОЗДІЛ 4

СПРИЯННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Стаття 22. Сприяння здійсненню оперативно-розшукової діяльності

1. Органи державної влади, підприємства, установи, незалежно від форми власності, громадські та неурядові організації зобов'язані сприяти оперативним підрозділам у вирішенні визначених цим Законом завдань оперативно-розшукової діяльності.

2. За бажанням осіб їх співробітництво з оперативним підрозділом оформлюється письмовою угодою з гарантуванням конфіденційності співробітництва. Угода про сприяння відповідним підрозділам правоохоронних або розвідувальних органів в оперативно-розшуковій діяльності укладається з дієздатною особою на добровільних засадах. Порядок укладання угоди визначається Кабінетом Міністрів України.

3. До співробітництва може залучатися особа, що вчинила протиправне діяння, яке не спричинило тяжких наслідків, у разі її активного сприяння розкриттю злочину. Така особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності відповідно до положень чинного законодавства України.

4. Особи, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, зобов'язані зберігати таємницю, яка стала їм відома. Розголошення цієї таємниці тягне за собою відповідальність за чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права і свободи людини.

5. Особи, які співпрацюють із органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, або надали допомогу в розкритті злочину, щодо встановлення особи, яка його вчинила, можуть отримувати винагороди або інші заохочення, передбачені законодавством України. Отримані такими особами суми винагород не підлягають оподаткуванню й до декларації про прибутки не вносяться.

6. Забороняється залучати до виконання оперативно-розшукових завдань осіб, професійна діяльність яких пов'язана зі збереженням професійної таємниці, а саме: адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов'язано з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру, окрім випадків забезпечення національної безпеки України.

 

Стаття 23. Соціальний та правовий захист осіб, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність

1. На службових осіб оперативних підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, поширюються гарантії правового та соціального захисту, передбачені законодавством України.

2. Службовим особам оперативних підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, надаються додаткові пільги в питаннях соціально-побутового, матеріального та фінансового забезпечення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Час виконання спеціальних завдань із попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації штатними негласними працівниками зараховується як вислуга років у пільговому обчисленні з розрахунку один місяць за три місяці.

4. За наявності інформації про загрозу життю, здоров'ю або майну службової особи оперативного підрозділу, штатного негласного працівника або їх близьких родичів у зв'язку зі здійсненням ним оперативно-розшукової діяльності в інтересах національної безпеки України, або з розкриття тяжкого чи особливо тяжкого злочину, або з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, оперативний підрозділ державного органу зобов'язаний вжити спеціальні заходи для забезпечення їхньої безпеки, передбачені чинним законодавством України.

5. Під час виконання службовою особою оперативного підрозділу службових обов’язків не допускається його адміністративне затримання, огляд речей, що є при ньому, транспортних засобів, які він використовує, без згоди керівника оперативного підрозділу або його заступника, крім випадків затримання за вчинення злочину.

6. Службові особи оперативних підрозділів звільняються зі служби у зв’язку з обвинуваченням у вчиненні злочину тільки після набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

7. Забороняється перешкоджати законним діям службових осіб та підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Службова особа, уповноважена на здійснення оперативно-розшукової діяльності, у процесі проведення оперативно-розшукових заходів підпорядковується тільки безпосередньому і прямому керівникові.

8. Не несе відповідальності службова особа оперативного підрозділу, який заподіяв шкоду правам, свободам людини, інтересам суспільства, держави під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, перебуваючи у стані необхідної оборони, крайньої необхідності та під час виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, а так само у зв'язку із затриманням особи, у діяннях якої є ознаки злочину.

 

Стаття 24. Соціальний та правовий захист особи, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності

1. Особа, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, перебуває під захистом держави.

2. Співробітництво особи з оперативним підрозділом зараховується до її загального трудового стажу в разі укладення з нею письмової трудової угоди. Якщо у зв'язку з виконанням такою особою завдань оперативно-розшукової діяльності настала її інвалідність або смерть, на неї поширюються пільги, передбачені в таких випадках для службових осіб оперативних підрозділів.

3. Якщо показання особи, залученої до оперативно-розшукової діяльності на конфіденційних засадах, при розслідуванні та розгляді у суді кримінального провадження можуть призвести до її розшифровування, або загрожують її життю та здоров’ю, родичам та близьким або іншим учасникам оперативно-розшукової діяльності, показання у суді може давати керівник відповідного підрозділу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність.

4. У разі виникнення загрози життю, здоров'ю або майну особи, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, її захист забезпечується в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 цього Закону.

 

РОЗДІЛ 5

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ТА ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Стаття 25. Матеріально-технічне забезпечення оперативно-розшукової діяльності

1. Матеріально-технічне забезпечення оперативно-розшукової діяльності здійснюється на основі законодавства України і в порядку, встановленому Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 26. Фінансове забезпечення оперативно-розшукової діяльності

1. Фінансування оперативно-розшукової діяльності здійснюється за рахунок бюджету відповідних державних правоохоронних і розвідувальних органів, згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

2. Порядок витрат на здійснення оперативно-розшукової діяльності регулюється нормативно-правовими актами відповідного правоохоронного або розвідувального органу.

3. Законодавчі органи або центральні органи виконавчої влади України мають право за рахунок власних бюджетів і позабюджетних цільових фондів збільшити суму коштів, що виділяються органам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

4. Контроль за використанням коштів, що виділяються на оперативно-розшукову діяльність, здійснюється керівниками державних правоохоронних і розвідувальних органів, до складу яких входять оперативні підрозділи, а також спеціально уповноваженими представниками Міністерства фінансів України.

 

РОЗДІЛ 6

КОНТРОЛЬ ЗА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

 

Стаття 27. Державний контроль

1. Державний контроль за оперативно-розшуковою діяльністю становить правовий механізм функціонально реалізованих уповноваженими органами та їх посадовими особами напрямків діяльності, що забезпечують дотримання законів, прав та інтересів учасників цієї сфери суспільних відносин, та здійснюється у формі позавідомчого та відомчого контролю.

 

Стаття 28. Позавідомчий контроль

1. Державний позавідомчий контроль за оперативно-розшуковою діяльністю здійснює Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, суди в межах повноважень, визначених Конституцією та Законами України.

 

Стаття 29. Відомчий контроль

1. Державний відомчий контроль за оперативно-розшуковою діяльністю здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України, Державною прикордонною службою України, Управлінням державної охорони, Державною фіскальною службою України, Державною пенітенціарною службою України, Міністерством оборони України, Національним антикорупційним бюро України.

2. Керівники оперативних підрозділів та керівники відповідних правоохоронних або розвідувальних органів безпосередньо та персонально відповідають за додержання законності під час організації та здійснення оперативно-розшукової діяльності.

 

Стаття 30. Парламентський контроль за оперативно-розшуковою діяльністю

1. Генеральний прокурор, керівники правоохоронних органів і розвідувальних органів України, оперативні підрозділи яких здійснюють оперативно-розшукову діяльність, на початку кожної чергової сесії Верховної Ради України представляють звіти Комітету Верховної Ради відповідно до предмету його відання, в яких має бути зазначено: кількість усіх клопотань про отримання ухвал слідчих суддів на проведення оперативно-розшукових заходів; кількість відхилених клопотань; кількість задоволених і продовжених клопотань із конкретизацією злочинів, для запобігання, виявлення та припинення яких здійснювалися заходи.

2. Комітет має право на своєму засіданні заслуховувати роз'яснення вказаних посадовців про результати реалізації цього Закону, дотримання вимог законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, а по завершенні кожної чергової сесії Верховної Ради Комітет звітує про виконання цього Закону.

 

Стаття 31. Судовий контроль за оперативно-розшуковою діяльністю

  1.  Кожен має право на судове оскарження дій і рішень оперативних підрозділів.

2.  Судовий контроль за оперативно-розшуковою діяльністю здійснюється у формах:

1) перевірки на відповідність Конституції України законодавчих та відомчих нормативних актів, що регламентують оперативно-розшукову діяльність;

2) розгляду клопотань про надання дозволу на здійснення оперативно-розшукових заходів у випадках, що обмежують права і свободи громадян, або продовження оперативно-розшукових заходів, розпочатих у порядку частини шостої статті 10 цього Закону.

3. Суд зобов’язаний у випадках, передбачених законодавством України, перевірити законність і обґрунтованість клопотання оперативного підрозділу про надання дозволу на здійснення оперативно-розшукових заходів, що обмежують права і свободи громадян, чи їх продовження.

4. Під час судового контролю у формі надання дозволу на здійснення чи продовження оперативно-розшукового заходу, що обмежує права і свободи людини, суд перевіряє наявність достатніх підстав для проведення заходу і виносить ухвалу протягом трьох годин з моменту отримання клопотання оперативного підрозділу про дозвіл або відмову у його проведенні.

5. Суд виносить ухвалу про дозвіл на проведення чи продовження оперативно-розшукового заходу, якщо керівник оперативного підрозділу або прокурор доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) готується злочин відповідної тяжкості;

2) під час проведення оперативно-розшукового заходу можуть бути отримані дані, які самостійно або в сукупності з іншими даними можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин підготовки злочину та сприяти попередженню, виявленню або припиненню злочину, а так само встановлення осіб, які його готують;

3) неможливо отримати в інший спосіб відомостей про злочин та особу, яка його готує.

6. Ухвала суду про дозвіл на проведення оперативно-розшукового заходу повинна містити:

1) найменування та номер оперативно-розшукової справи, підстави та дату її заведення, відповідно до вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»;

2) короткий виклад обставин, у зв'язку з якими здійснюється проведення заходу;

3) вид заходу, початок, тривалість і місце його проведення (житло чи інше володіння особи, інші приміщення, земельна ділянка, транспортний засіб тощо);

4) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести оперативно-розшуковий захід, місце знаходження, проживання чи тимчасового перебування.

 

 

Стаття 32. Громадський контроль

1. Із метою інформування громадськості про діяльність оперативних підрозділів керівник територіального (міжрегіонального) органу, до якого належить оперативний підрозділ, раз на рік готує та опубліковує на офіційних веб-порталах органу звіт про діяльність оперативних підрозділів, в якому має бути зазначено: кількість усіх клопотань про отримання ухвал слідчих суддів на проведення оперативно-розшукових заходів; кількість відхилених клопотань; кількість задоволених і продовжених клопотань із конкретизацією злочинів (відповідно до статей Кримінального кодексу України), для запобігання, виявлення та припинення яких здійснювалися заходи.

2. Контроль за діяльністю оперативних підрозділів може здійснюватися у формі залучення представників громадськості до спільного розгляду скарг на дії чи бездіяльність службових осіб оперативних підрозділів та до перевірки інформації про належне виконання покладених на них обов’язків відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України.

 

РОЗДІЛ 7

ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОННОСТІ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Стаття 33. Суб’єкти прокурорського нагляду

1. Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором України, його заступниками, керівниками регіональних прокуратур, їх першими заступниками та заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора України прокурорами Генеральної прокуратури України та уповноваженими наказом керівника регіональної прокуратури прокурорами відповідних регіональних прокуратур.

2. Керівник місцевої прокуратури, а також уповноважені його наказом прокурори відповідної місцевої прокуратури, здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності в оперативно-розшукових справах, заведених піднаглядними їм територіальними оперативними підрозділами правоохоронних органів.

 

Стаття 34. Предмет прокурорського нагляду

1. Предметом прокурорського нагляду є виконання органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, Конституції України, цього Закону та інших законів України.

2. Відомості про осіб, які впроваджені до організованих груп чи злочинних організацій, про штатних негласних працівників органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також про осіб, які сприяють цим органам на конфіденційній основі, представляються відповідним прокурорам тільки за письмової згоди вказаних осіб, за винятком випадків притягнення до кримінальної відповідальності.

3. Прокурори, які вказані в статті 33 цього Закону, забезпечують захист відомостей, які є у представлених документах і матеріалах.

4. Відомості про осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з оперативним підрозділом правоохоронних або розвідувальних органів України, належність конкретних осіб до кадрового складу оперативних підрозділів, інформація про тактику та методику здійснення оперативно-розшукової діяльності; юридичних осіб, які створені з метою вирішення завдань оперативно-розшукової діяльності (легендовані підприємства), а також організаційно-штатна структура оперативних підрозділів правоохоронних органів до предмета прокурорського нагляду не належать.

 

Стаття 35. Компетенція прокурорів, які здійснюють нагляд за дотриманням законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності

1. Прокурор в межах своєї компетенції:

1) безперешкодно входить до всіх приміщень органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;

2) вимагає для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти щодо оперативно-розшукової діяльності, оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, аналітичні документи та інші відомості про здійснення оперативно-розшукових заходів;

3) доручає керівникам відповідних органів проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок із метою усунення порушень закону;

4) дає письмові вказівки про розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно відсутні;

5) дає згоду на продовження строку проведення оперативно-розшукової діяльності;

6) отримує пояснення про порушення вимог закону від посадових осіб органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;

7) перевіряє скарги на порушення законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, із ознайомленням у необхідних випадках із оперативно-розшуковими матеріалами;

8) скасовує незаконні постанови про заведення або закриття оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що суперечать закону;

9) вживає заходів щодо усунення порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності й щодо притягнення винних до встановленої законом відповідальності;

10) може опротестовувати постанову суду про відмову на проведення оперативно-розшукових заходів.

 

РОЗДІЛ 8

КООРДИНАЦІЯ, ВЗАЄМОДІЯ ТА МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Стаття 36. Координація оперативно-розшукової діяльності

1. Координацію дій щодо реалізації прав підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, здійснює Генеральний прокурор України, керівники регіональних та місцевих прокуратур, їхні перші заступники та заступники відповідно до розподілу обов’язків, у межах нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність

2. Координаційні повноваження прокурори здійснюють шляхом проведення спільних нарад, створення міжвідомчих робочих груп, а також проведення узгоджених заходів, здійснення аналітичної діяльності.

3. Порядок організації роботи з координації діяльності правоохоронних і розвідувальних органів, взаємодії органів прокуратури із суб’єктами протидії злочинності визначається положенням, що затверджується спільним наказом Генерального прокурора України, керівників інших правоохоронних і розвідувальних органів України, і підлягає реєстрації у Міністерстві юстиції України.

 

Стаття 37. Взаємодія оперативних підрозділів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності

1. Оперативні підрозділи взаємодіють між собою у порядку та на засадах, визначених законами України, актами Президента та Кабінету Міністрів України, прийнятими на їх основі міжвідомчими та відомчими нормативно-правовими актами.

2. Взаємодія суб’єктів оперативно-розшукової діяльності здійснюється у формі:

1) обміну оперативною, криміналістичною та іншою відповідною інформацією про злочини, що готуються або вчинені, причетних до цього осіб та осіб, які розшукуються, а також обміну архівною інформацією з цих питань;

2) виконання запитів та доручень у межах оперативно-розшукового та кримінального провадження;

3) взаємного сприяння у проведенні оперативно-розшукових заходів, спільного здійснення спеціальних операцій та процесуальних дій;

4) обміну досвідом роботи з питань оперативно-розшукової діяльності, сприяння в підготовці, перепідготовці й підвищенні кваліфікації кадрів;

5) здійснення відомчих і міжвідомчих наукових досліджень із проблем оперативно-розшукової діяльності.

3. Обмін інформацією між оперативними підрозділами та проведення спільних заходів здійснюються за письмовими дозволами керівників відповідних правоохоронних і розвідувальних органів України.

4. Суб’єкти взаємодії забезпечують збереження відомостей, якщо вони мають конфіденційний характер, або суб’єкт, який їх надає, вважає небажаним розголошення їх змісту. Ступінь секретності змісту відомостей визначається правоохоронним органом, який їх надає, згідно з чинним законодавством України.

5. Умови та порядок організації взаємодії між оперативними підрозділами різних правоохоронних і розвідувальних органів визначається відповідними міжвідомчими наказами.

 

Стаття 38. Міжнародне співробітництво у сфері оперативно-розшукової діяльності

1. Співробітництво у сфері оперативно-розшукової діяльності між міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами, до складу яких входять оперативні підрозділи, визначені у статті 8 цього Закону, і правоохоронними та спеціальними службами інших держав, які мають у своєму складі відповідні підрозділи, а також із міжнародними правоохоронними організаціями, здійснюється відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна.

2. Підрозділи правоохоронних або розвідувальних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, у межах своєї компетенції можуть встановлювати безпосередні контакти з державними органами іноземних держав, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, та взаємодіяти з ними на підставі додаткових договірних документів про співробітництво з окремих напрямів своєї діяльності.

 

РОЗДІЛ 9

ЗДІЙСНЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ ОПЕРАТИВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

 

 Стаття 39. Оперативно-розшукове супроводження кримінального провадження

1. Підрозділи правоохоронних органів, що уповноважені у межах своєї компетенції здійснювати оперативно-розшукову діяльність, проводять негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені Главою 21 Кримінального процесуального кодексу України, за дорученням слідчого або прокурора.

2. За рішенням слідчого, прокурора або керівництва уповноваженого оперативного підрозділу до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи, у тому числі, що конфіденційно співробітничають з правоохоронними органами.

3. У випадку отримання оперативним підрозділом інформації про особу злочинця або обставини вчинення злочину, про це негайно повідомляється слідчий, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні за цим фактом, та прокурор.

 

 

  Стаття 40. Підстави здійснення негласних слідчих (розшукових) дій для вирішення завдань кримінального провадження

 

1. Підставою для здійснення негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному провадженні є  доручення слідчого, прокурора.

2. За наявності достатніх підстав уповноважений оперативний підрозділ за власною ініціативою обґрунтовує перед слідчим чи прокурором необхідність проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному провадженні. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, – слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, відповідно до положень статті 246 Кримінального процесуального кодексу України.

 

 

Стаття 41. Використання конфіденційної співпраці оперативних підрозділів із іншими особами під час кримінального провадження

1. Уповноважені оперативні підрозділи під час конкретного кримінального провадження, за дорученням слідчого, можуть встановлювати конфіденційну співпрацю з іншими особами або використовувати осіб, які негласно співпрацюють із правоохоронними органами на постійній основі, для отримання та використання інформації, що сприятиме встановленню об’єктивної істини, здійсненню слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.

2. Із метою забезпечення проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій уповноважені оперативні підрозділи мають право залучати осіб, із якими конфіденційно співпрацюють.

3. Використання інформації, отриманої під час конфіденційної співпраці, здійснюється за умови гарантування безпеки особі, яка надає таку інформацію.

 

Стаття 42. Порядок використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності та негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні

1. Матеріали оперативно-розшукової діяльності, які містять відомості про факт та методи проведення оперативно-розшукових заходів, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення таких заходів, розголошення яких створює загрозу національним інтересам та безпеці, підлягають засекречуванню.

2. Засекречування таких матеріальних носіїв інформації здійснюється співробітником уповноваженого оперативного підрозділу шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (Розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу грифу секретності.

3. Після завершення проведення оперативно-розшукових заходів, у разі можливості їх використання у кримінальному провадженні, грифи секретності матеріальних носіїв інформації щодо їх проведення можуть бути розсекречені на підставі рішення керівника оперативного підрозділу, яким такі заходи проводилися, або проведення яких ініціювалося цим підрозділом та у випадку, якщо витік зазначених відомостей не спричинить шкоди національній безпеці України.

4. Після прийняття рішення про необхідність скасування грифів секретності матеріальних носіїв інформації про проведення оперативно-розшукових заходів та відповідних документів керівником органу, де здійснювалося їх засекречування, створюється експертна комісія з питань таємниць, якій доручається підготовка рішень про скасування грифів секретності цих матеріальних носіїв інформації.

5. До експертної комісії з питань таємниць матеріали оперативно-розшукової діяльності передаються через відповідний режимно-секретний орган. Експертна комісія з питань таємниць у термін до десяти діб розглядає питання і приймає відповідне рішення, а саме скасувати гриф секретності матеріальних носіїв секретної інформації, змінити його або залишити без змін.

6. Безпосередні зміна або скасування грифів секретності, наданих матеріальним носіям секретної інформації, здійснюється працівниками режимно-секретного органу на підставі відповідного акту експертної комісії з питань таємниць. На підставі даного акту режимно-секретний орган робить відповідні зміни й записи на матеріальному носії інформації та в облікових документах. Носій інформації передається ініціаторові розсекречування для направлення до органу досудового розслідування.

7. Якщо матеріали оперативно-розшукової діяльності не мають грифу обмеження доступу та містять інформацію про вчинене кримінальне правопорушення, такі матеріали надсилаються до органу досудового розслідування для прийняття процесуального рішення.

8. До розсекречених матеріалів доступ надається разом із іншими матеріалами досудового розслідування в порядку статті 290 Кримінального процесуального кодексу України.

 

РОЗДІЛ 10

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Закон набуває чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Визнати таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 22, ст.303; № 2136-XII (2136-12) від 18.02.92, ВВР, 1992, № 22, ст.304; зі змінами, внесеними згідно із Законами № 2549-XII (2549-12) від 07.07.92, ВВР, 1992, № 39, ст.572; № 2932-XII (2932-12) від 26.01.93, ВВР, 1993, № 11, ст. 83; № 3784-XII (3784-12) від 23.12.93, ВВР, 1994, № 11, ст. 52; № 85/98-ВР від 05.02.98, ВВР, 1998, № 26, ст.149; № 312-XIV (312-14) від 11.12.98, ВВР, 1999, № 4, ст.35; № 1381-XIV (1381-14) від 13.01.2000, ВВР, 2000, № 10, ст.79; № 2181-III (2181-14) від 21.12.2000, ВВР, 2001, № 10, ст.44; № 2246-III (2246-14) від 18.01.2001, ВВР, 2001, № 14, ст.72; № 3111-III (3111-14) від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 33, ст.236; № 662-IV (662-15) від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 27, ст.209; № 747-IV (747-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 29, ст.236; № 762-IV (762-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст.247; № 965-IV (965-15) від 19.06.2003, ВВР, 2003, № 45, ст.357; № 1130-IV (1130-15) від 11.07.2003, ВВР, 2004, № 8, ст.66; № 2322-IV (2322-15) від 12.01.2005, ВВР, 2005, № 10, ст.187; № 2600-IV (2600-15) від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 25, ст.335; № 3200-IV (3200-15) від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 14, ст.116; № 1254-VI (1254-17) від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.511; № 2258-VI (2258-17) від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 29, ст.392; № 2397-VI (2397-17) від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 38, ст.508; № 2756-VI (2756-17) від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 23, ст.160; № 2939-VI (2939-17) від 13.01.2011, ВВР, 2011, № 32, ст.314; № 3334-VI (3334-17) від 12.05.2011, ВВР, 2011, № 45, ст.485; № 3412-VI (3412-17) від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 50, ст.540; № 4652-VI (4652-17) від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208; № 5463-VI (5463-17) від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 4, ст.61; № 406-VII (406-18) від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712; № 1697-VII (1697-18) від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12; № 1698-VII (1698-18) від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 47, ст.2051; № 193-VIII (193-19) від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 21, ст.134; № 198-VIII (198-19) від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 17, ст.118; № 267-VIII (267-19) від 19.03.2015, ВВР, 2015, № 22, ст.151; № 580-VIII (580-19) від 02.07.2015, ВВР, 2015, № 40-41, ст.379; № 794-VIII (794-19) від 12.11.2015, ВВР, 2016, № 6, ст.55; № 901-VIII (901-19) від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44).

 

 

Голова Верховної Ради                                                                           А. Парубій

України



Создан 11 апр 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником